ВИКОРИСТАННЯ ГРИ ТА ІГРОВИХ СИТУАЦІЙ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ.
Ігри на уроках математики можна використовувати для ознайомлення дітей з новим матеріалом та для його закріплення, для повторення раніше набутих уявлень і понять, для повнішого і глибшого їх осмислення, формування обчислювальних, графічних умінь і навичок, розвитку основних прийомів мислення, розширення кругозору.
Використання ігрового прийому для пояснення мети уроку, який тісно пов’язаний з пізнавальними інтересами учнями, дуже важливо.
Приклад з уроку математики. Учитель несподівано ставить на стіл іграшкові терези, кладе кілька яблук, огірків, цукерок і пропонує пограти «в магазин». «Продавець» і «покупець» швидко лічать, а діти стежать за правильністю розрахунків. Так у грі малюки тренуються в додаванні й відніманні.
На уроках математики, нехай нікого це не дивує, можливі і спортивні ігри. Потрібно заздалегідь приготувати картки з нескладними прикладами і відповідями. На одних картках – відповіді правильні, на інших неправильні. Вчитель по черзі показує картки ,а учні у відповідь роблять певні рухи. Наприклад, при правильній відповіді - руки вгору , при неправильній – руки вперед. Гімнастичні вправи можуть бути найрізноманітнішими. Так за 2-3 хвилини клас повністю готовий до роботи.
Але педагог мусить усвідомити , що ,добираючи ігри, продумуючи ігрову ситуацію , необхідно обов’язково поєднувати два елементи – пізнавальний та ігровий. Створюючи ігрову ситуацію відповідно до змісту програми, мусимо чітко спланувати їх проз судок, творче мислення на досягнення поставленої мети.
Розділ №2
Реальна картина використання гри у практиці підготовки дошкільнят до школи
Яка ж реальна картина використання дидактичної гри у практиці підготовки старших дошкільнят до школи?
У пошуках відповіді на таке запитання ми організували спостереження занять із дошкільнятами, на яких застосовувались ігрові форми навчання, у дитячих садочках м. Броди (Львів}, м. Рівне (Рівне) та м. Ніжин (Чернігів). До того ж різні аспекти використання дидактичної гри проявилися в ході інтерв’ювання та анкетування вихователів.
Результати 80 опитуваних вихователів показали, що близько 90% вважають дидактичні ігри необхідною складовою роботи з дошкільнятами. Основну роль ДГ вихователі вбачають в тому, що ігри а) несуть пізнавальне навантаження, до того ж збуджують пізнавальні інтереси, бажання вивчати нове (82%) б) розвивають логічне мислення (61%), в) допомагають дошкільникам оволодіти певними уміннями (68%) серед них-орфоепічними навичками - 10%; г) допомагають у Ігровій формі вирішувати навчальні задачі (74%) Поряд з цим, вважаючи гру важливим фактором навчання дошкільників, 62% вихователів вказують нате, що гра повинна частіше використовуватися в роботі з уже вивченим матеріалом. Саме тому, як свідчать результати спостережень, дидактичні ігри частіше використовуються вихователями на етапах удосконалення та практичного застосування певних навичок дітей. Таку обмеженість функціональних можливостей дидактичної гри на заняттях у дитсадках ми пояснюємо незнанням вихователями основних способів та прийомів організації ігрової діяльності на етапах ознайомлення з новими знаннями щодо способів окремих дій та оволодіння уміннями на початковому етапі.
Наступною проблемою, з якою стикаються вихователі при використанні дидактичної гри, на їх думку, є обмеженість в часі на заняттях та чимала наповнюваність груп. Такі труднощі вказують знову на неуміле застосування ігрових прийомів, тому що за правильного підходу до організації дидактичної" гри названі фактори не мають суттєвого значення
У процесі спостереження та аналізу занять в дитячих садках ми визначили типовим недоліком у проведенні дидактичних ігор порушення взаємозв'язків між її структурними компонентами Якщо баланс не витримує, то через перевагу дидактичних вимог гра згасає, заняття перетворюється у набір завдань та вправ В інших випадках, коли переважає захоплення ігровим сюжетом, втрачаються основні навчально-виховні завдання. Поряд із відсутністю умілого використання прийомів поєднання ігрової та навчальної діяльності, вихователь нерідко демонструє незнання відмінностей між дидактичною грою та різними завданнями розважального характеру. Ми вже вище зазначали, що останні можуть бути лише частиною ДГ. в компонентом У ДГ подолання труднощів, спричиняються її сюжетом.
Аналіз практики, вивчення досвіду роботи вихователів груп старших дошкільнят дозволяє нам виділяти найбільш суттєві та оптимальні прийоми організації дидактичної гри. Коротко охарактеризуємо їх:
1} Безперечно, одним Із найважливіших моментів у проведені дидактичної гри є це вступ у ігрову ситуацію .Якщо вихователь враховує природні механізми ігрової діяльності дітей, де максимально виявляється їх самостійність, добровільність, свобода вибору, ініціатива, створюються належні умови для специфічного ігрового стану дошкільників, то діти включаються не лише у гру, а в ігрову творчість. Тут ми маємо на увазі не такі ігрові прийоми, які традиційно спрямовують (супроводжують) дитину до "правильної відповіді", а такі ігри, які створюють умови для творчості, пошуку, евристичних знахідок. Кращі зразки використання дидактичних ігор на заняттях у дитячому садку показують для того, щоб зацікавити дітей грою, початок має бути емоційним, стимулюючим бажання школярів грати, але поряд з тим –лаконічним, чітким, зрозумілим. Важливого значення надасться зовнішньому оформленню гри, ігровою матеріалу .Місце для гри має бути художньо оформлене у відповідності до естетичних вимог Але разом з тим наочний матеріал не повинен бути надто яскравим, щоб не відволікати і до того нестійку увагу дошкільнят. Оскільки вихователеві часто бракує часу, засобів, художніх уміло для виготовлення необхідного обладнання до дидактичної гри, в та тих випадках використовують магнітну дошку з набором аплікацій, літер, цифр, фланелеграф ("Чудо-дерево", "Чарівний будиночок" тощо) Такі статичні та мобільні засоби наочності можуть використовуватися неодноразово. До того ж, зважаючи на те, що дитина у грі діє в уявній ситуації, зовнішня атрибутика особливо важлива переважно на початку гри. Вважаємо, що інтерес до ігрової діяльності у дітей може збуджуватись і назвою гри ("Загадковий зоопарк", "Політ до зірок" і т.д.), і іменем казкового героя (гостя), і елементами пошуку, сюрпризами у характері постановки завдань, і спеціально створеною ситуацією, що стимулює до ігрових дій, прийомами жеребкування, розігруванням фактів тощо.
По-друге, позитивний досвід використання дидактичних ігор сюжетно-рольового характеру вказує на необхідність чіткого розмежування ролей між учасниками гри, визначення позицій вихователя в даному аспекті.
Наявність ролі для дитини стимулює її до активної участі. Найбільш вдалими заняттями з використанням дидактичної гри були тоді, коли вихователь обміркував не тільки рольову діяльність дітей, але й способи управління такою діяльністю При цьому на допомогу приходили засоби зворотнього зв’язку (сигнальні карточки, розрізні літери, цифри тощо}, а також уміле залучення до гри відомих і невідомих дітям казкових героїв (використовується ефект новизни - а хто такий Бурмилко?) Часто діти пасивно спостерігають за діями книжкових персонажів. Щоб уникнути цього, вихователь ніби “оживлював іграшку” звертався до неї як до живої істоти, вказував на помилки, якщо діалог відбувався між дитиною та персонажем. До того ж, як підтверджують результати спостережень ігрових занять у дитячому садку, діти, навчаючи некмітливих літературних героїв, переживають велике задоволення від можливості поділитися своїми уміннями та знаннями з іншими. Таким чином, виховується стійка потреба постійно поповнювати свої знання й навички. Дитина поступово усвідомлює свої уміння як соціальне значущу цінність, а себе-як соціальне значущу особистість. 3 тією ж метою роль літературного героя вихователі іноді доручали дитині, яка повинна обґрунтувати виконання свого завдання, довести правильність своїх дій і тим самим продемонструвати початкові навички самоконтролю.
По-третє, з найбільшою ефективністю проходили заняття, якщо вихователь у роботі з дітьми враховував їх вікові особливості Спостерігалося, що дітей шести річного віку більше захоплює сама ігрова дія (маніпуляції з іграшками, з яскравим дидактичним матеріалом, розмаїття рухів), казковий сюжет гри, але в меншій мірі їх цікавить результат гри. Якщо дітей 5-тирІчного віку більше захоплює особиста перемога з іграх-змаганнях, то старші дошкільнята частіше переживають за перемогу чи поразку своєї команди. Особливої уваги є даному аспекті потребують ігри-змагання. Психологи зазначають, що діти з малорухливим типом нервової системи за умови тривалого емоційного напруження, що характерне іграм-змаганням, легко розгублюються, соромляться і як наслідок цього - часто помиляються, що викликає розчарування та невпевненість у своїх силах. А діти з рухливим типом нервової системи в та тих іграх, навпаки, показують вищі результати, ніж при звичайних формах проведення занять. За нашими спостереженнями, успішне використання гри-змагання переважно забезпечується точним та продуманим підбором представників команд за особливостями їх типу нервової системи.
По-четверте, ми визначили що певне значення для успішного здійснення навчально-ігрового процесу має особливий стиль стосунків між дітьми та вихователям, емоційний підйом, мажорність тону організатора, його включеність у гру.
Особливо важливим для вихователя є вимога не порушувати гру різними зауваженнями дидактичними вимогами. Дисципліна в процесі ігрової діяльності підтримується, в основному, правилами гри, чіткістю виконання ролей, завчасно продуманими прийомами, що коректують ігрові дії учасників. Виправдовують себе і своєчасна оцінка ігрових дій учасників та їх здобутків, створення ситуацій переживання успіху Включення вихователя у навчально-ігрову діяльність частіше на партнерських позиціях забезпечує необхідну ефективність у роботі зі старшими дошкільниками