Значення К.Д. Ушинського в розвитку педагогічної думки колосальне. Він став основоположником, творцем глибокої, стрункої педагогічної системи, забезпечивши таким чином високий науковий злет і світову славу української педагогіки в усіх її основних напрямках - у галузі новітньої дидактики й теорії виховання, школознавства й підручникознавства, педагогічної антропології, українознавства, підготовки учительських кадрів.
Знаючи, що навіть досить здібний педагог може перетворитися на ремісника, якщо його діяльність ігнорує запаси виховання, Костянтин Дмитрович підкреслював необхідність для мистецтва виховання володіння прикладними знаннями про умови ефективності виховного процесу, про способи педагогічної діяльності, про засоби педагогічного впливу. Взагалі, проблемі підготовки вчителя-професіонала він приділив велику увагу у своїй науково-практичній діяльності.
Думки педагога-демократа про підготовку вчителів викладені в таких роботах: "Проект учительської семінарії", "Три елементи школи", "Педагогічна подорож по Швейцарії", "Думка колезького радника К.Д. Ушинського про проект реорганізації Гатчинського інституту" та інші. Пропонована система підготовки вчителя базувалася на усвідомленні високої ролі вчителя в житті суспільства, на великій вазі особистісного фактора у педагогічній діяльності. Йому належить думка: виховна сила виливається лише з живого джерела людської особистості. Особистий приклад учителя, за його словами, це промінь сонця для молодої душі. Він прагнув привернути увагу громадської думки до того, яке велике суспільне значення має праця шкільного педагога і яка увага і турбота повинні бути виявлені з боку громадськості до народного вчителя. У статті "Про користь педагогічної літератури" він пише: "Вихователь, що стоїть на рівні з сучасним ходом виховання, почуває себе живим, дільним членом великого організму, який бореться з неуцтвом та недоліками людства, посередником між усім, що було благородного й високого в минулій історії людей, і поколінням новим, охоронцем святих заповітів людей, які боролися за істину і за благо. Він почуває себе живою ланкою між минулим і прийдешнім, могутнім ратоборцем істини й добра, і усвідомлює, що його справа, скромна зовні, - одна з найвизначніших справ історії, що на цій справі ґрунтуються царства і нею живуть цілі покоління". [1]
Костянтин Дмитрович стверджував, що вчитель не виконає свого обов’язку, якщо буде лише викладачем предмету і не буде вихователем. Знання, вважав він, далеко не складають головного достоїнства викладача навчального закладу. Головне, щоб гімназичний викладач умів виховувати учнів своїм предметом.
К.Д. Ушинський розробив зміст спеціальної підготовки вчителя, визначив коло наук для вивчення майбутніми народними вчителями в учительських семінаріях. Він наголошував на всебічній підготовці вчителя, щоб він мав пізнання не лише в законі Божому, граматиці, арифметиці, географії та історії, але й у природничих науках, медицині, сільському господарстві; окрім того, вчитель має вміти добре писати, малювати, креслити, читати ясно і виразно і, якщо можливо, навіть співати. Центральне місце серед цих наук він відводить рідній мові, бо цей предмет входить в усі інші предмети і вбирає в себе їхні результати.
У "Проекті учительської семінарії" К.Д. Ушинський висловив цінні думки не лише щодо питань підготовки вчителів початкової школи, але й для середніх навчальних закладів та викладачів педагогіки. Він висунув ідеї, які набагато випередили час. Вважав за необхідне відкрити при університетах педагогічні факультети, визначив для них наукові дисципліни. Педагогічні факультети, що пропонувалися ним, мусили бути центрами розвитку і поширення педагогічної науки. У проекті К.Д. Ушинський висунув ідею не лише теоретичної, але й практичної підготовки вчителів: "Метод викладання можна вивчити з книги або зі слів викладача, але набути навичок у застосуванні цього методу можна тільки діяльною і тривалою практикою". [2] Великий педагог у зв’язку з цим запропонував при семінаріях створити спеціальні зразкові школи як базу для педагогічної практики. Одночасно до учительських семінарій він рекомендував прикріпити кілька рядових народних шкіл. К.Д. Ушинським сформульовано завдання педагогічної практики і розроблено її зміст.
І сьогодні не втратили свого значення міркування мудрого педагога про науку і мистецтво виховання, про відповідальність професії вчителя, її непересічну роль у забезпеченні соціального прогресу. Ще й дотепер не вся програма підготовки вчителя, задумана К.Д. Ушинським, повністю реалізована.
Видатний педагог К.Д. Ушинський був тісно пов’язаний з Україною не лише своїм походженням (предки і батьки його жили, в основному, на Україні, та й сам він з 46 років свого життя біля двадцяти провів на українській землі), але й особистими симпатіями до неї, науковими, зокрема етнографічними інтересами. [3] У листі від 9 грудня 1863 року до свого друга Л. Модзалевського Ушинський називає себе "малоросом", а в листі від 4 вересня 1868 року до того ж адресати пише про Україну як про свою Батьківщину: "Ми поки що оселилися у Петербурзі, хоча наступного року думаю переїхати до себе на батьківщину - в Київ"
К.Д. Ушинський багато уваги надавав навчанню дітей рідною мовою. Він звернувся з проханням дозволити відкрити йому в маєтку дружини - хуторі Богданка (нині Шосткинський район Сумської області) початкову школу з українською мовою навчання. У цьому проханні йому було відмовлено, бо царський уряд проводив політику насильної русифікації народів.
Ушинський прекрасно володів українською мовою в аналітичному дослідженні "Праці Уральської експедиції", написаному як рецензія за формою, але досить великому (161 с) за обсягом, Костянтин Дмитрович дає глибокий критичний відгук на чотири великих праці "Записок русского географического общества" з питань географічної, історичної, етнографічної та лінгвістичної наук. Аналіз, представлений К.Д. Ушинським, свідчить про його глибоку обізнаність в історії і географії, етнопедагогіці та психології життя України.
Слід зауважити, що К.Д. Ушинський добре знав і літературу, і побутову українську мову, розумівся на діалектах. Ушинський визнав мовленнєвий хист українських жінок, звідси його рекомендації - вивчати українську мову, прислуховуватись до розмов жительок Полтавщини, що, мабуть, робив і сам дослідник.
Вибравши таку тему своєї дослідницької роботи, я хотіла показати, як багато зробив Костянтин Дмитрович Ушинський для педагогіки. Розкрила його педагогічну спадщину, його ідеї щодо виховання і навчання дітей молодшого шкільного і дошкільного віку.
К.Д. Ушинський хотів показати, яким повинен бути вчитель і вихователь, він створив систему підготовки народних учителів в учительській семінарії. Вчення його актуальне і зараз.
Ідеї великого педагога мали великий вплив не лише на розвиток вітчизняної педагогічної думки, але й на світову педагогічну науку.
1. Ушинський про виховання / Історія педагогіки, с.79-92. Мосіященко В.А., Задорожна Л.В., Курак О.І.
2. Історія української школи і педагогіки, с. 206-212/Мобар О.О., Стельмахович М.Г., Федеренко Д.Т. /
3. 22 видатних українських педагоги, с.160-176.
4. Рідна мова в педагогічній системі Ушинського. Початкова школа. - 2002, №4, с.75-76, Початкова школа. - 2002, №3. с.74-76.
5. Ідея народності у вихованні / За творами К.Д. Ушинського / Рідна школа. - 2004, №3, с.66-67.
6. Народна педагогіка. Світовий досвід / Кузьмінський А. - К.: Знання-Прес, 2003. - 134 с.
7. Педагогічна майстерність / За ред. І.А. Зазюка. - К., 1997.