Найбільш суттєве покращення якісних параметрів фізичної підготовленості відбулося під впливом занять за програмою V, оскільки покращилася вибухова сила у групі, яка об’єднувала представниць різних соматотипів (на 4,7%, p < 0,05), та у представниць ендоморфного (на 9,5%, p < 0,05) і збалансованого (на 7,7%, p < 0,05) соматотипів; швидкісно-силова витривалість – у групі, яка об’єднувала представниць різних соматотипів (на 26,3%, p < 0,001), та у представниць збалансованого (на 16,9%, p < 0,05) й ектоморфного (на 60,7%, p < 0,001) соматотипів; гнучкість – у групі, яка об’єднувала представниць різних соматотипів (на 12,3%, p < 0,05) та у представниць ектоморфного соматотипу (на 40,0%, p < 0,05); силова витривалість – у групі, яка об’єднувала представниць різних соматотипів (на 42,6%, p < 0,001), та у представниць ектоморфного (на 75,8%, p < 0,05) і збалансованого (на 44,0%, p < 0,05) соматотипів. На наш погляд, суттєві позитивнізміни зумовлені особливостями занять фізичними вправами, які спрямовані на розвиток швидкісної сили, силової витривалості та гнучкості.
Серед програм, які були застосовані для підвищення рівня аеробної продуктивності, найбільш ефективною виявилася програма ІV. При цьому у групі, яка об’єднує дівчат різних соматотипів, та у представниць збалансованого соматотипу вірогідне зростання аеробної продуктивності організму відносно вихідних даних відбулося вже після 14 тижнів занять і після їх завершення (через 28 тижнів) досягло відповідно 6,5% (р < 0,01) та 12,4% (р < 0,01). У представниць ендоморфного соматотипу вірогідне зростання (на 6,4%, р < 0,01) аеробної продуктивності відбулося після 28 тижнів занять. Слід зауважити, що заняття за програмою ІV підвищили рівень аеробної продуктивності у представниць тих соматотипів, у яких підвищився рівень витривалості, а саме у дівчат ендоморфного та збалансованого соматотипів. У представниць ектоморфного та ендоморфно-мезоморфного соматотипів виявлено лише тенденцію до покращення аеробної продуктивності (табл. 1).
Незалежно від соматотипу досліджуваних анаеробну (лактатну) продуктивність вірогідно не змінили заняття за жодною із застосованих програм.
У п’ятому розділі „Вплив фізичних навантажень різного спрямування на функцію серцево-судинної та дихальної систем” показано зміни деяких функціональних показників систем кровообігу та зовнішнього дихання, які відбулися під впливом занять з фізичного виховання за програмами різного спрямування у представниць різних соматотипів. Встановлено позитивні зміни біоелектричної активності серця та системи зовнішнього дихання досліджуваних під впливом занять за програмами легкоатлетичного спрямування, які включають бігові навантаження в аеробному режимі енергозабезпечення. Причому зі збільшенням енерговитрат бігових навантажень з 29,2% від Е max (програма ІІІ) до 48,2% (програма ІV) ефективність таких занять підвищується. Виявлено соматотипологічні особливості впливу занять за програмами легкоатлетичного спрямування на біоелектричну активність серця та систему зовнішнього дихання.
Слід відзначити, що внаслідок занять за програмами легкоатлетичного спрямування зменшилася кількість випадків підвищення діастолічного тиску як реакції на дозовані велоергометричні навантаження. Разом з цим заняття за програмою силового спрямування сприяють збільшенню числа осіб з підвищенням діастолічного тиску під час виконання дозованих велоергометричних навантажень.
У шостому розділі „Аналіз і узагальнення результатів дослідження” подано обговорення результатів власних досліджень та порівняння їх з даними наукової літератури.
Абсолютно новими є дані про особливості впливу занять за програмами різного спрямування на показники фізичного здоров’я 17-19-річних дівчат різних соматотипів.
Виявлені особливості показників фізичного здоров’я та фізичної підготовленості у 17-19-річних дівчат різних соматотипів доповнюють дані Б.А. Никитюка (1995), П.К. Прусова (2000), Л. Долженко (2006) та ін. про функціональні можливості осіб різних соматотипів. Сформулювані у дисертації положення про особливості впливу занять за програмами різного спрямування на фізичне здоров’я та фізичну підготовленість студенток доповнюють дані В.В. Романенка (2002), Ю.М. Фурмана, С.П. Драчука (2004), І. Салук (2006) та ін. про ефективність застосування оздоровчих програм різного спрямування у вищих навчальних закладах. Доповнено також дані В.Г. Савки зі співавт. (2005) про зміни функцій серцево-судинної та дихальної систем представниць різних соматотипів під впливом оздоровчих фізичних тренувань.
Підтверджено положення В.Л. Карпмана (1987), Ю.М. Фурмана (2001), А.В. Магльованого (2002), Дж. Вілмора, Д.Л. Костілла (2003), Г.А. Макарової (2003) та ін. про особливості впливу занять за програмами силового та легкоатлетичного спрямування на реакцію діастолічного тиску на дозовані велоергометричні навантаження.
Слід відзначити, що для обґрунтування виявлених особливостей впливу фізичних навантажень різного спрямування на якісні параметри фізичної підготовленості та показники фізичного здоров’я осіб різних соматотипів необхідно провести додаткові наукові дослідження.
Таким чином результати наших досліджень доводять необхідність урахування соматотипу з метою вибору спрямування занять з фізичного виховання, які відповідають індивідуальним можливостям організму. Це дасть можливість підвищити ефективність занять з фізичного виховання та підвищити рівень фізичного здоров’я і якісних параметрів фізичної підготовленості студенток.
ВИСНОВКИ
1. Аналіз і узагальнення літературних джерел свідчать, що заняття з фізичного виховання за чинною навчальною програмою для вищих навчальних закладів України недостатньо покращують фізичне здоров’я та фізичну підготовленість студентів. Одним з ефективних напрямків удосконалення системи фізичного виховання у вищих навчальних закладах є планування величини і спрямованості фізичних навантажень студентів з урахуванням їхніх соматотипів, оскільки соматотип є ознакою, за якою можна прогнозувати резерви функціональних можливостей організму та якісних параметрів фізичної підготовленості. У науково-методичній літературі недостатньо обґрунтовано рекомендації щодо побудови системи фізичного виховання студентів з урахуванням їхніх соматотипів.
2. Результати пошукових досліджень свідчать, що у дівчат 17-19 років рівень фізичного здоров’я, яке оцінювали за відносним показником максимального споживання кисню, зумовлений соматотипом. Найвищі значення відносного показника максимального споживання кисню виявлено у представниць ектоморфного (46,8 мл·хв-1·кг-1) та збалансованого (46,1 мл·хв-1·кг-1) соматотипів. Найнижчі значення відносного показника максимального споживання кисню зареєстровано у представниць ендоморфного (39,4 мл·хв-1·кг-1) та ендоморфно-мезоморфного (42,8 мл·хв-1·кг-1) соматотипів.
3. Анаеробні (лактатні) можливості за абсолютним показником максимальної кількості зовнішньої механічної роботи за 1 хв у представниць різних соматотипів також суттєво відрізняються. Представниці ендоморфного та ендоморфно-мезоморфного соматотипів мають найвищі абсолютні величини максимальної кількості зовнішньої механічної роботи за 1 хв (1508,8та 1450,1 кгм·хв-1 відповідно). У дівчат ектоморфного та збалансованого соматотипів виявлені найнижчі абсолютні величини максимальної кількості зовнішньої механічної роботи за 1 хв (1290,2 та 1273,0 кгм·хв-1відповідно).
4. За якісними параметрами фізичної підготовленості, визначеними за Державними тестами фізичної підготовленості населення України, представниці ендоморфно-мезоморфного соматотипу переважають дівчат ектоморфного соматотипу у прояві силової витривалості (р < 0,05). Розбіжності у рівні прояву швидкості, витривалості, вибухової сили, спритності, швидкісно-силової витривалості та гнучкості у представниць різних соматотипів статистично не доведені.
5. Заняття за чинною навчальною програмою з фізичного виховання для вищих навчальних закладів України упродовж навчального року не сприяють вірогідному зростанню параметрів фізичної підготовленості (швидкості, витривалості, вибухової сили, спритності, швидкісно-силової витривалості, гнучкості і силової витривалості), а також показників фізичного здоров’я (р > 0,05) 17-19-річних дівчат, що свідчить про недостатню її ефективність.
6. Заняття за авторською програмою легкоатлетичного спрямування, що передбачає бігові навантаження із застосуванням безперервного методу з величиною енерговитрат близько 48% від максимально допустимих, вірогідно (р < 0,01) сприяють покращенню фізичного здоров’я дівчат 17-19 років ендоморфного та збалансованого соматотипів, про що свідчить зростання максимального споживання кисню (на 6,4 та 12,4% відповідно) упродовж 28 тижнів від початку занять.
7. Ефективність впливу фізичних тренувань різного спрямування на якісні параметри фізичної підготовленості студенток також обумовлена соматотипом. Зокрема, заняття за авторською програмою ігрового спрямування впродовж навчального року викликали адаптаційні зміни, які сприяли вірогідному зростанню спритності (на 3,7% при p < 0,001) у представниць ектоморфного соматотипу та швидкості (на 4,0% при p< 0,01) й вибухової сили (на 10,0% при p < 0,05) у представниць збалансованого соматотипу. Заняття за програмою легкоатлетичного спрямування з біговими навантаженнями, енерговитрати яких становлять близько 48% від максимально допустимих, сприяли зростанню витривалості у представниць ендоморфного та збалансованого соматотипів (на 5,4 та 5,9% відповідно при p < 0,05). Заняття за програмою силового спрямування викликали зростання вибухової сили у представниць ендоморфного та збалансованого соматотипів (на 9,5 та 7,7% відповідно при p < 0,05), швидкісно-силової витривалості у представниць ектоморфного та збалансованого соматотипів (на 60,7% при p < 0,001 та 16,9% приp < 0,05 відповідно), гнучкості у представниць ектоморфного соматотипу (на 40,0% при p < 0,05), силової витривалості у представниць ектоморфного та збалансованого соматотипу (на 75,8 та 44,0% відповідно при p < 0,05).