Публікації. Основний зміст дисертації відображено в 11 роботах, серед яких 7 статей опубліковано у спеціалізованих наукових виданнях, затверджених ВАК України.
Обсяг і структура дисертації. Дисертаційну роботу викладено на 220 сторінках тексту. Основний текст викладено на 160 сторінках. Робота складається зі вступу, огляду літератури, розділу методів і організації дослідження, трьох розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів досліджень, висновків, додатків, списку використаних джерел. У роботі використано 221 літературне джерело, з яких 165 викладені кирилицею, 56 – латиницею. Роботу ілюстровано 26 рисунками та доповнено 74 таблицями.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У першому розділі„Корекція здоров’я засобами фізичного виховання” на основі аналізу літературних джерел розглянуто проблему підвищення рівня аеробної та анаеробної (лактатної) продуктивності як показників, що визначають рівень фізичного здоров’я. Визначено чинники, які зумовлюють рівень аеробної та анаеробної продуктивності. Показано, що за соматотипом можна прогнозувати можливості вдосконалення аеробної й анаеробної продуктивності організму та якісних параметрів фізичної підготовленості засобами фізичного виховання. Проаналізовано особливості впливу фізичних навантажень різного спрямуванняна аеробну й анаеробну продуктивність та якісні параметри фізичної підготовленості.
У другому розділі„Методи та організація дослідження” описано методи дослідження, подано відомості про етапи вирішення завдань та досліджуваний контингент.
Для вирішення першого та другого завдань застосовували методи теоретичного аналізу та узагальнення, педагогічне спостереження. Для вирішення третього і четвертого завдань застосовували методи педагогічного тестування фізичної підготовленості, фізіологічні методи дослідження показників фізичного здоров’я, антропометричні методи.
Фізичне здоров’я досліджували методом велоергометрії (Карпман В.Л. с соавт., 1974; Shogy A., Cherebetin G., 1974). Рівень фізичного здоров’я оцінювали за співвідношенням із „безпечним рівнем здоров’я” (Апанасенко Г.Л., 2005).
Фізичну підготовленість визначали за „Тестами і нормативами оцінки фізичної підготовленості студентів” із навчальної програми для вищих навчальних закладів України ІІІ-VІ рівнів акредитації (наказ Міністерства освіти і науки України № 757 від 14 листопада 2003 р.).
Соматотип визначали за методом Хіт-Картера (Carter J., Heath B., 1990).
Ефективність застосування авторських програм перевіряли у порівняльному педагогічному експерименті впродовж навчального року із застосуванням інструментальних методик: хронометрії, кардіографії, сфігмоманометрії, пневмотахометрії, спірографії.
Емпіричні матеріали оброблялися методами математичної статистики: вірогідність відмінності визначализа t-критерієм Стьюдента, аналізкореляційних зв’язків проводили на інтервальному рівні з використанням коефіцієнта прямолінійної кореляції Пірсона.
У дослідженні брали участь особи жіночої статі віком 17 – 19 років, які навчалися на І, ІІ курсах вищого навчального закладу, були віднесені за станом здоров’я до основної медичної групи та не займалися спортом. Кількість досліджуваних становила 268 осіб.
На І етапі (2003-2004 рр.) аналізували та узагальнювали дані спеціалізованої літератури,проводили власні спостереження за динамікою якісних параметрів фізичної підготовленості студентів І-ІІ курсів, які навчаються у ВНЗ. На основі відомостей, представлених у науковій літературі, а також за результатами власних спостережень розробляли авторські програми фізичного виховання різного спрямування. Підґрунтям для розробки авторських програм стали аналіз, синтез та узагальнення даних про особливості впливу фізичних навантажень різного спрямування на показники фізичного здоров’я та якісні параметри фізичної підготовленості (Верблюдов І., 2003; Линец М.М., Платонов В.Н., 2003; Шиян Б.М., 2007; Renoux J.C. etal., 1999; Spriet L.L., 1999), а також наукової інформації про особливості функціонування окремих систем організму представників різних соматотипів (Никитюк Б., 1998; Панасюк Т.В., 1999; Глазирін І.Д., 2000; Прусов П.К., 2000; Сарафинюк П.В., Кухар І.Д., 2004; Fox E.L. etal., 1993; De Onis M., Habicht J., 1996). Навчальні програми розроблено із застосуванням методів моделювання та прогнозування.
На ІІ етапі (вересень 2004-2005 рр.) проводили констатуючий експеримент. Вивчали особливості прояву показників фізичного здоров’я та якісних параметрів фізичної підготовленості у дівчат 17-19 років різних соматотипів. Для цього в усіх досліджуваних було визначено соматотип і умовно розподілено їх на групи за соматотипологічними ознаками.
На ІІІ етапі (2005-2006 рр.) проводили формуючий педагогічний експеримент, спрямований на вивчення особливостей впливу занять з фізичного виховання на показники фізичного здоров’я та фізичної підготовленості 17-19-річних дівчат різних соматотипів. Вивчали ефективність чинної навчальної програми фізичного виховання для ВНЗ України (програма І) та чотирьох авторських програм фізичного виховання: ігрового спрямування (програма ІІ); легкоатлетичного спрямування, яка включає бігові навантаження з енерговитратами близько 29% від максимально допустимих (програма ІІІ); легкоатлетичного спрямування, яка включає бігові навантаження з енерговитратами близько 48% від максимально допустимих (програма ІV); силового спрямування (програма V). Періодичність занять за всіма програмами становила три рази на тиждень. Група, яка займалася за чинною навчальною програмою фізичного виховання для ВНЗ, була контрольною. Осіб, які займалися за кожною з програм, умовно розподілили на групи за соматотипологічними ознаками, що дало можливість дослідити вплив фізичних навантажень як на осіб з окремо взятим соматотипом, так і на групу, яка об’єднувала представниць усіх досліджуваних соматотипів. Обстеження проводили трьома етапами: до початку експериментальних досліджень (визначали вихідний рівень), а також через 14 та 28 тижнів.
На ІV етапі (2006-2007 рр.) здійснювали статистичну обробку, аналіз та узагальнення отриманих даних.
У третьому розділі „Показники фізичного здоров’я та якісних параметрів фізичної підготовленості дівчат 17-19 років різних соматотипів” представлено дані дослідження фізичної працездатності, аеробної й анаеробної (лактатної) продуктивності організму та якісних параметрів фізичної підготовленості у дівчат 17-19 років різних соматотипів. Виявлено, що дівчатам з ендоморфно-мезоморфним соматотипом властиві вищі абсолютні значення максимального споживання кисню, ніж представницям ендоморфного, ектоморфного та збалансованого соматотипів, у той час як величина відносного показника Vo2 max у представниць ектоморфного та збалансованого соматотипів більша, ніж у представниць ендоморфного та ендоморфно-мезоморфного соматотипів. Середні значення відносного показника Vo2 maxв усіх досліджених соматотипних групах значно перевищують „безпечний рівень здоров’я” (рис. 1).
Абсолютна величина максимальної кількості зовнішньої механічної роботи за 1хв (МКЗМР) у представниць ендоморфного та ендоморфно-мезоморфного соматотипів вірогідно більша, ніж у представниць ектоморфного та збалансованого соматотипів. Величини відносного показника МКЗМР у представниць різних соматотипів вірогідно не відрізняються. Звертає на себе увагу те, що саме представниці ендоморфного та ендоморфно-мезоморфного соматотипів мають вірогідно більшу масу тіла, ніж представниці ектоморфного та збалансованого соматотипів. Шляхом кореляційного аналізу виявлено взаємозв’язок величин відносного показника Vo2 max (r = -0,621; p < 0,001) та абсолютного показника МКЗМР (r = 0,618; p < 0,001) з масою тіла.
Суттєвих відмінностей у прояві якісних параметрів фізичної підготовленості представниць різних соматотипів не виявлено. Лише представниці ендоморфно-мезоморфного соматотипу мають перевагу у прояві силової витривалості над представницями ектоморфного соматотипу.
У четвертому розділі „Вплив фізичних навантажень різного спрямування на аеробну та анаеробну (лактатну) продуктивність і якісні параметри фізичної підготовленості дівчат 17-19 років різних соматотипів” висвітлено особливості змін функціональних можливостей організму представниць різних соматотипів під впливом фізичних навантажень різного спрямування.
Заняття за програмою ІІ у групі, яка об’єднувала представниць різних соматотипів, покращили швидкість (на 3,5%, p < 0,001) і вибухову силу (на 6,3%, p < 0,01). У представниць збалансованого соматотипу також покращилися швидкість (на 4,0%, p < 0,01) та вибухова сила (на 10,0%, p < 0,05). Спритність покращилася у групі, яка об’єднувала представниць різних соматотипів (на 2,8%, p < 0,05), та у представниць ектоморфного соматотипу (на 3,7%, p < 0,001). Зростання швидкості, вибухової сили та спритності під впливом занять за програмою ІІ пояснюється значною кількістю вправ швидкісного та швидкісно-силового характеру, передбачених програмою, а також удосконаленням технічних дій, взаємодією з партнером і суперником, що у свою чергу підвищує рівень спритності (Круцевич Т.Ю., 2003; Платонов В.Н., 2004; Шиян Б.М., 2007).
Заняття за програмою ІV сприяли підвищенню рівня витривалості у групі, яка об’єднувала представниць різних соматотипів (на 3,6%, p < 0,01), та у представниць ендоморфного (на 5,4%, р < 0,05) і збалансованого (на 5,9%, p < 0,05) соматотипів.