Вікова динаміка розвитку уваги в дітей шкільного віку (стр. 9 из 13)
Таблиця 1
Зміни уваги дітей, що вчаться у II класі протягом навчального дня
| Що вчаться | Періоди дослідження | |||
| 8 г 30 хв | 9 г 15 хв | 11 г 15 хв | 12 г 20 хв | |
| А. Андрій | 4,1 | 11,0 | 3,9 | 5,3 |
| А. Ілья | 3,9 | 8,6 | 11,6 | 6,9 |
| В. Оля | 7,4 | 9,4 | 5,9 | 6,7 |
| Г. Олексій | 9,7 | 11,7 | 12,9 | 11,6 |
| Д. Дмитро | 2,8 | 1,8 | 2,2 | 3,2 |
| Е. Максим | 5,6 | 3,5 | 2,1 | 3,2 |
| Ж. Антон | 1,7 | 2,2 | 2,4 | 1,5 |
| Ж. Олена | 6,5 | 4,1 | 3,8 | 4,3 |
| К. Сергій | 6,0 | 17,7 | 4,0 | 7,5 |
| Е. Олексій | 5,5 | 7,3 | 3,0 | 2,3 |
| Л. Марія | 8,0 | 17,3 | 10,1 | 9,0 |
| М. Сергій | 2,0 | 8,0 | 2,7 | 2,2 |
| М. Марія | 11,8 | 14,7 | 10,7 | 6,0 |
| С. Олена | 7,4 | 8,6 | 4,0 | 19,1 |
| С. Анна | 3,5 | 10,4 | 13,7 | 13,5 |
| С. Євген | 13,1 | 5,5 | 8,8 | 13,9 |
| Т. Тетяна | 11,8 | 13,7 | 5,9 | 5,5 |
| Ш. Вадим | 2,8 | 7,9 | 2,9 | 3,1 |
| Ц. Іван | 2,1 | 4,4 | 2,0 | 5,5 |
| М-код | 4,49 | 6,68 | 3,80 | 4,65 |
| ? | 2,11 | 2,58 | 1,9 | 2,15 |
Разом з тим, в період дослідження потрібно обговорити ступінь зниження уваги (10% - 15%) від звичайного зниження. Лише у такому випадку ми можемо з достатньою підставою диференціювати різні чинники, що впливають на увагу. Аналізуючи індивідуальні показники уваги в динаміці навчального дня, можна виявити таку особливість зміни уваги при якій, як правило, немає плавного переходу від більшого значення до меншого або від меншого до більшого, хоча і можна виділити якийсь один пік. Зміни ж ці носять характер „маятника”: більше — менше, менше — більше. Цей факт заслуговує на особливе обговорення, оскільки така особливість відображає певну закономірність у функціонуванні головного мозку. Можна знову звернутися до таблиці. 1 і до таблиці. 2.
Таблиця 2
Індивідуальні показники уваги в різні дні у школярів I класу
| Що вчаться | Г. Олексій | Ж. Олена | М. Марія | ||||||
| Дата проведення | 20.9 | 28.1 | 18.4 | 20.9 | 28.1 | 18.4 | 20.9 | 28.1 | 18.4 |
| До 1-го уроку | 7,7 | 5,9 | 8,0 | 9,2 | 8,1 | 7,5 | 6,1 | 4,9 | 8,9 |
| Після 1-го уроку | 3,6 | 3,2 | 4,3 | 3,8 | 2,7 | 3,7 | 8,0 | 7,7 | 9,2 |
| Після 3-го уроку | 7,0 | 6,6 | 8,8 | 9,3 | 9,4 | 6,8 | 8,3 | 7,3 | 9,0 |
| Після 4-го уроку | 5,8 | 6,4 | 9,0 | 9,5 | 7,4 | 6,6 | 6,4 | 6,9 | 7,7 |
Таблиця 3.
Індивідуальні показники уваги школярів в IV класі
| Що вчаться | Г. Олексій | Ж. Олена | М. Маша | ||||||
| Дата проведення | 10.9 | 21.11 | 10.2 | 10.9 | 21.11 | 10.2 | 10.9 | 21.11 | 10.2 |
| До 1-го уроку | 10,2 | 9,3 | 9,6 | 3,1 | 10,7 | 5,0 | 19,1 | 22,0 | 25,8 |
| Після 1-го уроку | 28,0 | 14,0 | 29,4 | 3,1 | 5,9 | 13,9 | 14,0 | 24,0 | 8,2 |
| Після 3-го уроку | 20,9 | 9,3 | 12,0 | 6,9 | 13,3 | 9,0 | 6,4 | 6,3 | 14,8 |
| Після 4-го уроку | 7,0 | 8,1 | 24,0 | 6,9 | 13,2 | 3,9 | 4,1 | 10,4 | 27,0 |
З таблиці. 2 витікає, що Олексій Г. і Олена Ж. починають учбовий день з високими показниками уваги, яка знижується після 1-го уроку, у школярки Марія М. увага до першого уроку нижча, ніж після нього. Ці дані, по-перше, говорять про різні індивідуальні типові зміни уваги протягом навчального дня, по-друге, наочно підтверджується коливальний характер зміни уваги від більшого до меншого і від меншого до більшого.
У таблиці. 3 приведені показники уваги цих учнів в різні дні навчального року вже в IV класі.
Відмічена особливість коливальної зміни функціональної достатності головного мозку не випадкова, приведені дані в таблиці. 3 свідчать про закономірність в діяльності мозку.
Не спеціально підібрані приклади, а включені в таблиці дані є звичайною картиною динаміки уваги. Можна розглянути будь-який експеримент в будь-який навчальний рік, і дані ці підтверджуватимуть все ту ж закономірність коливальної зміни функціонування головного мозку. Були проведені і такі експерименти, коли увага досліджувалася не лише в приведених 4 точках (4 періоди дослідження), а в більшій кількості точок; після кожного уроку і до його початку коливання функціонального достатку головного мозку представляли також характер „маятника „ — більше — менше, менше — більше.
Коливальний характер зміни уваги відображає коливальний характер у функціонуванні мозку. Можна вважати, що функціональна система головного мозку як би прагне до певної стабільності ,прагне її досягти і зберегти. Якщо вихідний рівень функціонального достатку мозку був низьким, після закінчення деякого проміжку часу він підвищується, якщо ж був спочатку високий, то, „витрачаючись”, — зменшується, і знов йде повторення. В той же час (і це цілком зрозуміло) при істотних для даного індивіда діях зовнішнього середовища може бути „зміщений” характер коливального прояву функціонування головного мозку.
Коливальні зміни функціональної достатності головного мозку співвідносяться з процесами саморегуляції, властивими будь-якій біологічній системі [70].
Таким чином, проведена робота наштовхує на висновки, що носять характер, частково гіпотетичний.
1. Одномоментним виміром уваги є показник індивідуального біосоціального ритму, зміненого стомливою дією навантаження, яка підсумовує (у випадку, якщо така була).
2. Коливання уваги характеризують коливання функціонального достатку головного мозку і є змінами типу „маятника”: більше — менше, менше — більше.
3. Головний мозок як саморегульована система, підтримує своє функціональне перебування на визначеному, характерному для індивіда рівні: при зниженні прагне до підвищення, від підвищення йде зниження і знову підвищення.
2.3 Вікова динаміка розвитку уваги в дітей шкільного віку
Центральне місце серед досліджень проблеми уваги займають роботи з вивчення закономірностей формування уваги в процесі виховання і навчання ( Рубінштейн С.Л., Н.Ф. Добринін, І.В. Страхов, А.Сандерс, В.Кастер). Комплексний підхід до вивчення різних властивостей уваги був вперше застосований Л. Фоменко [79] при вивченні психофізіологічного розвитку дорослих людей, який проводився під керівництвом Б.Г. Ананьєва. В процесі дослідження було встановлено, що увага в період зрілості проходить певні вікові зміни з своїми рівневими і структурними характеристиками. В роботі Фоменко були виділені періоди підйому, спаду і відносної стабільності функції в цілому і окремих її властивостей. Загальним моментом в структурі кореляційних зв’язків у дорослих є те, що з віком збільшується міцність зв’язку між характеристиками обсягу, переключення та стійкості уваги.
Предметом нашого дослідження є увага дітей шкільного віку. З позиції комплексного дослідження нами були вивчені властивості уваги в період від 6 до 17 років. З цією метою використані методики для вивчення обсягу, переключення уваги, стійкості і вибірковості, які широко застосовуються в експериментальній психології (І.Л. Баскакова, М.П. Дієва, С.Л. Кабильніцька, Ф.М. Гоноболін та ін.). Крім цього, комплекс методик, який ми застосовували в роботі був застосований в роботі Фоменко при вивчені уваги дорослих. Для даних , одержаних з допомогою цих методик Грановською [2], була розроблена шкала оцінок, яка дає можливість визначити ступінь розвитку тої чи іншої властивості в одному масштабі виміру, що дає змогу порівняти одержані дані між собою.
В результаті досліджень, які були проведені на 250 учнях у віці від 6 до 17 років, ми змогли проаналізувати. як змінюються різні характеристики уваги, одержані на одних і тих самих учнях, по темпом, рівнем розвитку, а також за особливостями структурного формування в певний віковий період. В першій частині роботи був проведений аналіз темпів вікової мінливості функції уваги від 6 до 17 років. В даному дослідженні в загальному підтвердились одержані раніше [65] тенденції прогресивного розвитку уваги. У порівнянні з попередньою роботою, де ми вивчали основні властивості уваги в більш вузькому віковому діапазоні, були визначені більш значні зміни функції. Загальний показник уваги покращився більш чим в 4 рази.. Вікова еволюція уваги здійснюється нерівномірно за всіма її властивостями. Найбільші зміни відбувалися в розвитку обсягу і вибірковості уваги, які за цей період покращились в 2,2 – 1,6 рази відповідно. Найменші зрушення зауважені в характеристиці стійкості уваги.
Більш диференційований аналіз вікових змін темпів уваги в шкільний період дозволяє відзначити, що самі вагомі зміни проходять в перші три роки (7 – 10 років ). Швидкість зміни функції в цей період в середньому за кожен рік складає 1,2 рази. Найбільші зміни мають місце в розвитку обсягу уваги (2,1), а найменші – в стійкості ( 1,14 рази). В наступному періоді ( 10 – 14 років) проходить сповільнення швидкості зміни основних властивостей уваги. Так, в середньому щорічний приріст функції за цей період складає 0, 46 рази. Коливання темпів функції складають діапазон від 1,05 до 1,1 рази, за виключенням віку 11 – 12 років, де зміни уваги дорівнюють 1,3 рази. Тут варто зауважити, що найбільші зміни в віці від 10 до 14 проходять в розвитку переключення і вибірковості, а найменше – в характеристиках концентрації і обсязі уваги. Прогресивні зміни функції складають в середньому 0,71 рази. Зміни в розвитку функції проходять головним чином за рахунок прискореного розвитку таких властивостей, як вибірковість і переключення уваги.