Значну роль у цьому відігравав вплив яскравих особистостей – викладачів інститутів шляхетних дівчат. Наприклад, у Полтаві серед викладачів дівочого інституту – сузір’я видатних представників української, чеської, російської культур.
Понад тридцять років здійснював нагляд за навчальною частиною видатний український байкар, колишній ректор Харківського університету В. Каразіна, професор цього ж університету П.П. Гулак-Артемовський. П’ять доньок П.П. Гулака-Артемовського – Аполлінарія, Єфросинія, Марія, Наталія і Клеопатра з 1854 по 1865 роки закінчили Полтавський Інститут шляхетних дівчат.
56 років віддав дівочому інституту як викладач фортепіанної гри та італійського співу видатний чеський музичний педагог і композитор Алойз Едлічка, відомий збирач та видавець музичного українського фольклору, автор першої музичної редакції п’єси І.П. Котляревського «Наталка-Полтавка».
Довгі роки викладали малюнок для дворянських дівчат відомі російські художники, випускники Петербурзької академії мистецтв І.К.Зайцев і В.О. Волков.
У 1878 році (двадцять сьомий випуск) закінчує дівочий інститут “із шифром” (тобто з високими успіхами) Любов Щербачова, в майбутньому відома українська письменниця-демократка, громадський діяч Л.О. Яновська, творчість якої високо цінував І.Я.Франко.
У 1881 році із срібною медаллю закінчує дівочий інститут у Полтаві Олександра Шейдеман і два роки викладає в ньому вокал та гру на фортепіано. Вона стане в майбутньому дружиною Панаса Мирного, чудовою матiр’ю його синів.
Особлива сторінка історії Інституту шляхетних дівчат у Полтаві - навчання у ньому з кінця ХIХ ст. до 1918 р. шести правнучок О.С. Пушкіна і М.В. Гоголя: Софії, Наталії, Марії, Тетяни, Анни, Олени Бикових.
Адже саме у Полтаві взяла початок одна з 58 гілок нащадків геніального російського поета О.С. Пушкіна, яка поріднила його з М.В. Гоголем. Старший син сестри М.В. Гоголя Єлизавети Василівни і полковника Володимира Івановича Бикова Микола Володимирович (тобто племінник Гоголя) через 45 років після смерті О.С. Пушкіна і через 29 років після смерті М.В. Гоголя обвінчався 30 серпня 1881 році в Лопасні під Москвою з внучкою Пушкіна Марією Олександрівною, долю якої йому вручив син великого поета генерал Олександр Олександрович Пушкін. Золоті обручки, свідки їх вірності, пронесеної через усе життя, символи, що об’єднали рід Пушкіних із родом Гоголів, які поклали початок полтавському „гнізду” нащадків великих письменників, мають у внутрішньому колі написи: „Марія (30 серпня 1881 р.)”і „Микола (30 серпня 1881 р.)”.
Унаслідок цього, якщо можна так висловитися, посмертного родичання Пушкіна і Гоголя 41 особа із нащадків Пушкіна є одночасно найближчими родичами М.В. Гоголя, який, як відомо, прямих нащадків не мав. За підрахунками дослідників генеалогії видатних письменників, нині кожний четвертий нащадок Пушкіна є родичем Гоголя.
Після виходу у відставку М.В. Бикова, молода сім’я приїздить до Полтави, де мешкала сестра М.В. Гоголя Ганна Василівна Гоголь. Вона замінила племіннику та його чотирьом братам і сестрам рано померлу Єлизавету Василівну. Невдовзі Бикови переїздять у Василівку, родове село Гоголів, де їх зустріла сестра Гоголя Ольга Василівна Головня. М.В. Бикову належало дві третіх гоголівського помістя. Саме там до 1919 року в родині Бикових за 37 років спільного життя народжуються діти: два сини - Олександр (1883 р.н.) і Володимир (1895 р.н.) і сім доньок - Єлизавета (1884 р.н.), Софія (1887 р.н.) Наталія (1888 р.н.), Марія (1890 р.н.), Тетяна (1894 р.н.), Анна (1897 р.н.), Олена (1899 р.н.).
Діяльна Марія Олександрівна влаштовує недільні школи для селянських дітей, які не могли навчатися в земській школі через нестатки; за прикладом Ольги Василівни, сестри М.В. Гоголя, лікує селян.
На початку ХХ століття Бикови переїздять до Полтави, де їх доньки, за винятком Єлизавети, стали навчатися в Інституті шляхетних дівчат. Збереглася листівка, якою 23 лютого 1907 року Марія Олександрівна і Микола Володимирович Бикови запрошують гостей на вінчання у церкві Інституту шляхетних дівчат доньки Софії Миколаївни Бикової із Сергієм Дмитровичем Данилевським, внучатим племінником відомого російського письменника Г. П. Данилевського.
Отже, Полтавський дівочий інститут виховав плеяду визначних людей – патріотів, гуманістів – і тим самим зробив неоціненний внесок у культурно-освітній, мистецький розвиток Полтавщини. Прекрасні гуманістичні освітні традиції, які були зароджені тоді, продовжуються й на даний час.
Наукові і педагогічні традиції, започатковані такими видатними представниками як П.П. Гулак-Артемовський, Л.І. Боровиковський, В.В. Капніст, М.М. Цертелєв, Ф.І. Ткаченко, К.В.Рощина, І.К.Зайцев, В.О. Волков, А. Едлічка та ін. За сторічну історію діяльності цього навчального закладу в ньому бували І.П.Котляревський, Т.Г. Шевченко. Його випускницями були відома письменниця-демократка Любов Яновська, творчість якої високо цінував І.Я. Франко, подруги Кобзаря сестри Псьол - художниця Глафіра і поетеса Олександра, художниця-мінітюаристка Юлія Волкова.
Свій понад 78-річний родовід наш навчальний заклад веде від 18 серпня 1930 року. Заснований тоді як єдиний у країні Інститут інженерів сільськогосподарського будівництва, він готував висококваліфіковані кадри інженерів-будівельників для села. Уже в 1961 році за рішенням уряду його перейменовано в інженерно-будівельний інститут, що стало не просто зміною назви. Таким перейменуванням на урядовому рівні офіційно визнавалася особлива роль Полтави у підготовці інженерних і будівельних кадрів не лише для села, а й для величезного обширу промислової й будівельної індустрії та архітектури 60-70-х років.
В умовах трансформаційних змін в економіці суверенної України стало очевидним зростання потреб Полтавського регіону не лише у фахівцях будівельного профілю. Саме тому вчена рада інституту на початку 90-х років ухвалила рішення реформувати монопрофільний навчальний заклад, який готував фахівців за шістьма будівельними спеціальностями, в багатопрофільний технічний університет. І це стало єдиноправильним рішенням, оскільки вчена рада на чолі із заслуженим працівником вищої школи , доктором технічних наук, професором О.Г. Онищенком своєчасно зреагувала на зміни в реальних умовах виробництва області.
Уже в 1993 році рішенням уряду навчальний заклад акредитований як технічний університет. У 1997 році на честь 100-річчя від народження видатного теоретика космонавтики, блискучого інженера, винахідника, нашого земляка Юрія Кондратюка навчальному закладові присвоєне його ім’я, в 2002 році - статус національного технічного університету, єдиного в регіоні. Такі стрімкі кроки реформування нашого навчального закладу за часів незалежної України – свідчення і плідний результат роботи талановитого науково-педагогічного колективу університету.
Нині Національний технічний університет імені Юрія Кондратюка у Полтаві - це понад 10 тисяч студентів, котрі за допомогою досвідченого науково-педагогічного колективу (понад 600 викладачів, 70 відсотків із яких мають учені ступені й звання) здобувають фундаментальну освіту. Нашій молодій державі потрібна національна еліта. Тому ми готуємо фахівців як інженерно-технічного напряму підготовки ( 6 листопада цього року в самому центрі міста відкрито новий факультет інформаційних технологій та телекомунікаційних систем), так і фінансово-економічного профілю, де навчаємо близько 2,5 тисячі студентів – фінансистів, економістів, програмістів, бухгалтерів тощо, враховуючи при цьому специфіку виробництва. Вимоги, скажімо, до бухгалтера на промисловому підприємстві значно відрізняються від вимог до такого ж фахівця на сільськогосподарському підприємстві. Тобто, ПолтНТУ є широкопрофільним навчальним закладом, де забезпечується підготовка висококваліфікованих спеціалістів для всіх народногосподарських галузей Полтавщини та інших регіонів України.
Навчально-науково-лабораторна база Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка розташована в дев'яти навчальних корпусах загальною площею понад 75 тис. кв. м. , налічує понад 60 спеціалізованих лабораторій із сучасним обладнанням. Тут студенти здобувають знання за 35 спеціальностями і спеціалізаціями на дев'яти факультетах. Загалом під час навчання вони опановують близько двох тисяч дисциплін.
Економіка знань, що створюється в Україні потребує фахівців, котрі мислять інноваційно, здатні до ефективних рішень, уміють брати на себе відповідальність за них. Справою честі нашого колективу є підготовка саме таких. Маємо низку нових спеціальностей, які були відкриті останніми роками, такі як "Обладнання нафтових і газових промислів", "Проектування й будівництво об'єктів нафтогазового комплексу", "Видобуток нафти і газу", "Автомобілі та автомобільне господарство", "Підйомно-транспортні, будівельні, дорожні, меліоративні машини й обладнання", "Технологія машинобудування", "Фінанси" та "Банківська справа", „Маркетинг”, „Комп”ютерні науки”.
З нового, 2008-2009 навчального року в нашому навчальному закладі вперше в регіоні розпочалася підготовка бакалаврів за напрямами „Комп’ютерна інженерія” і „Телекомунікації”, а також підготовка магістрів за спеціальністю „Менеджмент інноваційної діяльності”. Це і є наша відповідь на потреби ринку, вимоги суспільства та виклики сьогодення.