ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ
АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
УДІНА ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА
УДК: 372.3: 741.02
Виховання самостійності дошкільників в образотворчій діяльності
(на матеріалі аплікації)
13.00.08 –
Автореферат дисертації на здобуття вченого ступеня
кандидата педагогічних наук
Київ – 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті проблем виховання Академії педагогічних наук України.
Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент
Трусова Олена Леонідівна,
Севастопольський міський гуманітарний університет, завідувач кафедри педагогіки.
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор
Артемова Любов Вікторівна,
Київський міжнародний університет, завідувач секції педагогічної майстерності;
кандидат педагогічних наук, доцент
Бєлкіна Елла Вікторівна,
Київський міський педагогічний університет ім. Б.Д. Грінченка,
завідувач кафедри образотворчого мистецтва.
Захист відбудеться «27» травня 2008 року о «14.00» годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 26. 454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, 8‑й поверх, зал засідань.
З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту проблем виховання АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).
Автореферат розісланий «24» квітня 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Л.М. Масол
Загальна характеристика роботи
Актуальність дослідження. Сучасний процес демократизації суспільства пов'язаний зі зміною позиції особистості в соціальній, виробничій та інших сферах. У зв'язку з цим змінюється освітня стратегія, яка спрямована на розширення можливостей становлення розвитку особистості, створення умов для її самореалізації. Ниніособливої актуальності набуває проблема розвитку вихованця як індивідуальності, суб'єкта діяльності. Орієнтація на самостійність, вміння орієнтуватись у конкретних життєвих обставинах є методологічною настановою сучасного виховання й навчання. У Законі України «Про освіту» підкреслюється, що вміння й прагнення самостійно думати, діяти, працювати – якості, необхідні сучасній людині.
Дошкільний вік є етапом ґенезу базових якостей особистості, серед яких одне з провідних місць посідає самостійність. У Базовому компоненті дошкільної освіти як основному нормативному документі поняття «самостійність» кваліфікується як особистісне утворення, що визначає здатність дошкільника діяти незалежно від керівництва й допомоги дорослого, звертатись до неї у випадку об'єктивної необхідності, ефективно використовувати її в подальшій діяльності, виявляти ініціативу, приймати власні рішення, бути здатним до самоорганізації. З огляду на це зростає значущість дослідження проблеми самостійності у дітей дошкільного віку як основи їхньої активної життєвої позиції в майбутньому.
Проблема самостійності традиційно вивчалася у зв'язку з проблемою свободи, відповідальності й волі (Платон, Аристотель, І. Кант, С. Кьєркегор, Б. Ананьєв, К. Абульханова-Славська, Л. Виготський, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн та ін.).
Починаючи із середини минулого століття й до теперішнього часу, спостерігається підвищення інтересу педагогів і психологів до питань теорії і практики організації самостійності дітей: розкриття її сутнісних особливостей (М. Данилов, Б.Єсіпов, І. Лернер, М. Скаткін, Г. Щукіна та ін.); виявлення психологічних механізмів управління процесом навчання (П. Гальперін, Н. Менчинська й ін.); співвідношення її репродуктивної та творчої складових (В. Донцов, Т. Воронов, Н.Мєшков й ін.).
Самостійність є динамічною характеристикою особистості, яка постійно розвивається. Існуючі наукові дані свідчать про те, що до кінця старшого дошкільного віку в умовах оптимального виховання й навчання діти можуть досягти самостійності у різних видах діяльності: у грі (Л. Артемова, Н. Михайленко), у праці (Р. Буре, М. Крулехт, Д. Сергєєва), у пізнанні (О. Матюшкін, З. Михайлова, М. Поддьяков), у спілкуванні (О. Кравцова, В. Кузьменко), у продуктивних видах діяльності (Н. Ветлугіна, Г. Григор'єва, О. Дронова, Д. Воробйова, Н. Дягілєва, Т. Казакова, Т. Комарова, Н. Кириченко, І. Ликова, Г.Підкурганна, Н. Сакуліна, О. Трусова й ін.).
Не залишилися поза увагоюдослідників окремі аспекти самостійності. Зокрема, вивчалися прояви названої базової якості особистості у малюванні (Р. Казакова, Т. Комарова, Н. Сакуліна, Н. Шибанова); у конструюванні (З. Ліштван, Л. Парамонова, Л. Куцакова, Ю. Демідова); у конструюванні з паперу (Б. Гагарін, О. Сафонова, Т. Власова); у конструктивно-ігровій діяльності (Ф. Ізотова), у ліпленні (Н. Курочкіна).
Актуальність дослідження самостійності у ранньому онтогенезі обумовлена протиріччями між усе зростаючими вимогами до активізації життєдіяльності дошкільників і відсутністю належних організаційно-педагогічних засобів їх здійснення; на часі розкриття шляхів організаціі; змісту, форм і методів, умов, створення розвивального середовища, що сприяє вихованню самостійності в образотворчій діяльності. Виявлене протиріччя зумовило визначення нами теми дослідження:«Виховання самостійності дошкільників в образотворчій діяльності (на матеріалі аплікації)».
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою наукової теми лабораторії дошкільного виховання Інституту проблем виховання АПН України «Методичне забезпечення Базового компонента дошкільної освіти України», державний реєстраційний номер 0104 U 000186.
Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту проблем виховання АПН України (протокол № 8 від 3 листопада 2003 р.) і узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №5 від 25 травня 2004 р.).
Об'єкт дослідження –процес виховання самостійності дітей старшого дошкільного віку.
Предмет дослідження – організаційно-педагогічні засади виховання самостійності старших дошкільників в образотворчій діяльності (на матеріалі аплікації).
Мета дослідження: теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити організаційно-педагогічні засади, що забезпечують ефективність процесу виховання самостійності старших дошкільників в образотворчій діяльності (на матеріалі аплікації).
Гіпотеза дослідження – реалізація організаційно-педагогічних засад самостійної діяльності дошкільників, а саме: створення і збагачення предметно-розвивального середовища; впровадження ігрової форми діяльності; та особистісно орієнтованої взаємодії педагога з дитиною – призведе до утвердження дошкільника суб’єктом самостійної образотворчої діяльності.
Досягнення мети і перевірка гіпотези дослідження зумовили вирішення таких завдань:
1. На основі аналізу наукових джерел уточнити зміст і структуру самостійності дошкільників в образотворчій діяльності.
2. Виявити критерії та рівні прояву самостійності дошкільників в образотворчій діяльності (на матеріалі аплікації).
3. Розробити та впровадити у практику модель виховання самостійності дошкільників в образотворчій діяльності (на матеріалі аплікації).
4. Обґрунтувати організаційно-педагогічні засади, що забезпечують ефективне виховання самостійності старших дошкільників в образотворчій діяльності.
5. Теоретично встановити й експериментально апробувати зміст і методику виховання самостійності старших дошкільників в образотворчій діяльності.
Теоретико-методологічну основудослідження становлять ідеї гуманізації дошкільної освіти, особистісно орієнтованого виховання; положення про формування самостійності в контексті цілісного розвитку дошкільника як суб'єкта діяльності; про соціальну сутність виховання (Л. Виготський, Д. Ельконін, О. Запорожець); про розвиток особистості у процесі діяльності (К. Абульханова-Славська, Б. Ананьєв, О. Асмолов, Г. Балл, А. Бодальов, Л. Божович, Л. Виготський, В. Давидов, О. Леонтьєв, А. Петровський, С. Рубінштейн); особистісно орієнтовану педагогіку (І. Бех, І. Зязюн, О. Кононко, В. Кремень, І. Якиманська та ін.); своєрідність образотворчої діяльності дошкільників (В. Єзикєєва, Т. Казакова, Т. Комарова, В. Котляр, Н. Сакуліна, О. Трусова, Є. Фльорина, Н. Халезова та ін.); педагогічну діяльність як умову ампліфікації розвитку дитини в образотворчій діяльності (О. Запорожець, Е. Бєлкіна, Г. Григор'єва, О. Дронова та ін.).
Для вирішення поставлених завдань було використано комплекс методів: теоретичні: аналіз, порівняння, систематизація та узагальнення даних на основі вивчення філософської, психологічної, педагогічної літератури дозволи аргументовано обґрунтувати сутність феномену «самостійність», виділити теоретичні підходи до досліджуваної проблеми, сформулювати поняттєво-категоріальний апарат; емпіричні: спостереження за діяльністю дітей і педагогів у ході експериментальної роботи, анкетування педагогів, бесіди з дітьми, вивчення продуктів дитячої аплікаційної діяльності, аналіз навчально-виховних планів, предметно-розвивального середовища; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний) для встановлення організаційно-педагогічних засадвиховання самостійності та перевірки розробленої моделі виховання самостійності дошкільників; математично-статистичні: аналіз даних забезпечив достовірність інтерпретації отриманих результатів.
Дослідно-експериментальна база. Дослідницько-експериментальна робота проводилася протягом 2002–2007 років на базідошкільних навчальних закладів №68, 93 м. Севастополя, №2, 41, 55 м. Рівного. В експериментальному дослідженні взяло участь 180 дітей старшого дошкільного віку. До анкетування було залучено 150 вихователів експериментальних закладів, а також педагогів, що навчаються на курсах підвищення кваліфікації при інституті післядипломної освіти в м. Севастополі.