Використання комп'ютера на уроках рідної мови (стр. 2 из 7)
· знаходити,визначати корінь у рядку поданих спільнокореневих слів, префікс, суфікс у рядкуслів з одним і тим самим префіксом, суфіксом;
· ділити нагрупи слова, які відповідають на питання різних частин мови (серед нихчислівник, прислівник – без уживання термінів); знати назви відповідних частинмови;
· визначитирід і число іменників і прикметників; знати назви відмінків і питань до них,ставити відмінкові питання до іменників, поданих у сполученні слів, доприкметників; утворювати різні форми іменників і прикметників за зразком, запитаннями; знаходити наголошені і ненаголошені голосні в закінченнях іменниківі прикметників;
· ставитипитання до кількісних і порядкових числівників (простих і складних – безуживання термінів), будувати словосполучення слів з числівниками – за поданимзразком, за підстановкою таблицею;
· ставитипитання до займенників, які подані у різних відмінкових формах, утворюватисполучення слів за зразком, за підстановкою таблицею;
· ставитипитання до дієслів, поданих у різних формах, розрізняти дієслова теперішнього,минулого і майбутнього часу; форми чоловічого, жіночого і середнього родів удієсловах минулого часу; форми 1, 2, 3 особи дієслів теперішнього і майбутньогочасу, утворювати відповідні форми за зразком, за питаннями; знаходити наголошеніі ненаголошені голосні в особових закінченнях дієслів;
· розрізнятисеред поданих слів прислівники, ставити до них питання; будувати сполученняслів з прислівниками;
· списуватитекст (60 – 80 слів) з рукописного і друкованого тексту, дотримуючись правилоформлення письмової роботи, правил правопису і каліграфії; звіряти написане зазразком, виправляти написане;
· записуватипід диктовку текст (60 – 80 слів), який складається зі слів, що пишуться зафонетичним принципом; за правилами, вивченими в 1 – 4 класах і визначенихпрограмою для самостійного застосування учнями, а також за правилами, яківизначення програмою для застосування з допомогою вчителя (при цьому дляконтролю використовуються тільки ті слова, які були опрацьовані на уроках підкерівництвом учителя); а також слів зі списків, поданих для запам’ятовування упрограмах для 1 – 4 класів.
Отже, характер ізміст програми з української мови для початкових класів визначається такимизавданнями: на основі спостережень над навколишньою природою і суспільнимжиттям та умінням читати і писати навчити дітей змістовно і грамотно викладатисвої думки як усно, так і письмово, застосовувати ці уміння в повсякденнійнавчальній і трудовій діяльності.
Кожна ізскладових частин української мови для початкових класів визначає зміст і обсягзнань, умінь і навичок, які мають набувати учні кожного класу.
1.2Психолого-педагогічні особливості уроківУ формуваннітеоретичних основ методика мови спирається на психолого–педагогічні науки. І цезакономірно, бо, запроваджуючи, наприклад, ті чи ті конкретні методи абоприйоми, треба зважати на психологічну підготовку до навчання дітей певноговіку.
Загальновизнано,що всім дітям властиве абстрактне мислення. Однак психологічні спостереженнядоводять, що у дітей молодшого віку переважає конкретне мислення. Вонопояснюється обмеженим запасом уявлень, здобутих ними протягом 6 – 10 роківжиття. До того ж школярам різного віку властивий неоднаковий ступінь доступностінавчального матеріалу. Це диктує використання не однотипних методів і прийоміву роботі з учнями відмінних вікових груп.
Відомо, що зпершого дня перебування учня в школі слід розвинути у нього навчальний мотив,який би збуджував його до освоєння даного предмета. Як же знайти і розвинутимотив навчання у першокласника? Психологічні дослідження показують, що дітиприходять до школи з ігровим мотивом, сформованим у них до початку навчання вшколі. Дорослі засвідчують, що першокласники намагаються сумлінно грати рольучня, ретельно виконувати завдання свого наставника. Психологія рекомендуєспиратися на цей наявний мотив. Тому початковою формою навчання мові школярів 6– 7 років повинна стати гра з вивченням мови, гра з мовними і мовленнєвимиодиницями. Ця рекомендація психологів загальновизнана і широко впроваджується впрактику навчання дітей молодшого шкільного віку. Так, у навчанні шестилітокпрактикуються різні педагогічні ситуації: навчання Барвінка, Незнайка,виправлення вчителя, який “помиляється”, тощо. Психологи підкреслюють, що у грідіти усвідомлюють свої навчальні здобутки і їх суспільну вартість, аджеграючись, вони їх передають іншим. Так гра як одна з форм шкільного навчаннядітей формує навчальний мотив: необхідність засвоювати знання, виробляти уміннядля передачі їх іншим. А відтак з’являється потреба у знаннях і уміннях. Це –перший етап розвитку мотиву навчання у процесі гри.
Слід дедалібільше залучати дітей до оцінки комунікативного уміння: створювати ситуації, уяких учні не продукують розказане чи прочитане вчителем. Новим у цій роботі єте, що вчитель закликає дітей висловити своє судження, наприклад, є приводутого, чи зрозуміло розказав казку Миколка або про що Оля розповіла цікавіше,ніж інші. При цьому особливо важливо домогтися від учнів обґрунтування своєїоцінки. Так у молодших школярів, виникає оціночне ставлення до свого мовлення,а значить, з’являється потяг до його удосконалення. А це – навчальний мотив.Цим психологи доводять можливість успішного навчання учнів першого класу,вироблення своєрідного педагогічного підходу до вибору прийомів роботи з ними.
Пропонуючи всеце, психологи націлюють учителя на те, щоб він спонукав (а не змушував!) учнівдо роботи, зацікавлюючи їх активною діяльністю. Ці думки співзвучні зі словамиК. Д. Ушинського про те, що “навчання, позбавлене всякої цікавості і взятетільки силою примусу … вбиває в учня охоту вчитися, без якої він далеко не піде”[35, 278].
Дані психологіїважливі не тільки для уточнення змісту і методів навчання мови. Знання цієїнауки допоможуть учителеві і в індивідуальній роботі з наймолодшими школярами.Достатньо навести хоч би такі факти.
Окремі учні ззначними труднощами засвоюють письмо. Учителі нерідко пов’язують це лише знизьким рівнем мовлення дітей. Але це не зовсім так. Як доводять психологи,процес письма багатоступеневий. Він включає слухо-моторні і зорово-моторнікоординації руки. У дитини якась із ланок цього процесу може бути несформована. Через це виникають складності в набутті навичок письма. Якою жповинна бути реакція вчителя? Насамперед – проаналізувати характер помилки,встановити, що саме не вдається збагнути учневі, тобто яка з ланок навчання(слухо-моторна чи зорово-моторна координація руки) пропущена. А даліпоясненням, вправами допомогти дитині подолати труднощі. У цьому виявляєтьсядиференційований підхід до кожного учня як особистості.
У навчанні письматрапляється й інше. Іноді у першокласників засвідчується так зване дзеркальнеписьмо. Про один з прикладів його вияву розповів письменник Є. Шварц воповіданні “Першокласниця”.
Його героїня писаласвоє ім’я “Маруся” з буквою Я, повернутою хвостиком не наліво, а направо (R).Про інший випадок дзеркального письма згадує В. Карасьов в оповіданні “Оленка ія”. Його героїня писала замість букви З велику літеру
.Психологизапевняють, що шестилітки мають право на таку помилку, оскільки третинні зоникори тім’яно-потиличної частини мозку, що відповідають за просторовісприймання, формуються лише у віці 8 – 10 років. А оскільки це так, то йреакція вчителя на помилки подібного типу повинна бути свідомою: постійнівправи і час дадуть позитивні наслідки.
Таким чином,глибокий аналіз причин труднощів, які супроводжують навчання дітей,індивідуальний підхід до учнів, знання загальних закономірностей розвитку мозкудитини забезпечують застосування адекватних (відповідних) прийомів навчання,сприятимуть подоланню труднощів у засвоєнні програмового матеріалу.
В останні рокиметодика мови взяла на озброєння провідні положення науки психолінгвістики, якатрактує мову як діяльність. З такого підходу до мови методисти зробили належнівисновки, зокрема для роботи над розвитком мовлення. як відомо, дошкільники неусвідомлюють того, що мову, якою вони користуються в побуті, можна і слідвивчати. А в школі їхнє мовлення, як і мова в цілому, стає предметом освоєння.Поряд з тим, що розглядаються звуки і слова, набуваються навички правильновимовляти і розуміти їх семантику, діти навчаються конструювати речення(граматично і за смислом пов’язані слова), необхідних для передачі закінченоїінформації, повідомлення.
Такий підхід дорозвитку мовлення викликав потребу ввести до сучасної програми з українськоїмови поняття про текст. Раніше у програмах початкової школи цей термін незначився.
Розуміння мови якдіяльності дало поштовх методиці передбачити розкриття учням мотивів, щовикликають мовлення (відповіді на запитання, бажання розповісти, заклики довиконання дій тощо) а також указати на фактори, які визначають варіантністьвисловлювань. Завдяки цьому посилилось практичне спрямування курсу українськоїмови – удосконалювати мовленнєвий розвиток школярів. Увага до цього з’явиласяпід впливом даних і рекомендацій психолінгвістики.
Як педагогічнанаука методика мови керується настановами педагогіки, зокрема дидактики –розділу педагогіки, який визначає загальну теорію навчання.