Використання засобів педагогічного малювання у процесі удосконалення навичок образотворчої діяльності молодших школярів (стр. 8 из 15)

На рис. 26 репродукована робота відомого художника-анімаліста, котрий добре знав представників тваринного світу, умів гостро і виразно передавати їх характерні особливості. А.С. Степанов виконав вражаючий нарис ведмедя [85, 173]. Привертає увагу, як помітно відрізняються вигляд, рухи, звички цієї тварини. Приземкуватий, ваговитий, вайлуватий ведмідь незграбно переступає з ноги на ногу. Дивлячись на цей начерк, глядач переживає абсолютно різні відчуття. Він не тільки легко взнає цю тварину, але і отримує її вичерпну пластичну і смислову характеристику. Все це завдяки образному трактуванню сюжету зарисовки, в яку художник вклав щось більше, ніж проста схожість чи документальна фіксація зовнішніх даних тварини, завдяки точним характеристикам. У таких випадках пам'ять і уява, спонукувані до активності недомовленістю начерку, доповнюють деталі зображення і повністю відтворюють той зміст, який автор хотів передати в малюнку.

Рис. 26. О.С. Степанов. Ведмідь

І.Є. Грабар пише про лаконічні зарисовки В.А. Сєрова: «Просто дивуєшся, розглядаючи їх: ледь намічена потилиця, а перед вами вже жива людина, трохи торкнутий ніс, що висунувся, а ви вгадуєте його володаря, через спину сусіда видно чиясь підведена брова, а ви взнаєте не тільки кому вона належить, але і вираз обличчя даної людини» [25, 46].

Таким чином, деяка недомовленість в начерку, концентрація уваги на характерних особливостях моделі не тільки не зменшують змістовності зображення, а навіть збільшують його експресію, надають йому особливої жвавості й естетичної привабливості. Уявна незавершеність трактування моделі насправді — специфічна якість начерку. Якщо художник обходиться невеликою кількістю образотворчих засобів і досягає при цьому правдивого і переконливого художнього вирішення, це свідчить про його майстерність, розуміння специфіки начерку, уміння її використати.

Емоційна, творча схвильованість художника, його зацікавленість сюжетом зарисовки загострюють сприйняття натури, активізують процес мислення, полегшують виконання начерку, сприяють досягненню образної характеристики моделі. Але одних емоцій автора недостатньо, щоб створити повноцінний художній образ і донести свої задуми до глядача, стурбувати, зацікавити його. Крім усього іншого, художник повинен володіти відповідними знаннями і майстерністю. Йому необхідно також мати розвинене творче мислення і уяву. Свої почуття, враження художник повинен викладати чіткою, професійною мовою образотворчих засобів. Недорікуватість тут так само неприпустима, як і в літературі. Отже, людині, яка професіонально працює в мистецтві, треба опановувати майстерність швидкого начерку [29, 41].

Особливо яскраво творчий початок виявляється в тих випадках, коли начерки виконуються при роботі над виконанням композицій. Тут помітніше виражена цілеспрямованість дій художника, більш активно працюють його уява, мислення, пам'ять. Але буває так, що, проводячи зарисовки з натури, художник може знайти тему для композиції, якщо йому довелося зображати цікавий типаж, сюжет. У таких випадках натурна зарисовка дає поштовх для роботи уяви, у художника виникають уявні асоціації з приводу побаченого в натурі, які можуть сприяти появі творчих задумів, що відображаються в ескізах композицій.

З начерку-ескізу часто починається тривалий, складний процес створення твору мистецтва. У такому начерку, що виконується за уявою, знаходять втілення первинні ідеї, принципи реалізації задуманого сюжету. Художник мислить з олівцем або кистю в руці, шукає найкращі варіанти вирішення композицій. Часто використовуються начерки і під час збирання натурного матеріалу, потрібного для переконливого вирішення ескізів і оригіналів художніх творів [24, 102].

Потрібно відмітити доступність роботи над начерками, можливість оперативно, слідами своїх спостережень виконувати швидкі зарисовки, використовуючи будь-які умови, застосовуючи мінімальні образотворчі засоби. Для роботи над начерками не потрібна спеціальна майстерня, складне обладнання чи особливе оснащення. Начерки можна робити практично скрізь.

Графічні засоби, за допомогою яких створюється зображення в начерку, практично ті ж, що й у звичайному малюнку (лінія, штрих, пляма, комбінація цих елементів). Однак швидкість виконання начерків при цьому, тенденція до лаконізму, загостреної виразності, необхідність забезпечити враження жвавості, безпосередності, легкість виконання роботи надає деякої своєрідності цим традиційним засобам. Так, лінії, штрихи, тональні плями, що характеризують форму предметів, в начерках більш активні, динамічні, акцентовані, аніж це буває в тривалих малюнках.

У швидкому малюванні дуже часто використовується лінеарний принцип створення зображення, коли за допомогою невеликої кількості ліній відмежовують контурні контури і основні елементи форми предмета від іншої частини паперу (рис. 27) [8, 21]. Як правило, такі начерки лаконічні і виразні. Від лінеарно-контурного прийому виконання начерків відрізняється метод створення зображення за допомогою коротких, переривистих ліній-штрихів. Нанесені на листок паперу, штрихи створюють уявлення не тільки про контурні контури об'єкта, але і про його об'ємну форму, характер освітлення, світлотіньове моделювання [14, 108].

Рис. 27. А.Матісс. Жіночий портрет. Туш, перо

Штрихи різної довжини і товщини, встановлені в різних напрямах, допомагають зобразити форму, характеризувати ціле і окремі деталі, полегшують передачу просторового розташування різних частин об'єкта. У штриховому начерку можна переконливо характеризувати об'ємну форму моделі.

Існує декілька прийомів використання штрихів для створення зображення. Іноді вони наносяться паралельними рядами. За їх допомогою передаються окремі деталі, характеризується контур об'єкта (рис. 28).

Рис. 28. М.А. Тирса. Портрет художника В. В. Лебедева

В інших випадках може використовуватися перехресне нанесення штрихів. Іноді художники малюють за допомогою дуже коротких переривистих штрихів, з яких ніби виткане зображення. Утворюється своєрідний потік рисок-штрихів, що додає начеркові жвавості. Той, хто малює нечасто, не дотримується якої-небудь системи застосування штрихів, прокладає їх довільно, в різних напрямах, завдяки чому створюється враження особливої динамічності зображення.

У роботі над начерками застосовуються різноманітні матеріали і техніка малюнка. Вибір матеріалу залежить передусім від задуму художника, завдань майбутньої роботи, особливостей зображуваного об'єкта, часу, яким володіє художник, його особистих схильностей, міри володіння тим чи іншим матеріалом.

Виконуючи начерки будинку або в майстерні, частіше за все використовують окремі листи паперу різних розмірів. Дещо рідше малюють в альбомах. При проведенні зарисовок на вулицях, в суспільних місцях, під час поїздок і в ряді інших випадків зручніше робити начерки невеликого розміру. З цією метою потрібно завести кишеньковий альбомчик або блокнот, куди будуть заноситися щоденні зорові враження.

Для зарисовок можна використовувати папір будь-яких видів. Застосування паперу, різного за розміром, кольором, тоном, є одним з засобів досягнення виразності начерків. Дуже ефектні зарисовки виходять на злегка тонованому або трохи забарвленому в теплі кольори паперу. З успіхом можна робити начерки на зворотній стороні шпалер, обгортковому папері. Бажаючи добитися різноманітності виконання своїх робіт, художники використовують папір з різною фактурою, підкладають під неї металеві пластинки із різними поверхнями (клітчату, точкову і ін.).

Начерки аквареллю, тушшю, пером бажано виконувати на тих видах паперу, які дозволяють із найбільшим ефектом працювати в даній техніці. Наприклад, для малюнків і начерків пером підходить гладкий, щільний глянсовий папір, на який добре лягає штрих пером і не розпливаються чорнило або туш. Для одноколірних і кольорових нарисів аквареллю, тушшю більш підходить папір, що помірно всмоктує воду, злегка шершавий. На такому папері залиття кистю, акварельна розмивка виходять більш виразною. У деяких випадках є доречним застосування паперу, який сильно всмоктує воду, що дозволяє досягати своєрідного вирішення начерків, коли зображення буде дещо розпливчатим, «розмитим», м'яким.

Матеріалами для виконання начерків можуть бути різні олівці, вугілля, сангіна, пастель, соус, чорнила, туш, акварель, кисті, палички, пера, автоматичні і прості ручки, спеціальні олівці з фетровим стержнем (фломастери), гуашеві і масляні фарби, малювальна крейда, маркувальні і косметичні олівці і т. ін. [43, 125].

Найбільш часто застосовуються в роботі над начерками прості графітні олівці. Це один з улюблених художниками матеріалів малюнка, з його допомогою можна створювати лінеарні і тональні начерки.

Дуже зручні для виконання начерків малювальне вугілля, сангіна, одноколірна пастель (коричнева, сіра, чорна). З їх допомогою можна малювати, використовуючи і лінію, і пляму, швидко закриваючи великі поверхні паперу, малюючи то гострим кінчиком вугілля, то його широкою бічною поверхнею, тримаючи шматочок палички вугілля (сангіни) плазом, паралельно до паперу. Ці матеріали дозволяють працювати швидко, різноманітно, дають можливість досягати ефектного виразного рішення з багатством тональних відносин.

Дещо іншими властивостями володіє пресоване малювальне вугілля. Воно більш активне за силою звучання, краще утримується на папері. Правда, і малювати ним дещо відповідальніше: треба працювати точніше, впевненіше, оскільки пресоване вугілля неможливо швидко стерти з паперу. У разі необхідності його доводиться стирати гумкою, а це нерідко приводить до забруднення паперу. Пресоване вугілля має великі образотворчі можливості і дозволяє досягати активності тонального звучання, а коли потрібно — тонкого тонального моделювання начерків.