Використання засобів педагогічного малювання у процесі удосконалення навичок образотворчої діяльності молодших школярів (стр. 13 из 15)

Різноманітний тваринний світ — це істотна частина навколишньої природи, з якою тісно пов'язане життя людини. Анімалістична тематика є важливим компонентом образотворчої діяльності молодших школярів. Тому вони повинні знати особливості зображення анімалістичних сюжетів, знати принципи анатомічної будови тварин і птахів, мати досвід їх малювання. Головним джерелом отримання навичок є зарисовки з натури, що проводяться в зоопарку, в сільській місцевості, в лісі і т. д. Крім того, необхідно виконати ряд нарисів з опудал.

Пластична краса тварин найбільш повно розкривається в динаміці, яка в кожному випадку має свої особливості. Так, процес ходьби або бігу складається з елементів, що послідовно чергуються (почергове висунення ніг, моменти опори, вільний крок і т.д.). Кожній фазі руху властиві свої закономірності. Знаючи ці особливості, художник зможе виразно передати своє враження від натури, свої творчі задуми.

Дуже зручним, мобільним засобом зображення анімалістичної тематики є начерки. З їх допомогою можна фіксувати свої враження, малювати тварин в русі, часто змінювати сюжети, чергувати матеріали і техніку малюнка. Добре виконані начерки тварин в динамічних позах вирізняються особливою правдивістю і виразністю (рис. 37) [4, 57].

Багато цікавого учні знаходили в роботі над начерками метеликів, бабок, жуків, жаб, а також птахів. Перед ним відкривався цілий світ цікавих форм, багатство кольору, велика кількість привабливих подробиць. У начерку метелика (рис. 38) переконливо охарактеризований силует, добре виявлені деталі. Методична послідовність виконання зарисовки дрібної тварини, принцип конструювання форми її тіла зображені на рис. 39 [14, 21].

Рис. 37. М.М. Кукунов. Заєць, що біжить

Рис. 38. Метелик

Рис. 39. Послідовність виконання нарису жука

Один із найцікавіших і найскладніших об'єктів для малювання — людина. Люди становлять переважну частину тематики творів мистецтва, в тому числі малюнків і нарисів. З принципами зображення голови і фігури людини вчителі образотворчого мистецтва ґрунтовно знайомляться в період своєї професійної підготовки, а потім поглиблюють свої знання і практичні навички в цій області протягом життя. Знаючи анатомічну будову людини, маючи певний досвід виконання ґрунтовних малюнків на цю тематику, ми ефективно справлялися і із завданнями її швидкого зображення в начерках.

Малювання голови людини мало свою специфіку. Учням доводилося одночасно піклуватися про переконливе трактування об'ємної форми голови, передачу її індивідуальних особливостей, портретну характеристику людини. У межах обличчя відбиваються властивості характеру, психологічний стан людини. У начерках характеристика портретованого ґрунтується на загальних, однак істотних пластичних і психологічних ознаках [13, 55].

Портретні начерки, виконані хорошими художниками, часто вирізняються гостротою характеристики персонажів (рис. 40). У цьому портреті поєднуються жвавість і правдивість трактування моделі, яскрава характеристика психологічного стану людини. Цінне й те, що така вражаюча виразність зарисовки досягнута за допомогою скромних графічних засобів.

Рис. 40. Г. Доре. Голова старого. Туш, перо

Вільно і невимушено трактує в начерку форму голови Рембрандт, використовуючи живописний прийом залиття тіньових і півтіньових ділянок тональними плямами різної інтенсивності (рис. 41). Подекуди художник зміцнює контури голови штрихами, нанесеними кистю. Малюнок не тільки віртуозний за виконанням, але й змістовний, проникнутий елегійним настроєм. Графічна творчість Рембрандта дає матеріал для вивчення принципів образного вирішення і технічних прийомів виконання начерків.

Рис. 41. Рембрандт. Чоловіча голова. Перо, акв., пензель

Часто у практиці роботи художника-педагога застосовуються начерки фігури людини. Упевнене володіння майстерністю швидкого малювання фігури людини з'являється не відразу. Спочатку доводиться затратити немало часу на вивчення особливостей будови тіла людини, на освоєння професіонально-правильних методів її зображення в процесі уважного, тривалого малювання даної тематики з натури, яке необхідно поєднувати з активною роботою над начерками [22, 71].

Виконуючи ґрунтовні начерки, ми характеризували пластику тіла, його об'ємну форму, рельєф окремих ділянок, виявляли за допомогою світлотіні важливі деталі, створювали динамічне і разом з тим досить матеріальне зображення фігури людини. У швидких, лаконічних зарисовках давався загальний контур тіла, характеризувався його рух, швидко намічалися основні деталі.

Послідовність роботи над начерком фігури була така: уважно вдивившись в натуру, продумавши композицію, відмічають легкими насічками верхній і нижній кордони зображення і, торкаючись паперу олівцем або іншим фарбувальним матеріалом, намічають всю фігуру по її основних частинах, визначають рух тулуба по відношенню до ніг, уточнюють опору тіла, виявляють напрям плечового пояса (лінія плечей), тазу, простежують положення ліктів, колінних суглобів, характеризують узагальнену форму тіла. Все це робилося з урахуванням руху фігури, її стійкості.

Переважно весь процес створення нарису художник здійснює швидко, іноді майже вмить. Найчастіше фігуру малюють відразу, без попередньої підготовки і розмітки контурів, піклуючись передусім про виявлення пропорцій, руху і характеру моделі. Ця робота нерідко виконується за допомогою мінімальних образотворчих засобів, іноді буквально кількома штрихами. Однак процес створення зображення в учнівських начерках здійснювався відповідно до порядку виконання роботи, який виробляється в процесі навчання і підтримується навчальною практикою виконання зображень.

Учні усвідомлювали, що, зацікавившись певним видом спорту або трудовим процесом і вирішивши провести замальовки з натури, передусім слід конкретизувати завдання майбутньої роботи: що саме треба вивчити і замалювати, чого потрібно досягнути внаслідок спостережень і зарисовок. Спочатку учні уважно спостерігали за об'єктом зарисовки, відмічали характерні фази рухів, виявляли найбільш цікаві моменти, які можуть стати конкретними сюжетами для зарисовок. Визначивши мету роботи, можна було робити швидкий нарис фігури людини в русі [28, 62].

Ми повідомляли школярам, що рух людського тіла, той або інший жест в ряді випадків можуть виражати психологічний стан, настрій людини. Нерідко поза, жест мають певний сенс, що вкладається художником в малюнок, нарис, картину, скульптуру, ілюстрацію. Відомі характерні пози глибокого роздуму, відчаю, люті, нестримного реготу.

Художник повинен помічати такі особливості динаміки тіла і використати їх для образного трактування нарисів, для вираження своїх задумів. Враховуючи, що життєві ситуації, реакції людей на них, тіла, що відбиваються в пластиці, різноманітні, нам не треба було вдаватися до частого використання невеликої кількості завчених поз, рухів, жестів,— це приведе до одноманітності, штампу в рішенні нарисів. Необхідно було лише пильно вдивлятися в динаміку людського тіла, помічати нюанси психологічного стану і їх вираження в пластиці фігури.

Навчальна робота із використанням експериментальних вправ і завдань, яка проводилася нами в експериментальному класі, позитивно вплинула на підвищення якості знань і вмінь молодших школярів. Так, учні експериментального класу значно краще виконали запропоновані завдання, ніж учні контрольного.

Отримані результати констатуючого експерименту підтвердили гіпо-тезу, що використання запропонованої системи завдань на основі експери-ментальної методики формування навичок образотворчої діяльності на основі використання засобів педагогічного малювання на уроках образо-творчого мистецтва у початковій школі позитивно вплинули на форму-вання відповідних умінь і навичок в учнів експериментального класу.

Наприкінці експериментального дослідження стало очевидно: у процесі використання розробленої експериментальної методики в учнів експериментального класу порівняно з контрольним значно підвищився рівень розвитку умінь і навичок образотворчої діяльності, тобто отримали результати, які свідчать про ефективність даного напрямку роботи.

Проведення експериментального дослідження дало змогу оцінити ефективність використання пропонованої системи вправ та завдань і простежити динаміку процесу удосконалення умінь і навичок образо-творчої діяльності порівняно з навчанням дітей в контрольному класі. У процесі проведення експерименту і особливо на етапі узагальнення його результатів виявилося, що даний підхід здатний забезпечити оптимальний розвиток образотворчих навичок, сформувати позитивну пізнавальну мотивацію й удосконалити ефективність навчального процесу загалом.

ВИСНОВКИ

Отже, формування навичок образотворчої діяльності молодших школярів визначаються рівнем професійної майстерності вчителя образотворчого мистецтва. Остання характеризується мірою розвитку знань, умінь, якостей, необхідних для здійснення педагогічної і творчої діяльності. Важливим показником професійної майстерності є оволодіння навичками швидкого малювання. На цьому ґрунтується важливий принцип діяльності вчителя образотворчого мистецтва — наочність викладання.

Удосконалення навичок педагогічного малювання вчителя значною мірою залежить від продуманої системи вправ у малюванні. Однак вони не можуть бути абсолютно однаковими для людей з різною підготовкою, досвідом, умінням. Тут є істотні індивідуальні відмінності. Кожен вчитель образотворчого мистецтва повинен тренуватися у виконанні педагогічних малюнків відповідно до індивідуальних потреб і обов'язково з орієнтацією на шкільну програму з образотворчого мистецтва. Вчитель повинен уміло планувати свою роботу, звертаючи увагу на найбільш важливі вправи.