Голос – це надзвичайно тонкий, полі функціональний інструмент: він змушує чути не лише вухо, а й очі – голосом можна відтворити будь –яку картину, створити образ, передати емоції. Сила голосу регулюється вільно. Вона залежить в основному від напруження мовленнєвого апарату і від сили видиху повітря. Розмовляючи з ким – не будь пошепки, можна також відчути силу голосу, починаючи переконувати співрозмовника і автоматично підсилюючи голоси, хоч він і позбавлений гучності. Сила голосу, сила мовного звучання базується на силі вольових і почуттєвих імпульсів, обумовлюється силою волі, силою характеру, силою бажання, силою почуття.
Для вдосконалення сили голосу можна використати такі вправи:
1. Перший рядок вірша читайте пошепки, другий – тихенько, третій – голосніше і т. д. На восьмому, приблизно, рядку, дійшовши до дуже гучного голосу, але не до крику, змінюйте його динаміку в протилежному напрямі. Темп повільний, висота звичайна, дихання в міру потреби, вдих швидкий і непомітний.
2. Читаючи текст, посилюйте голос в межах одного рядка, утримуючи його звучання на одній висоті.
3.Змінюйте одночасно силу і висоту голосу в кожному рядку в
межах однієї строфи.
4.Тричі прочитайте текст: один раз – шепотом, другий – тихим голосом, але з намаганням чітко промовляти кожен звук, третій – середнім, притаманним вам голосом. Зверніть увагу на те, чи чути ваш голос у приміщенні, в якому ви виконуєте вправу.
Не спиняй | думок крилатих, |
Хай летять в світи:
Безліч дивних | див угледиш ||
їх очима ти. ||
(О. Олесь)
5.Не поспішаючи, з властивою вашому голосу силою читайте текст, протягуючи наголошені склади. Вслухайтесь у виразне (ясне і чітке) проговорювання кожного звука, складу, слова. Робіть паузи і кожного разу набирайте повітря.
Тополі | по волі |
Стоять собі,| мов сторожа,|
Розмовляють | з полем... ||
(Т. Шевченко)
Висота голосу (діапазон) – це його тональні можливості, межа людського голосу від найнижчих до найвищих тонів звучання. Голос кожної людини має три регістри, тобто три частини звукоряду, які різняться за висотою звучання : низький, середній і високий.
Середній – той, який властивий мовцю: індивідуальний. Від цієї нейтральної помітки голос може підвищуватись або понижуватись. Таку зміну висоти звучання називають зміною тону (або тональності) голосу. За висотою тону варіюються речення розповідного, питального, спонукального типу. Вона залежить від чистоти коливання голосових зв'язок. Ця властивість голосу відіграє суттєву роль у роботі читця, оскільки кожен текст має свою висоту звучання, що слід обов'язково враховувати при підготовці тексту до читання.
Діапазон змінюється як з віком, так і в процесі тренування. Чим він ширший, тим цікавіші інтонаційні варіанти читання і мовлення. Є голоси, багаті від природи. Але треба вміти ними користуватися, берегти їх. Іноді буває, що в усному мовленні голос слухати приємно, а під час читання він звучить не гнучко, на одному рівні, не виражає ні думок, ні емоцій. Такий голос потрібно тренувати. Можна використовувати такі вправи для постановки висоти голосу:
1. Перший рядок вірша читайте на нижній ноті вашого натурального тону. Другий – трохи вище ( на тон чи півтора ), третій – ще вище і т. д., всього вісім – десять рядків. Кількість їх залежатиме від діапазону вашого голосу.
Після чого в такому ж порядку знижуйте голос. Темп і сила голосу звичайні. Вдихайте повітря після кожного рядка. Після певної кількості пророблених вправ розширюйте діапазон голосу.
2.Слово за словом чи стопа за стопою підвищуйте тон, поки голос не досягне найвищого легкого звучання. Після цього в такому ж порядку поступовості знижуйте голос. З таким переходом від підвищення до пониження і так далі читайте весь вірш. Дихання в кінці кожного рядка, вдих швидкий і непомітний. Темп і сила звичайні.
3.Найвідчутніше різні тони розпізнаються в читанні діалогів. Прослідкуйте за зміною тональності при читанні вірша:
̶Чому у тебе очі сині ? – хтось мене питався.
̶Я ж родився на Полтавщині, в Ворсклі я купався!
̶А чому ти білочубий!
̶(Що мені робити?!)
̶Я ж ходив із батьком влітку пшениці косити.
̶А чому такий веселий?
̶То проста причина: я ж казав, що в нас плаксивих не було в родині.
(Б. Олійник)
4. Кілька разів прочитайте веселинку Є.Бандуренка. Щобвизначити тональний малюнок кожної репліки, можна скористатисятакою порадою:
слова автора читати середнім тоном, репліки персонажів – високимабо низьким.
Запитав у Зіни Гліб:
– А звідкіль береться хліб?
Розвела руками Зіна:
– Звідкіля ж ? Із магазину!
4. Ознайомтесь з текстом О. Олеся «Моїй матері». Подумайте, яким буде ваше читання цього тексту. Бажано звернути увагу не тільки на сон, який приснився авторові, а й на мову матері та сина. Яке забарвлення їхнього спілкування (переживання, схвильованість, туга, смуток). Що ви можете запропонувати для їх виділення:
Приснилось, що я вернувсь додому...
Іду, дивлюсь: мій край, моя земля,
Сміються в сонці золотому
Річки, і села,і поля.
Ось-ось прийду до хатоньки моєї,
Де мати жде мене й не жде.
Я скрикну «Матінко!»до неї,
Вона на груди упаде.
І будуть литись теплих сліз потоки,
І в них бринітимуть слова:
«Я ждала, ждала цілі роки
І в'яла, сохла, як трава...»
Іду зеленою межею, кругом хвилюються жита,
І в'ється щастя над душею –
І на плечі нема хреста...
6. Використайте текст для розширення діапазону. Визначітьнайзручнішу для голосу висоту. Від цього рівня висоти рухайтесь вгору і вниз, стежачи за плавним переходом від однієї висоти до другої.
Текст можна читати кілька разів, змінюючи темп на різних висотах. Райдуга в полі півнеба схиля
До колосків, до пшеничної ниви,
І голубіє у росах земля
Після дощу –благодатної зливи.
7. Використайте текст: "Чuє що нам в життімиліше за рідні ниви й сади?
8. Наберіть повітря і, починаючи з низької ноти, підвищуйте звучання кожного слова ( ніби йдучи по сходинках). Мета –пройти свій діапазон, повітря добирайте лише перед початком повторення фрази. Голос не напружуйте по силі звучання.
Специфічне забарвлення голосу, його особливе звучання –це тембр. Завдяки темброві кожна людина володіє властивим лише їй голосом, неповторним у своєму звуковому вияві. Фізичні показники тембру зумовлені специфікою мовного апарату, будовою голосових зв'язок. Він утворюється поєднанням основного тону і півтонів. Основний тон –це, образно кажучи, головна, ведуча мелодія, півтони –супровідна.
Тембр надає різного забарвлення звука однієї і тієї ж висоти. Завдяки цьому розрізняють голоси різних людей, як, скажімо відрізняють звуки скрипки від звуків рояля. У той же час тембр служить засобом відтворення настрою, почуттів, переживань.
Тому тембр називають ще «кольором»голосу. По тембру голосу встановлюють його тип:
̶ бас,
̶ баритон,
̶ тенор,
̶ сопрано та інші...
Тип голосу може бути загальним, але у кожної людини свій тембр, як і відбитки пальців.
Характер тембру настільки буває різноманітним, а його сприйняття суб'єктивним, що вчені при описах особливостей тембру використовують різноманітні визначення, які підкреслюють його зорове сприйняття (світлий, темний), слухові (дзвінкий, крикливий, скриплячий), асоціативні (золотий, срібний, металічний), емоційні (веселий, сердитий, насмішливий, роздратований) властивості.
Звичайно, дуже важко дати точний опис тембру, якщо у кожної людини свої темброві особливості. Утворення тембральних відтінків голосу пов'язане з іншими голосовими якостями : з висотою і напруженістю вимови, з паузами і темпом. Це ще раз упевнює в тому, що кожна з якостей не є самодостатньою в інтонаційному виразі думки. Тільки у взаємодії вони забезпечують належне її оформлення. Над удосконаленням тембру голосу потрібно працювати. Хороший тембр – це звучання відкрите, зрозуміле, з чистими вібраціями. Таке звучання – результат глибоко контрольованого дихання, вільної вібрації голосових зв'язок, нічим не затиснутої гортані, носа і рота.
Від настрою героїв і залежить тембр. Ураховуючи їх психологічний стан, читець обирає відповідний тембр, супроводжуючи його іншими якостями голосу.
Та повністю змінювати свій індивідуальний тембр голосу для читання не потрібно.
Водночас є ціла низка властивостей, яка характеризує голос. Це звучність, темп, чистота, рухливість.
Звучність (дзвінкість) –це властивість голосу, який звучить гучно і чітко. Така властивість буває потрібною у процесі читання емоційно напруженого тексту, де не стільки потрібна сила голосу, скільки його гучне звучання.
Темп –швидкість читання і мовлення. Здається, що варто лише дотримуватись змісту, структури тексту, і темп відповідатиме задуму.
Проте це не так просто. Кожна людина володіє відповіднимтемпоритмом усного мовлення, що може призвести до спотворенняідеї твору.
Чистота читання –це відсутність у нього таких вад, як придих, хрипота, сиплість, гугнявість.
Відсутність згаданих вад –найголовніша умова благозвучності голосу.
Рухливість (гнучкість) голосу полягає в здатності легко і еластичне володіти так званими важелями тону: вище - нижче, гучніше – тихіше, швидше – повільніше, різкіше – м'якше.
Для розвитку цих властивостей голосу можна використовувати такі вправи:
1.Прочитайте кілька разів текст, змінюючи темп звучання. Чи впливає темп читання на уявлення про характер дії?
Над шляхом Явдошка
шукала волошки.
Явдошко, волошки
Шукати облиш!
Над шляхом ти знайдеш
Один лиш спориш.
(Г.Бойко )
2. Прочитайте цей текст майже пошепки, але так, щоб вас почули всі присутні.
3. Уявіть собі, що ви працюєте у великій аудиторії. Тихо читаючи текст, зверніть увагу на артикуляцію звуків і посилайте їх до уявних останніх рядів. Темп читання середній.