Основу навчальної і виховної роботи в школі становлять обов'язкові заняття. Однак ця робота не закінчується на уроці, вона продовжується і після занять. Тому треба допомагати учням правильно організовувати позаурочний час, щоб він був розумно використаний для відпочинку, культурних розваг і занять улюбленою справою, для розвитку і вдосконалення розумових, моральних, фізичних та естетичних якостей учнів.
Позакласні заняття дають змогу ширше, ніж це дозволяють уроки, проводити з учнями різні види робіт, які вправляють їх як розумово, так і фізично. Вони допомагають виховувати в учнів інтерес до науки і техніки, любов до творчої праці, вчать мріяти і діяти, формують у них духовні потреби, підвищують культуру використання дозвілля, вільного часу як істинного багатства суспільства й особистості. Така позакласна робота створює особливо сприятливі умови для нагромадження досвіду колективного життя, прояву самостійності, розвитку політичної і суспільної активності.
У позаурочній виховній діяльності необхідно ознайомлювати школярів із принципами і нормами моральності людини, формувати у них моральні переконання і досвід поведінки. З цією метою можна, проводити бесіди, лекції, диспути на теми моралі наводити позитивні приклади з життя, творів мистецтва, а також уроки культури поведінки.
Основними чинниками, які зумовлюють актуальність проблеми екологічного виховання, є порушення природного балансу, яке викликане діяльністю людини: забруднення атмосфери, грунту, води досягло критичного рівня як в Україні, так і у всьому світі.
Тому завдання екологічного виховання — сприяти нагромадженню екологічних знань, виховувати любов до природи, прагнення берегти і примножувати її багатства, формувати вміння і навички діяльності людини в природі [50;С.9-12].
1.3 Екологічна освіта молодших школярів на міжпредметній основі
Основним стратегічним напрямком розвитку екологічної освіти, що визначено Концепцією екологічної освіти України, є формування поколінь з новою екологічною культурою, новим екологічним світоглядом на принципах гуманізму, міждисциплінарної інтеграції, історизму та системності з метою збереження і відновлення природи України та її біологічного різноманіття.
Це педагогічне надзавдання можна втілювати лише через освітню виховну систему на основі принципово нових, ніж це було досі, ідей, методів, підходів, які враховували б структуру екологічних знань, соціальні функції сучасної екології, традиції, звичаї, історичний досвід українського народу для того, щоб збагнути себе, своє місце в природі, зв'язки між природою і Всесвітом. Отже, формування екологічної свідомості в учнів — це, передусім, навчання екологічної культури, яку ми визначаємо як форму адаптації етносу до природних умов і способів творення свого довкілля.
У зв'язку із загостренням проблем взаємовідносин суспільства і природи перед сучасною педагогічною наукою і практикою виникли нові невідкладні завдання. Необхідно забезпечити підготовку молодого покоління, спроможного вивести людство зі стану глибокої екологічної кризи, в якій воно опинилося через незнання або ігнорування законів взаємовідносин суспільства і природи, споживацьке ставлення до неї.
Настав час виховувати молодь не у згубній традиції якомога більше брати у природи, а в іншому, притаманному українському народові гармонійному співіснуванні з природою, раціональному використанні та відтворенні її багатств, у психологічній готовності оберігати довкілля всюди і завжди.
У розв'язанні цих завдань першорядну роль має відіграти екологічна освіта і екологічне виховання.
Дуже часто ці два поняття плутають. Дехто думає, що чим більше людина знає про природу, тим усвідомленіше вона захищає її. Але це зовсім не так. Екологічна освіта – це лише надбані людиною екологічні знання. Набагато важливішим є екологічне виховання, яке передбачає засвоєння людиною особливої екологічної моралі, етики взаємин природи і людини. При цьому екологічна мораль й екологічна етика своєю суттю є глибоко гуманістичними. Це "…найдійовіші фактори, що контролюють екологічну благополучність"[3;С.23].
Екологічна освіта - це "свідомий і планомірний розвиток знань про навколишнє середовище протягом усього життя". Основна її мета: формування уявлень про довкілля, специфіку його внутрішніх відносин, характеру антропогенного впливу, а також принципи гармонійного розвитку людини і природного середовища.
Під екологічним вихованням розуміють такий розвиток волі, почуття, рис характеру, які б проявилися в правильній (етичній) поведінці у ставленні до природного середовища. Воно повинно бути добровільним і безперервним упродовж усього життя людини. Метою екологічного виховання є формування аналогічної свідомості, яка охоплює поняття екологічної моралі - збалансованості між сприйнята» навколишнього середовища, його піднесенням і поведінкою людей у ньому.
Екологічне виховання не може орієнтуватися тільки на розум. Необхідно впливати також на емоції і почуття. У школі цьому сприяє навчання рідної мови, літератури, художнє і музичне виховання.
Екологія як проблема цікавить кожного з нас, бо в підсумку - це проблема виживання людства. "Осередком тут є природні ресурси як засіб розвитку продуктивних сил, як середовище, де живе людина, В рамках розв'язання цієї проблеми відбувається екологізація усіх сфер суспільного життя" [5;С.4].
Екологічну освіту й виховання слід здійснювати повсякденно в сім'ї, дошкільних установах, школі, в дорослому віці. Для успішного формування екологічної вихованості учнів велике значення має робота, що проводиться в молодших класах в цьому напрямі. Адже тут виховуються основні риси характеру особистості, і спілкування з природою відіграє першорядну роль. Важко сказати, що важливіше — практична діяльність, безпосереднє спілкування з природою чи широка словесна інформація про неї у поєднанні з іншими засобами впливу. На перших порах у роботі з молодшими школярами заслуговує на увагу саме повідомлення екологічних знань, бо шестиліток ще важко залучити до суспільно-корисної природоохоронної праці. Однак, формувати гуманістичні переконання в учнів цього віку можна і треба. Адже враження дитинства вкарбовуються в розум і серце людини назавжди. В.О. Сухомлинський писав: "Якщо добрі почуття не виховані у дитинстві, їх ніколи не виховаєш... У дитинстві людина повинна пройти емоційну школу — школу виховання добрих почуттів" [29;С.73].
Роль школи у вихованні екологічної культури учнів незаперечна. І не можна сказати, що відіграє тут більшу роль — екологічна освіта чи екологічне виховання. Лише розглядаючи ці процеси у взаємозв'язку, можна виховати екологічно грамотного громадянина нашого суспільства.
Предмети гуманітарно-естетичного циклу, володіючи значними можливостями для екологізації змісту навчання — могутній засіб виховання у школярів любові до природи, розуміння необхідності її охорони, їх вивчення сприяє художньому засвоєнню природничої та соціальної дійсності, розвиткові моральних і естетичних стосунків учнів, їхньому вмінню виражати своє особисте ставлення до природи творчими засобами. Відчуття краси природи допомагає по-новому сприймати мистецтво. Не випадково в програмах з музики пропонується використання музичних творів за природничою тематикою. А програма з образотворчого мистецтва для 1-4 класів орієнтується на формування естетичного ставлення до довкілля, насамперед, до живої і неживої природи.
У період педагогічної практики у Мстишинській ЗОШ І-ІІ ступенів Луцького району вивчали досвід Довгополюк Наталії Сергіївни. Відмічаємо, що вона використовує екологічний матеріал на уроках читання, математики.
Керування діяльністю молодших школярів при формуванні у них екологічної вихованості під час проведення уроків української мови вчителі можуть здійснювати за допомогою різних методичних засобів. Насамперед, за допомогою різних навчальних завдань, інструкцій, питань, вправ, бесід про красу. Учням пропонують виконати вправи, зміст яких має природознавчу спрямованість.
Екологічна освіта й екологічне виховання здійснюються не лише на уроках природознавства, а й на інших уроках. Великі можливості для реалізації поставлених завдань закладені в системі уроків читання.
Зокрема, розділи: "Краса землі, краса життя", "Зростайте справжніми людьми" сприяють розвиткові спостережливості, вихованню співчуття, співпереживання, викликають потребу надавати допомогу тим, хто її потребує. Велику роль відіграють також уроки позакласного читання. Наприклад, тема "У різні пори року приваблива земля" поглиблює знання учнів про пори року, збагачує їхнє уявлення про красу природи та виховує бережливе ставлення до неї.
Пройти емоційну школу — школу виховання добрих почуттів (В. Сухомлинський) допоможуть дітям твори А. Дрофаня "На велику воду", Н. Забіли "Журавлик", В. Сухомлинського "Не забувай про джерело" та ін.
Працюючи над поезією А. Косгецького "Не хочу", наголошуємо, що все живе має право на життя так само, як і людина ("І ні стеблинку, гілку чи травинку я не ображу: це - страшенний гріх!"), а охороняти природу треба заради неї самої ("Метелика ловити я не хочу; він - квітка неба, хай живе собі!").
Використовуючи фрагменти художніх творів, можна запропонувати школярам розв'язати ту чи іншу екологічну задачу, ознайомити їх із правилами екологічно грамотної поведінки в природі не моралізуванням, а надаючи їм право вибору варіанта поведінки, умотивувати її. З цією метою можна використати твори Є. Гуцала "Зайці", В. Носака "Несподівана зустріч", О. Копиленка "Весна в лісі", В. Кави "Він живий", А. Бортняка "Зламана гілка" та ін. За допомогою цих творів можна створити такі педагогічні ситуації, які матимуть значний виховний вплив, сприятимуть формуванню підструктури відповідального ставлення дітей до природи, бо без цього сені знання є лише "інтелектуальним баластом".