Зміст
Вступ
Розділ 1. Психолого-педагогічні основи трудової діяльності молодших школярів
1.1 Роль діяльності у становленні особистості дитини
1.2 Вміння і навички у структурі трудової діяльності учнів
1.3 Особливості мотивації трудової діяльності учнів початкових класів
Розділ 2. Характеристика різновидів трудової діяльності учнів початкових класів
2.1 Навчання як провідний вид діяльності молодших школярів
2.2 Особливості організації праці у молодшому шкільному віці
2.3 Суспільно корисна праця. Побутова праця
Висновки
Література
Додаток
Вступ
Діяльність в широкому її розумінні — це взаємодія живого організму з середовищем, внаслідок якої організм задовольняє свої потреби, росте, розвивається. Життєдіяльність різних живих істот неоднакова. Вона залежить насамперед від тих умов, в яких живуть і діють живі істоти.
Діяльність тварин спрямована на задоволення біологічних потреб в їжі, розмноження і захист. У процесі своєї діяльності тварина пристосовується до свого середовища і через те існує, розвивається. Тварина перестала б існувати, коли б вона не була пристосована до зовнішнього світу. «Коли б тварина, замість того щоб прямувати до їжі, уникала її, замість того щоб тікати від вогню, кидалась у вогонь і т. ін., вона була б так чи інакше зруйнована. Вона так повинна реагувати на світ, щоб всією її діяльністю було забезпечене її існування» [7, с. 35].
Діяльність людини набагато складніша, ніж діяльність тварин. Крім того, вона і якісно відмінна від тваринної діяльності. Зміст і форми людської діяльності зумовлені суспільно-історичним розвитком людей.
Людина не тільки пристосовується до середовища, а й активно змінює його відповідно до своїх потреб. При цьому вона виготовляє і використовує знаряддя праці, створює все необхідне для свого існування та розвитку. Діяльність людини спрямована на задоволення не тільки органічних, а й культурних потреб, які виникли і розвинулися історично, в процесі суспільного життя людей.
Метою курсової роботи є дослідження та психолого-педагогічна характеристика різновидів трудової діяльності у молодшому шкільному віці. Об'єктом дослідження є трудова діяльність, предметом - особливості її протікання у молодшому шкільному віці.
Для досягнення мети роботи необхідно розв'язати такі завдання: виявити роль діяльності у становленні особистості дитини; описати вміння і навички у структурі трудової діяльності учня; виявити особливості мотивації трудової діяльності у початковій школі; охарактеризувати навчання як провідний вид діяльності молодших школярів; дослідити специфіку протікання ігрової діяльності; визначити особливості організації праці у молодшому шкільному віці.
У своєму становленні діяльність проходить декілька етапів, специфічних на кожному віковому періоді. Молодший шкільний вік є сприятливим для становлення різних видів трудової діяльності: навчальної, яка в цьому віці є провідною, ігрової і такої специфічної діяльності як праця, що на цьому етапі вікового розвитку має специфічне наповнення.
Розділ І. Психолого-педагогічні основи трудової діяльності молодших школярів
1.1 Роль діяльності у становленні особистості дитини
Усі якості, властивості, бажання, цілі, інтереси і здібності особистості виявляються в її оправах, у різних видах діяльності. Саме в діяльності людини розкриваються її цілі і мотиви, прагнення і бажання, характерні особливості.
Якості особистості не тільки виявляються, а й формуються в активній діяльності, в тих її різних видах, які становлять життя, суспільне буття людини. Залежно від того, що людина робить (тобто який зміст її діяльності), як робить (способи діяльності), від організації й умов діяльності і від ставлення, яке ця діяльність викликає в людини, в ній витравляються, отже, формуються певні нахили, здібності й риси характеру, закріплюються знання. Особистість формується в діяльності.
У різноманітних видах своєї діяльності людина вступає в численні і різноманітні відносини з іншими людьми. На виробництві вона може бути одночасно і начальником, і підлеглим; у сім'ї — вона чоловік і батько, син і брат, Крім того, сусід і товариш, член спортивної команди. Чим різноманітнішими видами зайнята людина, тим у різноманітніші відносини з іншими людьми вона вступає, тим різнобічніші її інтереси, спонукання, почуття, здібності [7,.с 132].
Через діяльність, яку здійснює особистість разом з іншими людьми, вона пізнає себе. Лише в процесі праці, цієї першої суспільно корисної діяльності, людина могла оцінити свої сили, свої обмежені і водночас величезні можливості, свої слабості.
І в процесі розвитку дитини її свідомість формується в спільній з однолітками діяльності. Дитина навчається розуміти інших і себе, керувати собою й оцінювати власні вчинки.
В науці немає єдиного підходу до розкриття поняття та структури людської діяльності. Основний внесок у методологічне розв'язання зазначеної проблеми зробила традиційна психологія.
Діяльність — це специфічна форма суспільного буття людей, що полягає в цілеспрямованому перетворенні природної і соціальної дійсності. Перетворювальний і цілеспрямований характер діяльності дає змогу її суб'єкту вийти за межі будь-якої ситуації, вписуючи діяльність у широкий контекст суспільно-історичного буття. Все це підкреслює відкритість і універсальність діяльності, її потрібно розуміти з позицій історичного і культурного розвитку як форму творчості. Побудова або творення людиною своєї діяльності є неодмінною умовою формування її особистості [11].
Проблема діяльності органічно пов'язана з проблемою особистості та свідомості. Особистість формується і виявляється в діяльності. Діяльність визначає особистість, але особистість обирає ту діяльність, яка визначає її розвиток (О.Г. Асмолов). Під час діяльності людина взаємодіє з навколишнім світом, і цей процес не пасивний, а активний і керований свідомістю.
У конкретному науковому вивченні особистості різні загальнонаукові напрями дотримуються принципів діяльнісного підходу. Поняття "діяльніший підхід" у широкому розумінні означає, що в основу методології досліджень покладено категорію діяльності. У вузькому розумінні "діяльнісний підхід" — теорія, що розглядає психологію як науку про функціонування і структуру психічного відображення в процесах діяльності індивідів [див. 11].
Теорію діяльності розробляли вітчизняні та зарубіжні психологи. Відомий російський психолог Л.С. Виготський підготував ґрунт для формування психологічної теорії діяльності. Створення Л.С. Виготським культурно-історичної теорії вищих психічних функцій, а також його великий внесок у розроблення історичного підходу до розвитку людської психіки, у вивчення проблем свідомості, мислення і мови дали можливість іншим ученим підійти до витоків діяльності. Л.С. Виготський висунув ідею про вирішальну роль діяльності в психологічному розвитку дитини. На основі цієї ідеї О.М. Леонтьєвим була створена теорія діяльності, в якій він виходив з положення про те, що діяльність утілюється у своєму продукті. Відбувається начебто "опредметнювання" тих уявлень, які її спонукають і регулюють. Таким чином, у продукті діяльності ці уявлення набирають нової форми. На підставі цього положення він доходить висновку, що, діючи з % предметами реального світу, які створені людською культурою протягом її історії, індивід засвоює (привласнює) "опредметнену" психологічну реальність. Це й складає процес психічного розвитку [див. 7].
Виходячи з цих загальних положень, учений розкриває багато важливих психологічних понять. Так, поняття потреб, мотивів, особистості дістають у нього оригінальне інтерпретування. Мотиви трактуються ним не як внутрішні спонукання, що йдуть від особистості, а як реальні предмети, в яких втілюються (опредметнюються) потреби. Категорія діяльності, за О.М. Леонтьєвим, охоплює "полюс об'єкта" і "полюс суб'єкта", що веде до розуміння самої особистості як моменту діяльності та її продукту. Таким чином, психіка перетворюється в реальність людської діяльності, чим заперечується можливість розглядати її як реальність, притаманну самому суб'єкту.
Згідно з уявленнями О.М. Леонтьєва, до структури діяльності входять такі компоненти: потреби, мотиви, задачі, дії та операції. Він зазначав, що діяльність містить три мікроструктурні блоки: перший пов'язаний з мотивами, другий — з метою, третій — з операціями.
Визначний учений С.Л. Рубінштейн та його учні тривалий час розробляли методологічний принцип єдності свідомості й діяльності. Цей принцип проголошує: психіка людини не тільки проявляється, а й формується в діяльності. Конкретно це означає, що різні рівні і типи свідомості, взагалі психіка, проявляються і розкриваються через відповідно різні види діяльності і поведінки: рух — дію — вчинок. Сам факт усвідомлення індивідом своєї діяльності — її мети та умов — змінює її характер та протікання [5].
Усю систему своїх ідей С.Л. Рубінштейн спрямував на розкриття діалектики психологічної діяльності. Насамперед, у діяльності він виявив суттєві компоненти і конкретні взаємозв'язки між ними. Зрештою діяльність суб'єкта становить складне співвідношення її різнопланових компонентів (рух — дія — операція — вчинок) у їх взаємозв'язку з метою, мотивами та умовами діяльності. Центром цієї структури є дія. Саме дія, на думку С.Л. Рубінштейна, — вихідна "клітина", "одиниця" психології. Втім, це не означає, що в дії за допомогою психологічного аналізу можуть бути "знайдені" і вивчені витоки всіх елементів психіки, тобто спонукань, мотивів, здібностей тощо людини.
Розкриваючи різні аспекти принципу активності, С.Л. Рубінштейн сформулював розуміння активності, згідно з яким зовнішні принципи діють через внутрішні умови. Розроблений ученим принцип детермінізму (зовнішнє через внутрішнє) полягає в тому, що дія зовнішнього через внутрішнє є необхідною, дуже суттєвою і позитивною умовою адекватного пізнання об'єкта. Така дія опосередковано характеризує активну роль суб'єкта, який пізнає світ, а також його як людину, що певним чином діє, спілкується [11].