3. Завьялова Н.А. Професиональная подготовка учащихся методами ТРИЗ // Обдарована дитина – 2004 №10 – с.29-30
4. Зіркій Г.Ф. Поглиблена трудова чи допрофесійна підготовка?// Трудова підготовка в закладах освіти – 1999№3 – с.6
5. Касянова К.С. Экспериментальное школьное ателье// Школа и производство – 1993 №9 – с.11
6. Левківський М.В. Критерії та рівні розвитку відповідального ставлення до праці // Рідна школа – 1993 №11-12 – с.54-56
7. Левківський М.В. Трудова спрямованість старшокласників// Рідна школа – 1997 №2 – с.44-49
8. Малютин И.О. О народной мудрости трудового воспитания// Народное образование – 1999 №10 – с.287-290
9. Нікітенко О.І. Організація суспільно-корисної, продуктивної праці учнів // Радянська школа – 1987 №6 – с.68-71
10.Носенко А.В. Нескінченний ланцюг поколінь: (суспільно-корисна продуктивна праця учнів) // Радянська школа – 1989 №12 – с.19-22
11.О трудовом воспитании // Хрестоматия М. - Просвещение – 1983
12.Омельченко С.А. Трудова діяльність старшокласників: морально-ціннісні орієнтири// Рідна школа – 1998 №4 – с.27-28
13.Пашков А.Г. Труд как средство воспитания// Педагогика – 1992 №7-8 – с.3-11
14.Скрипник О.П, П’ятерикова С.Ю. Гримаси дитячої праці// Дзеркало тижня – 2005, 26 лютого
15.Сухомлинський В.О. Вибрані твори; т.5 К., - с. 483
16.Тименко В.П. Художньо-продуктивна праця молодших школярів// Початкова школа – 1989 №11 – с.38-43
17.Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори - К. - Академія – 1949 – с.88
Додаток
Основні вимоги до організації трудової діяльності дітей:
1. Як усяка діяльність, праця повинна відповідати психологічним і фізичним можливостям дітей. Для дво-, трирічних малят характерне захоплення самим процесом діяльності. Маленьким дітям недоступне прагнення до досягнення передбачуваної мети, навіть досить близької.
З розвитком дитини мета і мотив можуть розщеплюватися. П'яти-, шестирічна дитина вже здатна заглянути в майбутнє, хоч ще й недалеке. Коли вихователь пропонує дітям середньої групи підготувати майданчик до свята — прийому батьків, посадити цибулю і доглядати за нею, діти можуть заради цієї мети мобілізувати свої зусилля.
Старшим (6—7-річним) доступні й складніші, і більш віддалені цілі, для досягнення яких потрібні тривалі зусилля цілої групи, тобто потрібна колективна, добре організована діяльність. Якщо завдання, поставлені педагогом, надто легкі для дітей, вони не викликають у них серйозного ставлення і не мобілізують зусиль, а дуже складні завдання гальмують спроби розв'язувати їх практично.
2. Щоб будь-яка організована вихователем праця давала радість дітям, вони повинні добре розуміти не тільки мету, тобто кінцевий результат своєї діяльності, а й її суспільне значення. Коли учні 3-го класу дізналися, що кілочки, які вони виточували на уроках праці, виявляється, потрібні колгоспникам для грабель, то почали працювати більш цілеспрямовано і швидко, в усіх дітей помітно поліпшилась якість роботи.
3. Для формування позитивного емоційного ставлення до праці треба, щоб дитина не тільки знала, що праця потрібна, що трудитися для всіх обов'язково. Треба, щоб дитина визнавала всяку корисну працю найбільшою суспільною цінністю. Суспільні мотиви дітей формуються на основі оцінок, якими дорослі підкріплюють зроблене дитиною зусилля, необхідне для досягнення поставленої мети. Розповідаючи дітям про трудову діяльність дорослих, вихователі постійно підкреслюють важливість зусиль у праці. Для дошкільників позитивні чи негативні підкріплення набувають дедалі яскравішого суспільного характеру.
Підкріплення дорослі виявляють насамперед словами. Звичайно, словесні оцінки супроводяться й різним емоційним ставленням дорослого до трудової діяльності дитини, що виявляється в міміці, жестах, інтонаціях голосу. Особлива цінність суспільне значимих мотивів у тому й полягає, що діти не тільки розуміють поставлену мету, а й прагнуть її досягти.
4. Щоб дитина діставала задоволення від своєї трудової діяльності, вона повинна вміти працювати, тобто володіти певними навичками і вміннями. Як відомо, для вироблення навичок потрібно багато разів повторювати ті самі дії. Проте, виробляючи в дітей навички, педагог не повинен вдаватися до «поопераційного» інструктажу. Коли педагог ставить перед дітьми завдання так, що мобілізує їх мислительну активність і творчі сили, вони починають самостійно шукати способів ефективного розв'язання його, в них формуються інтелектуальні вміння. Діти вчаться застосовувати в нових умовах успішно використовувані ними раніше знання й навички. Так виробляється спільне вміння продумано і послідовно йти до поставленої мети, планувати потрібні операції і передбачати результат. Наприклад, при розв'язуванні завдань різного змісту, різної структури і складності в дітей вже в дошкільному віці формується узагальнене вміння, або метод розумової праці.