Кличний відмінок прикметника — синтаксично залежна від кличного відмінка іменника грамема у функції означення, яка входить як сьомий компонент до відмінкової парадигми однини й множини з відповідною сукупністю флексій, напр.: Хреститься: — Щезни, пропадь, Згинь, нечиста сило! (Д.Павличко); — Недаремне плачеш ти, Нещасливий бранче… (Д.Павличко); Не блиск очей, а тільки мислі гра Принаджують тебе, душе стара... (Д.Павличко).
Зазначимо, що грамема кличного відмінка має флексії, послідовно омонімічні з флексіями називного відмінка. Та це явище трапляється і з іншими відмінковими грамемами [87, 30].
Отже, в сучасній лінгвістиці прикметники представлені як лексико-граматичний| розряд слів, що володіє багатством семантики і специфічністю граматичних характеристик.
У початковій школі лише частково розглядається описаний теоретичний матеріал. Система вивчення прикметників у початкових класах передбачає поступове ускладнення і розширення матеріалу як з боку лексики, так і з боку граматики. У 2 класі учні визначають лексичне значення прикметників, вчаться ставити до них питання; у 3 класі вивчається змінювання прикметників за відмінками і числами (залежно від іменників), а в 4 класі – вивчаються відміни прикметників і правопис відмінкових закінчень. Одночасно на уроках української мови і читання в мовлення дітей вводяться нові прикметники, уточнюються зміст раніше відомі. Відтак, формується уміння правильно вживати їх у зв'язному мовленні.
Розглядаючи співвідношення системно-структурних і функціональних властивостей прикметників, необхідно підкреслити їх тісний зв'язок і взаємозалежність. Дана особливість вказує на те, що однією з умов забезпечення високого рівня засвоєння молодшими школярами прикметників у контексті розвитку їх пізнавальної активності учнів буде вивчення названої частини мови в сукупності її семантичних, граматичних і функціональних властивостей.
Відтак, слід підкреслити, що функціонально-семантичне вивчення граматики рідної мови (зокрема, морфології) передбачає:
-по-перше, аналіз граматичних явищ не лише від форми до значення і від значення до засобів його вираження;
- по-друге, розгляд граматичних форм і їх значення в єдності;
- по-третє, увага до значень і призначення граматичних одиниць, їх функціональних зв'язків із з мовними одиницями інших лінгвістичних рівнів.
Усе це забезпечить усвідомлене, зацікавлене вивчення явищ рідної мови, сприятиме активізації розумової діяльності і розвитку пізнавальної активностімолодших школярів на уроках рідної мови.
Розділ ІІ. Методичне забезпечення вивчення прикметника як засобу формування пізнавальної активності молодших школярів
2.1 Методика вивчення теми «Прикметник» як вияв пізнавальної активності молодших школярів
Одним з основних положень програми з української мови є всебічний розвиток усного й писемного мовлення учнів, що передбачає реалізацію учителем таких завдань: поповнення й активізація лексичного запасу, формування вмінь усного і писемного мовлення, забезпечення розумового розвитку школярів [66]. Саме тому на кожному уроці необхідно працювати над словом і словосполученням, образним висловом, точністю й доречністю їх вживання, умінням свідомо підходити до правильного оформлення власної думки, розвивати в учнів інтерес і увагу до слова у процесі оволодіння граматичним матеріалом.
Відтак навчити учня змістовно, правильно, стилістично точно, інтонаційно виразно висловлювати думки й почуття усно і на письмі —таке завдання стоїть перед учителем у навчанні рідної мови.
Велику роль у розвитку мовлення учнів, підвищенні його емоційності, культури відіграє робота над виражальними засобами мови, оскільки вони надають нашій мові колориту, збуджують мислення дітей, збагачують їхній словник. Учитель покликаний використати всі можливості у роботі над образними засобами, щоб саме в роки дитинства донести до свідомості серця найтонші відтінки барв, пахощі слова, щоб рідне слово стало духовним багатством дитини [32, 89].
Найдоступнішим з образних засобів мови для молодших школярів є епітет, який здебільшого виражається прикметником. Щоб діти впевнилися у багатих виражальних можливостях мови, формувати образне мовлення доцільно саме при вивченні прикметника.
Прикметник, як ніяка інша частина мови, має невичерпні можливості збагачувати й уточнювати словник дітей, надавати висловленню точності чи образності, яскравого емоційного забарвлення, адже мовлення молодших школярів бідне й безбарвне саме через обмежений вжиток прикметників, невміння використовувати їх багатозначність і синоніміку.
У мовленні прикметники набувають нових значень та емоційних відтінків, конкретизуються, розширюються і збагачуються їх лексичні значення. Вільне та змістовно виправдане використання прикметників у мовленні передбачає формування вмінь застосовувати їх у контекстах, що характеризуються різними стилістичними, жанровими та іншими особливостями.
Відомо, що в активному запасі учнів початкових класів переважають іменники тадієслова. Прикметників, як показує аналіз усних і писемних висловлювань школярів, значно менше.А це помітно знебарвлює мовлення, позбавляє його образності, знижує емоційність, ускладнює роботу над формуванням умінь будувати тексти. Тому вже у період навчання грамоти слід систематично спрямовувати роботу на збагачення словника учнів прикметниками, на розвиток інтересу й уваги до них як до важливих засобів висловлення думки, на вироблення вмінь правильно вживати їх у мовленні [79, 81].
На жаль, і підручники, і дидактичний матеріал з української мови для 1—4 класів містять переважно вправи для засвоєння учнями граматичних значень прикметника та правопису його форм. Наше завдання полягає в тому, щоб запропонувати види вправ, завдань і творчих робіт, які сприяють не тільки ефективному засвоєнню граматичного матеріалу й формуванню пізнавальної активності, а й умілому застосуванню набутих знань у мовній практиці, що забезпечить здійснення органічного зв’язку граматичного матеріалу з лексичним.
Багато можливостей для цього мають уроки навчання грамоти. Програмою з рідної мови в цей період передбачено ознайомлення учнів зі словами-назвами ознак (як і предметів, дій), практичне використання їх у мовленні. Кількість прикметників, що є в букварі, достатня для спілкування учня з навколишнім світом, але не повною мірою сприяє підготовці першокласників до побудови чітких висловлювань, зокрема — типу описів, які з перших місяців навчання застосовуються на уроках мови, а також математики, образотворчого мистецтва, праці, ознайомлення з навколишнім.
Описуючи той чи інший об'єкт, молодші школярі повинні вміти визначити його ознаки щодо розміру, кольору, форми, запаху, смаку, матеріалу, з якого виготовлений, тощо, порівняти його з іншими предметами за цими ознаками. Така робота допомагає розвивати у школярів спостережливість, увагу до навколишнього, вміння логічно мислити, правильно користуватися словом, але вона можлива тільки за наявності у словниковому запасі учнів достатньої кількості прикметників, що належать до різних семантичних груп.
Для успішного збагачення словника учнів прикметниками потрібно встановити обсяг слів — назв різних ознак, які доцільно тримати в полі зору під час опрацювання матеріалу букваря, а також визначити методичні прийоми, якими навчають дітей користуватися цими словами у мовленні. Виділимо найуживаніші прикметники, засвоєння яких доступне першокласникам і необхідне для формування умінь будувати невеличкі зв'язні висловлювання з елементами описів, оскільки без таких слів неможливо змалювати предмет, явище, особу, дати їм оцінку. Маємо на увазі семантичні групи прикметників, що виражають певні ознаки або відношення. Скажімо, колір: білий, червоний, синій, голубий, блакитний, зелений, рожевий, жовтий, оранжевий, коричневий, сірий,чорний; форму: круглий, овальний, продовгуватий, довгастий, прямокутний, квадратний, прямий, рівний, кривий; розмір: великий, малий, широкий, вузький, високий, низький, глибокий, мілкий, довгий, короткий; матеріал: дерев'яний, залізний, металевий, пластмасовий, шкіряний, гумовий, сталевий, фарфоровий, скляний, паперовий, бавовняний, шерстяний; смак: солодкий, кислий, гіркий, кисло-солодкий; запах: пахучий, запашний, ароматний; зовнішні та внутрішні властивості: красивий, гарний, прекрасний, чудовий, найкращий; ласкавий, ніжний, м'який, привітний, приємний; радісний, веселий, щасливий; хоробрий, сміливий, мужній; стрункий; температуру: холодний, теплий; належність до предмета, явища: лісовий, польовий, садовий, городній, степовий, сосновий, липовий, ялиновий, калиновий тощо; часові відношення: осінній, весняний, літній, зимовий, нічний, ранковий, вечірній [79].
Збагачення словника школярів названими та іншими прикметниками дасть їм змогу правильно і точно добирати слова для виразного оформлення думки залежно від мети висловлювання, сприятиме підготовці до створення описових текстів. Таку роботу доцільно розпочинати ще в період навчання грамоти: ознайомлювати учнів зі значенням вказаних слів, учити правильно вимовляти, доречно вживати їх під час відповідей на різноманітні запитання та завдання вчителя. Практична робота з прикметниками допомагає вводити їх до словника першокласників, активізувати, уточнювати смислові відтінки [32].
Одночасно з вирішенням цього завдання учитель знайомить дітей із постановкою відповідних питань: олівець (який?) червоний, ялинка (яка?) зелена, плаття (яке?) нове.