Одним із головних завдань для вчителя є навчити учнів працювати з текстом, логічно, докладно, ґрунтовно чи стисло викладати тексти різних типів мовлення; знаходити правильно головну думку тексту, ділити його на логічно завершені частини, визначати види текстів і їх структуру.
Отже, для оволодіння мовою у всіх особливостях і виявах необхідне штучне мовне середовище, яке створюється в школі і передусім, на заняттях української мови. Вирішальну роль у створенні такого середовища відіграє добре продумана система навчально-тренувальних вправ, у процесі яких формуються і вдосконалюються вміння і навички роботи з елементами тексту.
Виділяють такі основні чотири групи вправ:
1) інформаційно-змістові;
2) структурно-композиційні;
3) лексико та граматико-стилістичні;
4) редагування.
Ці типи вправ допоможуть правильно сприймати, розуміти чужі і створювати власні висловлювання відповідно до мети, умов спілкування та норм літературної мови; розуміти елементи тексту і роботу над ними.
Інформаційно-змістові вправи забезпечують оволодіння змістовою складовою тексту, вчать орієнтуватися в умовах спілкування, добираючи матеріал для висловлювання, усвідомлювати висловлювання та розкривати їх тему і мету, визначати тему і основну думку тексту.
У процесі виконання цих завдань діти приходять до розуміння смислової цілісності тексту як його основної ознаки: всі елементи тексту зумовлені темою і головною думкою висловлення, тема і мета тексту позначається заголовком, зміст тексту співвідноситься із заголовком.
Структурно-композиційні вправи підпорядковані розвитку умінь систематизовувати зібраний матеріал, відділяти головне від другорядного, намічати опорні моменти висловлювання, добирати і виділяти (з тексту) потрібні засоби для зв’язку речень і частин зв’язного цілого, членувати текст на логічно завершені частини.
Одним з ефективних прийомів, що допомагає дітям усвідомити зв’язність тексту як його суттєву ознаку, є відновлення деформованих висловлювань. Зіставляючи упорядкований текст з деформованим чи неповним, учні переконуються, що всі речення і частини в ньому взаємопов’язані і розташовані в певному порядку.
Великої уваги також надається таким вправам, як: поділ тексту на логічно закінчені частини, стисла (одним реченням) передача їх змісту, складання зачину чи заключної частини до основної, редагування з метою усунення неоправданих повторів, одноманітних синтаксичних конструкцій тощо.
Лексико та граматико-стилістичні вправи підводять учнів до розуміння, що добір слів, синтаксичних конструкцій зумовлюються темою і основною думкою тексту. Діти вчаться вживати найбільш доцільні мовні засоби для вираження своїх думок. Спостерігають за функціонуванням виучуваних граматичних засобів у мовленні, їх роллю у передачі інформації, створенні художнього образу; обґрунтовують відбір тих чи інших мовних засобів; вибирають із даних мовних засобів ті, які найбільш доцільні у даному тексті; знаходять кращі мовні варіанти для точного вираження думки.
Редагування. Ця група вправ має на меті сформувати уміння удосконалювати власні висловлення, тексти, вчить помічати недоречно вжиті слова, граматичні форми чи синтаксичні конструкції, невідповідність висловлювання (тексту) темі та меті, непослідовність викладу у тексті [13, с. 64–65].
Представимо приклади таких вправ (ознайомлення і закріплення елементів тексту).
Основна думка тексту. Заголовок.
Вправа 1. Добір заголовка до твору, обґрунтування такого добору
Мета. Формувати вміння співвідносити заголовок із змістом твору.
Пахне полем, колосками
цей хороший коровай.
В ньому – труд і тата, й мами,
що збирали урожай…
Працьовитими руками
пахне красень-коровай!
Марія Познанська
Учитель виразно читає текст, записаний на дошці. Виділяє голосом слова, найважливіші для вираження думки, одночасно підкреслюючи їх.
Які слова ми виділяємо голосом? Чому? (Ці слова передають найголовніше у змісті вірша: чим пахне хліб? Полем, працьовитими руками). Які заголовки можна дібрати до цього вірша?
Додаткові вправи
1. Вчитель читає текст і пропонує вибрати з кількох варіантів заголовків найбільш підходящий.
2. Прочитує текст з назвою. Діти повинні подумати, чому автор дав саме такий заголовок, а не інакший.
Вправа 2. Зіставлення групи речень і тексту.
Мета. Сформувати уявлення про смислову єдність тексту як його істотну ознаку.
Жирафа – плямиста жуйна тварина. У Африці жарке сонце немилосердно палить землю.
Жирафа – плямиста жуйна тварина. Живе у Африці. Має короткий тулуб, високі і тонкі ноги та дуже довгу шию.
У ході бесіди діти приходять до висновку, що зліва написано два окремі речення. У кожному з них говориться про різне: у першому про жирафу, у другому – про сонце.
Праворуч – текст. Усі речення у ньому зв’язані за змістом: у кожному з них розповідається про жирафу. До тексту можна дібрати заголовок Жирафа.
Узагальнення: 1) у тексті всі речення зв’язані за змістом; 2) до тексту можна дібрати заголовок; 3) заголовок стисло передає зміст твору.
Вправа 3. Визначення теми та мети тексту. Добір заголовка.
Мета. Сформувати уявлення про тему і мету тексту.
Ведмідь любить рибу ловити. Він може довго сидіти у річці і чекати. Ось пливе великий лосось. Ведмідь уміє спритно схопити рибу лапою і викинути на берег.
Що ви дізнались про ведмедя із тексту? Як можна назвати розповідь?
Додаткова вправа
Сергій посадив берізку. Вона була кривенька і негарна. Сусіди дивувалися: навіщо отой непотріб у землю встромив. Але хлопчик старанно доглядав своє деревце. Якось воно перезимувало. Навесні хтось його надламав. Сергійко закільцював стовбурець. Пройшли роки. Сергійкова берізка стала красивою, вигналася ген над хатою.
Подумайте і скажіть одним речення, про що це оповідання (тема). За що Сергійко заслуговує похвали (мета)? Доберіть заголовок до оповідання.
Узагальнення: у тексті завжди про щось або про когось розповідається. Це його тема. Кожна розповідь ведеться з певною метою [13, с. 68].
Вправа 4. Редагування з метою усунення логічних пропусків у тексті.
Мета. Формування умінь помічати невідповідність змісту тексту заголовку та виправлення помилок у тексті.
Прочитайте уважно твір і дайте відповідь на запитання: чи відповідає його зміст заголовку.
Снігова баба
Взимку діти погралися у дворі. Руки у них мерзли. Але баба снігова вийшла гарна.
Чому зміст розповіді не відповідає заголовку? Якими реченнями слід доповнити текст, щоб його зміст відповідав заголовку? [13, с. 362].
Семантико-композиційна структура тексту
Вправа 1. Добір заголовка до тексту. Визначення теми і мети розповіді. Спостереження за зв’язністю тексту як його суттєвою ознакою.
Мета. Сформувати уявлення про співвідношення заголовка твору з темою або основною думкою; розташування речень у тексті в певній послідовності.
Іван і Василько вирішили стати будівельниками. Великі і красиві будинки вирішили вони споруджувати. Звичайно, це ще не скоро буде. А будувати хочеться уже зараз. Ось і придумали два товариші з маленьких будиночків розпочати – з пташиних. Почали будувати хлоп’ята шпаківні.
Дошки обстругують вони гладенько, збивають їх щільно, щоб жодної щілини не залишилось. (За Є. Пермяком).
У якому із поданих нижче речень названа тема розповіді, а у якому – мета.
1. Як Іванко і Василько будували шпаківні.
2. умілі будівельники виростуть з хлоп’ят.
Як можна назвати оповідання? Прочитайте речення цієї розповіді в іншій послідовності. Чи руйнується текст.
Вправа 2. Відновлення деформованого тексту.
Всім було весело.
Хлопчики зробили паперового змія.
Вийшли за село.
Змій піднімався все вище і вище.
Саша швидко побіг по полю.
Чи зв’язані ці речення за змістом? Чому не вийшло оповідання? У якому порядку слід розташовувати речення.
Узагальнення: усі речення у тексті розташовані в певній послідовності.
Вправа 3. Спостереження за структурою тексту.
Мета. Сформувати уявлення про структуру тексту і розвиток усвідомлення прочитаного.
Ласкавий Васько, та хитрий. Лащиться котик, вигинається, хвостиком махає, очки мружить, пісеньку співає. А попалась мишка – не прогнівайся! (За К.Д. Ушинським).
Про що розповідається у тексті? (про хитру і лагідну вдачу котика). Який заголовок придумаємо до цього оповідання? (Кіт Васько). За допомогою яких слів автор змальовує вдачу Васька.
Учитель пояснює, як речення у тексті зв’язані за змістом. Перше речення називає тему розповіді (ласкавийхитрий Васько). Це речення – зачин. А наступне речення розгортає цю думку в зриму картину: через дії котика вимальовується його хитра і лагідна вдача. Останнє речення (заключне) інтонаційно завершує попередню розповідь і намічає дальший розвиток думки: кіт Васько – хижак. [13, с. 73].
Вправа 4. Аналіз структури тексту, спостереження за влучним вживанням слова автором.
Мета. Розвиток умінь визначати речення – зачин та наступні, конкретизуючи його зміст, правильно розуміти прочитане.
Розсердилась бабуся-зима. Повіяла холодом. Позривала листя з лісів та дібров. Порозкидала його по дорогах. Завалила кучугурами ліси. Одягла дерева у крижану кору. І посилає мороз за морозом. (За К.Д. Ушинським).
Прочитайте виразно оповідання. Якою уявляється вам зима? (лихою, лютою). Учитель при цьому демонструє ілюстрацію відповідного змісту.
Що сказано про зиму у першому реченні (розсердилася)? Які слова і словосполучення в наступних реченнях розкривають зміст слова розсердилася?
Прочитайте перше речення. Чи можна назвати його зачином? Чому? (Найчастіше зв’язаний із заголовком називає тему розповіді). Прочитайте наступні речення. Як далі розгортається картина, намічена в зачині? (Через дії зими розкривається її лиха вдача).