Зміст
Вступ
Розділ 1.Особливості створення дидактичних засобів для вивчення правопису (на прикладіуроків української мови в початковій школі)
1.1 Особливості вивченняправопису в початковій школі
1.2 Психолого-педагогічний аспектвикористання комп’ютера при вивченні правопису
1.3 Опис прикладного програмного забезпечення(ППЗ) для розробки дидактичних засобів
Розділ 2. Конспекти уроків розробкикомп’ютерних дидактичних засобів для вивчення правопису (на прикладіукраїнської мови у початковій школі)
2.1 Конспект уроку з українськоїмови.
Тема: Написання не з дієсловами
2.2 Конспект уроку з українськоїмови. Тема: Правопис ненаголошених особових закінчень дієслів теперішнього імайбутнього часу
Висновки
Список використаної літератури
Додаток 1
Вступ
Пізнавальніпроцеси: сприйняття, увага, уява, пам’ять, мислення, мова – виступають якнайважливіші компоненти будь-якої людської діяльності. Для того, щобзадовольнити свої потреби, спілкуватися, грати, вчитися й працювати, людинаповинна сприймати світ, звертати увагу на ті або інші моменти або компонентидіяльності, розуміти те, що ій потрібно зробити, запам’ятовувати,обмірковувати, висловлювати судження. Тому, без участі пізнавальних процесівлюдська діяльність неможлива, вони виступають як її невід’ємні внутрішнімоменти. Вони розвиваються в діяльності, і самі являють собою особливі видидіяльності.
Приступаючи допедагогічної роботи з дітьми, насамперед, потрібно розібратися в тім, що дитинідано від природи й що здобувається під впливом середовища.
Розвиток людськихзадатків, перетворення їх у здібності – одне із завдань навчання й виховання,вирішити яке без знань і розвитку пізнавальних процесів не можливо. У мірурозвитку людини, удосконалюються й самі задатки, здобуваючи потрібні якості.Знання психологічної структури пізнавальних процесів, законів їхнього формуваннянеобхідне для правильного вибору методів навчання й виховання. Великий внесок увивчення й розвиток пізнавальних процесів внесли такі вчені, як: Л.С.Вигодський, А.Н. Леонтьєв, А.Н. Соколов, Ж Піаже, С.Л. Рубінштейн і ін.
Психологамибули розроблені різні методики й теорії формування пізнавальних процесів. В нашчас, щоб успішно розвивати пізнавальні процеси в навчальній діяльності,необхідно шукати більш сучасні форми й методи навчання. Використання комп’ютераз його величезними універсальними можливостями на уроках і буде одною із такихформ.
Виходячиз вищесказаного, ми вважаємо, що тема нашї роботи “Розробка комп’ютернихдидактичних засобів для вивчення правопису” є досить актуальною і потрібною.
Об’єктом курсової роботи стали дидактичні засоби на уроках української мови впочатковій школі (зокрема для навчання правопису), зроблені з допомогоюкомп’ютера.
Предметом є вплив комп’ютерних педагогічних засобів на формування знань тарозвиток молодшого школяра.
Метою роботи стала розробка необхідних дидактичних засобів та приклад впровадження їху навчально-виховний процес.
Розділ 1. Особливостістворення дидактичних засобів для вивчення правопису (на прикладі уроківукраїнської мови в початковій школі)
1.1 Особливості вивчення правопису в початковій школі
Щобправильно і успішно проводити навчання дітей правопису, вчитель повинен знатипринципи українського правопису, уміло ними керуватися.
Воснові українського правопису лежать фонетичний і морфологічний принципи татрадиційно-історичне написання.
Фонетичнийпринцип вимагає написання по слуху. За цим принципом графічне зображення словазбігається з слуховим сприйманням. Наприклад, слова мама, тато, вода,дорога, добра; день пишуться так, як вони вимовляються.
Письмотаких слів є найлегшим, а тому на перших кроках навчання, особливо в І класі,коли ще учні не знають правил словозміни, словотворення, треба для письмадобирати слова, що пишуться за фонетичним принципом.
Вукраїнській мові є багато слів, що їх вимова розходиться з написанням. Словапишуться на основі правил словотворення і словозміни. Письмо таких слівспирається на морфологічний принцип.
Морфологічнийпринцип вимагає однакового написання однакових коренів, префіксів, суфіксів,закінчень.
Так,при написанні слова ходить ми спираємось на морфологічне правило, що дієсловаII дієвідміни в 3-й особі однини мають закінчення -ять, -їть, а тому цеслово на письмі має форму ходить, а не ходе, як часто можна почути в діалектнійвимові. Так само пишемо за правилами морфології слова розказати, одягаєшся,одягається, весло.
Правилонаписання префіксів роз-, без- дає підставу писати розказати, ане росказати; правило про закінчення дієслів з часткою -ся допоможеправильно написати слова одягаєшся, одягається; правило про ненаголошенее встановлює норму напису слова весло, бо весла.
Вивченняморфології в основному починається з III класу, а тому на письмі тут всечастіше зустрічаються слова, що їх напис визначається морфологічнимиособливостями, отже, при письмі в III—IV класах ми щораз більше вдаємося доморфологічного аналізу слова.
Так,чергування приголосних в корені слів (сорока — сороці, нога — нозі,вухо — у вусі), правопис відмінкових закінчень іменників, прикметниківбазуються на морфологічних особливостях цих слів.
Традиційно-історичненаписання вимагає писати слова відповідно до того, як прийнято їх писати здавназа встановленим звичаєм, традицією. Так, наприклад, слова левада, комин,пиріг пишемо за традицією, бо до напису їх не можна застосувати правилморфології, а у вимові чується не то е, не то и. Напис таких слівтреба запам'ятати. Так само за історичною традицією збереглося вживання букв я,ю, є з двома значеннями [моя (йа), синя (ьа)].
Воснові сучасного правопису найголовніше місце займає морфологічний принцип.Переважна більшість слів в українській мові пишеться за правилами морфології, аправила морфології дає граматика. Отже, основою української орфографії єграматика з її правилами про склад слова, відмінювання слів, творення слів.Лише глибоке засвоєння учнями законів мови, правил граматики забезпечить високуграмотність письма учнів.
Воснові пунктуації нашої мови лежить принцип структурно-смислового членуваннямови, що підкріплюється в багатьох випадках інтонацією мови.
Якщоречення одно від одного ми відділяємо крапкою або однорідні члени комами, топриймаємо до уваги насамперед структуру речення.
Залежновід змісту висловленої думки, від інтонації речення в кінці його може ставитисязнак питання чи знак оклику.
Людинависловлює складні думки, поєднуючи кілька окремих думок, підпорядкованих однаодній або незалежних, рівноправних між собою; на письмі між окремими частинамискладного речення ставиться відповідний знак. Так само вживання розділовихзнаків в середині простого речення (виділення звертання, вставних слів)обумовлюється граматичними особливостями речення, змістом, інтонацією.
Виділеннязнаками відокремлених означень, додатків, обставин вимагається особливимпідкресленням змісту цієї групи слів; відокремлені члени у вимові такожвиділяються певною інтонацією.
Отже,пунктуація будується на правилах синтаксису, на структурно-смисловомучленуванні мови. Знання учнями синтаксису, тобто правил про будову речень,зв'язок слів у реченні, забезпечить опанування ними навичок вживати на письмірозділові знаки.
Фактори, що сприяють засвоєнню української орфографії.
Процесвироблення навичок правильного письма досить складний. Орфографічні навичкивиробляються протягом тривалого часу, аж поки вони стають звичкою, постійними.Цього досягається в результаті тривалих і правильно організованих вправ.
Всітруднощі в навчанні правопису, успішно перемагаються за тих умов, якщо принавчанні правильно використовуються різні фактори засвоєння тих чи іншихорфограм.
Таких факторів є чотири:
1. Слуховесприймання;
2. Зоровесприймання;
3. Моторно-рухомапам'ять;
4. Морфологічнеусвідомлення, тобто знання граматики.
Слуховесприймання є важливим фактором при письмі слів, що їх написання не розходитьсяз вимовою. Чимало слів в українській мові пишеться за фонетичним принципом. Завсіх випадків фонетичного написання слухові сприймання застерігають учнів відпомилок на письмі, на пропуск чи заміну букв.
Так,наприклад, досить легко написати правильно слова муха, сом, машина, горох, бокожен звук цих слів на письмі позначається відповідною буквою.
М'якавимова приголосних в кінці або в середині слова полегшує правильність написанняслів з м'яким знаком при застосуванні відповідного правила.
Таксамо при письмі слів з подвоєними приголосними (знання, життя, знаряддя,колосся) подовжена вимова приголосних н, т, д, с впливає на слух привимові цих слів, а це полегшує написання подвоєних приголосних.
Підручникиз граматики й орфографії для І—II класів містять текстовий матеріал для вправпереважно з такими словами, письмо яких спирається на слух. При навчанні письмав І та II класах треба побільше проводити вправ на вимову і звуковий аналізслів (буря — бур'ян, ліз — лізь).
Однаккожного разу треба мати на увазі, в яких випадках письмо на слух буде корисним,і лише тоді ним користуватись.
Слуховесприймання може і шкідливо позначитися на правильності письма. Ніяк не можнапокладатись на слухові сприймання при письмі слів, вимова яких розходиться знаписом, а таких слів в українській мові досить багато.
Уміру вивчення учнями правил орфографії й граматики треба привчати учнів більшевдаватись при письмі до відповідних граматичних правил. Спиратись тільки наслух при навчанні письма не можна.