– Що ви знаєте про українську мову?
– Чим відрізняється усне мовлення від писемного?
– Як допомагають у спілкуванні міміка, жести, інтонація?
Вчителю варто нагадати учням, що усмішка є винятково важливий несловесний знак етикетного спілкування. За словами чеського соціолога Іржі Томана, «це найдієвіше зброя, за допомогою якої найлегше проникнути крізь панцир інших «Я». Дружня усмішка усуває настороженість або агресивність, долає всілякі перешкоди у спілкуванні з людьми».
Опрацьовуючи тему «Культура мовлення і спілкування» вчителю необхідно реалізувати таку мету: формувати уявлення про культуру мовлення і культуру спілкування. Прищеплювати навички мовного етикету. Виховувати в учнів увагу до слова.
Вправа 17 «Поміркуйте разом» вчитель має дати змогу учням висловити свою думку з приводу таких питань:
- Що ми розуміємо під культурою мовлення?
- Як досягти високої культури мовлення?
Культура мовлення – правильність, точність, виразність мовленого слова (с. 10).
За матеріалами вправи 19, можна виконати таке завдання: «Про культуру мовлення на практиці».
Казка вправи 20 дає можливість зробити «Театр у класі». Проте необхідно провести таку роботу:
а) Словникова робота.
б) Підготовка до читання в особах.
в) Генеральна репетиція казки «Горда качка» (з дотриманням інтонації).
г) Бесіда за змістом казки.
– Чи завжди гарні слова бувають щирими?
– Чому вчить ця народна казка?
Можна провести гру «Фанти» (за запитаннями вправи 21). Оголошується гра. Тема – «Культура спілкування». У грі бере участь 5 учнів, записаних на окремих аркушах, кладе у кошик, коробку якусь свою річ. Ведучий (один з учнів) промовляє до вчителя, який стоїть спиною до ведучого і не бачить, чий «фант»:
- Яке запитання для цього «фанта»?
Вчитель таким самим голосом ставить одне із п’яти запитань, на яке учень повинен дати повну і обґрунтовану відповідь.
Окремо треба звернути увагу на те, що в підручнику вміщені твори-оповідання, які мають виховне значення. Це оповідання «Чарівне слово» В. Сухомлинського і інші. Повторюють учні і написання листа. Читають лист з підручника. Пізніше за зразком пишуть лист своїм бабусі чи дідусеві.
Підсумовуючи все вище сказане, варто відмітити таке: щоб удосконалювати мовленнєвий етикет учнів, ми повинні насамперед вмотивувати її і спонукати дітей до неї. Це означає, що ми не просто нав’язуємо учням вивчення того чи іншого мовного явища, не наказуємо виконати якусь мовленнєву вправу, а, включивши учня у відповідну діяльність, гарантувати її мотив. Процес створення будь-якого висловлювання проходить такі етапи: мотив, відчуття мовленнєвого завдання, внутрішня програма мовленнєвої дії і її реалізація, планування висловлювання в конкретній формі і створення його в словесній. Все, що ми говоримо, ми говоримо з якоюсь метою (ціль) і для чогось (мотив).
Про одне і те ж у різних випадках життя ми говоримо різне і по-різному. Вільне володіння мовленням передбачає таку рису творчої діяльності, як самостійний перенос умінь і навичок на нову ситуацію.
Уміння учнів викладати свої думки в писемній формі у значній мірі залежить від того, наскільки вони вміють робити це усно.
В опануванні української мови важливо враховувати те, що вона є не тільки предметом навчання, а засобом вираження своїх думок і почуттів.
Список використаних джерел
1. Бабич Н.Д. «Основи культури мовлення». – Львів: Світ, 1990. – 231 с.
2. Плющ Н.П. «Формули ввічливості в системі українського мовного етикету» // Українська мова і сучасність. – Київ., 1991. – 12, 15, 49 с.
3. Васильева А.Н. Основы культуры речи. – М.: Рус. яз., 1990. – 247 с.
4. Винницький В.М. Наголос у сучасній українській мові. – К., 1984. – 160 с.
5. Вовкотруб Р. Робота над розвитком мовлення першокласників. // Початкова школа. – 1999. – № 11. – с. 12 – 13.
6. Колесникова Р. Культура мовлення – складова майстерності вчителя. // Початкова школа. – 1991. – № 11, – с. 50 – 52.
7. Кошачевський С. Техніка мови. – К., 1963. – 22 с.
8. Синиця І.О. психологія усного мовлення молодших школярів (монолог). – К.: 1974. – 158 с.
9. Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000. – 750 с.