Взаємодія соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя дітей та підлітків (стр. 63 из 71)

1) усвідомленні вчителями такої соціально-педагогічної ситуації: від стану їх здоров'я, позиції відносно культури здоров'я, фізичного виховання залежить ставлення учнів до проблеми формування здорового способу життя особистості, їх навчально-виховна активність у вирішенні означеної проблеми. Така професійно-педагогіча позиція дозволила в процесі формувального експерименту досягти таких позитивних результатів:

а) створити дієву систему соціально-педагогічиих та психологічних заохочень, які стимулювали формування в учнів валеологічної свідомості, структурних компонентів здорового способу життя;

б) оптимізувати систему дидактичних комплексів, що спрямовані на інтеграцію, партнерство, співпрацю, наступність, взаємодію соціальних інститутів суспільства в структурі відкритої педагогічної системи формування здорового способу життя учнів;

в) організувати свою професійно-педагогічну діяльність так, щоб сформувати в учнів позитивну мотивацію до здорового способу життя, до систематичних занять фізичною культурою і спортом; прищеплювати любов до природи (екологічна свідомість), чемне ставлення до людей похилого віку, різної статі та стану здоров'я;

г) педагогічну компетентність спрямовувати на вироблення в учнів навичок, умінь культури здорового способу життя, на профілактику шкідливих звичок, на формування в кожного учня позитивної «Я-концепції», оптимістичних сподівань майбутніх звершень, активної життєвої позиції;

2)опануванні вчителем сучасними інформативними технологіями валеологічної діагностики, соціально-педагогічного та психолого-педагогічного моніторингу, профілактичної й колекційної робота у структурі відкритої педагогічної системи взаємодії соціальних інститутів формування в учнів здорового способу життя та здоров'я;

3)професійно-педагогічному самовдосконаленні, вивченні вітчизняного та зарубіжного соціально-педагогічного та лікарняно-психологічного досвіду щодо вивчення, узагальнення та поширення (пропаганда) здорового способу життя, фізкультурно-оздоровчих програм, методик, педагогічних технологій, систем розвитку та збереження здоров'я, формування культури здоров'я особистості як соціально-особистісної цінності.

Аналіз результатів формувального педагогічного експерименту та науково-методичні підходи до їх обґрунтування дозволяють нам переконливо стверджувати, що основним напрямком професійно-педагогічної діяльності вчителя в структурі експериментальної системи взаємодії соціальних інститутів формування здорового способу життя учнів єконсолідація сил, зацікавлених у формуванні їх оптимального психічного та соматичного здоров'я, у соціальному становленні дітей і молоді. Тому в структурі концептуальної моделі технологічні моделі як її структурно-функціональні складові функціонували так, щоб у кожного суб'єкта відкритої педагогічної системи в центрі педагогічної та соціальної уваги був процес індивідуалізації особистості. Такий науково-методичний підхід став соціально-педагогічним гарантом ефективності експериментальної педагогічної системи формування здорового способу життя в учнів загальноосвітньої школи.

Позитивна динаміка результатів формувального експерименту обґрунтовується й тим, що впровадження в педагогічну практику означеної педагогічної системи супроводжувалося створенням мікроосвітнього та мезоосвітнього середовища, у якому активно проявлялися ревалентні структурно-функціональні компонента цієї системи. Ці компоненти відкритої педагогічної системи формування в учнів здорового способу життя враховували соціально-економічні, суспільно-політичні, історико-культурні, демографічні та етнічні особливості селища, у якому був реалізований формувальний експеримент (див. 3.4). Отже, зміст формування здорового способу життя учнів в умовах відкритої педагогічної системи охоплював усі сфери їх життєдіяльності, зокрема й особистісну, сімейну, навчально-виховну, трудову й неформальну.

Як свідчать результати експериментального впровадження в педагогічну практику відкритої соціально-педагогічної системи формування здорового способу життя в учнів загальноосвітньої школи (див. 3.4), зазначена система впливає комплексно — від виявлення в учасників науково-педагогічного проекту відхилень у стані здоров'я, поведінці, стилі життя, соціально-суспільних орієнтацій та цінностей, потреб, мотивації до визначення ре валентних чинників та створення соціально-педагогічних умов їх застосування з метою індивідуалізованого розвитку гностичного, аксіологічного, праксіологічного, мотиваційно-потребнісного та афективного компонентів здорового способу життя. У зв'язку з цим ефективність результатів дослідження досягалася за рахунок того, що всі діти експериментального регіону були охоплені соціально-педагогічним моніторингом, за результатами якого за кожного з них відповідальність взяли окремі люди, установи, організації, суспільство. Кожний з напрямків фізкультурно-оздоровчої роботи та практики формування здорового способу життя учнів у відкритій педагогічній системі доповнювався доцільними формами, педагогічними технологіями, що є сприятливими у конкретному соціумі. У нас є всі науково аргументовані підстави стверджувати, що фізкультурно-оздоровча діяльність дитини, процес формування в неї компонентів здорового способу життя, культури здоров'я мають структурно-функціональну компліментарність за певною інфраструктурою найближчого соціуму (який позитивно впливав) у цілісній системі взаємодії соціальних інститутів, що опікуються проблемами дитини (див. рис. 4.2.1).

Не можна не відзначити й факт того, що концептуальна модель взаємодії соціальних інститутів формування в учнів здорового способу життя ефективно функціонувала тільки за умови свідомої активної діяльності дитини, її оптимального позиціонування відносно суб'єктів відкритої педагогічної системи (див. рис. 4.2.1). Структурно-функціональний розвиток відкритої педагогічної системи взаємодії соціальних інститутів формування здорового способу життя учнів загальноосвітньої школи був змодельований і запрограмований так, що всі її інфраструктури проводили різноманітну комплексну роботу з різним контингентом дітей на рівні мікроосвітнього та мезоосвітнього середовища (рис. 4.2.1).

Такий підхід щодо інтеграції впливу технологічних моделей суб'єктів відкритої педагогічної системи формування здорового способу життя учнів забезпечив у процесі формувального експерименту корекцію ціннісних соціально-педагогічних орієнтацій, мотивів, потреб, знань, умінь і навичок усіх учасників науково-соціального проекту. У таких умовах виникали системні ефекти у формі неформальної взаємодії та співпраці соціальних інститутів суспільства (загальноосвітня школа, позашкільні навчально-виховні заклади, дошкільні

Рис 4.2.1. Структурно-функціональний розвиток відкритої педагогічної системи взаємодії соціальних інститутів формування в учнів загальноосвітньої школи здорового способу життя

навчально-виховні установи, установи охорони здоров'я, громадські організації, сім'я). Відкрита педагогічна система об'єднувала, інтегрувала на комплементарному рівні їх зусилля, що були спрямовані на формування в дітей здоров'я та здорового способу життя. Отже, функціонування відкритої педагогічної системи взаємодії соціальних інститутів суспільства є основною умовою створення системи оздоровлення, формування здорового способу життя, профілактики шкідливих звичок, фізкультурно-спортивної діяльності, формування культури здоров'я дітей та молоді селища, регіону.

Результати формувального педагогічного та соціального експерименту та їх інтерпретація дозволяють стверджувати, що вся цінність(ефективність) відкритої педагогічної системи взаємодії соціальних інститутів формування в учнів здоров'я і здорового способу життя саме й полягає в тому, щоб усі інфраструктури працювали не лише за певними віковими групами дітей, а й за актуальними потребами того чи іншого соціуму. У такій ситуації система взаємодії соціальних інститутів суспільства для дітей та молоді є оптимальним освітнім середовищем ефективного функціонування кожного суб'єкта відкритої педагогічної системи формування в них здорового способу життя. Безперечно, що на ефективність результатів експериментального впровадження концептуальної моделі та технологічних моделей суб'єктів відкритої педагогічної системи формування здорового способу життя учнів ре валентний вплив здійснювали такі механізми взаємодії соціальних інститутів суспільства:

—координація діяльності школи, позашкільних навчально-виховних закладів, дошкільних навчально-виховних установ, фізкультурно-оздоровчих та спортивних центрів, клубів, установ охорони здоров'я, громадських організацій, сім'ї, зусилля яких спрямовані на збереження та розвиток психосоматичного здоров'я дітей, формування в них здорового способу життя, культури здоров'я як особистісно-соціальної цінності;

—співробітництво соціальних інститутів суспільства спрямоване на соціально-педагогічне становлення дітей як особистості, раціональне використання їх індивідуальних можливостей, пошук нових форм, соціально-педагогічних зв'язків особистості учня й суспільства у сфері збереження та розвитку здоров'я, формування здорового способу життя (взаємодія на основі двосторонніх угод, за якими школа залишається орган аналізуючим та координуючим центром);