| Критерії рівня здоров'я (бали) | Групи учнів | Достовірність відмінностей | |||||
| Контрольна | Експериментальна | ||||||
| % | Бали (М± m) | % | Бали (М± m) | t | Р< > | ||
| Добре (< 100 б.) | 12,0 | 107,6 ± 9,3 | 85,0 | 148,0± 10,5 | 16,2 | <0,001 | |
| Задовільно (29—99 б.) | 18,2 | 48,6 ± 3,2 | 10,0 | 89,5 ± 7,2 | 10,3 | < 0,001 | |
| Низький (> 20 б.) | 69,8 | 14,9 ± 2,5 | 5,0 | 18,9 ± 6,0 | 17,8 | < 0,001 | |
Як видно із змісту таблиці 3.4.3, в експериментальній групі показники здоров'я школярів мають статистично достовірну тенденцію покращення, що не можна стверджувати про контрольну групу, у якій тільки 12,0 % школярів мали рівень «добре», а в експериментальній групі він досяг 85,0 % на фоні стійкої динаміки збільшення експертних оцінок (< 148,0 б).
Позитивна динаміка показників здорового способу життя і здоров'я школярів, досягнута в процесі експериментального використання технологічних моделей і концептуальної моделі взаємодії соціальних інститутів суспільства, обумовила значне покращення показників їх комплексної рухової підготовленості, які представлені в таблиці 3.4.4.
Очевидно, що отримані дані дослідження є результатом інтенсивного використання технологічних моделей формування в школярів здоров'я та здорового способу життя. Кожна технологічна модель і в цілому концептуальна модель охоплювала блоки, підсистеми сучасних засобів, методів і форм фізичного виховання, спортивної підготовки, соціальної реабілітації школярів різних вікових груп. Так, у дітей експериментальної групи віком 11—12 років 70,0—75,0 % хлопчиків і 69,0 — 71,6 % дівчат мали високий рівень комплексної оцінки рухової підготовленості, а в контрольній він досягав тільки 6,0 — 8,0 % у хлопчиків і 5,0 — 7,0 % у дівчат, при цьому динаміка експертних оцінок було гірша, ніж в експериментальній групі: КГ—X (302,0 —469,2 б), Д (309,2—479,1 б); ЕГ— X (318,0 — 489,4 б), Д (309,2 — 490,5 б), рівень статистичної достовірності був дуже високим і знаходився в межах Р < 0,001.
У процесі дослідження було встановлено, що розроблені технологічні моделі і цілісна структура концептуальної моделі в практичних педагогічних умовах ефективно формують базові афективний, когнітивний, аксіологічний, мотиваційно-потребнісний і праксіологічний компоненти здоров'я і здорового способу життя школярів.
Таблиця 3.4.4
Експериментальна динаміка показників комплексної рухової і підготовленості школярів в умовах формування здорового способу життя (n=228)
Вік | Стать | Рівень фізичної підготовленості | ||||||||||
| Високий | Середній | Низький | ||||||||||
| Контрольна | Експериментальна | Контрольна | Експериментальна | Контрольна | Експериментальна | |||||||
| % | Бали | % | Бали | % | Бали | % | Бали | % | Бали | % | Бали | |
| М±m | М±m | М±m | М±m | М±m | М±m | |||||||
| X | 6,0 | 469,2 | 70,0 | 489,4 | 34,0 | 359,8 | 23,0 | 3683 | 60,0 | 302,9 | 7.9 | 318,0 |
| 12 | ±26,0 | ±42,5 | ±32,7 | ±25,0 | ±26,0 | ±19,5 | ||||||
| Д | 5,0 | 479,1 | 69,0 | 490,5 | 35,0 | 348,0 | 20,0 | 359,1 | 76,0 | 300,8 | 4.0 | 309,2 |
| ±35,2 | ±38,2 | ±26,5 | ±48,0 | ±37,0 | ±46,6 | |||||||
| X | 8,0 | 489,3 | 75,0 | 499,8 | 32,0 | 335,0 | 22,9 | 363,0 | 60,0 | 310,2 | 7,0 | 312,5 |
| 13 | ±50,3 | ±49,2 | ±29,6 | ±38,2 | ±33,0 | ±31,8 | ||||||
| Д | 7,0 | 475,0 | 71,1 | 488,5 | 33,0 | 328,1 | 21,0 | 356,8 | 70,0 | 309,6 | 8,0 | 315,9 |
| ±37,9 | ± 43,5 | ±27,2 | ±21,3 | ±36,2 | ±33,8 | |||||||
| Достовірність | М—t = | 11,5; Р< 0,001 | М—t = 15,3; Р< 0,001 | М—t = | 17,5; Р< 0,001 | |||||||
| t, P<> | Д—t = 12,9; Р< 0,001 | Д—t = 18,8; Р< 0,001 | Д—t = | 12,9; Р< 0,001 | ||||||||
Підтвердженням цієї тези є експериментальні дані відносно позиції учнів, що були охоплені дослідницькою роботою, до рангового ряду соціальних інститутів суспільства у формуванні здоров'я і здорового способу життя: так, 40,0 % учнів експериментальної групи на перше місце висунули навчально-виховний заклад (до експерименту тільки 15,0%; I = 12,8, Р < 0,001); 30,0 % учнів визначили сім'ю (до експерименту тільки 18,3%; t = 13,9, Р < 0,001); 20,0% школярів експериментального впливу інноваційної системи визначили спортивно-культурні заклади (до експерименту 3,3%; t = 9,8, Р < 0,001); 8,0 % дітей експериментальної групи визначили засоби масової інформації (до експерименту 5,0 %; t = 3,8, Р < 0,001); 2,0 % учнів, охоплених експериментальною роботою, визначили самостійні заняття оздоровленням, фізичною культурою і спортом (до експерименту цей показник знаходився в межах 0,5—1,0 %).
Отже, результату дослідження дозволили сформулювати низку педагогічних конструктивних висновків:
1.Мета інноваційної педагогічної системи взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні в школярів здоров'я і здорового способу життя визначає спеціально розроблені принципи навчально-виховної та оздоровчої діяльності, які відображають базові методичні шляхи та умови ефективного вирішення завдань, формування соціальних потреб, мотивів у загальноосвітніх школах здоров'я розвивального типу. Принципи повинні бути реалізовані в логічній та структурній єдності, утворюючи науково-методичну систему, у яку входять сучасні досягнення педагогічної парадигми та специфічні теоретико-методичні закономірності формування здорового способу життя школярів, збереження, розвиток та вдосконалення їх здоров'я.
2.Однією з головних методичних вимог до використання концептуальної моделі та технологічних моделей є їх системна та комплексна взаємодія у формі занять у різноманітних соціальних інститутах формування здорового способу життя школярів з оптимальним використанням: профілактичних методик і технологій; масових оздоровчих заходів; спортивно-оздоровчих свят; тематичних свят здоров'я; походів, екскурсій, здоров'я розвивальних технологій навчання, виховання та розвитку в роботі комплексу «школа—сім'я»; сучасних технологій пропаганди здорового способу життя, формування його базових компонентів в умовах інноваційного закладу.
3.Під час формування в школярів здоров'я і здорового способу життя повинні мати місце всі три етапи реалізації технологічних моделей і концептуальної моделі взаємодії соціальних інститутів суспільства (мотиваційно-підготовчий етап, мотиваційно-пізнавальний і мотиваційно-рефлексивний етапи):
—для цілеспрямованої інтеріоризації обов'язково необхідним С мативаційно-підготовчий етап, без якого навчально-оздоровча діяльність учнів буде неусвідомленою й не стане їх самостійною і творчою діяльністю, а тому буде збуджуватися тільки зовнішніми мотивами, отже, не буде сприяти психофізичному розвитку в аспекті формування здорового способу життя;
—навчально-виховна й оздоровча діяльність без мотиваційно-пізнавальиого етапу не вирішує проблему необхідного узагальнення засвоєного матеріалу, аналізу виконаної навчально-оздоровчої роботи, виокремлення оптимальних засобів, методів, програм, методик, указівок, рекомендацій, педагогічних технологів, оцінки результатів формування в школярів здоров'я і здорового способу життя, без якої неможлива корекція й удосконалення педагогічних технологій і систем відкритого типу, що використовуються;
—навчально-виховна й оздоровча діяльність у структурі мотиваційно-рєфлексивного етапу є гарантом реалізації такої педагогічної системи, у якій учні виступають суб'єктом навчання, соціальної трансформації мотивів, потреб, формування творчого мислення у сфері здорового способу життя.
Результати оцінки системної реалізації концептуальної моделі взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні в школярів здоров'я і здорового способу життя дозволяють стверджувати, що технологічні моделі повинні реалізуватися в педагогічній практиці тільки в умовах диференціально-інтегрального формування базових компонентів здорового способу життя учнів загальноосвітніх закладів (мотиваційно-потребнісний, когнітивний, афективний, аксіологічний та праксіологічний компонента).
Для того, щоб визначити рівень здоров'я людини, необхідно знати критерії, тобто яку модель здоров'я браги за еталон. Визначення критеріїв здоров'я залежить від того, з яких компонентів воно складається. Ми вважаємо, що здоров'я людини, зокрема підлітка, складається з фізичного, психічного, морального, духовного компонентів.
У літературі зустрічаємо критерії різних сторін людського здоров'я, але ці критерії не піддаються кількісному оцінюванню.
Критерії духовності:
1.Наявність у людини потреби пізнавати світ, себе, сенс життя.
2.Перевага духовних потреб як мотивів поведінки й діяльності.
3.Духовний тип поведінки, який виявляється в будь-яких формах емпатії (позитивне ставлення до внутрішнього світу інших людей, відчуття єдності з близькими, з усім людством, гуманне ставлення до природи, усього живого).
4.Активне прагнення людини до сприймання і творення краси, тобто сформована естетична потреба й естетичне спрямування.