Взаємодія соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя дітей та підлітків (стр. 51 из 71)

Під час розробки комплексу дидактичних засобів у вирішенні вищезазначених завдань ми визначили характер, обсяг інформації, структуру вмінь і навичок здорового способу життя та здійснили подрібнення навчального матеріалу на індивідуально-адекватні дози з урахуванням логічної й дидактичної послідовності та рівня розвитку й віку учнів[21;88;91;165;222;257].

Експериментальне використання теоретичних і методологічних засад взаємодії соціальних інститутів суспільства з формування в школярів здоров'я та здорового способу життя було реалізовано в три етапи (див. рис. 3.4.1), які повністю дозволили врахувати індивідуальні та групові особливості школярів згідно з критеріями мотиваційно-потребнісного, афективного, когнітивного, аксіологічного та праксіологічного компонентів здорового способу життя учнів [91; 339].

При цьому ми об'єктивно враховували той факт, що впровадження концептуальної моделі зумовить значне збільшення показників загально педагогічної щільності занять (ЗПЩЗ = Σt₁ / Σt₂ * 100%,

Рис. 3.4.1. Вербально-графічна модель упровадження експериментальних основ взаємодії соціальних інститутів суспільства в практику формування в школярів здоров'я та здорового способу життя

де Σt₁, — педагогічно виправданий час діяльності учнів на заняттях,

а Σt₂ — тривалість занять) і моторної (МЩЗ = Σt₃ /Σt₄ * 100%,

де Σt₃ — сумарний час рухливої діяльності учнів на конкретному занятті, а Σt₃ — тривалість заняття), добового режиму навчально-виховної діяльності школярів.

Очевидним є той факт, що і навчально-виховний, і руховий режим школярів вимагає обов'язкового та кваліфікованого психолого-педагогічного та медичного моніторингу. Мова йде про особливості визначення й оцінки стану здоров'я, фізичного розвитку та функціонального стану тих, хто займається, за експериментальною програмою. Такий підхід дозволив нам на кожному етапі оздоровчої робота вирішити проблему профілактики нераціональних впливів на організм учнів. Розробляючи систему педагогічного, психологічного й медичного моніторингу, ми конкретизували основні його завдання:

—визначення рівня фізичного розвитку, стану здоров'я та рівня сформованості в школярів компонентів здорового способу життя;

—систематичне спостереження за змінами в соматичному та психічному здоров'ї учнів під впливом експериментальних факторів;

—виявлення, лікування, профілактика передпаталогічних станів га паталогічних змін, що виникають при нераціональному використанні факторів навколишнього середовища та педагогічної системи;

—вивчення та профілактика в школярів шкідливих звичок, формування здорового способу життя на рівні аксіологічної форми — здоров'я як особистісно-соціальна цінність;

—систематичний контроль у процесі фізичного, психоемоційного, інтелектуального розвитку.

Ураховуючи наукове ствердження, що формулюють В. Григоренко[88;91], В. Ковалько[165],Л. Баль[395] проте, що під рівнем здоров'я треба розуміти широту адаптаційних можливостей людини, яка визначається способом життя, перенесеними захворюваннями, конституційно-спадковими факторами, фізичним тренуванням, ми склали контрольно-оцінювальну основу педагогічного, психологічного та медичного моніторингу. Ця основа охоплює сучасні методи вивчення здоров'я й рівня сформованості в школярів основ здорового способу життя, а саме:

—анкетне опитування батьків; опитування-інтерв'ю школярів; опитування-інтерв'ю педагогів, аналіз програмно-методичної документації; аналіз індивідуальних, групових, масових форм роботи, заходів, занять; педагогічні спостереження; психологічні та психічні тести, методи оцінки рівня здоров'я, методи оцінки рівня сформованості здорового способу життя, методи оцінки мотивації;

—методи дослідження функціонального стану учнів, методи оцінки нервово-м'язової працездатності, методи вивчення симуляції та дисимуляції в аспекті самооцінки стану здоров'я.

Отже, визначення стану здоров'я й рівня сформованості компонентів здорового способу життя школярів, їх індивідуальних особливостей лежить в основі вирішення питань про допуск кожного з них до навчально-виховної діяльності в експериментальній системі взаємодії соціальних інститутів суспільства зі збереження й розвитку здоров'я підростаючого покоління (вихідний стан > стан під дією педагогічних технологій > оцінка > корекція > компенсація > новий рівень функціонування технологічних моделей).

Структурні компонента етапу були реалізовані в процесі дослідження в період 2000—2001 рр. і передбачали досягнення такої мети: сформувати в учнів уявлення про основи здорового способу життя, виховати в них здібність усвідомленого виконання елементарних правил здоров’я збереження, сформувати передумови здорового способу життя.

Мета першого етапу (як системоутворюючий фактор) обумовила цілу низку спеціальних педагогічних завдань, вирішення яких зумовило оптимальні механізми взаємодії технологічних моделей у цілісній системі соціальних інститутів формування в школярів здоров'я та здорового способу життя:

—сформувати передумови позитивної мотивації до систематичних занять фізкультурою, спортом, здорового способу життя в кожного школяра;

—сформувати в школярів передумови дивергентного мислення в галузі розвитку здоров'я й виховання здорового способу життя;

—сформувати в учнів смислову уяву про елементарні закони, правила, методики, засоби, педагогічні технології здоров'язбереження, формування здорового способу життя;

—створити в учнів уяву про основні параметри здорового способу життя;

—сформувати компонента системи знань у галузі формування здоров'я людини. виховання здорового способу життя, культури здоров'я як особистісно-соціальної цінності;

—реалізувати медико-педагогічний моніторинг стану здоров’я школярів різних вікових груп;

—визначити рівень сформованості у школярів здорового способу життя за афективним, когнітивним, аксіологічним, праксіологічним критеріями;

—попередити нерозуміння школярами й батьками основних понять здорового способу життя.

Базові завдання етапу вирішувалися на основі цільового комплексу дидактичних факторів, який був зорієнтований на потреби школярів і розрахований на перспективу. Цільова функція цього етапу полягала в тому, щоб реалізувати управління процесом формування в школярів потреб і мотивів у сфері виховання здорового способу життя, що визначає якісно-кількісні характеристики всієї педагогічної системи взаємодії соціальних інститутів суспільства.

У зв'язку з цим на мотиваційно-підготовчому етапі мотиваційно-потребнісний, когнітивний і афективний компоненти здорового способу життя школярів формувалися на основі домінантної реалізації технологічних моделей школи, позашкільних навчальних закладів (Будинок природи та дозвілля, бібліотека, фізкультурно-оздоровчі заклади, громадська організація «Успіх», сім'я, лікарня (див. рис. 3.4.1)).

На цьому етапі ми домагалися того, щоб учні могли усвідомити, засвоїти, для чого їм потрібно діяти в межах поставлених завдань. Такий методичний підхід викликав у школярів позитивну мотивацію, яка поступово перетворювалася в стійкий інтерес до теперішньої та майбутньої навчально-виховної діяльності в умовах реалізації технологічних моделей школи, лікарні, бібліотеки, державних та громадських організацій, дошкільних навчально-виховних закладів, сім'ї.

Вирішення завдань першого етапу здійснювалося по черзі. Уявлення про елементарні правила здоров'язбереження, формування здорового способу життя формувалися на основі технологічних моделей, які включали комплекс дидактичних засобів, методів, структуру освітньої діяльності вчителів, психологів, лікарів.

У процесі дослідження педагог роздроблював головну мету етапу на низку часткових цілей, що виникали та задовольнялися по мірі здійснення навчально-виховного процесу, спрямованого на формування базових компонентів здорового способу життя школярів. Відповідність кожної мети етапу й адекватної технологічної моделі до конкретних умов задоволення пізнавальних потреб утворювало спеціальні завдання. Вони виникали одночасно з формуванням у школярів здоров'я та компонентів здорового способу життя.

У цілому, ми створювали педагогічну ситуацію самоактуалізації діяльності школярів, яка вимагала від них постійного вирішення вищезазначених завдань за умови їх бажання досягти позитивного результату. Вирішення кожного завдання вимагало від учнів усвідомленої дії. Залежно від їх змісту учні знаходили у своєму досвіді, знаннях, уміннях та навичках певні операції, дії, спрямовані на досягнення поставленої разом з педагогом мети. Отже, сутність так організованої навчальної діяльності полягала в тому, що вона була безпосередньо спрямована на створення нових функціональних систем психічної та фізичної діяльності учнів, на зміну самого школяра за допомогою інтеріоризації мети з формування здоров'я та компонентів здорового способу життя. Тому учні на цьому етапі повинні під керівництвом учителя з'ясувати для себе, які раніше засвоєні знання, уміння, навички та досвід ними можуть бути використані, чого не вистачає для майбутнього навчання, спрямованого на формування здоров'я та компонентів здорового способу життя.

Такий підхід дозволив нам створити на кожному занятті, у кожному соціальному інституті (на основі технологічної моделі) ситуацію успіху та мислення учнів у різних напрямках особистісної проблеми формування здоров'я. Результатом цього педагогічного підходу було формування в школярів дивергентного мислення, якому характерні чотири основні властивості креативної інтелектуальної діяльності: