Взаємодія соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя дітей та підлітків (стр. 46 из 71)

—підтримується поточна фізична та розумова працездатність, що забезпечує успішну діяльність дітей у різноманітних навчально-виховних заняттях, а в перспективі успішна адаптація до умов школи, ефективність будь-якої суспільно корисної діяльності;

—раціонально реалізується дозвілля дітей, елементи фізичної культури, здорового способу життя впроваджуються в побут, сім'ю, школу поступовим залученням до спортивної діяльності;

—поступово підвищується моральна, інтелектуальна, естетична й трудова культура дітей дошкільного віку;

—реалізується наступність виховання, навчання та оздоровлення дошкільників та школярів молодшої вікової групи;

—зміст навчання, виховання й оздоровлення, формування здорового способу життя в дошкільників визначаються перспективністю робота вихователя дошкільного закладу щодо майбутнього перебування дитини в школі. Дотримання наступності та перспективності вимагає єдиного підходу до виховання, навчання й оздоровлення. У зв'язку з цим положенням у модель дитячого садка було закладено вимоги, щоб вихователі та вчителі початкових класів мали єдині теоретичні та методичні позиції організації навчально-виховного процесу, оздоровлення й формування здорового способу життя в дітей дошкільного й шкільного віку (див. рис. 3.3.3).

Отже, наступність і перспективність у змісті навчально-виховного процесу стали основними конструкторами моделі оздоровлення, формування передумов здорового способу життя в дітей дошкільного віку в умовах взаємодії різних соціальних інститутів суспільства. Водночас, модель передбачає врахування морфо-функціональних і психолого-емоційних особливостей дітей молодшого шкільного віку при розробці змісту й методики навчально-виховного процесу в початкових класах. Вступ дитини до школи змінює соціальну ситуацію її поведінки й розвитку. Для успішності цього етапу дошкільник має бути готовим до нових форм співробітництва. В іншому випадку, його розвиток буде гальмуватися, а як наслідок — школяр не зможе успішно формуватися, і в результаті в нього з'являються неврози, апатія, підвищується рівень тривожності, які мають тенденцію до закріплення.

Адекватно структурі моделі дитячого садка дошкільний вік є періодом особливо інтенсивного навчання, що має велике значення для подальшого розвитку особистості, оскільки всі наступні фази розвитку базуються на цій стадії. Саме ідеї соціальної педагогіки, педагогіки оздоровлення в дошкільному віці були реалізовані в педагогічній системі взаємодії соціальних інститутів формування здоров'я і здорового способу життя в дошкільників та школярів різних вікових груп (див. рис. 3.3.3).

У процесі дослідження ми встановили, що відносини школи та інших соціальних інститутів суспільства, включаючи сім'ю як основний соціальний інститут виховання, у здійсненні здоров’язберігаючого виховання повинні бути відносинами співпраці. При цьому ми враховували реальні можливості сьогоднішньої сім'ї в реалізації цих партнерських стосунків. Такий підхід дозволив нам сформулювати базове положення побудови моделі взаємодії сім'ї з іншими соціальними інститутами суспільства. Зміст цього положення полягає в тому, що масштабне бачення проблем, знання, професіоналізм, механізми управління педагогічними процесами притаманні школі, оскільки вона, а саме центр здоров'я, повинні виконувати функції просвітництва, консультування, а при необхідності й виховання сім'ї. Кінцевою метою таких відносин сім'ї та інших соціальних інститутів суспільства є благополуччя, висока якість життя, здоров'я та щастя кожного її члена (див. рис. 3.3.4).

Педагогічна модель, що розроблялася, включала такі педагогічні форми роботи з сім'єю: колективна, індивідуальна, визначальна й паралельна, які регулювалися пропозиціями школи або потребами та попитом сім'ї. Випереджальна колективна робота визначалася пропозицією школи й була спрямована на ознайомлення сім'ї з програмами формування здоров'я та здорового способу життя в школярів, роз'яснення та переконання її необхідності, з'ясування ставлення до неї батьків, пропонування форм співробітництва (див. рис. 3.3.4).

Завданням паралельної колективної роботи в цій моделі є ознайомлення сім'ї з поточними результатами роботи центру здоров'я школи, при цьому взаємодія була реалізована у формі практичних занять, консультацій, спостережень.

У загальній структурі педагогічної моделі взаємодії сім'ї з іншими соціальними інститутами суспільства були конкретизовані базові напрямки її практичної реалізації:

•вивчення та аналіз сім'ї, умов побуту, виховання, оздоровлення, формування й реалізації здорового способу життя;

•освіта батьків у питаннях медичної активності, здоров'я, здорового способу життя, фізичного виховання, спорту, загартування;

•залучення батьків в органи шкільного самоврядування;

•проведення разом з батьками педагогічних акцій та заходів;

•робота з особливими категоріями дітей та їх батьками.

Як бачимо зі змісту рисунка 3.3.4, у моделі функціонально структурований її діагностичний компонент вивчення та аналізу сім'ї включає:

— оцінку типу сім'ї, типу виховання;

— рівень внутрішньо сімейної адаптивності, взаємодії, стилю виховання;

Рис 3.3.4. Технологічна модель взаємодії сім'ї з соціальними інститутами суспільства у формуванні в школярів здоров'я, здорового способу життя

—оцінку готовності батьків до здійснення виховних функцій;

—рівень внутрішньосімейних факторів, що визначають здоров'я дитини;

—спосіб життя в сім'ї та її психоемоційний статус;

—моральний, культурний та педагогічний рівень батьків.

Під час організації виховної роботи з батьками відповідно до змісту розробленої педагогічної моделі були реалізовані методичні вимоги підвищення ефективності цього процесу:

•необхідно допомогти батькам зрозуміти дітей, їх спосіб життя, мислення, поведінки;

•навчити батьків розумітися на мотивах та значенні вчинків дітей, розвивати свої методи виховання, оздоровлення, формування здорового способу життя з метою подальшого їх розвитку як особистості;

•сформувати в них навички спілкування з дітьми щодо допомоги дитині в самостійному вирішенні проблем, аби поступово перекласти всю відповідальність у пошуках рішень на саму дитину;

•навчити батьків діяти так, щоб своєю поведінкою вони сприяли розвитку здорової та щасливої особистості дитини;

•сприяти активній участі батьків у діяльності органів шкільного самоврядування (батьківський комітет, рада батьків);

•навчити батьків переорієнтовувати свої установки залежно від потреб дітей. Модель надає можливості знаходити спільну мову батькам з дітьми, краще довести до їх свідомості власні потреби, а разом з тим розуміти потреби дитини.

У моделі взаємодії сім'ї з іншими соціальними інститутами суспільства конкретизовано предмет особливого піклування про сім'ї дітей з особливостями розвитку. Це, передусім, діти з такими відхиленнями в психоемоційному стані: хворобливі страхи, хвороблива сором'язливість, агресивність, патологічна жорстокість, гіперреактивність, патологічна впертість, демонстративна поведінка, девіантний тип поведінки (див. рис. 3.3.4).

Отже, педагогічна модель взаємодії сім'ї з іншими соціальними інститутами суспільства як багатокомпонентна педагогічна система реалізує право учня та його батьків на усвідомлений і узгоджений з педагогами вибір основних компонентів своєї освіти, виховання, оздоровлення й формування здорового способу життя (мети, завдань, темпу, норм, форм і методів навчання, особистого змісту комплексної освіти, системи оцінки контролю).

У відкритій педагогічній системі взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні в школярів здорового способу життя технологічна модель функціонування лікарні відзначилася загальною метою дослідження. Усі структурні компонента цієї системи були спрямовані на формування в дітей різних вікових груп здібності вчитися керувати своїм здоров'ям, на розповсюдження медичних знань у загальноосвітніх закладах з метою профілактики хвороб сучасної цивілізації(ожиріння, гепатит Б, синдром придбаного імунодефіциту, венеричні хвороби, шкідливі звички — паління, уживання алкоголю, уживання токсичних речовин, наркотики й т.п.) й усунення різноманітних факторів ризику. У зв'язку з цим положенням у моделі, що розробляється, особливе значення було приділено структурі діагностичної робота селищної лікарні, укомплектованої спеціалістами, які працюють в експериментальній системі взаємодії соціальних інститутів формування в школярів здорового способу життя і здоров'я (див. рис. 3.3.5).

Рис. 3.3.5. Технологічна модель відносин установ охорони здоров'я з

соціальними інститутами суспільства в процесі формування здорового

способу життя

У моделі конкретно представлено систему вимог до комплексної лікарняно-педагогічної діагностики здоров'я учнів:

•кількість методів повинна бути необхідною й достатньою для оцінки медико-біологічного, психічного й соціального благополуччя дитини;

•у лікарняно-педагогічній практиці слід віддавати перевагу до-нозологічним методам діагностики, які дозволяють оцінювати не тільки межі норми й патології, а й граничний стан організму, Його функціональних систем;

•методи, що використовуються, повинні органічно вписуватися в навчально-виховний процес школи, водночас необхідно розставити акценти організації діагностики між медичними працівниками, центром здоров'я школи, педагогами й самими учнями;