У віковій групі 15-річнихучнів14,0%(493,8б.) хлопців та 12,5% (491,3 б.) дівчат мали високий рівень функціональних можливостей; 36,0% (361,8 б.) хлопців і 28,5% (352,6 б.) дівчат було віднесено до категорії з середнім рівнем і 50,0% (299,1 б.) хлопців та 59,0% (301,2 б.) дівчат мали низький рівень функціональних можливостей з аналогічною динамікою експертних оцінок.
Аналіз результатів педагогічної діагностики у віковій групі 16-річних підлітків показав, що виявлена негативна тенденція в попередніх трупах продовжує поглиблюватися: так, тільки 8,5% (499,8 б.) хлопців і 6,0% (485,2 б.) дівчат мали високий рівень функціональних можливостей; 43,3% (333,8 б.) хлопців і 44,0% (329,0 б.) дівчат відповідали вимогам середнього рівня; 51,8% (268,8 6.) хлопців і 50,0% (298,2 б.) дівчат було віднесено до категорії з низьким рівнем функціональних показників.
Динаміка статистичних даних кількісного розподілу учнів у віковій групі 17-річних свідчить про те, що означена попередньо негативна тенденція продовжує погіршуватися до кризово небезпечних показників: так, тільки 27,5% (486,8 б.) хлопців га 5,8% (481,5 6.) дівчат мали високий рівень функціональних можливостей; 30,1% (242,3 б.) хлопців і 25,2% (355,0 б.) дівчат склали групи з середнім рівнем і 62,4% (249,5 б.) хлопців та аж 69,0% (235,2 б.) дівчат увійшли до складу з низьким рівнем функціональних показників
Отже, аналіз вікової динаміки показників функціональних можливостей життєво важливих систем організму дітей і підлітків обумовлює рівень їх соматичного здоров’я [16; 91; 189; 336] і має важливе значення в розробці та впровадженні в соціально-педагогічну практику технологічних моделей у цілісній інноваційній системі взаємодій соціальних інститутів суспільства у формуванні здоров'я та здорового способу життя підростаючого покоління.
Системний аналіз результатів педагогічної діагностики поширення захворюваності серед дітей іпідлітків, стану їх здоров'я та сформованості базових компонентів здорового способу життя учнів дозволив зробити такі висновки:
—серед основних чинників погіршення загального стану здоров’я дітей і підлітків негативно-визначальна роль наложить низькому рівню економіки, соціальних умов життя, реалізації оздоровчої робота в школах, позашкільних закладах, сім'ях, за місцем проживання;
—за даними наших досліджень, що збігаються з інформацією епідеміологічних служб, 80,3—89,8% дітей і підлітків мають певні відхилення від нормального стану здоров'я, з них 17,8—20,0% мають по два і більше захворювань, які є результатом посилення дезінтеграції зв'язків шкіл, сімей, особистості з соціальними інститутами суспільства, що забезпечують виховання, освіту та оздоровлення підростаючого покоління, формування в нього здорового способу життя;
—вивчення вікової динаміки показників здоров'я, функціональних можливостей організму дітей і підлітків, їх соціально-педагогічного статусу відносно здоровою способу життя, фізичної культури, спорту, загартування тіла, профілактики шкідливих звичок, особистої та суспільної гігієни дало змогу реалізувати інформаційні умови ефективної розробки інноваційної системи взаємодії соціальних інститутів суспільства та технологічних моделей формування здорового способу життя підростаючого покоління.
Вихідними умовами актуалізації й розробки інноваційної системи взаємодії соціальних інститутів суспільства (соціально-економічної структури селища, загальноосвітньої школи, сім'ї, дитячих дошкільних закладів, бібліотеки, Будинку природи та дозвілля, ради ветеранів, Будинку реабілітації людей похилого віку, форм реабілітації й профілактики наркоманії та алкоголізму) у формуванні в школярів здоров'я та здорового способу життя виступили такі програм-но-нормативні та організаційно-управлінські основи:
•Конституція України; основи законодавства України про охорону здоров'я; Закони України «Про загальну середню освіту», «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю»;
•Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа); Національна доктрина розвитку освіти; Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку духовності та захисту моралі, формування здорового способу життя»;
•Накази в системі освіти і соціальних служб про розробку педагогічної системи взаємодії соціальних інститутів у формуванні здорового способу життя у школярів загальноосвітніх шкіл:
—наказ Міністерства освіти і науки України від 09.06,2005 р. № 349 «Про план заходів щодо виконання у 2005 році Програми Кабінету Міністрів України «Назустріч людям»;
—наказ Міністерства освіти і науки України та Міністерства України у справах молоді та спорту від 17.08.2005 р. № 479/1656;
—наказ про впровадження фізкультурно-оздоровчого комплексу школярів України «Козацький гарт» № 68 від 15.12.2005 р., Райгородоцька ЗОШ;
—наказ Міністерства освіти і науки України від 22.02.06 р. №123 про впровадження Комплексно1 програми формування навичок здорового способу життя серед дітей та підлітків «Діалог».
•Програма розвитку «Школи сприяння здоров'ю», затверджена педагогічною радою Райгородоцької ЗОШ I—III ступенів, протокол № 5 від 14.05.2004 р. та виконкомом Райгородоцької селищної ради від 16.05.2004 р., протокол № 58;
•Авторська навчальна програма факультативного курсу «Здоров'я і особистість», Слов'янськ—2004 (Омельченко С).
Специфіка формування здоров'я й здорового способу життя в школярів полягає в тому, що усвідомлення освітньої інформації стає мотивованим збуджувачем до їх ефективної діяльності в різноманітних соціальних інститутах селища, які сприяють досягненню як особистісних, так і суспільних цілей. Досягнення мети у формуванні здорового способу життя обумовлюється низкою обставин, що перебувають у причинно-наслідкових зв'язках, а також впливом випадкових факторів [15; 38; 44; 81; 84; 89; 91; 151; 323; 427].
Так, при акцентованій увазі суспільства на зміцнення здоров'я молоді зазначається неадекватність її реалізації — здоров'я значно погіршувалося.
Аналізуючи ці явища ми, виділили низку факторів, від яких заложить оздоровчо-виховна та освітня ефективність педагогічного процесу:
— педагогічні — правильність вибору засобів та методів, форм і технологій навчання, виховання школярів, професійна компетентність педагога та інших спеціалістів, які працюють у системі соціальних інститутів;
— соціальні — доступність занять фізичною культурою та спортом, оптимальна програмно-нормативна основа фізкультурно-оздоровчої роботи в системі соціальних інститутів селища;
— біологічні — морфофункціональні відмінності окремих статевовікових груп, індивідуальні особливості організму школярів та їх детермінація спадковістю;
— особистісні — мотивована поведінка школярів у процесі оздоровчо-виховної та освітньої роботи в різноманітних соціальних інститутах селища.
Така багатофакторна залежність створює ненадійну систему формування в школярів здорового способу життя, оскільки за умови виключення або послаблення хоча б однієї складової система не спроможна досягти педагогічної мети.
Наведене протиріччя можна подолати тільки на основі розробки оптимальної концептуальної моделі управління процесом взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя школярів загальноосвітніх закладів.
Не викликає сумніву те, що ефективність управління цим процесом залежить від рівня розуміння законів, які складають його основу, від якості моделювання функціональних відносин соціальних інститутів суспільства в педагогічній практиці.
У сучасній науковій літературі сформульовано кілька визначень педагогічної моделі, але всі вони відображають ту ж саму сутність цього поняття [88; 91; 1б1; 305]. Під моделлю розуміють таку обмірковано уявну або матеріально реалізуючу систему, яка, відбиваючи або відтворюючи об'єкт дослідження, здатна його замінити, надати уявлення про суттєво важливі характеристики педагогічного явища, системи, ситуації. При створенні концептуальної моделі взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні в школярів здорового способу життя ми розглядали другорядні умови, ознаки, фактори, що принципово не впливали на модель у цілому [37; 73; 89; 103; 151; 242; 379; 409].
У процесі розробки моделі взаємодії соціальних інститутів суспільства ми визначили базові умови оптимальної побудови і функціонування цієї складної динамічної системи, що є гарантами її динамізму, надійності та ефективності:
—наявність якісної та кількісної моделі результату, що очікується — мети взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя у школярів на певний період (рік, два і т.п.) та проміжних моделей на етапах реалізації концептуальної моделі;
—наявність вихідної інформації про керовані об'єкти в системі соціальних інститутів суспільства, спрямованих на формування в школярів здорового способу життя, інформації про рівень індивідуальних особливостей, здоров'я, фізичного і психічного стану, детермінованості спадковістю та біологічним віком;
—вибір адекватних засобів, методів, програм, методик, педагогічних технологій, форм занять у системі взаємодії соціальних інститутів формування у школярів здорового способу життя;
—отримання об'єктивної інформації про стан об'єкта(терміновий та поточний), фактичну спрямованість і характер змін його функціонального стану (система педагогічного моніторингу);
—урахування екзо- та ендогенних факторів, якими є клімат, екологія, соціально-економічні умови життя сім'ї, фізкультурно-оздоровчі традиції, мотивація до занять, стимулювання діяльності школярів;
— графік запропонованих змін під час і на етапах фізкультур-но-оздоровчої, освітньої та виховної роботи;
—корекція програм, методик, технологій формування у школярів здорового способу життя, якщо процес та його результат не відповідає запланованому;