Анкетне дослідження дозволило виявити досить тривожне соціально актуальне явище, а саме: 75,3% (11 —12-літніх), 77,8% (13— 14-літніх) та 83,6% (15—16-літніх) учнів стверджують, що державна система фізкультурно-оздоровчої робота малоефективна й неприваблива, тому тільки 15,2% (11—12-літніх), 17,4% (13—14-літніх) га 9,8% (15—16-літніх) респондентів систематично виконують домашні завдання з фізичної культури, валеології та гігієни. На жаль, викладена тенденція доповнюється даними про те, що тільки 10,7% (11—12-літніх), 19,0%(13—14-лігаіх)та26,3%(15— 16-літніх) учнів мають фундаментальну уяву про позитивний вплив фізичної культури, спорту та загартовуючих процедур на стан здоров'я людини.
У процесі дослідження було встановлено факт дуже низького рівня теоретичної та методичної підготовленості школярів з питань фізичного виховання та спорту, тільки 5,4%(11—12-літніх), 12,3% (13—14-літніх) та 20,5% (15—16-літніх) учнів володіють знаннями відносно розвитку фізичних якостей, аналогічна динаміка виявлена и відносно методики 4,8% (11 —12-літніх), 11,9% (13—14-літніх) і 17,8% (15—16-літніх).
I вже, як закономірність, негативна тенденція у сфері формування в учнів загальноосвітніх шкіл спеціальних знань та навичок:
—так, тільки 3,5%(11—12-літніх), 9,6% (13—14-літніх) і 21,4% (15—16-літніх) респондентів володіють знаннями й навичками безпеки життєдіяльності;
— тільки 2,8% (11—12-літніх), 10,5% (13—14-літніх) та 26,8% (15—16-літніх) знають рівень свого фізичного розвитку;
— аналогічна тенденція відносно знань рівня свого здоров'я 5,4% (11—12-літніх),8,6%(13—14-літніх) та12,3%(15—16-літніх)учнів;
—вимоги особистої та суспільної гігієни знають тільки 48,5% (11— 12-літніх),63,8%(13—14-літніх)та64,4%(15—16-літніх) школярів;
—тільки 25,5% (11 —12-літніх), 36,2%(13—14-літніх)і 48,1% (15—16—літніх) респондент1е знають кілька шкідливих звичок;
—7,8%(11—12-літніх), 16,2%(13—14-літніх) і 21,5%(15— 16-літніх) учнів знають механізм впливу шкідливихзвичок на організм людини, при цьому тільки 10,5% (11 —12-літаіх), 19,0% (13— 14-літніх) і 29,7% (15—16-літніх) респондента готові самостійно вирішувати проблем профілактики шкідливих звичок.
За результатами проведеного експерименту ми дійшли висновку, ідо 12,0%(11—12-літніх), 14,9%(13—14-літніх) і 29,7%(15— 16-літніх) учнів мали спробу вживати алкогольні напої, з них 0,8% (11—12-літніх), 2,2% (13—14-літніх) і 6,5% (15—16-літніх) уживають алкоголь систематично. При цьому привертає на себе увагу той факт, що тільки 6,2% (11—12-літніх), 22,5% (13—14-літніх) і 42,3% (15—16-літніх) учнів знають механізм негативного впливу алкоголю та профілактики цієї звички.
Особливу увагу слід звернути на те, що 3,9% (11—12—літніх), 12,8% (13— 14-літніх) та 23,6% (15—16-літніх) учнів мали спробу тютюнопаління,зних2,5%(11—12-літніх), 10,6%(13—14-літшх)і 23,6%(15—16-літніх) займаються цим систематично. 10,8% (11— 12-літніх), 18,5% (13—14-літніх) та 46,9%(15—16-літніх) респонденте мають уяву про механізм шкідливого впливу на здоров'я людини тютюнопаління.
Дослідження дозволяє констатувати те, що досить небезпечна тенденція поширення наркоманії теж властива середовищу підлітків,так0,4%(11—12-літніх), 3,0%(13—14-літніх) та 6,7%(15— 16-літніх) респондентів мали спробу вживати наркотичні речовини, а 0,2% (11—12-літніх), 1,9% (13—14-літніх) та 2,3% (15—16-літніх) учнів мають досвід сталого вживання наркотиків або біологічно активних препаратів, при цьому обнадійливими є показники того, що 42,5% (11— 12-літніх), 68,3% (13—14-літніх) та 82,4% (15— 16-літніх) респондентів знають механізми й наслідки негативного впливу на здоров'я людини наркотичних речовин.
За результатами анкетних даних виявлено соціально загрозливу ситуацію, так 58,3% (11—12-літніх), 69,8% (13—14-літніх) і 75,6% (15— 16-літніх) учнів загальноосвітніх шкіл знаходяться в умовах хронічноії гіподинамії, тільки 10,5%(11—12-літніх), 16,9%(13—14-літніх) і 14,3% (15—16-літніх) школярів мають умови оздоровчої роботи в сім'ї та за місцем проживання, 10,8%(11—12-літніх), 12,5%(13—14-літніх) і 18,4% (15—16-літніх) респондент самостійно займаються фізичними вправами, тільки 5,2% (11—12-літніх), 9,8% (13—14-літніх) та 10,1%(15—16-літніх) займаються загартуванням. При цьому 29,6% (11—12-літніх), 45,9%(13—14-літніх) та 49,8%(15—16-літніх) учнів розуміють цінність здоров'я для людини і суспільства, але, на жаль, тільки З,9%(11—12-літніх), 18,5%(13—14-літніх) та 31,6%(15—16-літніх) респондентів змогли визначити кілька(2—3) компонента здорового способу життя.
Соціально оптимістичні та реально педагогічні сподівання обумовлюють дані про те, що 59,2% (11—12-літніх), 67,3% (13—14-літніх) та 69,8% (15—16-літніх) учнів отримують задоволення від систематичних занять фізкультурно-оздоровчою роботою, при цьому 84,3%(11—12-літніх), 79,5%(13—14-літніх) ті 86,7%(15—16-літніх) респондента на теоретичному рівні усвідомлюють необхідність здорового способу життя людини.
Отримані результати дослідження були систематизовані, і результатом систематизації кількісних і якісних параметрів стали чітко визначені, сформульовані компонента свідомого та мотивованого ставлення учнів загальноосвітніх шкіл до здорового способу життя як до особистісно-соціальної цінності, а саме:
— мотиваційно-потребнісний компонент здорового способу життя охоплює оптимістичній світогляд, оптимальний рівень соціокультурної толерантності; систему соціальних мотивів у сфері формування здоров'я та здорового способу життя людини, креативне ставлення до педагогічних, психологічних, соціальних процесів у вищезазначеній сфері, систему особистісно та соціально обумовлених потреб, які виражають соціальну сутність цього явища (потреба в систематичних заняттях, пошуку додаткової інформації про здоров'я та здоровий спосіб життя; потреба в профілактиці шкідливих звичок; потреба в удосконаленні фізичної та психолого-емоційної регуляції; стійкий інтерес до сучасних фізкультурно-оздоровчих технологій, програм, методик);
—когнітивний компонент включає: наявність в учнів стабільних знань, умінь і навичок відносно формування здорового способу життя людини; знань, умінь і навичок у галузі фізичного виховання, валеології, гігієни, спортивної підготовки, національних традицій в означеній сфері, знань у галузі формування здоров'я та безпеки життєдіяльності; наявність додаткової інформації у сфері міжнародного досвіду оздоровлення людини та формування культури здоров'я; профілактики шкідливих звичок;
—аксіологічний компонент охоплює: сформованість в учнів системи соціально спрямованого ціннісного ставлення учнів до духовних та матеріальних засобів у формуванні здорового способу життя; здатність учнів реально та об'єктивно оцінювати свої фізичні, психоемоційні та інтелектуальні можливості; розуміння здоров'я й фізичної досконалості людини як практичної соціальної, особистісної, національної,етичної та загальнолюдської цінності;
— праксіологічний компонент охоплює: систему практичних умінь і навичок відносно формування учнями цілей та завдань у галузі фізкультурно-оздоровчої робота, формування здорового способу життя; профілактики шкідливих звичок; фізичного та інтелектуального самовдосконалення; систему вмінь і навичок самоконтролю учнями стану свого здоров'я, функціональних можливостей; практичне застосування школярами правил, умов здорового способу життя;
—афективний компонент включає: здатність дітей та підлітків отримувати задоволення від систематичних занять спортом, фізкультурою, процедурами загартування тіла; радість та задоволення від спілкування з однолітками в умовах формування здорового способу життя, фізичного виховання, змагань, туристичних походів; наявність в учнів позитивних сподівань на майбутнє, позитивна «Я-концепція».
Оцінка кожного компонента в його елементарній структурі здійснюється на основі спеціальної шкали оцінок за 12-бальною системою, яка адаптована до умов навчального процесу загальноосвітніх шкіл.
Отже, систематизовані базові компоненти здорового способу життя учнів загальноосвітніх шкіл були в повному обсязі використані в процесі визначення генеральної розробки концептуальної моделі взаємодії соціальних інститутів суспільства у формування здорового способу життя молоді й структури технологічних моделей і функціональних зв'язків між ними. Також вищеназвані компоненти стали невід'ємною частиною процесу проектування механізмів функціонування технологічних моделей у цілісній інноваційній системі соціальних інститутів суспільства у формуванні здоров'я та здорового способу життя учнів різного віку і статі.
Вікова динаміка стану здоров'я учнів загальноосвітніх шкіл вивчалася на основі методики Т. Круцевич [189]. Означена методика дала оцінку таких складових розвитку та збереження здоров'я, як: співвідношення росту та маси тіла; чинників ризику відносно здоров'я; функціональних можливостей системи кровообігу; виконання учнями фізіологічної норми рухової активності в режимі дня школи та сім'ї; позитивні тенденції вдосконалення фізичних можливостей тіла учнів.
Оцінювання результат1е тесту здоров'я здійснювалося в системі експертних оцінок у балах:
— менше 20-ти балів — рівень здоров'я низький, майже критичний та загрозливий;
—від 21 —99 балів — рівень здоров'я задовільний або середній;
—100 і більше балів — рівень здоров'я високий з тенденцією
до вищого.
Вікову динаміку показників стану здоров'я учнів загальноосвітніх шкіл у повному обсязі представлено в таблиці 3.2.6.
Аналіз результатів означеної діагностики дозволив нам стверджувати, що між негативною кількісною характеристикою компонентів здорового способу життя має місце певна кореляція з показниками вікової динаміки показників здоров'я в учнів загальноосвітніх шкіл. Так, учні 10-ти років хлопчики 20,0% (115,6 б.) та дівчата 18,0% (110,2 б.) мають високий рівень здоров'я; 51,0% (144,5 б.) хлопчиків та 48,5% (56,4 б.) дівчаток — середній рівень; а 29,0% (18,6 б.) хлопчиків і 37,0% (17,0 б.) дівчаток відносимо до групи з низьким рівнем здоров'я.