Взаємодія соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя дітей та підлітків (стр. 27 из 71)

Розвиток емоційної сфери дитини—дуже важлива річ. На думку Г Фролової, вплив на формування емоційної сфери дитини дошкільного та молодшого шкільного віку має принципове значення, тому що в підлітковому віці емоційна сфера розвивається значно повільніше. Для поглиблення емоційного впливу Г Фролова пропонує:

—широке впровадження театралізації;

—організація діяльності учнів на основі створення ігрової ситуації;

—широке використання видів та жанрів мистецтв — прози, поезії, кіномистецтва, музики, образотворчих засобів, танцю, які забезпечують позитивний настрій аудиторії;

—створення атмосфери неформального спілкування, яке дозволяє кожному почувати себе максимально вільним і розкутим;

—створення атмосфери особливої щирості, дбайливості, чуйності для розвитку емоційності особистості;

—розвиток сфери інтересів та потреб дитячої особистості [400, с. 61].

Школа і Будинок культури повинні співпрацювати, тобто бути партнерами. Тісний взаємозв'язок може виражатися в тому, що учні активно беруть участь у підготовці різноманітних заходів, які організовують працівники клубу. У той же час школа у своїй роботі використовує клубні форми проведення свят, зустрічей тощо.

Закон України «Про освіту» та Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI ст.) зазначає, що позашкільне навчання й виховання — невід'ємна частина системи освіти. Необхідно їх націлювати, спрямовувати на задоволення потреб особистості дитини у творчому самовираженні, здобутті додаткових знань, умінь та навичок за інтересами, інтелектуальний та духовний розвиток, підготовку до професійної діяльності [101,с. 15].

Першою спробою наукового осмислення розвитку позашкільної освіти та виховання, реформування форм і методів роботи зі школярами, що досі використовувалися, у якісно нову систему стала «Концепція позашкільної освіти та виховання», у якій викладаються завдання, принципи, основні напрямки та зміст цих видів діяльності[180,с.3].

У структуру позашкільної освіти та виховання входять дитячі та юнацькі комплекси позашкільної роботи. Це різноманітні центри, а саме:

Культурно-оздоровчі	Спортивні секції
Тренінгові групи зі здорового способу життя
Естетичного виховання	Палаци дитячої та юнацької творчості
Будинки народної творчості та виховання
Колективи художньої самодіяльності (театри
пісні й танцю)
Об'єднання умільців (вишивання, в'язання,
робота з деревиною, природними матеріалами
тощо)
Музичні школи
Студії вокальною співу
Екологічно-натуралістичні	Станції спостереження за тваринним та
рослинним світом
Екологічні (зелені) патрулі
Патрулі із захисту тварин
Національно-культурні і	Краєзнавчо-дослідні
Історичні гуртки
Народознавстві гуртки
Гуртки технічної творчості	Конструювання моделей
Підліткові клуби за місцем	Клуб фанатів співаків, футбольної команди
проживання та інтересами
Дитячі та юнацькі табори	Літні та санаторного типів

У радянські часи було створено унікальну систему оздоровлення та відпочинку дітей у оздоровчих таборах. Раніше це була налагоджена система таборів, санаторіїв та пансіонатів для сімейного оздоровлення, які було розташовано за містом у мальовничих місцях. На жаль, за останні роки в Україні з економічних причин перестало працювати багато позаміських таборів. На сьогодні одним з головних завдань середовища сучасного табору є створення побутових умов сучасного рівня: достатньої кількості приміщень для творчої роботи з дітьми, як в індивідуальній, та і в груповій формах; побудова спортивних та ігрових майданчиків, а також зон, де б дитина могла побути на самоті, якщо в цьому виникне потреба.

Статистичні факти свідчать про те, що діти потребують оздоровлення. За офіційними даними, лише чверть дітей України відносно здорові, ще стільки перебувають на диспансерному обліку. На одну дитину України в середньому припадає 2,5 види хронічних захворювань.

I все ж таки сучасний табір оздоровлення та відпочинку дітей надає можливість:

—прищепити дітям навички сучасної взаємодії;

—зняти напруження після закінчення навчального року;

—отримати нові знання за допомогою гри, творчих завдань, пошукової й дослідницької діяльності;

—зміцнити й відновити фізичне здоров'я дітей;

—відпрацювати й отримати нові методики та педагогічні технології;

—створити систему фізичного, інтелектуального й психологічного оздоровлення [82].

Як видно з наведеної таблиці, характер діяльності позашкільних закладів виховання різноманітний. Це і пізнавальний, і дослідницький, і творчої спрямованості, цілі окремих гуртків і секцій багато в чому перетинаються, наприклад, колективи художньої самодіяльності основною метою бачать естетичне виховання, але це і фізичний розвиток дітей, і прищеплення почуття стилю, розвиток пластики, грації тощо.

Позашкільні заклади освіти організовують навчально-виховний процес серед різновікових та різностатевих учнівських (для молодших школярів, підлітків, юнаків) об’єднань. При цьому використовуються індивідуальні, групові, масові форми проведення та різні методи роботи.

Позашкільні заклади мають такі характерні функції педагогічного процесу:

—початкова, яка спрямована на те, щоб задовольнити інтереси учнів до окремого виду діяльності;

—основна — формування особистості дитини в процесі певної діяльності.

За статистичними даними, на сьогодні існує більш ніж дві тисячі позашкільних закладів, які охоплюють своєю діяльністю біля двох мільйонів учнів. Але привертають увагу серйозні проблеми, пов'язані з матеріальним, технічним забезпеченням, з одного боку, та недостатньою науково-методологічною та методичною забезпеченістю працівників культури, учителів, вихователів, педагогів цієї сфери, а також керівників гуртків — з іншого. Ці фактори часто стають основними причинами припинення існування позашкільних закладів.

Можна сказати, що при функціонуванні відкритої соціально-педагогічної системи утворюється механізм взаємодії єдності й наступності виховного впливу у всіх мікро соціумах, членом якого є молода людина.

Аналізуючи соціальні взаємодії, В. Харчева визначає три їх рівні [403]:

І рівень — міжособистісні; II — групові; III — соцієтальні.

На думку вченої, для ефективного функціонування системи взаємодії соціальних інститутів на всіх трьох рівнях необхідно, щоб вона вирішувала чотири фундаментальні їх завдання:

—підтримувала ціннісні зразки культурного суспільства;

—здійснювала інтеграцію всіх частин системи в цілісність;

—сприяла досягненню мети системи;

—створювала можливості інтеграції суб’єктів взаємодії в суспільство[403].

Не зменшуючи ролі жодного соціального інституту, ми говоримо про необхідність і доцільність створення відкритої соціально-педагогічної системи взаємодії різноманітних соціальних інститутів селища з метою вирішення проблем формування здорового способу життя школярів. Це складно організована, самостійна, багатофункціональна система, взаємозв'язки та взаємодія складових компонентів якої не стільки стихійно та відносно спрямовано впливають на особистість, а й забезпечують підвищення рівня та якості здоров'я підростаючого покоління.

«Зміст соціалізуючого процесу у відкритій соціально-педагогічній системі не обмежується його проявом лише в окремих видах діяльності. Соціалізуючи процес у такій системі охоплює всі сфери життєдіяльності особистості, у тому числі й особистісну, і сімейну, і трудову, і неформальну» [355].

Отже. Відкрита соціально-педагогічна система передбачає комплексний процес соціалізації, що носить інтеграційний характер як за змістом, так і за формами.

Тільки в тісній співдружності, партнерстві та співробітництві педагогічного колективу, батьків, селищної ради, громадської організації «Успіх», дільничної лікарні, Будинку природи та дозвілля, кафедри педагогіки СДПУ можна досягти успіху у вирішенні глобальних завдань щодо виховання та розвитку особистості. Освітня та виховна робота, що здійснюється різноманітними соціальними інститутами, покликана сприяти соціальній адаптації учнів, допомогти їм у самовизначенні, виборі стилю життя та формуванні здорового способу життя.

Рис. 2.2.1. Модель соціально-педагогічної системи селища

2.3. Традиції селища та школи як системо утворюючий компонент формування здорового способу життя відкритої соціально-педагогічної системи взаємодії соціальних інститутів

Важливим аспектом у контексті формування здорового способу життя підлітків у межах функціонування відкритої соціально педагогічної системи є визначення системо утворюючого компонента, що допоміг би виробити конкретну тактику та стратегію подальшої експериментальної роботи.

На нашу думку, таким компонентом є традиції селища та школи. Ми виходили з того, що звернення до традицій, духовно-морального виховання молодого покоління дасть можливість створити природне середовище в просторі взаємодії соціальних інститутів формування здорового способу життя.

Традицію розглядаємо як елементи соціальної та культурної спадщини; досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично й передаються з покоління в покоління, та базуються на вічних морально-духовних категоріях і поняттях. Отже, використання традицій має стати підґрунтям для розробки нових і вдосконалення відомих методологій і методик з теорії та практики формування здорового способу життя молоді.