Навчання може стати для дітей цікавою, захоплюючою справою, якщо воно осявається яскравим світлом думки, почуття, творчості, краси. Турбота про успіхи в навчанні в В.О. Сухомлинського починалася з турботи про те, як харчується і спить дитина, яке її самопочуття, як вона грається, скільки годин протягом дня перебуває на свіжому повітрі, яку книжку читає і яку казку слухає, що малює і як виявляє в малюнкові свої думки і почуття, які почуття викликає в її душі музика природи і музичні мелодії, створені народом і композиторами, яка в дитини улюблена праця, наскільки чутливо сприймає радості і незгоди людей, що вона створила для інших і які почуття пережила в зв'язку з цим.
Навчання стає часткою духовного життя дітей, коли знання невіддільні від активної діяльності. Важко досягнути того, щоб дитину захопили самі собою таблиця множення або правила обчислення площі прямокутника. Знання стають бажаним надбанням маленької людини за умови, що вони - засіб досягнення творчої, трудової мети. Він прагнув до того, щоб уже в молодшому віці фізична праця хвилювала дітей, відкривала можливість виявити кмітливість і винахідливість. Одне з найважливіших завдань школи – навчитися користуватися знаннями. Небезпека перетворення знань у мертвий багаж виникає саме в молодших класах за своїм характером розумова праця найбільше пов'язана з набуттям нових умінь і навичок. Якщо ці вміння і навички тільки засвоюються і не застосовуються на практиці, навчання поступово виходить за сфери духовного життя дитини, неначе відділяється від її інтересів і захоплень. Прагнучи запобігти цьому явищу, вчитель дбає, щоб кожна дитина творчо застосовувала свої вміння і навички.
Розділ ІІІ. Використання методів Сухомлинського на практиці
§ 1. В.О. Сухомлинський і сучасність
Успішне навчання і виховання молоді сьогодні неможливе без глибокого вивчення і творчого впровадження в життя педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського, яка стає особливо актуальною в умовах розбудови національної освіти5. Цікаві ідеї і традиції, започатковані видатним педагогом, продовжують жити в Павлиській школі. Та інакше й бути не може. Адже в цій школі ще працюють вчителі, які розпочинали свою педагогічну діяльність під керівництвом Василя Олександровича. І це накладає на нас особливу відповідальність. Тому зусилля всіх вчителів школи сьогодні спрямовані на збереження, творче впровадження і поширення ідей В.О. Сухомлинського.
В.О. Сухомлинський завжди підкреслював,що кожна школа повинна мати своє обличчя: свої звичаї і традиції. Такі багаті традиції має і наша школа. Вчителі початкових класів багато зусиль докладають до того, щоб роки навчання для наймолодших були справжньою школою радості, як і радив В.О. Сухомлинський. Школа радості існує тоді, коли учням цікаво навчатися. А вихованцям початкових класів у нас дійсно і цікаво, і радісно, і весело. І це тому, що класоводи, за пропозицією В.О. Сухомлинського обирають найкращий клас до сердець малюків: через казку, цікаві ігри, музику, дитячу творчість. Найголовнішим джерелом розвитку своїх вихованців учителі вважають природу, тому що "... серед природи,- писав Василь Олександрович,- багатої на живі образи, легше думається, краще фантазується, швидше добираються слова з найтоншими відтінками".
Учні всіх початкових класів мають свої куточки краси: Зелений клас, Дубова, Горобинова, Бузкова алеї, клумби лікарських рослин, Куточок лісу, висока кучерява береза, привезена з Білорусії ще Василем Олександровичем, стрункі ялини, посаджені разом з білоруськими учнями та вчителями понад тридцять років тому. В куточках краси класоводи проводять уроки мислення серед природи, керуючись порадами свого наставника проте, що "уроки серед природи це подорожі до джерел живої думки". Вдало використовують можливості уроків мислення для виховання в учнів любові до рідного краю вчителі Т.М. Свистун та С.М. Лідкова.
На уроці "Осінь в нашому куточку краси" вчителі наполегливо вчать дітей придивлятися до чарівного світу природи, до того, як непомітно вона вкриває осіннім серпанком землю, як голубить її ще теплим сонячним промінням. Діти уважно спостерігають за осінніми змінами в природі, порівнюють, узагальнюють, збагачують свій словниковий запас. Незабутнє враження залишив у серцях вихованців урок"В гостях у осіннього дуба". Діти на просто думали, а й спостерігали. Вони шукали і знаходили відповіді серед природи на численні дитячі "чому". На згадку про проведення уроку мислення "Дуб восени" учні під керівництвом учительки В.Г. Найденко посадили на території школи свої деревця. Нехай ростуть вони на користь людям,- вирішили третьокласники. Цікавим був і урок мислення та розвитку зв’язного мовлення "Сон озимини", проведений Валентиною Георгіївною біля шкільної ділянки, на якій її вихованці восени посіяли пшеницю. Діти вчилися складати цікаві розповіді про те, що присниться озимій пшениці взимку.
Урок мислення "Де срібліє вербиця" класовод 4-А класу Л.І. Роскос провела на березі річки Сухий Омельничок, що протікає неподалік від школи, серед розкішних старих верб, які розрослися у невеличкий вербовий гай. Школярі дивувалися, спостерігали, відшукували незвичайне у навколишній природі, складали казочки. А ще вони почули хвилюючу історію про стару вербу, яку розповіла баба Марія. На уроці "Шукаємо казку у природі" Людмила Іванівна вчить дітей складати описи, добирати образні вислови серед дивинок, які приховала чарівниця - осінь, відшукувати теми для своїх казочок. Вони спостерігають як вітерець зриває з дерев листя, і одразу ж народжується казочка "Золотий дощик". Учні часто складають казки, користуючись опорними словами, образними висловами з казок В.О. Сухомлинського. Запам'яталися цікаві уроки мислення і вихованцям К.М. Перун. У шкільному саду матері вона провела урок "Стоять сади у вінчальному вбранні". Діти вивчали будову квітів фруктових дерев, спостерігали за бджолами, складали захоплюючі казки. А каштанову алею вчителька використала для проведення уроку "Знову цвітуть каштани". Такі уроки залишають у кожного вихованця іскру любові до природи. Діти слухають її чарівний світ, засвоюють образні слова і вирази, збагачують свою мову. Широко використовують класоводи можливості таких уроків для складання казок. "Казка,- завжди повторював В.О. Сухомлинський,- це образно кажучи, свіжий вітер,що роздмухує вогник дитячої думки і мови6". Вчителі Павлиської школи нагромадили чималий досвід підготовки дітей до самостійного складання казок. Тематика їх досить різноманітна: квіти і рослини, дерева і кущі, тварини і птахи. Початківці працюють не тільки над змістом учнівської казки, а й над збагаченням словникового і фразеологічного запасу школярів, наполегливо дбають, щоб діти влучно добирали епітети, порівняння, проводять різноманітні вправи з розвитку мовлення. Для колективного складання казки обирається одна спільна тема. Учні з радістю розповідають про те, як вони уявляють основні казкові події, складають кілька варіантів початку і кінця казки. Окремі учні розповідають складені ними казки, інші - доповнюють, удосконалюють їх. Найкращі казки, "знайдені" серед природи, записуються в спеціальні збірки "Павлиські казки" і передаються до педагогічно-меморіального музею В.О. Сухомлинського. 6 Сухомлинський В.О. Вибрані твори у Зт.- К., 1977.-с.ЗЗ.
§ 2. Методика розвивального навчання
Викладач Уманського державного педагогічного університету ім. П. Тичини Наталія Безлюдна - педагог-нова-тор, яка працює за моторикою В.О. Сухомлинського. За результатами аналізу емпіричного досвіду педагога-новатора можна виділити сукупність прийомів і засобів мотиваційно-процесуального забезпечення кожного з етапів розвивального навчання. На підготовчому етапі "вивчення матеріалу починається в активній взаємодії з природою". В.О. Сухомлинський визначав тематику окремих занять: "Промені сонця грають у краплинах роси", "Подорож краплі води", "Як квіти зустрічають схід сонця" та ін., якою передбачене "конкретне коло речей і явищ для спостережень".
Метою тематичних занять у природі є установка: дивитися і помічати, помічати і відчувати, відчувати і думати, думати і творити. Треба, щоб "кожна з названих тем несла дитині безліч відкриттів, зроблених нею самостійно", "щоб дитина заглибилась подумками в якусь деталь, зосередила на ній всю увагу, забула про все інше"
На підготовчому етапі створюється база для ефективного проведення запланованих завдань, (зовнішня готовність дітей, обладнання, маршрут, правила поведінки).
На діагностичному етапі з'ясовуються внутрішня готовність дітей до емоційно - естетичного сприймання довкілля.
Далі процес розвивального навчання продовжується мотиваційним компонентом, методичними прийомами якого є: діалог, відгадування загадок, декламування і складання віршів, підбирання мелодій і т.д.
Епізод перший. Літо "співає" голосно, врочисто, радісно. Звучить справжня симфонія звуків. Особлива партія – шум літнього дощу. Пригадайте ці звуки. Які вони за характером? Як можна словами передати шум літнього дощу? За допомогою яких музичних інструментів можна відтворити літній дощ? Уявімо себе композиторами і спробуємо придумати мелодію літнього дощу до вірша "Музика дощу": Літній дощ іде над гаєм, лісом і стає веселим цимбалістом. Б’ють краплини, молоточки срібно, Тихо, лунко, густо а то й дрібно... (Степан Желих)