Діти підтверджують свою думку словами тексту.
—А ви ніколи, діти, не замислювалися над тим, як письменник знаходить ті влучні слова та вирази?
—Автор любить природу всім серцем, всією душею.
—Він не тільки любить природу, але й спостерігає за всім, що відбувається в природі. Тому і слова в нього живі. Декілька слів і ціла картина. Він цінує кожне слово, не вживає його абияк. Діти перечитують текст, відповідають на запитання до тексту, малюють словесні картини, використовують при цьому образну мову твору.
ДОДАТОК З
Уривок бесіди, що проводиться на уроці ознайомлення з байкою «Зозуля і Півень» Л.Глібова.
Вчитель. Які байки Л. Глібова ви вже читали?
Учні. «Чиж і Голуб», «Коник-стрибунець», «Вовк і Кіт», «Лебідь, щука і рак».
Вчитель. Кого описує автор в образі тварин?
Учні. Під образом тварин автор розуміє людей.
Вчитель. Для чого пишуть байки?
Учні. У байках висміюють все лихе, щоб люди читали і не робили так. Вчитель. Кого чи що висміює автор у байці «Коник-стрибунець? Учні. Він висміює надмірну безтурботність, захоплення розвагами, безвідповідальність за своє життя.
Вчитель. Чи розумієте ви значення слова «підлесливий»? Учні. Це людина, яка хоче вислужитись, показати себе надто відданим, говорить у вічі одне, а має на думці інше; це людина, яка хоче піддобритись до когось, і за це його слухає, вихваляє безмірно — лестить.
Вчитель. Підлеслива людина це та, яка догоджає кому-небудь надмірно, незаслужено, вихваляє когось, щоб піддобритися. Сьогодні ми ознайомимось із значенням цього слова, прочитавши байку Л. Глібова «Зозуля і Півень». А чи чули ви, як «співає» півень, зозуля?
Учні. Вони не співають. Півень кукурікає, а зозуля кує. Вчитель. Розкажіть, а що роблять солов'ї, синички, голуби? Учні. Соловейко виспівує теплими травневими ночами гарні мелодії. В народі кажуть про тих, хто гарно співає, «виспівує, як соловейко». Соловейко щебече, витьохкує, плавно змінює мелодію.
Після такої бесіди вчитель переходить до читання та аналізу байки. Попередня бесіда сприяла активізації тих асоціацій, на основі яких треба було сформувати поняття «підлесливий». Після засвоєння змісту байки вчителька вміло проаналізувала лексичний матеріал байки з урахуванням відбору й сполучення слів, фразеологізмів і словотворчих засобів мови для вираження змісту.
Вчитель. Як звертаються тут дійові особи один до одного? (Півень і Зозуля).
Учні. Зіронько моя, куме, голубонько, кралечко моя, моя перепеличко, братику, тобто ласкаво, доброзичливо.
Вчитель. Якими словами вони характеризують «спів» один одного?
Учні. Веселенько, жалібненько, тонесенький, милесенький голосочок, виспівуєш, гарно виводиш, тобто знову дуже ласкаво.
Вчитель. Чи свідчать ці вихваляння про наявність голосу в Зозулі чи Півня? Про їхній гарний спів? Чому автор вибрав ці слова, а не інші, які характеризують дійсно гарний спів?
Учні. Тому, що нічого такого про їхній спів не можна сказати.
Вчитель. Про що говорить автор таким чином?
Учні. Про підлесливість, нещирість персонажів.
Вчитель. Як автор доводить це?
Учні. Підбирає порівняння: виспівуєш, наче жар-птиця, як соловей.
Вчитель. Чи можна порівняти Півня з жар-птицею, а Зозулю з соловейком? Чи справедливі ці оцінки?
Учні. Ні.
Вчитель. Чиїми словами автор передає правду в байці?
Учні. Словами горобця: «Годі вам брехати та одне одного знічев'я вихваляти». Словами автора: «Зозуля Півня вихваляє. За те, що Півень годить їй та потакати ' добре вміє».
Вчитель. А що то значить «потакати» (підтакувати, підтримувати, схвалювати)? Які негативні риси зображені автором у байці?
Учні. Нещирість, улесливість, що принижують гідність людини.
Вчитель. За допомогою чого розкрита ці риси?
Учні. Словами: «Зозуленько, голубонько, серденько, їстоньки, питоньки».
За допомогою неправдивих порівнянь.
Вчитель. Які слова стали прислів'ям і чому?
Учні. «Рука, як кажуть, руку миє».
Таким чином, вчителька показала дітям, що влучність і виразність української мови з'являється не тільки в описанні позитивних явищ або прекрасного в житті, а й у зображенні негативного, або потворного. Українське слово, насичене глибоким змістом і почуттям, приносить естетичну насолоду. Така робота вчить розуміти смислові та емоційні відтінки слів у тексті, відчувати виражальні функції мови й естетично її сприймати. Вчитель. Які почуття висловив тут автор? Учні. Іронію, незадоволення, обурення.
Вчитель. Як ви ставитесь до негативних рис, які зображені в байці?
Учні. Вони показують погану рису персонажів — нещирість.
ДОДАТОК 4
Покажемо реалізацію цих етапів на прикладі «Казки-загадки», дуже коротенької, побудованої за всіма канонами жанру: дія починається відразу і розвивається безперервно, є прийом триєдності (3 жінки — квітки). Лише останнє речення-запитання перетворює цю казку в загадку. На наш погляд, ця казка цікава і маловідома для дітей. Вона розвиває у них спостережливість, кмітливість, сприяє формуванню оцінного судження.
Для зручності подаємо текст.
Казка-загадка
Якось чаклунка обернула трьох жінок у польові квітки. Одній з них дозволено було вночі ходити додому, бо в неї була дитинка мала. Одного разу передсвітом та жінка й говорить своїй матері:
— Оце мені треба повертатись до своїх товаришок, щоб
квіткою пишатися в полі. То коли ви, мамо, незабаром прийдете до нас,
впізнаєте мене й зірвете, я тоді назавжди зостануся з вами.
Все так і здійснилось.
- От тепер і здогадайтеся, як мати впізнала свою доньку, коли всі три квітки були однаковісінькі?
Перш ніж звернутися до читання чи розказування (яке справить більше емоційне враження на дітей) казки, доцільно провести підготовчу бесіду. Для цього можна поставити дітям такі запитання:
—Чи були ви у полі? (Так. Ні, але бачив).
—В яку пору року ви були там? (Навесні, влітку, восени).
—Яке це було поле? (Велике, безмежне, зелене, пшеничне).
—Що росло на ньому? (Трава, пшениця, картопля...).
—А чи були на полі квіти? (Так).
—Які квіти там росли? (Польові, різнобарвні, красиві, духмяні, різні, маки, волошки, ромашки).
—Чи однакове поле рано-вранці, в обідню пору і ввечері? (Ні.
—Вранці на рослинах роса, в обідню пору квіти і трава хочуть пити, якщо яскраво світить сонце, а ввечері вони готуються відпочивати — вішають голівки, закривають пелюстки).
—Чому? (Бо сонце вранці прокидається, і рослини прокидаються, вдень воно яскраво світить, а ввечері воно заходить, і стає прохолодно, з'являється роса).
—А заразами з вами потрапимо в поле, де росли три однакові квітки. Чи бачили ви однакові квіти, ніби квіти-близнюки? (Ні, вони подібні, але не однакові). А де можуть бути не тільки однакові квіти, а й різноманітні дива? (У казках). Правильно, отже, мандруємо в казку.
Після цього слід переходити до виразного читання казки.
Перше речення вимовляємо уповільнено, дещо таємниче, щоб підготувати дитину до сприйняття чарівної оповіді. Інтонаційно виділяємо слова: на ніч, передсвітом, незабаром прийдете, звертаючи на них увагу дітей, бо це допоможе їм у розгадуванні загадки. З теплотою в голосі повідомляємо, що в жінки була дитинка мала. Сумно, розпачливо, можливо із зітханнями, говоримо: Оце мені треба повертатися до своїх товаришок; спокійно говоримо про мету повернення: Щоб квіткою пишатися в полі, дещо схвильовано, з надією і благаннями промовляємо: то коли ви, мамо, незабаром прийдете до нас, впізнаєте мене й зірвете... і вже з надією, я тоді назавжди зостануся з вами. Інтонаційно виділяємо також запитання: Як мати впізнала свою доньку? Діти можуть дати на нього такі відповіді: «Мати через те впізнала, бо на тій квітці не було роси. А роси не було через те, що донька була вночі вдома і не стояла квіткою, коли падає роса. Інші ж квітки стояли», «Матері серце підказало», «їй допоміг метелик, бджілка», «Мати прийшла з дитиною, дитина простягла ручки до квіточок, а одна квіточка усміхнулася». Перша відповідь свідчить про спостережливість дітей, їх близькість до природи, інші — про знання казок і розвинуту фантазію.
Переходячи до третього етапу, запитуємо:
«Про кого казка, яку ви прослухали? (Про жінку-квітку, її дитину, матір і чаклунку). Якою була чаклунка? (Доброю, бо вона перетворила жінок на красиві квіти і відпускала жінку вночі до дитини); (Лихою, бо вона залишила дитину без мами, яка вдень стояла під сонцем і могла зів'яти, її могли зірвати). Сподобалась вам жінка-квітка? (Так. Ця жінка була квіткою, а квітки красиві. І вона дуже любить свою дитину, хоче до неї повернутися). А яка мати у жінки? (Добра, лагідна, старенька. Вона допомогла своїй доньці повернутися додому. Вона доглядала дитину, як мене моя бабуся)».
Відомо, що діти цікавляться всім новим, незрозумілим, прагнуть відтворити почуте або побачене в малюнках, іграх. Тому можна запропонувати їм зробити малюнки до цієї казки, розказати її від імені чаклунки, жінки-квітки, її матері, дитини, товаришки-квітки. Такі прийоми, як словесні уявні ігри (діти уявляють себе персонажами, детально змальовують зовнішність і почуття іншого героя), аналіз рис характеру дійових осіб твору підсилюють емоційність сприймання казки, роблять її не тільки знайомою, а й улюбленою.
Отже, казка, вводячи юних читачів у світ фантазії, пробуджує їх до активної діяльності. Спочатку до співтворчості, у щасливому випадку — до творчості. І вчить відстоювати ідеали добра, справедливості, краси.
ДОДАТОК 5
Тема. Т.Г.Шевченко "Садок вишневий коло хати"
Вчитель пропонує дітям прослухати платівку пісні "Садок вишневий коло хати" (муз. М.Лисенка), назвати автора слів.