Наша пам'ять і пам'ять багатьох поколінь знов і знов повертатиметься до квітневої трагедії 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і не живому. Хай краще завжди цвітуть квіти, сміються щасливі діти і радіють матері, хай живе і квітне наша планета, хай буде мир, хай згинуть війни і руйнації.
(Пісня „Хай завжди буде сонце!”у виконанні шкільного ансамблю «Лілея»)
Чудова пісня. Оптимістична. Саме так і повинно бути в нашому житті: сонце, мир, щасливі діти і їхні батьки. Над проблемою, що залишимо ми наступним поколінням, розмірковує Олексій Коломієць у п'єсі „Дикий Ангел”. Прослухайте повідомлення і дайте відповідь на питання , що ж допомогло Петру прийняти правильне рішення ?
Учениця.
П’єса „Дикий Ангел” О.Коломійця порушує проблему родини - основи суспільства. Друга її назва „Повість про сім'ю”. Автор дотримується думки, що „яка родина - така й господа, яка господа - така й країна, яка держава - така й земля”. П'єса вчить правильно будувати відносини між батьками і дітьми, вчить бути на своїй землі дбайливими господарями, а не „временщиками”. Багато епізодів драми розкривають злободенні питання сучасності. Одне з них - це помилкове рішення звести багатоповерховий будинок у такому місці, де через кілька років жити буде неможливо. Відповідальні керівники знають, що тисячі невинних людей, що поселяться тут, приречені, але мовчать, і тільки Петро Ангел зумів визнати помилку, бо вчасно згадав і душею сприйняв одну з батьківських заповідей.
(3 учнів читають уривок розмови батька з сином; учні дають відповідь на питання).
Вчитель.
Так, батьківська мудрість, совість, любов до людей допомогли Петру уникнути помилки і не приректи людей де каторжного життя у власних квартирах. Бачимо, що сім'я, родина - це велика сила у вихованні людини, душі її, її характеру. Отчий дім, мати - то одвічні наші обереги. Про це пісня „Два кольори” на слова Дм.Павличка, музика О.Білаша (включити грамзапис пісні). Вже ця лірична пісня свідчить про те, що Дм.Павличко зробив великий внесок у розв'язання проблем екології природи і душі людської. Чим це можна довести?
(відповіді учнів, їхні повідомлення про творчий шлях поета, читання поезій, їх аналіз).
Учениця.
Поезії Дм. Павличка не можуть не схвилювати. Автор, засуджуючи відчуженість від рідної материнської мови, історії, культури, виступає захисником святості душі, хоче зупинити її деградацію. Він намагається повернути силу і значимість святим словом, а саме: Мати, Вітчизна, Хліб, Мова, Земля... Поет переконаний, хто зрікся мови рідної, отчого дому, хто забув колискову ненину, той став безбатченком, чужинцем на своїй землі.
.... наше слово,
те - щоденне чудо,
те - сонця зір ....
то - дух народу ....
все в нас беріть,
лиш мови не дамо, -
пише поет, бо на його думку "там, де мові загрожує смерть, настає хворобливий розклад нації; там, де мова гине, помирає народ!" Великий знавець і шанувальник рідного слова, поет з силою і ніжністю пише свої поезії.
(Учні читають поезії "Хліб", "Батьки", "Сива ластівка", "Пахне хлібом земля", "Лелеченьки", "О рідне слово, хто без тебе я?", роблять висновок, що поезії Д.Павличка прекрасні та життєво-мудрі).
Вчитель.
Отже, твори Дм. Павличка утверджують загальнолюдські цінності, без яких неможливе наше життя; вони є справжніми порадниками у вирішенні різних життєвих проблем і ситуацій.
Широко і всебічно розкриває проблеми екології природи і душі людської "славний і справжній прозаїк" (М. Шолохов) Олесь Терентійович Гончар у романі "Собор".
Учениця.
Ім'я О.Гончара, на мою думку, відоме всім. Він написав безліч прекрасних творів. А його роман "Собор" називають "багатостраждальним", бо в ньому письменних на повний голос підніс тему боротьби проти духовного браконьєрства, кар'єризму, прислужництва, проти варварського відношення людини до природи. Г.Тютюнник назвав роман "орлиним, соколиним", своєрідним набатом, що мусить знищити усю гидь, усю нечисть на нашій прекрасній і такій нещасній планеті Земля. Собор у романі виступає символом безсмертя народу, якому загрожує знищення.
Цей твір багатоплановий, бо порушує різні теми, схвалює позитивне і розвінчує негативне не тільки в конкретних образах, а й у суспільних явищах. Цікаво читати про непрості стосунки старшого покоління і молоді Скарбного, про складну долю Ельки, Баглая, пре взаємини між батьками і дітьми в родині... У романі багато повчального.
Звертаючись до молоді, Олесь Гончар писав: "Хто пам'ятає про минуле, хто любить і береже природу, той зуміє краще оцінити сьогоднішнє, більш осмислено трудитиметься в ім'я прийдешнього". І цю глобальну проблему автор глибоко розкриває у романі "Собор".
(Учні переказують чи зачитують епізоди з роману, які найбільше вразили, аналізують, роблять висновки).
Вчитель
Таким чином, Олесь Гончар - ще один письменник, який прекрасно знає сучасне життя, усі його "плюси" й "мінуси". Він закликає нас не бути черствими камінними душами ні у спілкуванні з людьми, ні у стосунках з матір'ю-Природою, ні у вирішенні питань національної культури українців.
Не можна, дорогі діти, бути байдужими, не відчувати своєї причетності до всього, не відчувати відповідальності за все: за державу, за землю, де живеш, за себе і своїх рідних... Саме цим питанням служить неповторна поезія неповторної поетеси Ліни Костенко, яка з вдячністю звертається до планети Земля, проголошуючи:
Спасибі, земле, за твої щедроти!
За білий цвіт ,
За те, що довші дні....
Цвіте земля, задивлена в свободу.
І жити знову хочеться мені!
Учні слухають повідомлення про творчість Ліни Костенко, її поезії, уривки з поеми "Маруся Чурай", дають відповіді на питання:
- Що найголовніше можете виділити у творчості поетеси?)
Учениця .
Ліна Костенко - справжній майстер слова, талановита поетеса епохи. Вона щира до всіх і до всього, чесна і мисляча, самобутня і безкомпромісна, сильна і ніжна. Поезія для неї – «це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі». Тому її твори йдуть від її чистої душі до наших душ. У поетеси є цілий ряд поезій, де вона "кричить, волає" про екологію, про духовність, про людину. Вона прохає:
Любіть травинку і тваринку,
І сонце завтрашнього дня,
вечірню в попелі жаринку,
шляхетну інохідь коня.
Вона впевнена, що тільки дійова любов до природи, тільки краса врятують світ, врятують нас і життя на нашій планеті.
Вчитель
Отже, творчість Ліни Василівни Костенко спрямована на правду, якою б вона гіркою не була. Її поезії розкривають і утверджують велич людини, її розум і високу духовність.
- А що ж вимагається від кожного з нас, щоб земля наша квітла, щоб душа співала, щоб відчували ми себе людьми?
(відповідь учнів, підсумок; учням пропонується зачитати варіанти планів, які вони склали в ході уроку; підсумки і оцінювання планів).
Вчитель.
Дорогі старшокласники !
На уроці сказано багато суттєвого. І як би хотілося, щоб земля наша стала родючою і чистою, криниця - джерельною, слово - високим, душа - глибокою, поезія - величною, мова - солов'їною, мати - безсмертною, а людина - вічною.
І ми, люди, живучи на цій Землі, мусимо очищати її від скверни і пам'ятати завжди, в будь-яких обставинах, що ми - люди, що ти - Людина.
Ти знаєш, що ти - Людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя - єдина,
Мука твоя - єдина,
Очі твої - одні.
Сьогодні усе для тебе -
Озера, гаї, степи
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба,
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі - людина,
І хочеш того - чи ні –
Усмішка твоя - єдина,
Мука твоя - єдина,
Очі твої - одні.
В.Симоненко
(Цю поезію напам'ять читає вчитель або використовує фонохрестоматію).
І поки в Україні живе Людина, звучить рідна мова, лине народна пісня, є надія, що Україна є і буде, житиме її культура і традиції, що врятуємо і збережемо нашу чудову планету Земля!
(Вчитель коментує домашнє завдання на наступний урок позакласного читання, виставляє оцінки).
Додаток 2
Урок української мови (8 клас)
Тема: "Узагальнення і систематизація знань учнів про звертання, вставні слова, словосполучення і речення"
МЕТА: узагальнити і систематизувати знання учнів про звертання, вставні слова, словосполучення і речення ; удосконалити вміння виділяти їх у реченнях інтонацією і розділовими знаками; розвивати зв'язне мовлення; виховувати почуття національної гідності, поваги і шани до великого поета України Т.Г.Шевченка.
ОБЛАДНАННЯ. Автопортрет Кобзаря; репродукції з його картин, дидактичний матеріал на шевченківську тему.
На дошці: автопортрет Т.Шевченка, під ним епіграф уроку:
В Україні своїй,
Славній, вольній, новій,
Ми тебе не забули, Тарасе!
Народна творчість.
XІД УР0КУ:
І. Оголошення теми, мети уроку в ході бесіди:
- Що ми вивчали на останніх уроках рідної мови? (Звертання, вставні слова, словосполучення, речення).
- Пригадайте визначення, наведіть приклади.
- Сьогодні ми працюємо над узагальненням знань про звертання, вставні слова, словосполучення і речення; удосконалимо навички виділення їх у реченні розділовими знаками, інтонаційно виділимо у реченні синтаксичні одиниці.
- Звернемо увагу на епіграф уроку (учитель читає епіграф, учні записують тему уроку та епіграф).
БЕСІДА:
- Як розумієте слова епіграфа?
- Що знаєте про Шевченка ?
- Які поезії пам'ятаєте ?
Отже, граматичне завдання ми пов'язуватимемо з творчістю видатного письменника України Т.Г.Шевченка. Ім'я талановитого поета, прозаїка, драматурга, художника відоме в усьому світі.
2.Пояснювальний диктант (дібрати заголовок, визначити тему, основну думку; пояснити пунктограми та вивчені орфограми).
Великий Кобзар.
Стоголоса слава лине над світом про Т.Г.Шевченка. Його твори, безумовно, знають усі. Кривавою і тернистою була твоя доля, Тарасе, та зійшла вона невгасимою зіркою над планетою. Хай живе у віках твоє пророче слово, великий Кобзарю. Твоя слава - то слава України!