Для активізації пізнавальної діяльності учнів, з метою підвищення інтересу до навчального предмету та любові до рідного слова практикую цікаві матеріали з мовознавства, лексикології, мовні та літературні ігри, вправи-загадки, кросворди тощо. Так, наприклад, щоб довести старшокласникам багатство та мелодійність мови, використовую такий матеріал:
Було це давно, ще за старої Австрії в далекому 1916 році. У купе вагона 1-го класу швидкого поїзда «Львів – Відень» їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць і українець, відомий львівський юрист Богдан Костів. Балачки велися навколо різних проблем і тем, нарешті заговорили про мови: чия мова краща і котрій із них належить світове майбутнє.
Першим заговорив англієць:
- Англія – країна завойовників, мандрівників і мореплавців. Англійська мова – це мова Шекспіра, Байрона, Діккенса, Ньютона, Дарвіна. Безумовно, англійській мови належить світове майбутнє.
- Ні в якім разі, - гордовито промовив німець. – Німецька мова – це мова двох великих імперій: Великонімеччини й Австрії, які займають більше половини Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Міллера, Гегеля, Канта, Вагнера, Гете, Гейне. І тому, безперечно, німецька мова претендує на світове панування.
Італієць посміхнувся і тихо промовив:
- Панове, ви обидва не маєте рації. Італійська мова – це мова сонячної Італії, мова музики й кохання. На мелодійній італійській мові написані кращі твори епохи Відродження, твори Данте, Боккаччо, Петрарки, лібрето знаменитих опер Верді, Пучіні, Россіні, Доніцетті. Тому італійська мова має бути провідною в світі.
Українець довго думав, нарешті промовив:
- Я також міг би сказати, що моя рідна мова – це мова незрівнянного сміхотворця Котляревського, мова геніального Тараса Шевченка. До пророчих передбачень Шевченкової поезії досі ніхто в світі так і не піднявся. Це лірична мова кращої з кращих поетес світу – Лесі Українки, мова нашого філософа-мислителя Франка, який вільно володів чотирнадцятьма мовами, в тому числі й названими тут. На нашій мові звучить понад 300 тисяч народних пісень, тобто більше, ніж у вас усіх разом узятих. Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте вашим шляхом не піду. Ви ж, по суті, нічого не сказали про багатство і можливості своїх мов. Чи могли б ви своїми мовами написати невеличке оповідання, в якому усі слова починалися б з однакової літери?
- Ні, ні, ні! Це неможливо, - відповіли в один голос англієць, німець та італієць.
- Це у вас неможливо, а нашою мовою це зовсім просто. Назвіть якусь букву, - звернувся він до німця.
- Хай буде буква «П», - сказав той.
- Добре. Оповідання називатиметься «Перший поцілунок».
Популярному перемишльському поету Павлу Петровичу Подільчаку поштою прийшло приємне повідомлення: «Приїздіть, Павле Петровичу, - писав поважний правитель Підгорецького повіту Полікарп Паскевич, - погостюєте, повеселитесь».
Павло Петрович поспішив, прибув першим поїздом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім під’їхали поважні персони – приятелі Паскевичів. Посадили Павла Петровича поряд із панночкою – премилою Поліною. Поговорили про політику, погоду. Павло Петрович прочитав пречудові поезії. Поліна Полікарпівна пограла прекрасні полонези, прелюдії. Поспівали пісень, потанцювали падеспань, польку. Прийшла пора – попросили пообідати.
Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пілзнерське пиво. Принесли печених поросят, приправлених перцем півників, пахучих паляниць, печінковий паштет, пухких пампушок під печеричною підливкою, пирогів, підсмажених пляцків…
Потім Поліна попросила прогулятись Підгорецьким парком, помилуватися природою, послухати пташиних переспівів…
Порослий папороттю прадавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п’янило принадними пахощами.
Побродивши по парку, пара присіла під порослим плющем платаном. Посиділи, помріяли, пошепталися, пригорнулися. Прозвучав перший поцілунок.
Прощай, парубоче привілля! Прийдеться поетові приймакувати.
У купе зааплодували. Всі визнали, що милозвучна, багата українська мова житиме вічно. Та зазнайкуватий німець ніяк не міг примиритися з тим, що програв.
- А коли б я назвав іншу букву? – вигукнув він. – Наприклад букву «С».
- Гаразд, хай буде «С». Своєю мовою я можу створити не лише оповідання, а навіть вірш, в якому всі слова починатимуться літерою «С».
Самотній сад
Сипле, стелить сад самотній
Сірий смуток – срібний сніг,
Сумно стогне сонний струмінь,
Серце слуха скорбний сміх.
Серед саду страх сіріє,
Сад солодкий спокій снить,
Сонно сиплються сніжинки,
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад,
Срібно стеляться сніжинки –
Спить самотній сад.
- Геніально! Незрівнянно! – закричали англієць та італієць.
Потім усі змовкли. Говорити вже не було потреби.
Подобаються учням і нестандартні форми пояснення і опрацювання нового матеріалу. Наприклад, «Вживання літер з-с у префіксах з-, с-, зі-» (5 клас):
Вчителька. Є у мене знайома бабуся, та от тільки ім’я у неї незвичне – Капетеха.
Учні (здивовано). Як-як?
Учителька. Ось давайте запишемо бабусине ім’я на дошці та в зошитах, і, щоб швидше вимовити, розіб’ємо його на склади.
Учні. Цими літерами є: к п т х.
Учителька. Ой, а оце днями у бабусі Хапетехи випав передній зуб, і вона вимовляє: «Ф-ф, ф-ф». То ви діти добре запам’ятали. як звати мою бабусю і який приголосний найчастіше повторює вона відтоді, як втратила зуб?
Учні. Т-а-к!
Учителька. А якщо так, то ви швидко запам’ятаєте приголосні, перед якими вживається на письмі префікс с- (к, п, т,+ф), у решті випадків пишеться префікс з-. Вживання цих префіксів і є темою сьогоднішнього уроку.
Скажімо, на уроці вивчається «Ялинка» М. Коцюбинського. Діти легко переказують сюжет оповідання, обминаючи при цьому і описи природи, і душевні переживання героїв. Я запропоную дітям подумати над тим, яким постає перед читачем Василько як людина на початку твору, як реагує хлопчик, коли батько вирішив продати ялинку. Нехай учні перекажуть близько до тексту епізод оповідання Яким і Василько в саду». Зосереджую увагу п’ятикласників на тому, що у творі ялинка зображена як жива істота. Коли Яким замахнувся на неї сокирою і вдарив по стовбурі, вона затремтіла. Василькові було жаль молодого деревця, і йому здалося, що ялинка от-от застогне. Варто, щоб учні поміркували над тим, чому, побачивши свіжий пеньок, Василько швиденько почав нагортати на нього сніг, що міг почувати він у цю хвилину і як це характеризує хлопця.
Описи зимового лісу допомагають зрозуміти переживання юного героя, риси його характеру. А тому важливо, щоб учні глибоко сприйняли картини природи. З цією метою проводжу усне малювання епізодів «Василько у лісі». Нехай вони уявлять зимовий ліс, засніжені здорові кострубаті дуби, коли лютує хуртовина, виють вовки, бурхає холодний вітер, тоді вони зрозуміють і кмітливість хлопчика, який, зустрівшись один на один з природною стихією, не розгубився, і те, що описи у творі не випадкові. Вдома діти можуть зробити ілюстрації.
Вивчення теми уроку рідної мови чи літератури розпочати вправою-загадкою, що дає можливість учням у цікавій формі самостійно визначити цю тему та одночасно закріпити раніше набуті знання.
Наприклад, у 5 класі розглядаємо тему «Лексикологія». Після організаційного моменту звертаюся до п’ятикласників:
- Діти, щоб з’ясувати тему уроку, необхідно виконати вправу-загадку. Якщо усі відповіді будуть правильними, одержимо тему, над якою будемо працювати кілька уроків. Умови: відповіді записувати в стовпчик, першу літеру підкреслити (можна одного учня запросити до дошки, він буде виконувати завдання на звороті дошки для подальшої самоперевірки або взаємоперевірки).
Література
Ерудит
Книга
Синтаксис
И
Корінь
Означення
Лист
Опис і т.д.
Важко уявити нині наше письмо без розділових знаків, з якими, на жаль, не завжди дружать учні. К. Паустовський писав: «Розділові знаки – це як нотні знаки, які міцно тримають текст і не дають йому розсипатися». Заперечити потрібність і важливість цих маленьких значків неможливо. А дізнатися про них якомога більше природно. І тому намагаюсь при нагоді ознайомлювати учнів з походженням назв розділових знаків.
От, скажімо, чи кожний знає походження їхніх назв? Виявляється, кома, тире, апостроф – слова-чужинці. Назва « кома» прийшла до нас із латинської мови. У латинській мові слово comma («кома») мало значення: «ударяю», «кую», «б’ю», «відсікаю», «відрубую», «відділяю». І справді, схожу роль кома виконує в реченнях нашої мови. Назва кома споріднена також із праслов’янським «копати».