ЗМІСТ
| ВСТУП……………………………………………………………… РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНЕОБҐРУНТУВАННЯПРОБЛЕМИФОРМУВАННЯДУХОВНОСТІУЧНІВ У НАВЧАЛЬНОМУПРОЦЕСІ
Висновкидо першогорозділу РОЗДІЛ 2.ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНАПЕРЕВІРКАУМОВ ФОРМУВАННЯДУХОВНОСТІВ НАВЧАЛЬНОМУПРОЦЕСІ 2.1 Визначеннявихідногорівня сформованостідуховностіучнів доучня…………………………………………………………………….. 2.2 Дослідно-експериментальнапрограмаформуваннядуховностів учнів у навчальномупроцесі……………………………… 2.3 Результатидослідно-експериментальноїроботи поформуваннюдуховностів учнів………………………………………….. Висновкидо другогорозділу………………………………………. ВИСНОВКИ………………………………………………………… СПИСОКВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ…………………... | 3 7 16 19 25 30 38 41 44 45 |
ВСТУП
Проблемаформуваннядуховностіучнів є актуальною,і належить допроблеми соціальногохарактеру,оскільки пов`язанас таким поняттям,як формуванняособистості.В наш час дужечасто можнапочути закликипро підняттянаціональноїсвідомостілюдини, та вихованнясправжньогогромадянина.А поштовхомі основою дляцього є, в першучергу, вихованнядуховної особистості.Школі потрібнозмалку турбуватисяпро духовнийсвіт дитини.Саме тоді країнабуде бачитимолодь – якмайбутнє нашоїнації, рушійнусилу, яка спроможнавирішити проблемудержави не насвою користь,молодь із своїмивищими моральними,естетичнимиканонами таідеалами. Аджевід її ставленнядо надбанькультури залежитьнині духовнеоновленнянашого суспільства,зміст її ціннихорієнтаційі майбутнє.
Наше суспільствопереживаєперіод стрімких.далекосяжнихзмін: технологічнийпрогрес, міжнароднуторгівлю, розвитоккомунікацій,світову конкуренцію.Усе це вимагаєдотриманнявисоких моральнихчеснот. Томудуховний розвитокмолоді дужеважливий у нашчас. Адже миспостерігаємо,що світ ставбездуховним.Як показалидослідження,65% сучасних батьківне мають найменшогоуявлення пропедагогіку.Вся їх турботапро дітей зводитьсялише до матеріальнихздобутків, азвідси духовнадеградаціямолоді. У неїзовсім немаєповаги до минулогота надбаньнаших предків,зараз для учнявчитель неавторитет.Головне длямолоді – розваги,а не прочитаннякниги, переглядвистави у театрі.Сучасні учнізовсім не живутьза моральнимизаконами, непрагнуть досягтивисоких цілей.І тому вихованнялюдини, яка бпротистоялаекономічнимтруднощам,духовній деградації,моральномута фізичномувиснаженнюмає на себевзяти школа.Авжеж школа– це той єдинийосередок, якийзможе вплинутина учня духовно.
Проблемаформуваннядуховностіучнів – одназ головнихпроблем нашоїдержави. Тому,що успішнийрозвитокдемократичнихпроцесів вУкраїні залежитьвід багатьохумов, середяких провіднемісце посідаєдуховне відродженнягромадян,гармонізаціясоціальногожиття нації.Адже саме духовністьнадає надзвичайностіусім психічнимхарактеристикамлюдини.
Духовність– творча спрямованість,наснага, енергіялюдини. Особистістьмає право насамостійність,на індивідуальність.Однак для пробудженняі подальшогодуховногорозвитку індивідапотрібно створитивідповідніумови. І питанняце – надзвичайноважливе, оскількидуховністьвизначаєспрямованістьусіх розумових,емоційно-чуттєвих,вольових якостейлюдини, її здатністьдо самоусвідомленнясебе, як особистості.
Пріоритетиу домінуючихрисах майбутньогопокоління –ця дилема всегостріше постаєперед освітою.Вивчаютьсяі пропонуютьсярізні варіанти,що до формуваннядуховностів учнів. Наприклад,духовна реабілітаціяособистостіможе бути здійсненазасобами культури,зокрема, черезпроникненняу світ мистецтва.Якщо спиратисьна положеннявисловленеГ.Силач, щодіяльніснеперетвореннякультури увнутрішнійдуховний світлюдини визначаєміру духовностілюдини, її духовнебагатство,істинне єствояк “духовноїістоти”.[6;170]
Проблемадуховностіналежить такождо числа основнихпсихологічнихпроблем. Життєвоважливі задачі,котрі стоятьперед сучасноюцивілізацією– це подоланнясоціальноїй національноїнесправедливості,припиненнянаціональноїкризи – а цепотребує (корінного)перетвореннясвідомостібагатьох людей,тобто новогодуховноговідродженнясуспільства.А сьогодні дужеважливо длянашої держави,щоб кожен їїгромадянин,піднявся надсвоїми власнимипроблемами,і намагавсязбагатитисядуховно.
На сьогодніми вже можемоспостерігатиактивний процесоновленнязмісту освітий удосконаленнясистем духовноговихованняучнів. Томуголовною метоюзагальноосвітньоїшколи є переосмисленняй переорієнтаціята вплив наформуваннявисокоморальноїгромадськоїпозиції, національноїсвідомості,потяг до прекрасного.
І в свою чергусучасний вчительповинен переосмислитий переорієнтуватися,тобто відійтивід усталенихканонів у суспільствіщодо моральнихцінностей.Оновити своїформи й методививчення тогочи іншого предмету.
Це ми можемопобачити наприкладі вчителя– літератора.Якщо ранішевчителі віддавалипріоритеттільки знаннямучнів, то тепервчитель-словесникстає ще й набік вихованняморально-естетичногоі духовногопоряд з вивченнямхудожньоготвору.
Взагаліпроблеми духовностіторкалисябагато роківтому. Про цесвідчать праціпедагогівминулого:Я.А.Каменського,Г.Г.Песталоці.А.Дистервега,В.О.Сухомлинського.Вони одностайновиділили головніфактори. яківпливають надуховне вихованняучнів: праця.сім`я, школа,вчитель.
На сучасномуетапі проблемоюдуховностізаймаютьсябагато вчених,серед яких:О.Майкіна, Г.Сагач,Т.Зазюн, С.Соловейчик,І.Зеліченко.Саме тому миобрали тему:“Формуваннядуховностіучнів”, томуця проблемає однією з головниху нашій державі.Адже суспільствой держава неможуть існувати,нормальновиконуватисвої функціїбез певноїсистеми гуманістичних.духовних цінностей.Оволодінняучнівськоюмолоддю духовнимицінностямипідносятьсвідомістьособистостіна вищий щабель,наповнюютьжиття й діяльністьвисокими громадськимицілями. Духовністьзміцнює єдністьусього суспільства,забезпечуєподоланнятруднощів нашляху йогорозвитку. Самешкола формуємайбутні покоління,а від цьогозалежить розвитокі розквіт нашоїдержави.
Об`єктдослідження– формуваннядуховностістаршокласниківу навчальномупроцесі.
Предметомдослідженняє педагогічніумови, що забезпечуютьформуваннядуховностіу старшокласників.
Мета– виявити таметодом експериментуперевіритипедагогічніумови, що забезпечуютьформуваннядуховностістаршокласниківу навчальномупроцесі.
Гіпотеза– формуваннядуховностіучнів у навчальномупроцесі будеуспішним, пристворенні такихпедагогічнихумов:
врахуванняіндивідуальнихі віковихособливостейучнів;
організаціяколективноїдіяльностіучнів;
врахуванняактивностіучнів;
застосуванняактивних формнавчання, тарізноманітнихситуацій, якіформують духовністьучнів;
використанняміжпредметнихзв`язків.
Висунутеприпущеннязумовило необхідністьвирішення такихзавдань:
Вивчити станпроблеми формуваннядуховностіучнів у науковійлітературі,та в практичнійдіяльностішколи.
Теоретичнорозробити, таметодом експериментуперевіритисистему роботишколи по формуваннюдуховностіучнів.
Виявити таекспериментальноперевіритикомплекспедагогічнихумов, що забезпечуютьнеобхіднийрівень сформованостідуховностіучнів.
Спираючисьна дослідження,розробитиметодичнірекомендаціївчителю українськоїмови й літератури.
Методидослідження:
Емпіричніметоди: бесіда,спостереження,анкетування,метод експертнихоцінок, діагностикаробіт.
Педагогічнийексперимент.
Методи якісногой кількісногоаналізу експертнихданих
Основнийметод – педагогічнийексперимент.
Дослідно-експериментальнаробота проводиласьна базі колегіуму№1 м. КривогоРогу й охопила64 учня 9-х класів.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНЕОБҐРУНТУВАННЯПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯДУХОВНОСТІУЧНІВ У НАВЧАЛЬНОМУПРОЦЕСІ
Зміст поняття“духовність”,його критеріїта рівні сформованостіу старшокласників
Проблемадуховностіцікавила людствов усі часи. Цепроблемадосліджуваласьбагатьма науками.До визначенняцього поняттяу вчених не маєодностайноїдумки. Кожнийнауковецьрозуміє поняття“духовність”по-різному.
Поняття“духовність”завжди малоу філософіїважливе значення,і відіграєвизначну рольу ключовихпроблемах:людина, її місцей призначенняу світі, змістїї буття, культура,суспільнежиття. І томутакі філософи:Платон, Аристотель,Юркевич, ГригорійСковородавважали, щопоняття "духовність"є похідним відслова "дух"(лат. “spirit” та грец.“pneuma”), що означаєрухливе повітря,повіваннядихання, носіяжиття.
Уже в первіснуепоху складаютьсяперші уявленняпро духовність.Але це поняттяще не розмежовувалосьвід тілесноїсуті. ВпершеПлатон відокремивтілесне і духовне,визначив, щодуховність– це специфічналюдська властивість,а тілесне – ценижче, те, щозакладенеприродою людині.Аристотельтеж відокремивці поняття, алерозглядавтілесне й духовнеяк рівно необхідні.
Новий підхідвиробляєтьсяу християнськійтрадиції. Тутдуховність наділяєтьсяновим обличчям,і вважається,що духовністьпритаманналюдині розумній,що виділяє їїз тваринногосвіту, та уподібнюєБогу.
Проблемадуховностістала провідноюі в російськійрелігійнійфілософії кінцяXIX – початку XX ст.Її розробкапов'язана зіменами ФедораДостоєвського,ВолодимираСоловйова,Івана Ільїна,Павла Флоренського,Миколи Федорова.Тут духовністьрозуміласьподвійно. Зодного боку:
Духовність– це одухотвореннятваринності,сутніснахарактеристикалюдини, що виділяєїї зі світутварин [34, 507]
Інше розуміння:
Духовність– це ідеал, доякого прагнулалюдина у власномурозвитку, орієнтаціяна вищі, абсолютніцінності [34; 507] .
На думкувчених поняття“духовність”– це категоріяетики, яка визначаєморальний вимірлюдськоїжиттєдіяльності,це живе джерелодоброчесностейлюдини, її моральнаспроможністьта вища цінність.[25; 23]
В сучаснійнекласичнійта посткласичнійфілософіїпроблема духовностінабуває дедаліактуальності.Це пов`язаноз загальнимантропологічнимзворотом, щостався у сучаснійфілософії, іпрагненнямподолати раціоналізмта ірраціоналізму розуміннілюдини, з обміркуваннямпідстав глобальноїдуховної кризи,що вразилалюдство в XX ст.,пошуком шляхівїї подолання.Значний внесоку розробкупроблеми духовностізроблений уфілософії,притаманнийтаким філософам,як Мартін Бубер,Макс Шелер,П`єр Тейяр деШарден, ХосеОртега – і –Гассет, АльбертШвейцер, ЕріхФром, ВікторФранки. Провідноюідеєю цих вченихє: людина розумнана зламі епохвиявиласьнездатноюподолати всілякікризи життя,зокрема глобальні,тому їй на змінуповинна прийтилюдина духовна.І за визначеннямцих науковців:
Духовність– це загальнокультурнийфеномен, якийуміщує в собіне тількиабстрактно-теоретичніцінності йідеали, а й вчинкипо совісті,істині і красі[24, 120]
Обміркуванняпроблеми духовностістає силою ів сучаснійукраїнськійфілософії.Публікуютьсядедалі більшепраць присвяченихрізноманітнимїї аспектам.Українськідослідники,як і їх попередники,наполягають,що: духовність– це спосіброзбудовиособистості[11, 203]. На думку БорисаКримськогодуховність– це зустрічз самим собою,своєю душею,внутрішнімЯ. Це – вихіддо вищих ціннихінстанційформування,конструюванняособистістюсамої себе. Цепровіднийфактор розумовоїгармонізаціїсвіту зовнішньогота внутрішнього,їх узгодженняз моральнимизаконами. Цецінний змістта спрямованістьбуття людини[10, 32]
Філософськийсловник подаєнам таке поняттядуховності: духовність– це ідеальнийпочаток з якогопоходить творчасила, яка удосконалюєі піднімаєлюдину у світчистий і цінний.І саме в цьомучистому і цінномусвіті існуєлюбов, добро,співчуття,творчість,справедливість,свобода.
І.Д.Недальнийпропонує своєбачення духовності,і вважає щодуховністьце:
світ ідеального;
особистедуховне життяокремої людини,її індивідуальнийсвіт, духовнежиття;
духовніцінності, світогляд;
На поглядНедальньогодуховне життя– це завждидіалектичнаєдність індивідуальногой суспільного,яке функціонуєяк індивідуально-суспільне.
ФілософВ.І.Вернадськийяк і М.Бердяєв,В.Соловйов,П.Флоренськийуявляє людинусутністю Всесвіту,головною цінністюсвітобудови,а шлях до високоїдуховності,вбачає у злиттіз Космосом.Духовна людинаживе творчо,піднесеноюдіяльністюі реалізовуєсебе згідноз універсальнимизаконами природий космосу,гармонізуючижиття на планеті,прагнучи уникнутиглобальноїкатастрофи[27; 104].
Проблемадуховностіще в періодантичностімала вагомезначення. Більшістьвчених: Алкемеон,Геракліт, Демокріт,Анаксимен,Арістотель,Декарт вважали,що основоюпоняття духовностіє душа. Поняттядуші вони розуміли,як віддзеркаленняісторичноїзміни впливуна психікулюдини. У багатьохцих вчених самедуша представляласьоднією із видівречовин. ДляГеракліта іДемокріта –душа це вогонь.Анаксименпов`язує душуз сонцем.
В психологіїпроблемою“духовність”займалися таківчені – ГордонВ., Оллпорт Г.,З.Фрейд, А.Маслоу,С.Рубінштейн.Наприклад вченівизначаютьпоняття духовностітак:
Духовність– це пізнаннясвіту, себе,змісту призначеннясебе в світі[40; 103]
Психологічнийсловник подаєнам таке визначеннядуховності:
Духовність– це індивідуальнавираженістьв системі мотивівособистостідвох фундаментальнихпотреб, ідеальноїпотреби пізнанняі соціальноїпотреби жити,діяти “дляінших”[40; 105].
Духовністьхарактеризуєтьсядобрим відношеннямлюдини до оточуючихйого людей,турботою, увагою,готовністюприйти на допомогу,поділити радістьй горе. Об`єктивнакористь духовноїдіяльностілюдини діалектичнопов`язуєтьсяз її суб`єктивноюбезкорисливістю,де нагородоює задоволення,під час пізнаннянавколишньогосвіту; кароюцьому є почуття.
На сучасномуетапі проблемоюдуховностізаймаютьсяІ.Зеліченкоі Б.С.Братусь.Ці вчені – психологивважають, щоосновним поняттямдуховностіє дух. І визначаютьдух – як джерелоенергії і самуенергію психологічноїдіяльності.Дух прагнепіднести світ,а психологічниморганом рефлексіїдуху виступаєсвідомість.[40; 50]
В свою чергуза їх визначенням“духовність- це тяжіння долюбові, гармонії,до прекрасного”.[54; 102]
О.І.Зеліченкоподає оригінальнуконцепціюдуховногосвіту, який євищим щаблему ієрархії.Духовну кризуавтор розумієяк нездатністьзробити наступнийкрок у своємурозвиткові,який виявляєтьсяперш за все удезорієнтаціїта спустошенні.
Психічнимипроявами духовності,на думку О.І.Зеліченка,є любов, творчість,пошук, розвиток.
Б.С.Братусьправомірновизнає, що духовність– це сутніснаякість людини,яка втілює всобі активнепрагненнязнайти найвищийсмисл свогоіснування,співвіднестисвоє життя забсолютнимицінностями,до духовногоуніверсалузагальнолюдськоїкультури.
Проблемадуховностіє однією з головнихпроблем сучасноїпедагогіки.Це питаннявисвітленоу працях такихвчених: С.Соловейчика,І.А.Зязюна,Г.М.Сагача,В.М.Сагоновського.Але розумінняцієї проблемиподають коженпо-різному.
С.Соловейчикстверджує, щоскладовоючастиною “духовності”є “дух”. І зазначає,що дух, це:
- основа всьогонайкращого,що є в людині;
- людське влюдині;
- сутністьлюдини, прагненнядо правди, добрай краси.
Педагогзазначає, щодуха немає позалюдиною, духіснує лише вкожній людині.І з цього основноюпоняття продух ми можемоконкретновизначити, щотаке духовність.
Духовність– це одна зхарактеристиклюдини, а головне,вона визначаєусі його матеріальніякості, її цінність[32; 13].
Якщо сучаснийпедагог С.Соловейчикобов`язковопов`язує поняття“духовність”з поняттям“духу”, то такісучасні педагогиІ.А.Зязюн, Г.М.Салачпов`язуютьдуховну людинуз розумною. Наїхню думку,“людина розумна”на сучасномуетапі виявиласянездатноюподолати усякікризи життя, а тому загостривсяінтерес долюдини духовної,яка по-новомуставиться доцих проблем;усвідомлюючинеобхідністьабсолютнихцінностей таідеалів з метоюуникненняглобальноїкатастрофи.
На думку цихже науковців,без культудуховностілюдство загине.То що ж такедуховність?
Духовність- це спосіб розбудовиособистості,це, образнокажучи, зустрічіз самим собою- своєю душею,внутрішнім"я" [30; 87].
Духовність- це вихід доцих інстанційформування,конструюванняособистостіта її менталітету[30; 8]
В сучаснійпедагогіцівиникло такепоняття, як"духовнийпотенціалособистості".Це поняттятреба розуміти,як здатністьінтегруватидії, спрямованіна внесеннягармонійноївпорядкованостів оточуючийсвіт.
У своїй подальшійроботі ми будемокористуватисьтаким визначеннямдуховності.
Духовність- це індивідуальнавираженістьу системі мотивівособистостідвох фундаментальнихпотреб; ідеальноїпотреби пізнанняй соціальноїпотреби жити,діяти для інших[39; 104].
З визначенняможна зробитивисновок проструктурудуховності.Структурнимикомпонентамидуховностіми вважаємо:
індивідуальнувираженістьлюдини;
духовніпотреби людини;
пізнавальніпотреби людини;
соціальніпотреби людини;
потребасамоактуалізаціїлюдини;
потребадіяльностілюдини
Розкриємосуть кожногокомпонентадуховності.Для цього требавизначити, щож ми розуміємопід поняттям"потреба".
Потреба- це стан нуждив об`єктивнихумовах, предметах,без якої неможливийрозвиток таіснування живихорганізмів,їх життєдіяльності[33;102]
Потреби людинитреба розглядатияк особливийпсихологічнийстан індивіда,як не співвіднесеністьв психіці особистостівнутрішніхі зовнішніхумов діяльності.Потреба - цеджерело активностілюдини.
Індивідуальнавираженість- це життєвийшлях людиниу суспільстві,це свідомістьі самопізнаннялюдини, це колиособистість,як свідомийсуб`єкт розумієне тільки оточуючих,але й себе усвоєму ставленнідо оточуючих.
Духовнапотреба людини- це внутрішнійсвіт людини,її морально-етичніцінності. Цепошук істиниі сенсу життялюдиною. Цепізнання людиноюсвого "я", потребалюдини слухатикласичну музику,читати книги,ходити до театру.Вміння людиниоцінюватинавколишнійсвіт, людськеоточення.
Пізнавальніпотреби - церівень розумовогорозвиткуособистості,її жагадо пізнання,підвищеннясвого інтелекту.Потреба людиниу навчанні.
Соціальніпотреби - цесоціальнийуспіх людини,а звідси впевненістьв собі у суспільстві.Це ще й потребау аффіліації,тобто прагненнялюдини допомогтиіншим. Це вміннялюдини житив суспільствіза його законамиі водночаспроявлятиінтерес чуйність,допомогу іншим.
Потребасамоактуалізації- це потреба врозумінніособистогошляху, це реалізаціясвоїх можливостейі здібностей.Людина, якадосягає рівнясамоактуалізації,повністюреалізувавшисвої здібностіі можливості,постає як свідомаособистість.Потреба самоактуалізаціїце і розуміннялюдиною своєїмети в життіі шляхів їїдосягнення.
Потребадіяльності- це потреба ворганізаційнійроботі, розуміннязадач, які ставитьперед людиноюсуспільство,і в свою чергувиконанняобов`язків,які постаютьперед людиною.
Таким чином,критерії духовності,це:
орієнтаціялюдини на вищіестетичніцінності, вчинкипо совісті;
ставленнялюдини догромадськоїдіяльності;
прагненняособи до пізнання;
розуміннялюдиною сенсубуття
Для характеристикикритеріїв,об`єднуємо їху табл. 1.1
Таблиця1.1
Критеріїдуховності
Критерії | Показники |
| Морально-етичнакультура | Моральнінорми, моральнийідеал. Любові повага доближнього |
| Соціальний | Ставленнядо громадськоїдіяльності,громадськихдоручень.Ставлення доБатьківщини,відчуття людинив собі справжньогогромадянинасвоєї держави |
| Пізнання | Творчаспрямованість,пошуковийінтерес, жагадо знань, рівеньінтелектуальногорозвитку учня. |
| Розуміннясенсу буття | Життєвапозиція учня,своєї мети,і свого призначенняв житті |
Тож з`ясуємо,що ж притаманнодля кожногорівня сформованостідуховностіучнів.
Якщо людиназ високим рівнемсформованостідуховності,то вона володієсистемою умовностейта регламентаційповедінки, маєтакий рівенькультури, приякому спрямовуєсвою власнуприроду, своїдумки, дії йдіяльністьна збереження.створеннядобра, гармонії,прекрасногов житті іншихлюдей ( тобтовисокий рівеньсформованості).
Якщо людиназ середнімрівнем сформованостідуховності,то вона тежозброєна ісистемоюрегламентацій,і високим рівнемзвичних потребу їх дотриманні,але спрямовуєвсе це та породженняй реалізаціюзлого духу,негативноїдуховності(антидуховності).
І лише талюдина, котране володіє ніпевною системоюні бодай мізерноюкількістюумовних регламентацій,ні системоюбудь-яких потребдотримуватисяхоча б яких-небудьприписів вцілому (тобтолюдина не культурназовсім), ні поняттямпро добро тазло, про ідеалта антиідеал,прекрасне йогидне, можевважати повністюбездуховною(низький рівеньсформованості).
Навітьособа, коли варсеналі своєїсвідомостій змінитьпевнукількість регламентаціїсвоєї поведінки(тобто, якоюсьмірою ця людинакультурна), алевона діє завсіма правиламий законами накористь чизадоволеннялише своїхфізичних тафізіологічнихпотреб, не можевважатисядуховною особою.Це також по-своємубездуховналюдина.
Тобто, спираючисьна попереднівизначення,зрозуміло, щолюдина можебагато читати,ходити до театру,спілкуватисяз розумнимилюдьми, матитактовність,але її не можнаназвати духовновихованою. Томущо, весь її розумта вади свідомонаправленіна користьсобі, а не наальтруїстичнівчинки.
Відомийпсихолог, професорМосковськогоуніверситетуБ.С.Братусьпропонує розрізнятичотири рівнісформованостідуховностіу старшокласників- принциповірівні в структуріособистості,які характеризуютьступінь їїморальності,духовності:
егоцентричний- особа прагнедо власноїзначущості,вигоди, престижу.(Ставленнядо себе є самоцінним,а до інших сутопрагматичним,залежить відпонять "вигідно-невигідно".) Тутйдеться не проморальністьособи, а пронаявністьегоцентричноїморалі;
групоцентричний- особа ототожнюєсебе з певноюгрупою (родина,народ, нація,клас, партіятощо), які є длянеї ціннимиприналежністюдо неї. Усі іншіможуть сприйматисяяк "вороги","опоненти","чужі", які неварті поваги,співчуття,допомоги, любові.Тут діє неморальність,а групова мораль;
просоціальний(гуманістичний)- кожна людинавиступає самоцінною,рівною з точкизору прав, свобод,обов`язків. Цялюдина спрямованана досягненнятаких результатів(продуктівпраці, спілкування,пізнання), якіпринесутьрівне благоіншим, навіть"чужим", "далеким","незнайомим".Лише з цьогобоку можнаговорити, щоця особа виконує"золоте правило"етики: чини зіншими так, якби ти хотів,щоб чинили зтобою;
духовний -людина починаєусвідомлюватисебе та іншихне як кінцеві,смертні істоти,а як істотиособливогороду, пов`язаніміж собою,співвідносніз духовнимсвітом. У цихрамках людинавстановлюєсуб`єктивністосунки зБогом черезпошуки особистоїформули зв`язкуз Ним.
Усі ці рівнітим чи іншимспособом властивікожній особі,а в якісь моментиситуативноперемагаєякийсь із цихрівнів "сформуваннядуховності".Тож не можначітко віднестипевний рівеньдо кожної окремоїособистості[11; 87].
Згідно нашихспостереженьщодо сформованостідуховностіу старшокласниківта концепціїБ.С.Братуся, миуклали таблицю,яка є результуючимфактором існуючихпоглядів нацю проблему.У педагогіціє традиційнимрозглядатитри рівнісформованості:високий, середній,низький. Дляхарактеристикирівнів сформованостідуховностіоб`єднуємо їхв табл. 1.2
Таблиця1.2
Рівні сформованостідуховностістаршокласників
РІВНІ | ПОКАЗНИКИ |
| Високий | Сформованийморальнийідеал: доброта,порядність,чесність,правдивість,справедливість,працелюбність,вміння даватиморально-етичнуоцінку оточуючимявищам і вчинкам,активність,любов до Батьківщини,наявністьмети життя,творчі здібності,рівень розумовогорозвитку,патріотизм,творчіздібностіучнів |
| Середній | Сформованийморальнийідеал добра,порядність,чесність,правдивість,працелюбність,активність,рівень розумовогорозвитку. |
| Низький | Немає сформованогоморальногоідеалу, злість,зрада, підступність,егоїзм, жорстокість,низький розумовийрозвиток, немає пізнавальногоінтересу,патріотичнихпочуттів,чуйності, метижиття |
Таким чином,проведена намиробота забезпечилатеоретичнеобґрунтуванняоціночноїсистеми, безякої неможливимбуло б проведенняпрактичногодослідження.
Однак,перш ніж вдатисядо цього, намнеобхідновизначитисукупність виховних можливостейнавчальнихдисциплін, щобпідвищитиефективністьроботи духовноговиховання, яківже утвердилисяу практиці істали надбаннямнаукової теорії.Саме цьому ібуде присвяченонами наступнийетап дослідження.
1.2. Література- як важливийзасіб формуваннядуховностіу старшокласників.
Українськалітературавивчаєтьсяв усіх школахнашої держави.І саме літературає одним з найдоступнішихдля школяріввидів мистецтва,а тому вчителілітературимають чи ненайбільшуможливістьвплинути наформуваннядуховного світукожної дитини,вплинути наїї емоційнусферу, а й відповідной формуваннясистеми цінностейпідростаючогопокоління.
Як зазначаєЄ.А.Пасічник,літератураяк шкільнийпредмет ”...єбагато функціональним,інтегральнимза своїм призначенням,одним з найважливішихзавдань, якінеобхіднорозв`язати упроцесі вивченнялітератури,є забезпеченняідейно-естетичноговпливу художніхтворів на учнів,використанняїх високогопотенціалуз метою формуваннявсебічно розвиненоїособистості,громадянинаУкраїни, якомупритаманнависока культура,широкий кругозір,творчі здібності,загальнолюдськіцінності, високіморальні ідеали.
Літератураздатна пробуджуватив людині художника,розвивати внеї вмінняестетичноосвоювати світ”[36; 31].
Звичайно,люди далеконе завждиусвідомлюютьзначення тогочи іншого творуу своєму духовномурозвитку, алемистецтво вцілому і літератураяк один з йоговидів відкриваєперед читачемунікальніможливостідля вихованнякультури почуттіві переживань,що є основоюздорової людськоїповедінки.
На сьогодніпроблема розвиткудуховностіполягає в першучергу у розуміннікожною людиноютих критеріїв,що складаютьоснову поняття"духовність".Відповідной проблемарозвитку духовноїособистостіполягає насьогодні нестільки в тому,що недостатньопродукуєтьсяцінностей таідеалів, скільки в їх розуміннідо них кожногоз нас.
Ми виділяємотакі критеріїдуховностішколярів, якморально-етичнакультура учня,ставлення йогодо громадськоїдіяльності,пізнавальнийінтерес, розумінняним сенсу буття.Кожен з цихкритеріївдуховностімає відповідніпоказники, якісвідчать прорівень сформованостів людини тогочи іншого критеріюдуховності.
Так морально-етичнакультура учнявимірюєтьсяв першу чергунаявністю внього моральногоідеалу, вміннямдавати моральнуй естетичнуоцінку явищам,вчинкам тощо,а також вміннямроботи самооцінку.
Ставленняучня до громадськоїдіяльностівимірюєтьсярівнем усвідомленняним місця окремоїлюдини в суспільстві,а також ставленнямучня до громадськихдоручень, наявністюв учня внутрішньоїсвободи, йогоставлення добатьків, однолітківта інших людей,наявністю внього патріотичнихпочуттів, почуттявласної гідності..
Пізнавальнийінтерес вимірюєтьсянаявністю вучня інтересудо навчаннярівнем загальноїдопитливості,загальнимрівнем розумовогорозвитку, авідповіднодо цього й рівнемусвідомленняшколярем потребиу навчанні.
Одним знайважливішихі одночаснонайскладнішимкритеріївдуховностіє розуміннялюдиною сенсубуття в цілому,а відповіднодо цього й визначеннялюдиною сенсусвого особистогоіснування.Показникамицього критеріюдуховностіє наявністьв учня суспільнихякостей, прагненнязнайти найвищийсенс свогоіснування, метужиття реалізаціячи принаймніспроби реалізаціїучнем своїхтворчих здібностейй різноманітнихінших можливостейтощо.
Зазначенінами вище критеріїта показникидуховностіє далеко неєдиними аспектамиоцінки рівнядуховності окремої особистості,але на наш поглядвони є однимиз основнихаспектів заякими вчительв практиціроботи зможеоцінити рівеньдуховностіучнів.
Величезнароль у формуванніусіх цих показниківі критеріївдуховностіналежить літературі,адже саме науроках літературивчитель маєнайбільшеможливостейвплинути наемоційно-оціннусферу дитиний до того ж зробитице непомітночи майже непомітнодля неї, що маєчималу вагу,адже коженвчитель знає,що дуже важливоу вихованнідитини уникатинадмірностіуваги, уникатиморалізаторствай відкритоїта частої критикиу бік тих чиінших якостейдитини. На уроцілітературивчитель маєзмогу впливаючив першу чергуна емоційнусферу дитини,коригуватиїї системуцінностей,розширюватиїї кругозір,формувати їїдуховну сферу.Вдало підібранітвори для прочитаннята відповідніметоди й прийомироботи над нимиздатні успішновпливати наформуванняз кожного названихвище критеріївдуховностілюдини. Проте,на нашу думку,вчитель науроці літературиздатен вплинутина перший іостанній зназваних критеріївдуховності,оскільки вдитячому таюнацькому віцілюдина найбільшпідвладнавпливу емоцій.
Художні творивпливають налюдину черезобрази. В істиномумистецтві змісті форма художньогообразу злитівоєдино. Художнійобраз виростаєз образів чуттєвих,первинних,подібно томуяк із них виникаєпоняття. Художнійобраз неповторнийі, не дивлячисьна це, являєсобою стійкеутворення: вінживе у віках.Саме черезобрази людизнайомлятьсяз минулим свогонароду, з добромі злом, з красивимі потворним,з моральнимі аморальним.
Проблемоюдуховноговиховання учнівна уроках українськоїлітературизаймалися таківчені-методистияк: ЦимбалюкЛ.М., БугайкоТ.Ф., МірошниченкоЛ.Ф., СтепанішинВ.Р., ПасічникВ.А.
СтепанішинВ.Р. зазначає,що нові підходидо викладанняукраїнськогомистецтва словаґрунтуютьсяна загальнійконцепціїлітературноїосвіти, себтона філософських,історичнихестетичних,літературознавчихі мовних засадах.
Автор чіткоокреслює головнізавдання, щостоять передсловесникамина сучасномуетапі. Такимиє:
вихованняактивної самостійноїособистості,свідомогогромадянинаУкраїни;
формуваннязасобами художньоїлітературимайбутніхматерів, батьків,чоловіків,дружин;
розвитокрозумових сил,багатствамови, логічногомислення,відтворюючоїуяви, образногомислення;
плекатисучасногокваліфікованогочитача з аналогічнимпідходом долітературноготвору, самостійнимпоцінуваннямйого змістута форми;
розвиватиемоційну сферуучнів, високукультуру почуттів,цілеспрямованістьі твердістьпереконань.
Самена таких методахнавчання науроках літератури,повинен будуватисяурок. В. А. Пасічникзазначає, щосистему викладанняне можна розглядатияк застиглунорму. Викладаннялітературиу школі – “цепостійнийпошук, творчість”.[36,102]
Упроцесі роботина уроках літературиставлятьсязавдання, пов’язаніз духовнимвихованнямучнів,- розумінняучнем мети ісенсу буття, красу людськоїдуші,природи, творівлітератури,моральнихідеалів письменника.
Педагогічніумови формуваннядуховностіу навчальномупроцесі
На формуваннядуховностіпідростаючогопоколіннявпливає чималорізноманітнихумов. Одні вченірозглядаютьці умови якфактори, щовпливають нарозвиток особистості,а інші як обставини.І та і інша точкизору мають своєнаукове обґрунтування,саме тому мизупиняємосяна такому визначенні,яке охоплюєобидві точкизору, адже тачи інша умоваза якої формуєтьсядуховний світособистостіє одночасноі фактором,який впливаєна це формування.
Ми виділяємотакі основніумови формуваннядуховностіособистості:
обов`язковеврахуваннявікових особистостейучнів;
врахуванняособистостейсуспільноїприроди людини,відповідновихованнюособистостів колективіі через колективта врахуванняособливостейколективноїпізнавальноїдіяльності;
активневикористанняміжпредметнихзв`язків дляпідвищенняефективностінавчальногопроцесу та длярізнобічності,багатогранностірозвиткуособистості;
обов`язковевикористанняпринципу активностіучнів.
Розглянемопершу з умов.На врахуваннівікових особливостейшколярів вжетривалий часнаголошуютьі психологи,і педагоги.
За класифікацієювікових груп,яку подає намА.В.Петровський,старший шкільнийвік, або ж ранняюність починаєтьсяприблизно у14,5 років і триваєдо 17-ти років.Але інші вченінеодноразовонаголошуютьна тому, що подібнівікові рамкиє доволі умовними.Ось як характеризуютьвік науковці:
"Юноша занимаетпромежуточноеположение междуребенком ивзрослым… сусложнениемжизнедеятельностиу юноши происходитне толькоколичественноерасширениедиапазонасоциальныхролей, но икачественноеих изменение,появляетсявсе большевзрослых ролейс вытекающейотсюда меройсамостоятельностии ответственности…общие умственныеспособностичеловека кпятнадцати- шестнадцатигодам, как правилоуже сформированы,и такого быстрогороста их какв детстве, ужене наблюдается.Однако онипродолжаютсовершенствоваться…”[43,18]
“Юность- завершающийэтап созреванияи формированияличности.Большие измененияв собственноморганизме ивнешности,связанные споловым созреванием,известнаянеопределенностьположения (ужене ребенок, ноеще и не взрослый),усложнениежизнедеятельностии расширениекруга лиц, скоторыми личностьдолжна сообразовыватьсвое поведение,- все это вместевзятое резкоактивизирует вюношескомвозрастеценностно-ориентационнуюдеятельность.Идет ли речьо познаниисобственныхкачеств, усвоенииновых знаний,об отношенияхсо старшимиили сверстниками- юноша особенноозабочен ихоценкой и стремитсястроить своеповедение наоснове сознательновыработаныхили усвоенныхкритериев инорм…" [15; 144 - 145].
Виходячиіз зазначенихвище особливостейвіку можнаговорити проюність, як одинз найбільшсприятливихперіодів уформуваннідуховних цінностейособистості,у формуванішколи її ціннихорієнтацій.
"Ранняяюность - не тольковозраст самоанализа,но и самый"коллективный" возраст. Младшемуподросткудостаточнопросто учавствоватьв коллективнойжизни, быть сдругими. Старшеклассникуважнее всегобыть принятымсверстниками,чувствоватьсебя нужнымгруппе, иметьв ней определенныйпрестиж и авторитет.Низкий статусв коллективекак правило,коррелируетсвысокимуровнем тревожности,юноши, не популярныеу сверстников,гораздо чаще,чем остальные,хотели бы изменитьсвою личность"[18; 151].
А осьяк говоритьпро колективневиховання ійого особливостіпедагог І.П.Подласий:"Форма воспитания- это внешнеевыражениепроцесса воспитания,содержаниеи форма неразрывносвязаны междусобой - изменениесодержаниявлечет за собойизменениеформы. Ведущаяроль принадлежитсодержанию.Поколичествуохватываемыхпроцессом общейсоциальнозначимойцелью, деятельностью,имеющая общиевыборные органыи отличающаясясплоченностью,общей ответственностью,взаимной зависимостьюпри безусловномравенстве всехчленов в правахи обязанностях"[39; с. 63-65].
А до всьогосказаного сліддодати, щосформованийучнівськийколектив є нелише об`єктомпедагогічноговпливу, а й самперебирає насебе деякоюмірою виховнуфункцію.
Пошуки шляхівудосконаленняосвіти в загальноосвітнійшколі та гімназіїзокрема спричинилисядо відродженнятакого методичногоявища, як інтеграціянавчання - відомогоще з часівК.Ушинського(метод навчанняграмоти шляхомінтеграціїписьма і читання),яке перейшлонині з царинидискусії упрактику.
Осьяк трактуютьсяміжпредметнізв`язки у педагогічномусловнику:"Межпредметныесвязи - взаимнаясогласованностьучебных программ,обусловленнаясистемой науки дидактическимицелями". [37; 68]
Далі авторинаводять прикладивикористанняматематичнихпонять у фізиціі тому подібне.
На сьогодніпоняття інтегрованогонавчання трактуєтьсябільш широко,хоча в той жечас ми забуваємопро тотожністьпонять інтеграціята міжпредметнізв`язки.
Інтеграція(від лат. integer - повний,цільний) - цествореннянового цілогона основі виявленняоднотипнихелементів ічастин із кількохраніше розрізнениходиниць (навчальнихпредметів,видів доцільностіта ін.)" [19; 99].
"Реалізаціяідей інтеграціїі гуманітарізаціїпередбачаєдокоріннуперебудовуне лише педагогічногомислення, а йусієї системиосвіти - вихідучителя за межівласного предмета.Настав часосмислюватиматеріал зпозицій філософії,здійснюватиміжпредметнізв`язки , усвідомившимісце своєїдисциплінив загальнійсистемі культури"[19; 50].
Як зазначаєВ.А. Пасічник,літератураяк шкільнийпредмет "… єбагатофункціональна,інтегральназа своїм призначенням"[36; 19].
Саме томуслід, на нашудумку, звернутиувагу на цюспецифічнуособливістьлітературияк шкільногопредмета, аджена важливостій доцільностівикористанняу повній міріміжпредметнихзв`язків наголошуєчимало фахівців.Це Усатенко,В.Вернадський,Н.Светоловская.
"Нині ідеяінтеграціїнавчання приваблює,багатьох ученихі вчителів унашій країній за кордоном.Предметомнауковогоінтересу багатьохдослідників(О.Біляєв, О.Савченко,П.Донченко,В.Тимченко,Ю.Колегін таін.), є проблемаінтегрованогоуроку в школахрізних типів"[19; 106].
Але ми вважаємоза доцільнезвернути увагуна інтегральністьлітературияк шкільногопредмета, відсамого початку,адже ця їїособливістьдає, порівняноз іншими предметами,неймовірноширокий простірдля плідноговикористаннянабутківінтегральногонавчання.
Активністьучнів на сьогоднівважають дужеважливою дляефективностінавчально-виховногопроцесу.
"Активностьв обучении -дидактическийпринцип требующийот учителятакой постановкипроцесса обучения,которая способствуетвоспитаниюу учащихсяинициативностии самостоятельности,прочному иглубокомуусвоению знаний,выработкенеобходимыхумений и навыков,развитию у нихнаблюдательности,мышления иречи, памятии творческоговоображения…".[39.104]
Цей принципзнаходиться,за словамиавторів словникау тісному йбезпосередньомузв`язку з іншимипринципамидидактикизокрема з принципомсвідомості.Щоб дати простірприроднійдитячій активності,як фізичні йтак і мисленнєвий,автори радятьпедагогамзаохочуватирізнобічну самостійнудітей, прагнутитак організуватипроцес навчання,щоб у них виникавінтерес доцього процесу,, щоб діти розмірковували,робили висновки,діяли.
"Познаваяв процессеактивной деятельностидети не тольколучше применятзнания на практике,у них развиваетсяисследовательскиеустремленияи навыки, воспитываетсяволя, характер,способностьпреодалеватьпрепятствия…"[39; 33].
На сьогодніпринцип активностів навчаннізнайшов своєколективневираження внайрізноманітнішихформах і методахвикладання:лабораторнізаняття, постановкарізноманітнихдослідів,спостереження,екскурсії,заняття з ботанікита певних досліднихділянках,вимірювальніроботи в класій на місцевості,самостійнаробота учнівз книгами таіншими джерелами,а також залученняучнів до активноїучасті в обговореннітих чи іншихтез лекціївикладеноївчителем (лекціяз елементамибесіди) тощо.
Активністьу навчаннідосягаєтьсяза допомогоюбагатьох дидактичнихприйомів. Наприклад,вчитель запитуєвесь клас івідповідновсі учні маютьобдумуватийого, готуватисядо відповіді.Під час викладуматеріалу,вчитель можеокремими питаннямипідтримуватиувагу учнів.Іноді може бутикорисним чергувативиклад матеріалувчителем учнями.Але, залежновід наявногов учнів, рівнярозвитку вміньі навичок самостійноїроботи необхіднавідповіднапідготовчаробота з бокувчителя.
Винятковезначення вактивізаціїнавчання, надумку науковців,має поєднанняпринципу активностів навчанні зпрактичноюроботою, щостворює можливістьдля застосуваннязнань на практиці,а відповідновмотивовуєдля учнів подальшунавчально-пошуковуроботу.
На важливостіактивностіу навчаннінаголошувалитакі науковціяк ТряпицинаА.П., ГрєбєнкінаЛ.К. та багатоінших.
На особливійважливостіцього принципув середньомуі старшомушкільному віцінаголошуютьі психологи.Зокрема, звертавна це увагу ітакий видатнийпсихолог, якА.В.Петровський.
Враховуючиусе зазначеневище, ми вважаємоза доцільнеу своїй подальшійроботі із учнямистаршого шкільноговіку.
Виходячиз аналізунауково-педагогічноїлітератури,можна зробититакі висновки:
Проблема,яка піднімаєтьсяв роботі, маєдавню історію,але на сучасномуетапі оновлюєтьсяі потребуєподальшогодослідження.
Теоретичнимобґрунтуваннямпоняття “формуваннядуховностіучнів” присвяченіпраці філософів:В. Соловйова,І. Ільїна, А.Швейцара,Е. Фрома; психологів:З. Фрейд, А. Маслоу,С.Рубінштейн;педагогів: С.Соловейчик,І. Зазюна, БЛихачова, Г.Сагача.
Існує багатовизначеньпоняття “духовність”,але ми зупинилисьна такому:“Духовність– це індивідуальнавираженістьу системі мотивівособистостідвох фундаментальнихпотреб: ідеальноїпотреби пізнанняй соціальноїпотреби жити,діяти для інших.”
Критеріямидуховноїсформованостіучнів є: моральнаетична культура(моральні норми,моральнийідеал, любові повага доближнього),соціальнийкритерій (ставленнядо громадськоїдіяльності,доручень. Любовдо батьківщини,відчуття справжньогогромадянинасвоєї держави),пізнавальнийкритерій (творчаспрямованість,пошуковийінтерес, жагадо знань), розуміннясенсу буття(життєва позиціяучнів, розуміннясвоєї мети, ісвого призначенняв житті).
За яскравістювираженостідуховноїсформованостіучнів визначено3 рівня: високий,середній, низький.
Особливийвплив літературияк частинимистецтвавивчають усвоїх роботахЦимбалюкЛ.М., БугайкоТ.Ф., МірошниченкоЛ.Ф., СтепанішинВ.Р., ПасічникВ.А.
Педагогічніумови формуваннядуховностівивчали такіпедагоги: Б.Т. Лихачов, І.П. Підласий,В. А. Сухомлинський.Кінцеву метудуховноговиховання вонивбачають увисокому рівнісформованостідуховностіучня.
Аналіз науковоїлітератури,спрямованийна визначеніпедагогічнихумов і виховнихможливостейнавчальнихдисциплін яківпливають наформуваннядуховностіучнів, переконуєу тому, що вирішенняпроблеми потребуєзастосуванняпедагогічнихумов у навчально-виховномупроцесі.
“Виховуватичерез навчання”– це головнийшлях вирішенняпроблеми.
Аналізпсихолого-педагогічноїлітературита методичнихпраць дає змогузробити висновокпро те, що успішністьформуваннядуховностівимагає:
гуманізаціїнавчально-виховногопроцесу;
врахуванняіндивідуальнихі віковихособливостейучнів, використанняміжпредметнихзв’язків, врахуванняактивностіучнів;
поєднаннярепродуктивноїі пошуковоїдіяльностіучнів.
РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНАПЕРЕВІРКА УМОВФОРМУВАННЯДУХОВНОСТІВ НАВЧАЛЬНОМУПРОЦЕСІ
2.1. Визначеннявихідного рівнясформованостідуховностіучнів до учіння
В нашомудослідженніми виходилиз того, що формуваннядуховностіучнів будебільш ефективним,якщо в процесівикладанняукраїнськоїлітературивикористовуватиспеціальнорозробленізавдання, ситуації,які ставлятьстаршокласниківв умови розвиткуморально-емоційноїособливості.
Дослідницькаі експериментальнаробота проводиласьна базі колегіуму№1 м. КривогоРогу середучнів 9-х класів.
Експериментскладався з:
а) констатуючогоексперименту;
б) формуючогоексперименту
Констатуючийекспериментзаключавсяв тому, щобоб`єктивновиявити вихіднийрівень сформованостідуховностіучнів на урокахукраїнськоїлітератури,аналізу використаннявчителямиметодів, прийомів,ситуацій, якісприяють розвиткуцієї складноїособистоїосвіти.
В процесіконстатуючогоекспериментубули використанітакі методи:
бесіда зучнями, бесідаз вчителями;
спостереження;
анкетуванняучнів з метоювиявленнядоцільностііснуючої системи,подання навчальногоматеріалу зпозиції розвиткудуховностіу молоді і перевіркививченого:
педагогічнийексперимент;
анкетуваннявчителів зметою виявленнядоцільностівикористанняситуації, завдань,методів таприйомів духовногорозвитку учнівна урокахукраїнськоїлітератури;
тестуванняучнів та визначенняїхніх потреб.
На основіотриманих данихнами було виділенорівні, які оприділялисформованістьдуховностістаршокласників.
Низький рівень- характеризуєтьсявідсутністюкультури спілкування,людина не прагнекращого в житті,учень не розумієтьсяна поняттяхдобро і зло,про ідеал таантиідеал,прекрасне йогидне.
Середнійрівень - свідчитьпро присутністьпевного рівнякультури, алетільки прагнедо особистоїзначимості,вигоди та престижу,вимагає до себевеликої увагий потребуєстимулюваннясвоєї діяльності.
Високий рівень- присутністькультури, знаньморальних,етичних нормповедінки, діїучнів спрямованіна збереженнядобра, прекрасного,висока пізнавальнаактивність.
В своємудослідженіми прагнулиз`ясувати яксамі учні відносятьсядо використанняна уроках українськоїлітературиспеціальностворенихситуацій порозвитку духовності.З цією метоюпроводилисьіндивідуальнібесіди і булапроведенаанкета, якавключала в себетакі питання:Чи цікаві вамуроки, на якихви розглядаєтеситуації пов`язаніз мораллю? Хотілиб ви, щоб урокипроводилисьу формі рольовоїгри? Чи подобаютьсявам уроки-дискусії,де розкриваютьсяпоняття доброі зло?
Окрім анкетиучням запропоновановідповістина питаннятесту з метоювиявлення рівняінтересу доукраїнськоїлітературияк навчальногопредмету:
1). Подобаєтьсявам читати?
2). Чи багатови читаєте?
3). Яких українськихписьменниківви знаєте?(наприклад)
4). Твори якихписьменниківвам запам`ятались?
Опрацювавшиотримані дані(бесіди, тесту,анкети), й отримавширезультатими вмістилиїх у табл. 2.1
Таблиця2.1
Рівні сформованостідуховностіучнів 9-х класів
Показники | Рівні | ||
низький | середній | високий | |
| Морально-етичніцінності, вміннябачити доброі зло, прекрасне-огидне,вчиняти посовісті | 30 | 39 | 31 |
| Потребарозвиватисвій інтелект,читати художнюлітературу,розвиватипізнавальнуактивність | 39 | 37 | 24 |
| Соціальневедення ситуацій,вміння прикластисвої сили, вміннядосягти успіху | 37 | 42 | 21 |
| Потребау саморозвитковідуховногобоку особистості | 40 | 34 | 26 |
| Загальнийпоказник рівнівсформованості | 36,5 | 38 | 25,5 |
Із поданогов таблиці можназробити висновок,що переважаєнизький (36,5%) тасередній (38%) рівнісформованостідуховностіу дев’ятикласників.
У багатьох(40%) відсутняпотреба усаморозвиткусвоїх духовнихякостей особистості.
Тривожитьтой факт, що 39% старшокласниківне мають потребирозвивати свійінтелект, читатихудожню літературуз предмету.Аналіз таблиці,довів, що загальнийпоказник 38%відноситьсядо середньогорівня, а це всвою чергустворює передумовидля подальшоїроботи надпідвищеннямрівня духовностістаршокласників.
Ми впевнились,що учні зазвичайзвертають увагуна зв`язоклітературнихгероїв (проблематика,ситуації "добра-зла","прекрасне-огидне")з сучаснимжиттям, неспіввідносятьсебе з літературнимигероями, неможуть датианаліз з позиційсучасності.Дев`ятикласникине оперуютьтими знаннями,які отримуютьпід час іншихпредметів(історія, українськамова, російськамова та література,історія України,географія таінші), а звідсинизька пізнавальнаактивністьїх на уроці.
Для з`ясуваннятого, яке відношеннясамих вчителівдо даної проблеми,їм було запропоновановідповістина запитанняанкети:
1). Як на вашудумку, що такедуховність?
2). В якому осередкувона виховується?, підкресліть
а) школи, б)сім`я, в) суспільство?
3). Під час якихнавчальнихдисциплін требаформуватидуховністьучнів?
4) Що ви пропонуєтезмінити у навчальнихпланах з метоюпідвищеннярівня сформованостідуховностіучнів?
Аналіз анкет,бесід з вчителямидовів, що у більшостівчителів виникаютьтруднощі відповісти,що таке "духовність".На уроках рідкоакцентуютьувагу на розвитокскладної освітиособистості,пояснюють цебраком часу.Частина вчителів(18%) використовуютьнавчальнийматеріал предметудля показу,аналізу й синтезуситуацій успіху:"добро-зло","прекрасне-огидне","щедрість-жадібність","життя-смерть"і таке інше.
Вчителінаголошуютьна тому, що проблемадуховностіпов`язана зсоціальноюсферою суспільства,економікоюкраїни, інфляцією,нестаткомпідручників,посібників,низькими заробітками.Спостереженняза учнями підчас педагогічноїпрактики уколегіумі №1м. Кривого Рогудовели, що багатьомучням колегіумупритаманнаморальнаконфліктність(47%), емоційнанапруга (61%), агресивність(39%), егоїзм, заздрість.
Замістьпрагнення дотворення домінуєпристрастьдо розподіленняі перерозподілення.Як абстрагуютьвчителі, учнізасвоїли лишедві арифметичнідії - віднятиі поділити, ане навчилисядодавати імножити.
Аналіз бесідта анкетування,дав підставивиділити фактори,які негативновпливають наформуваннядуховностімолоді:
відчуженняособистостівід суспільства,від національноїкультури;
відчуженнявід національнихтрадицій;
низькийстатус освітита інтелектуальноїдіяльності;
заклад моралісеред дорослихта молоді;
криза сім`їчи сімейноговиховання;
погіршенняздоров`я учнів;
соціально-політичніі економічніпротиріччя.
Спостереженняза старшокласникамидоводить, щозагрозою дляних є ще й психологічненалаштування:песимізм,прагнення житисьогоднішнімднем, не прагненнянаполегливовчитися.
У нашомудослідженні,ми намагалисьз`ясувати потребимолоді в духовномурозвиткові,і як вони реалізуютьсяв культурно-дозвільнійактивності.
Таблиця2.2
Культурно-дозвільнаактивністьмолоді в балах
Видикультурно-дозвільноїактивності | Самооцінка | ||||
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | |
| Домашнівиди культурно-досвіднихзанять:
| + + | + + | + + | + | |
| Активнівиди культурно-досвіднихзанять:
| + + + | + + | |||
| Публічнівиди культурно-дозвільнихзанять:
| + + | + + + | |||
За результатамитаблиці, миможемо зробитивисновок, що учні поставилисобі 1, 2, 3 бали зарозвиткомактивностіі потреб у духовномустановленнісвоєї особистості.Жахливим є тойфакт, що отриманісамооцінкисвідчать пропримітивізмжиття молоді.
Виходом зцієї ситуації.на наш поглядє зміна навчальнихпрограм з курсуукраїнськоїлітератури,і введення вшкільну практикубагатьох ситуацій,які сприялиб духовномурозвитковіучнів.
2.2. Дослідно-експериментальнапрограма формуваннядуховностів учнів у навчальномупроцесі.
В основудослідноїроботи ми поклалирезультатиконстатуючогоексперименту,що розкриваютьпричини низькогорівня сформованостідуховностіучнів на урокахукраїнськоїмови.
При визначеннізмісту дослідноїроботи ми виходилиз того, що підвищитирівень сформованостідуховностіможливо шляхомвикористанняна урокахрізноманітнихситуацій, активностіучнів, нестандартнихформ організаціїнавчання.
Під часдослідно-експериментальноїроботи слідзвернути увагуна дотриманняумов в організаціїдіяльностіучнів:
врахуваннярівня знаньучнів;
обов`язковеврахуваннявікових особливостейучнів;
активневикористанняміжпредметнихзв`язків;
використанняактивних формнавчання.
Формуючийекспериментпроводивсяз учнями 9-х класівм. Кривого Рогу.
В ході експериментуми намагалисявирішити такізавдання:
підвищитирівень сформованостідуховностіучнів;
розвиватиінтерес доуроків українськоїлітератури;
формуватив учнів розуміннякраси рідноїмови, національнихтрадицій, моральнихякостей українськогонароду;
вміння аналізуватиситуації ібачити "добро-зло","прекрасне-огидне","щедрість-жадібність";
розробитисистему уроківза творчістюТ.Г.Шевченка.
Метою дослідницькоїроботи є:
а) підвищитирівень знаньучнів;
б) підвищитиінтерес довивчення українськоїлітератури;
в) формуваннядуховностіучнів.
В табл. 2.3 поданорозподіл навчальногоматеріалу затемами, підібранізавдання, формипроведення.
Таблиця2.3
Дослідно-експериментальнапрограма
| Типуроку | Темауроку | Ситуації,які сприяютьформуваннюдуховностіучнів |
| Ознайомлен-няз новим матеріалом | "Життєвийта творчийшлях Т.Шевченка.Дитячі та юнацькіроки. Першіпоетичні твори” | Налаштуванняна роботу,оптимізм,активність.Ситуації -життєвий шляхТ.Г.Шевченка,проблеми,співвіднесеністьз сьогоденням.Робота з класомв цілому, емоційністьрозповіді.Особисте ставленнядо людини |
| Урок-бесіда | Ліро-епічна,соціально-побутовапоема Т.Шевченка"Катерина". | Активністьучнів, вміннявислухатирізні точкизору; співтовариство,демократичнийстиль спілкування;прагненнявзяти до увагиіндивідуальніздібності таособистийдосвід школярів;а також і потребиучнів. Ситуації- правильновести діалогі розумітиучнів |
| Урок- рольова гра | Тема:"Гайдамаки" | Ситуації,які дозволяютьрозкритипричиново-наслідковізв`язки. Зіставитидобро і зло.Вміння внутрішньо-особистозрозумітивчинки літературногогероя: особистийпідхід до учнів.Ситуаціявзаємодопомоги |
| Урок-діалог | Автобіогра-фічністьповісті "Музикант" | Ситуації,які дозволяютьаргументувативчинки літературногогероя, співвіднестиїх зі своїмивчинками всучасномужитті; визначитисяв потребах:матеріальні,соціальні.Визначитипотребу в почуттізахищеності(робота,почуття,стабільності,помешкання,одяг) і потребав статусі(впевненістьу собі. повагаз боку інших),потреба усамореалізації |
| Урок- моделюванняігрових ситуацій | Викриттясамодержавного,кріпосницькогогноблення впоемі "Сон","Кавказ" | Вираженнясвого відношення,щирість висловленняситуації"довіра-кривда",ситуація вибору,який привівдо невдачі,ситуація милосердя |
| Узагальненняі систематиза-ціязнань | Бойовапрограмапоета-демократа.Поезії "Заповіт","І мертвим іживим" | Ситуаціястворенняуспіху й забезпеченняпідвищеннядосягнень |
У своїй роботіми виходилиз того, що всучасному життіпотрібні люди,які можутьшвидко адаптуватисяу різних умовах.Які спроможніна риск, самостійність,спроможнішвидко виходитиз непередбаченихситуацій, йтому ми ввелив нашу програмурізні ситуації.На нашу думкурелігійнамораль спроможнапротидіятизлу.
Запропонованінами урокиздатні сформуватив учнів почуттяпатріотизму,любов до Батьківщини.відродженнюнаціональнихтрадицій. оптимізаціїмайбутньоїмолоді. відповідальностірефлексії.самооцінка.Розробленінами урокиздатні утверджуватизагальнолюдськіморальні принципина прикладітворчостіТ.Г.Шевченка,формують активністьмолоді. духовність.
Успіх проведенняуроків такогонапрямку, вбільшостізалежав і відготовностівчителя. Требазауважити, щобільшість часузаймала самепідготовкадо уроків.
Нижче наводятьсярозробленінами уроки.
Конспект2
Тема:"Ліро-епічна,соціально-побутовапоема Т.Шевченка"Катерина"
Типуроку:урок засвоєннянових знань
Мета:домагатисяусвідомленняучнями зміступоеми, розібратисяідейно-художньогозмісту поеми,навчити учнівобґрунтовановисловлюватисвої думки щодохудожньоготвору; розвиватинавички аналізухудожньоготвору; критичністьсуджень; виховуватиоб'єктивністьу ставленніінших людей,шляхетність
Форми,методи, прийоми:проблемнийсемінар, аналізхудожньоготвору, бесіда,обговореннядій і вчинківобразів-персонажів.
Обладнання:записина дошці, текститворів. ілюстраціїдо поеми.
Хід уроку.
На дошці -ілюстраціїдо поеми.
Вступнеслово вчителя.
Поема "Катерина"- найвизначнішийхудожній твіру поетичнійспадщиніТ.Г.Шевченка.Яка складаєтьсяз II-ох розділів.Поема починаєтьсязверненням-застереженнямдо дівчат, некохати москалів-паничів.Після ліричноговступу йдерозповідьнещасливекохання Катрі.Ця розповідьі становитьсюжетну основупоеми. У II розділірозповідаєтьсяпро драматичністьжиття головноїгероїні. Ми звами спробуєморозібратисяі визначитиідейно-художнійзміст поеми.Розібратисяу вчинках ідіях персонажів,у конфлікті.
Питання.
1). Який на вашудумку, виступаєконфлікт упоемі: соціальнийчи психологічний?
2). Як ви думаєтетреба засудитиКатерину заїї поведінку?
3). Як ви гадаєте,розв`язка п`єситака трагічна?Хіба не моглобути інакше?
4). Як на вашпогляд, хтовинен у трагічнійдолі Катерини:вона, батьки,москаль?
5). Чи вірновчинили батькизі своєю донькою?
6). Чому Т.Шевченковисловлює такезастереження"… москалі чужілюди, знущаютьсяз вами."?
7). Завдякичому твір такиймелодичний?
(Учні відповідаютьна проблемнізапитання)
Вчитель:Т.Г.Шевченкопоказав трагічнудолю жінки-кріпачки.Понад 150 роківминуло з часунаписання"Катерини",а популярністьїї все зростає.Секрет довголіттяпоеми в художнійдосконалостіформи, в народностізмісту, ідейногоспрямування.Цей твір примушуєлюдей задуматися.
"Катерина"одержаламузично-сценічнепродовженнясвого "життя".Ще в 1858 році існуваларомантичнаопера "КатеринаШевченкова", та на жаль, вонане дійшла донас. МиколаАркас написаводнойменнуоперу, яка булапоставленавперше у 1899 роцітеатром Кропивницькогоі мала надзвичайнийуспіх. В нашчас опера йдев новій редакціїкомпозитораІ.Таранова. Вобразотворчомумистецтві образКатерини втілилихудожникиІ.Ужакевич,М.Дерегус, О.Слстьоні скульпториМ.Манізен. Щев 1842 році картину"Катерина"створив самТ.Шевченко.
Конспектуроку 3
Тема:підсумковийурок за життямі творчістюТ.Г.Шевченка.
Типуроку:урок узагальненняі систематизаціїзнань.
Мета:перевірити,як дев`ятикласникиопанувалинавчальнийматеріал з теми"Життя і творчістьТ.Г.Шевченка",визнати найкращогоерудита, домогтисяузагальненняі систематизаціїзнань; розвиватиерудицію, увагу,мислення; виховуватипочуття товариськості.
Формапроведення:гра.
Обладнання:конверти ззапитаннями,обертовий диск,дошка, портретписьменника.
Для проведеннягри слід заздалегідьпідготуватидобірку питань( для вчителя),пронумерованіконверти з цимиж питаннями(для учнів) ,обертовий дискз номерамипитань і нерухомоюстрілкою настрижні, 2 жеребкидля визначеннячерговостівиступів призи.
Хід уроку.
Повідомленнямети заходу.
Організаційниймомент;
а) знайомствоз капітанамикоманд;
б) з`ясуванняправил гри;
в) розігруваннячерговостівиступів(жеребкуванням);
г) обмовленнядеталей.
Продовженнягри.
Підбиттяпідсумків(підрахунокбалів, визначенняпереможців,вручення призів)
Правила іхід гри.
На столірозкладаємоконверти зпитаннями.
Представниккоманди, якавідповідаєі креслить надошці клітинкидля слова числів, які потрібновідгадати.Кожна клітинкавідповідаєодній літері.
Представникиобох командпо черзі обертаютьдиск. щоб визначитиномер питання.
Починаєтьсявідгадуваннялітер невідомогослова.
У разі помилкихід переходитьдо іншої команди.
6. Капітанкоманди визначаєчерговістьвиступу учасниківсвоєї команди,має вирішальнеслово у визначеннівідповіді.
7. При невдалійспробі вгадатиціле словогравець позбавляєтьсяправа голосудо наступногозапитання.
8. Відгадавшиодразу всеслово, гравецьодержує додаткових0,5 бала.
За некоректнуповедінкузнімаєтьсябал із команди,так і окремогогравця.
Підраховуютьбали спеціальновизначеніпредставникиобох команд(це викликаєможливістьнавмисних іненавмиснихпомилок упідрахунку).
Коли більшістьпитань, позначенихна диску, розгадані,гравці відповідаютьна те питання,номер якогознаходитьсянайближче дострілки заходом диска.
Орієнтовніпитання.
І. Біографіяписьменника(Т.Г.Шевченка)
Назва села,в якому народивсяТ.Г.Шевченко.
З якої родинипоходитьТ.Г.Шевченко?
У якому роціТ.Г.Шевченкостав великим?Як це сталося?
II. Поетичнаспадщина.
Перша поетичназбірка поета.
Назва твору,яким відкриваєтьсязбірка "Кобзар".
1845 рік - це бувчас розвиткутворчих силпоета. Які поемибуло написаноза цей рік?
До якої політичноїорганізаціїналежав поет?Ціль цієїорганізації.
В якій Т.Шевченкопроголошує"славу" царям,згадуючи їхпоруч з псарямиі гончими?
В яку поруроку загинулаКатерина зознайомленоїпоеми Шевченкаі з яких рядківце видно?
Назвіть поемуТ.Шевченка,присвяченудекабристам.
У яких творахдля зображеннякріпосницькоїдійсностіШевченковикористовуєформу сну?
У якій поеміпоет стає назахист пригніченихцаризмом народів?
У якій поемі,про яке містопоет говорить:
"Там ніч,як день. Дивлюся:
Палати,палати
Понадтихою рікою,
А берегушитий
У веськаменем. Дивилось,
Мов несамовинний!
Як то вонозробилося
З калюжітакої
Таке диво…?
До кого зверненіслова Шевченка:
"А можей сам на небесі
Сміється,батечку, наднами,
Та можерадишся з панами,
Як правитьмиром?"
В якому творіТ.Шевченкагероїнею єквітка і яка?
III. Прозовітвори.
Які повістіШевченка написаніросійськоюмовою?
У яких повістяхй однойменнихпоемах Шевченкадіють одні йті ж герої івисвітлюютьсяодні й ті ж події?
У якому творіШевченка дійовіособи - поетЖуковський,художникиШиряєв, Брюллов,Венеціанов?
Який талановитиймузикант змушенийбув подаватипанам стравуі розважатиїх музикою?
2.3. Результатидослідно-експериментальноїроботи по формуваннюдуховностів учнів.
Отриманірезультатидослідно-експериментальноїроботи по формуваннюдуховностіучнів на урокахукраїнськоїлітератури,доводять пропозитивнийрезультат нашоїроботи, та пропозитивніякості формуючогоексперименту.
Основнимипоказниками,за якими мивизначалирівень сформованостідуховностіучнів є такими:
ставленнядо громадськоїдіяльності;
культурамовлення (письмова,усна) ;
духовні,пізнавальніпотреби;
- вміння виходитиіз складнихситуацій, якісприяють духовномуросту учнів;
відношенняшколярів доуроків українськоїлітератури;
пізнавальнаактивністьучнів
Зіставляючирезультатиформуючогоекспериментуз констатуючим,приходимодо висновку,що запропонованапрограма створюєумови для формуваннядуховностіучнів, та рістстійкого інтересудо предмету.Останнє буловизначеношляхом підсумковогоопитування,в якому дев`ятикласникампропонувалосявідповістина питання: "Чиподобаютьсявам уроки українськоїлітератури?"Результативідображеніу табл. 2.4
Таблиця 2.4
Відношеннядо уроку українськоїлітератури | Доексперименту | Післяексперименту |
| Позитивне | 13% | 65% |
| Негативне | 28% | - |
| Байдуже | 59% | 35% |
Отриманірезультатиговорять прозбільшеннячисла школярів,які позитивновідносятьсядо уроків українськоїлітератури,зниження байдужогоі зникненнянегативноговідношеннядо предмету- це свідчитьпро результативністьдослідно-експериментальноїроботи.
На ефективністьпропонованоїпрограми вказуютьі такі фактори:
підвищенняефективностіучнів на уроці;
систематична,ґрунтовнапідготовкадомашньогозавдання;
інтерес донового матеріалу;
питання, щовиникають вучнів в ходівивчення новогоматеріалу;
зацікавленістьв отриманнігарних оцінок.
Окрім навчальнихнавичок, данапрограма внеслазначні зміниу виховнийпроцес. А саме:
покращилисьстосунки міжучнями;
учні сталибільш згуртовані;
розвинулосьпочуття колективу;
помітилисьстосунки міжбатьками.
В процесіформуючогоексперименту,як відомо зтабл. 2.5, у учнівекспериментальногокласу (9-А) підвищуєтьсярівень якостізнань, у порівнянніз звичайнимкласом.
Таблиця 2.5
Рівень якостізнань учнів
Клас | Рівень | Доексперименту | Післяексперименту |
| 9 - А | низькийі середній | 47,61% | 19,7% |
| високий | 52.38% | 80,3% | |
| 9 - Б | низькийі середній | 28% | 31,5% |
| високий | 72% | 68,5% |
Аналізуючирезультати,можемо сказати.що в експериментальномукласі значнопідвищивсяпоказник високогорівня знаньі навичок, ізнизився показникнизького ісередньогорівня, а у звичайномукласі рівеньзнань залишивсябез суттєвихзмін.
Про рістсформованостідуховностіучнів свідчатьрезультатиспостереженьнад ними, опитування,анкетування.Отримані данівносимо в табл.2.6.
Таблиця 2.6
Динамікаросту сформованостідуховностіучнів (%)
| Показники | Кількістьвідповідей | |
Доексперименту | Післяексперименту | |
| Морально-етичніцінності | 36,5 | 40,4 |
| Потребарозвиватисвій інтелект | 39 | 43,2 |
| Соціальневедення ситуації,вміння прикластисвої сили | 37 | 39,7 |
| Потребау саморозвитковідуховногобоку особистості | 40 | 41,2 |
| Середнійпоказник % | 36,5 | 41,12 |
З таблиціпомітно пропідвищеннярівня сформованостідуховностіучнів з 36,5% до41,12%. Треба відзначити,що за періодпроходженняпедагогічноїпрактики, результативплинули і наставлення учніводин до одного,до вчителів,батьків.
Старшокласникистали більштерплячими,щирими, гуманними.Відповіді науроках сталибільш розширеними,вагомими. Убільшості учніввиник інтересдо читання.Дані дослідженнясвідчать проте, що введенняв навчальнийпроцес ситуацій,які сприяютьрухливому ростуучнів, допомоглипідвищитипізнавальнуактивністьучнів. Примножиласькількістьстаршокласників,які позитивнопочали відноситисьдо вивченняукраїнськоїлітератури,в тому числій до творчостіТ.Г.Шевченка(65%).
Запропонованінами в процесіформуючогоекспериментуситуації (успіху,відповідальностіта таке інше),активні форминавчання привлучному їхвикористанні активізуютьтворчу роботуучнів на урокахукраїнськоїлітератури.Дозволяютьглибше вивчититеми уроківза творчістюТ.Г.Шевченка,підвищуютьякість знань,а головне удев`ятикласниківформуєтьсядуховність,виникає бажаннявчитися. підвищуєтьсяемоційнийнастрій, покращуєтьсяатмосфера уколективі..
Важливовідзначити,що запропонованапрограма допомагаєрозвивати вучнів взаєморозумінняі творчу співдружність,завдяки програмі,молодь засвоюєкультурнітрадиції свогонароду, а головнеморальні ідеали.
Аналіздослідно-експериментальноїчастини дипломноїроботи, якаприсвяченапроблемі формуваннюдуховностістаршокласників,дає нам можливістьвиділити таке:
Констатуючийекспериментоб`єктивновисвітливнизький рівеньсформованостідуховностіучнів (36,5%), середній(38%) та високийрівень, а загалом25,5%.
Аналіз анкеті спостереженьза учнями науроках літературидовів, що в учнівпереважаєморальнаконфліктність(47%), емоційнанапруга (61%), агресивність(39%), егоїзм, заздрість.
Також буливиявлені факториякі негативновпливають надуховний рістмолоді:
відчуженняособистостівід суспільства,від національноїкультури;
національнихтрадицій;
низькийрівень освітита інтелектуальноїдіяльності;
занепадморалі середдорослих тамолоді;
криза сім`їта сімейноговиховання;
погіршенняздоров`я учнів;
соціально-політичней економічнепротиріччя.
Формуючийекспериментвирішує нашупроблему. Микерувалисьтим, що застосуваннярізноманітнихситуацій,нестандартнихформ організаціїнавчання даєможливістьпроводити нашуроботу систематично,послідовно,викликатиінтерес доучення.
На урокахвирішувалисьтакі ситуації:
а) вираженнясвого ставленнядо людини(літературногогероя);
б) ситуаціїуспіху;
в) правильной тактовновести діалогі розуміти одинодного;
г) ситуаціїдопомоги івзаємодопомоги;
д) ситуаціїприниження;
є) ситуаціївідповіднихвирішувань
Дослідно-експериментальнаробота по проведеннюрозробленихнами уроків,різноманітнихситуацій, довелаефективністьнашої програми,про що свідчитьаналіз результатівформуючогоексперименту.Значно покращилосьвідношенняучнів до уроківукраїнськоїлітератури,збільшилосячисло школярів,які позитивновідносятьсядо предмету(13% - 35%), знизилосячисло байдужостіі зникло негативнеставлення допредмету (59% - 35%).Внаслідокпроведеноїроботи, в учнівекспериментальногокласу, порівняноз звичайнимкласом, значнопідвищивсярівень сформованостідуховності.
На ефективністьзапропонованоїпрограми вказуютьі такі навчально-виховніфактори:
підвищенняефективностіучнів на урокахукраїнськоїлітератури;
ґрунтовнапідготовкаучнями домашньогозавдання;
покращеннястосунків міжучнями;
формуванняпочуття колективу;
взаємодопомога,співчуття,доброчинністьодин до одного,до вчителів,батьків
У програмінаведені уроки,зміст якихсприяв формуваннюдуховностіучнів на урокахукраїнськоїлітератури.
Активні формироботи в себевключають:ігрові ситуації,урок рольовоїгри та інше,які допомагаютьформуватидуховністьдев`ятикласників.Учні-дев`ятикласникигарно засвоювалиматеріал. Системарозробленихуроків включалав себе нові,різноманітнізавдання, розкривалаперед учняминові можливості,перспективипо формуваннюдуховності.
ВИСНОВКИ
Духовність- це одна з характеристиклюдини. якавключає в себепоняття "душа",внутрішнє "я".конструюванняособистості.Структурадуховностінами відзначається:
індивідуальноювираженістю людини;
духовнимипотребами;
пізнавальнимипотребами;
само актуалізацієюлюдини;
соціальнимипотребами;
потребоюв діяльності
В основудослідноїроботи булапокладенапрограма середньоїшколи з українськоїлітературидля 9-х класів.Ми ставилиперед собоюмету, сформуватидуховністьв учнів за допомогоювміння аналізуватиситуації "добро-зло","прекрасне-огидне","щедрість-жадоба"та інші. Урокибудувалисьз погляду наформуванняв учнів повагидо рідної мови,національнихтрадицій, моральнихякостей українськогонароду. Урокипроводилисьу формі уроків-диспутів,уроків моделюванняігрових ситуацій,уроків рольовоїгри, уроків-діалогівта інші.
Отже на основіфактичногоматеріалу,можемо говоритипро ефективністьрозробленоїнами програмипо підвищеннюрівня сформованостіучнів шляхомвпровадженняна уроках літературиактивних формнавчання,різноманітнихситуацій, якірозкриваютьструктурудуховності.
Але такаробота не претендуєна вичерпнийаналіз даноїпрограми, якаскладна ібагатогранна.
В подальшихдослідженняхпотрібно приділитиувагу такимпитанням:
соціальнапотреба молоді;
консультаційніцентри за питаннямиміжособистіснихвідносинсамопізнання
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ
БабанскийЮ. К. Оптимизацияпознавательногопроцеса. – М.:Просвещение,1982.- 192 с.
БабанскийЮ. К. Проблемыповышенияефективностипедагогическихисследований;(Дидактическийаспект). – М.:Педагогика,1982. – с.192.
БабанскийЮ. К., СластенинР. В., СорокинК. А. и др.Под ред.БабанскогоЮ. К. – М.: Просвещение,1988.- 479 с.
Бахонов К.Возможностинестандартныхуроков // Воспитаниешкольников.– 1990. № 4.- с. 13.
БерхинН.Б.Формированиепервоначальныххудожественныхзнаний //Педагогика.- 1993. - № 1. - С.16-19.
БугайкоТ.Ф., БугайкоФ.Ф. Навчанняівихованнязасобами літератури.- К.: Радянськашкола, 1973.- 176 с.
БугайкоТ.Ф., БугайкоФ.Ф. Українськалітературав середнійшколі.- К.: Радянськашкола, 1962.- 391с.
Введениев философию:Учебное пособиедля вузов/БобровВ.В.-М.,2000.-288 с.
ВолошинаН. Й. Українськалітература:орієнтовнеплануваннянавчальногоматеріалу для5-11 класів. – К.:1993.- 54 с.
ВихованецьІ. Р. Тайна слова.– К.: Рад. шк., 1990.- 284с.
Возврастнаяи педагогическаяпсихология/ Под. ред. А. В.Петровского;учебник длястудентовпедагогическихинститутов.– М.: Просвещение,1979.- 300 с.
Горик Н. І.Тематичнірозробки уроківз українськоїлітератури(9 кл., І чверть)// Дивослово.– 1997.- № 8.- с. 31-46.
Дидактикасовременнойшколы / Под ред.В. А. Онищука.– К.: Радянськашкола, 1987.- 237 с.
Жарова Л.В.Теоритическиеосновы организациисамостоятельнойучебно-познавательнойдеятельностиучащихся :Межвузовскийзборник научныхтрудов / Подред. Г. М. Щукиной.– М.; ЛГПИ им. А.Герцена, 1985.- с76-85.
Загальнапсихологія:Навч. посібникдля В. Н З / МаксименкоВ. Д., СоловіенкоВ. О. – К.: 2000.-256 с.
Загльна психологія:Навч.посібникдля В. Н З ДопущеноМін. освітиУкраїни / М’ясоїдП. А. – К., 2000. – 479 с.
Загальната прикладнапсихологія:Курс лекцій/ ЦигульськаТ. Ф. – К., 200.- 187 с.
Ісак Н. Конкурсерудитів “Полечудес” // Дивослово.– 1998. № 1.- с. 46-47.
Історіяукраїнськоїфілософії:Навчальнийпосібник дляВ. Н. З. / ГноасимчукА. А., ТимошенкоЗ. І.- К.: 2000.- 421 с.
Караман С.О. Методиканавчання українськоїмови в гімназії:Навачльнийпосібник длястудентіввищих закладівосвіти. – К.:Магістр-S. 2000.- 456 с.
КондаковН. И. Логическийсловарь-справочник.– М.: Политиздат,1975.- 428 с.
КондрашоваЛ.В. Гуманизацияучебно-воспитательногопроцесса школы:история, теория,поиски. - КривойРог: КГПИ, 1996. - 76 с.
КондрашоваЛ.В. Методикаподготовкибудущего учителяк педагогическомувзаимодействиюс учащимися:Учебное пособие.- М.: Издательство"Прометей"МГПИ им. В.И.Ленина,1990. - 158 с.
КриворучкоО. Тематичнірозробки уроківз українськоїлітератури(9 клас. ІІ чверть)
КульчицкаяЕ.И. Родителямо воспитаниикультуры детей.- К.: Радянськашкола, 1980. - 126 с.
КучеряваЗ. Торкнутисякраси //Українськамова і літературау школі. - 1995. - № 5-6.- С.23-25.
Літературознавчийсловник-довідник/ Р. Т. Гром’якта ін. – К.: Академія,1997, - 4000 с.
Лихачов Б.Т.Педагогика.Курс лекций:Учебное пособиедля студентовпед. учебн.заведений ислушателейИПК и ФПК. - М.:Юрайт, 1999. - 464 с.
Львів М. Р.Словарь – довідникзметодикиукраїнськоїлітератури.-М.: Либідь, 1985.- 460 с.
МазуркевичА.Р. Литературав школе: поискновой методики//Советскаяпедагогика.- 1991. - № 11. - С.10-12.
Мороз Л. Творчаспадщина Т. Г.Шевченка //Дивослово.-1996. № 5-6.-с.3-8.
МатенкоН. М. Слово, музыка,образ.- К.:Радянськашкола. 1982.-96с.
Немов Р.С.Психология:Учебник длястудентоввысших педагогическихучебных заведений:В 3 кн. /Гуманит.изд. центр ВЛАДОС. - М., 2000. - Кн.3:Психодиагностика.Введение внаучное психологическоеисследование.- 640 с.
НикифоровА.С. Эмоции ввашей жизни.- М.: СоветскаяРоссия, 1974. - 189 с.
Общая психология:Учебное пособиедля студентовпед. институтов/под ред. В.В.Богословскогои др. - М.: Просвещение,1981. - 383 с.
Ожнов С. М.Словарь русскогоязыка / Под. ред,Н. Ю. Шведовой.-М.:Русский язык,1983.-816 с.
ПасічникЄ.А. Методикавикладанняукраїнськоїлітературиу середніхнавчальнихзакладах: Навчальнийпосібник длястудентіввищих закладівосвіти. - К.: Ленвіт,2000. - 384 с.
ПостовецьС. Психологічнийзміст викладаннямови і літератури// Див. 1999.- № 4.-с.42-45.
Педагогика:Учебное пособиедля студентовпедагогическихучебных заведений/В.А.Сластенин,И.Ф.Исаев, А.И.Мищенко,Е.Н.Шиянов. - 3-еизд. - М.: Школа- Пресс, 200. - 512 с.
ПідласийІ.П. Як підготуватиефективнийурок: Книгадля вчителя.- К.: Радянськашкола, 1989. - 204 с.
ПлатоновК.К. О системепсихологии.- М.: Мысль, 1972. - 235 с.
ПодласыйИ.П. Педагогика.Новый курс:Учебник длястудентов пед.вузов: В 2 кн./Гуманит. изд.центр ВЛАДОС.- М., 1999. - Кн.2: Процессвоспитания.- 256 с.
Психологияэмоций. Тексты/Под ред. В.К.Вилюнаса,Ю.Б.Гиппенрейтер.- М.: Изд-во Московскогоуниверситета,1984. - 228 с.
Психология:Учебное пособиедля учащихсяпед. училищ/Под ред. В.А.Крутецкого.- М.: Просвещение,1977. - 301 с.
РувинскийЛ.И. Нравственноевоспитаниеличности. - М.:Изд-во Московскогоуниверситета,1981. - 184 с.
Симонов П.В.Теория эмоций//Психологияэмоций. - М.: МГУ,1984. - С.23-27.
47. Словарьпо этике /Подред. И.С.Кона.- М.: Политическаялитература,1981. - 430 с.
СтепанишинВ. Нові підходидо викладанняукраїнськоїлітератури //Дивослово.- 1995. - №1. - С.31-34.
СухомлинскийВ.А. Рождениегражданина.- М.: Молодаягвардия, 1971. - 136 с.
СухомлинскийВ.А.Серцевіддане дітям.–Вибранітвори в 5 томах.-Т.3-К.:Рад.шк,1977.– с.201.
УкраїнецьС. Елементипсиходрамина уроках літератури//Дивослово. -1995. - № 5. - С.41-44.
Философскийэнциклопедическийсловарь /Сост.С.С.Аверинцев,Э.А.Араб-Оглы,Л.Ф.Ильичов. -2-е изд. - М.: Советскаяэнциклопедия,1989. - 814 с.
Фридман Л.М.,Пушкина Т.А.,КаплуновичИ.Я. Изучениеличности учащихсяи ученическихколлективов.- М.: Просвещение,1988. - 206с.
ЦимбалюкЛ.М. Формуванняособистісногоставленнястаршокласниківдо художньоготвору у процесівивчення українськоїлітературиу старших класах//Зб. науковихпраць. - К.: КДПІ.- 1990. - С.111-115
ЧайковскаяВ.И. О целостностиэтико-эстетическоговоздействиялитературына молодежь//Искусство иэстетическоевоспитаниемолодежи. - М.:Наука, 1981. - С.122-137.
ЧепуркоО.М. Духовневихованняучнів під часбесід з позакласногочитання //Зб.наукових праць.- К.: КДПІ, 1990. - С.91-96.
Шацкая В.Н.Общие вопросыэстетическоговоспитанияв школе. - М.: АПНРСФСР, 1955. - 181 с.
Щербо А.Б.,Джола Д.Н. Красотавоспитываетчеловека. - К.:Радянськашкола, 1980. - 102 с.
Якобсон П.М.Психологияхудожественноговоспитания.- М.: Искусство,1964. - 86 с.