Для того, щоб обговорювати і викладати цю тему в школі потрібні культурні, грамотні, естетично розвиті, добре обізнані в подібного роду питаннях педагоги. Необхідно створити систему полового виховання, що повинна починатися із самого юного віку.
Психологи твердять, що емоції, почуття дитинства, викликані спілкуванням з батьками, мають неабиякий моделюючий потенціал. Тільки в зрілі роки, маючи власну батьківщину, виховуючи дітей, ми повною мірою можемо відчути, як позначаються на нашій поведінці – стилі подружнього спілкування, методах виховання дітей – наші власні дитячі враження від батьківської сім'ї.
До речі, психоаналітичні теорії, які зараз набули великого поширення на Заході, базуються на твердженні, що все життя людини визначається переживаннями раннього дитинства, “драма” якого викликано боротьбою двох сексуальних початків, двох інстинктивних сил – любові й агресії. У віці від 2-3 років, коли хлопчик починає усвідомлювати, що його любов до матері не може бути безроздільною через суперника – батька, виникає так званий “комплекс Едіпа” (роздвоєність почуттів хлопчика до батька і матері). Суперечливу гаму почуттів у ставленні до батька і матері переживає і дівчинка. З погляду психоаналітиків названі вище переживання раннього дитинства з віком витісняються із свідомості, але продовжують через підсвідомість впливати на статеву поведінку. Проте в житті не все так просто.
1.3. Соціалізація статевої поведінки
1.3.1. Послідовність прояву ознак пубертатного розвитку в обох статей
Соціалізація статевої поведінки – це виховання морально-естетичних поглядів, які регулюють ставлення людини однієї статі до іншої, це освіта дитини з питань статевої гігієни, культури інтимного спілкування і подружнього життя. Наші вимоги до дитини, оцінки її дій завжди опосередковані її статевою належністю. Батьки повинні мати уявлення про норму функціонування статевих органів у дітей, про динаміку їхнього розвитку на окремих вікових періодах. Соматосексуальний розвиток має свою послідовність розвитку вторинних статевих ознак у хлопчиків і дівчатах, які поступово досягають рівня розвитку зрілого чоловіка і жінки. Наведемо віковий показник і послідовність прояву ознак пубертатного розвитку в обох статей.
| Вік, років | Хлопчики | Дівчатка |
| 9-10 | - | Ріст кісток тазу, округлення сідниць |
| 10-11 | Початок росту яєчок і статевого члена | Початок росту молочних залоз. Ріст волосся на лобку. |
| 11-12 | Активність простати | Ріст зовнішніх і внутрішніх геніталій. Гормонально зумовлені зміни епітелію піхви. |
| 12-13 | Ріст волосся на лобку (спочатку за жіночим типом) | Пігментація сосків. Збільшення молочних залоз. |
| 13-14 | Швидкий ріст яєчок і статевого члена. Ущільнення білясоскової області. | Ріст волосся в підпахвових западинах. Початок ментсруації (у середньому в 13,5 років, коливання від 9-17 років). Перші менструації кілька років можуть бути без овуляції. |
| 14-15 | Ріст волосся в підпахвовій області, поява пушку на верхній губі. Початок зміни голосу. | Найраніша нормальна вагітність. |
| 15-16 | Зрілі сперматозоїди (у середньому в 15 років, коливання від 11-17 років) | Вугрі. Більш низький голос. Регулярні менструації. |
| 16-17 | Ріст волосся на обличчі і тулубі. Чоловічий тип рослинності на лобку.Вугрі. | Зупинка росту скелету. |
| 21 | Зупинка росту скелету. |
1.3.2.Періодизація вікових етапів психосексуального розвитку дитини
Оскільки разом з фізичним і соціальним розвитком дітей змінюється їхня статева поведінка, спеціалісти розробили періодизацію вікових етапів психосексуального розвитку дитини, яка допоможе батькам й педагогам уважніше придивитися до статевої поведінки дітей, краще зрозуміти динаміку оволодіння ними статевими ролями.
Пренатальний етап, період внутрішньоутробного розвитку характеризується диференціацією генів, геніталій і структур мозку.
Парапубертатний (1-7 років) – вперше проявляється усвідомлення свого статевого «Я» як хлопчика чи дівчинки.
Препубертатний період (7-13 років – період, що передує першим ознакам статевого дозрівання) характеризується подальшим закріпленням статевих моральних орієнтацій дитини, вправлянням статевої поведінки в іграх, спілкуванні з ровесниками.
Для пубертатного періоду (12-14 років) характерне формування образу статевого «Я», платонічних еротичних орієнтацій, набуття першого досвіду міжстатевих інтимних контактів, а також онанізму.
У перехідний період сексуальності (15-18 років) відбувається інтенсивне формування моральних статевих установок і орієнтацій, мають місце і сексуальні фантазії, і петинг (еротичні пестощі), і перше романтичне кохання , і початок статевого життя.
2. Особливості статевого розвитку для різних віків
Потрібно враховувати особливості статевого розвитку, що характерні для різних віків: дошкільного, молодшого шкільного і підліткового.
Молодший шкільний вік – період від сформованої статевої ідентичності до початку статевого дозрівання, таким чином, від 6-7 до 11 років. Індивідуальні границі цього періоду можуть коливатися, особливо якщо їх оцінювати по окремих сторонах розвитку. Протягом цього періоду відбувається перехід від адаптації до індивідуалізації. Хоча на цей вік приходяться критичні періоди багатьох сторін гормональної, фізіологічної і психологічної статевої диференціації, середові детермінанти розвитку. Середові детермінанти самі по собі мало незалежні: хлопчиків і дівчинок однаковою мірою стосується і розширення кола і якість спілкування, і поява нових – шкільних – обов'язків, і підвищення інтелектуального й емоційного навантажень, і застосування критеріїв самооцінки і багато іншого.
М.Хьюз відзначав, що на першому році навчання хлопчики частіше дівчинок відчувають труднощі в емоційній адаптації, координації рухів, мови, проявів наполегливості. На другому році навчання дівчинки перевершують хлопчиків у мовних завданнях, уступаючи їм у моторних навичках і розвитку просторової пам'яті. До кінця навчального року стомлюваність виявляється більше в хлопчиків і виражається в розгальмуванні, непосидючості, відовлекаємості. Звідси можна зробити висновок, що хлопчики сутужніше переносять психологічні навантаження.
У ряді досліджень показано, що хлопчики краще у виконанні завдань, що вони вважають «чоловічими», а дівчинки краще справляються з «жіночими», на їхню думку, завданнями. Хлопчики виявляють більше інтересів до завдання при матеріальному, а дівчинки – при емоційному заохоченні успіху. Звернувшись до дорослого життя, ми побачимо те ж: жінки, як правило, не без іронії відносяться до того значення, що чоловікам додають різного роду знаки відмінності. Відрізняють також, що у хлопчиків більший рівень домагань. Хлопчики краще виконують завдання поодинці, а дівчинки – у змішаній по статі групі. За даними людських досліджень з відділу гігієни дітей і підлітків, у школах звичайного типу в хлопчиків рівень невротизму вище, ніж у дівчинок, але до кінця IV класу ця різниця стирається.
Дівчинки акуратніше хлопчиків, більше хлопчиків схильні відповідати вимогам дорослих і завойовувати їхній настрій, подобатися ім. Дівчинки ближче до умовного портрета «гарного учня». Бути «поганим учнем» стає свого роду хлоп'ячим статусом. Те, що «середовище визначає розвиток дитини» через переживання середовища, позначається не тільки на особливостях процесів адаптації і компенсації у хлопчиків і дівчинок, але й у більш широкому плані – на взаєминах статей. Дівчинки досить швидко засвоюють тон некритичної переваги над хлопчиками, що спотворює статеву соціалізацію.
Ігри і заняття хлопчиків – війна, спорт, космос, пригоди, «чоловічі» кружки по інтересах. Хлопчики зачитуються героїчними творами, захоплюються пригодницькою, військовою, детективною тематикою і наслідують своїх героїв. Часто при цьому вони переймають зразки грубої «мужністі»: пробують курити, учаться по-особливому спльовувати, ходити «особою» чоловічою ходою, тримати руки в кишенях і т.д. (усі ці деталі дуже залежать від часу і моди). У них з'являється особлива потреба в близькості до батька, наявністю загальних з ним справ. Якщо батька немає чи відносини з ним не ладяться, то виникає потреба в фігурі, яка замінить батька, якою може стати керівник кружка, тренер у спортивній секції, учитель-чоловік.
Дівчинки у своєму колі обговорюють літературних і реальних «принців» і «лицарів», починають збирати портрети артистів, співаків і в кого-небудь з них «закохуються», заводять перші зошити, у які записують цікаві пісні, вірші, що часто здаються дорослим примітивними. Виникає особлива потреба близькості з матір'ю. Потреба близькості з батьком (чи дорослим, який його замінює) далеко не завжди займає в дівочому житті цього періоду належним образом оцінюване місце.
І для дівчинок і для хлопчиків період полової гомоселізації – це час статеворолевого розвитку через самовизначення в системі статевих відносин. Цей розвиток містить у собі виникнення інтересу до протилежної статі, що виявляється у своєрідному залицянні. Уся його своєрідність зрозуміла, якщо врахувати, що це притягання в ситуації відштовхування. Хлопчику треба, не викликавши осуду однолітків, показати дівчинці, що він виділив її серед інших дівчинок, і звернути її увагу на себе. Ці внутрішні суперечливі задачі зважуються через систему агресивних (хлопчики) і оборонних (дівчинки) дій. Іноді хлопчик у відповідь на питання, навіщо він смикнув дівчинку за косу, відповість: «А вона мені подобається». Таке усвідомлене пояснення у вустах дитини скоріше виключення з правил, але виключення, дуже точне саме правило. Серйозних конфліктів між дітьми це залицяння не викликає. Відсутність його може викликати в дівчинки почуття «обійденності», своєї непривабливості. Дівчинки часто самі провокують хлопчиків на такий прояв уваги, усіляко жартуючи над ними. Іноді ж, нагадуючи тим самим дорослих жінок, вони беруть ініціативу на себе. В останні 10-15 років це трапляється раніше і частіше, відбиваючи особливості прийняття статевих ролей у культурі.