Висока природомісткість і ресурсно-сировннний генезис економіки України визначають особливі вимоги щодо урахування впливу науково-технічного прогресу при проведенні економічних реформ. Нині ніхто докладно не уявляє поєднання розміру ресурсокористування і рівня науково-технічного прогресу, необхідного для сталого .розвитку України, однак ясно, що сьогоднішні тенденції цьому не сприяють. Тим більше, що в рамках СНД відсутні оцінки впливу господарської діяльності, визначення екологічних загроз з транскордонним діянням, немає документів щодо координації спільних дій у зонах екологічних стихійних лих.
4.2.Безпека життєдіяльності населення в умовах НТП.
Безпека життєдіяльності населення як упорядкований за певних умов етап територіальної організації суспільства у поєднанні з раціональним формуванням територій для сучасних і майбутніх потреб жителів України та їх господарювання—одна з вузлових проблем економіки. Сучасні тенденції її розвитку—широке використання потен-ціально небезпечних технологій і виробництв, істотне погіршення екологічних характеристик окремих регіонів, господарське освоєння територій з ухилом до природних катастроф. Переважання доцентрових тенденцій у розміщенні виробництва й розселенні, у свою чергу, призводить до концентрації економічного і соціального життя у великих містах і породжує соціально-територіальні відмінності в умовах життя міського і сільського населення, наростаючу заміну природних компонентів середовища проживання техногенними. Виробництво і споживання, замкнуті одне на одному, зумовлюють територіальну організацію суспільства, яка призводить до глибоких змін у середовищі життєдіяльності людини на всіх рівнях: регіон, країна, континент. Таким чином, процес формування середовища життєдіяльності на всіх рівнях .розгортається на основі того чи іншого розміщення виробництва, розселення і створення техносфери. Життєдіяльність постійно зростаючої чисельності міських жителів дедалі більшою мірою залежить від техногенного впливу висококонцентрованих об'єктів промисловості. Прагнення зробити технологічний прогрес відповідальним за нерозв'язані економічні проблеми перебуває у безсумнівному зв'язку з наростанням суперечностей у забезпеченні безпеки розвитку промисловості, особливо її техногенне небезпечних галузей.
Власне рівень безпеки чітко виявив неспроможність технологічного прогресу забезпечити належне середовище проживання людей. Еколого-економічна неспроможність промислової безпеки постала реальністю і перетворилася на одне з уразливих місць технологічного прогресу. Якість нових тенденцій нагромаджувалася поступово. Міста, розростаючись, зумовили особливу форму розміщення виробництва і розселення, коли промислові підприємства—основні джерела забруднення—опинилися всередині жилої забудови. Це, природно, змінило характер концентрації промисловості, дозволивши утворити принципово нову форму територіальної організації. Безпосереднім середовищем життєдіяльності є вже не окреме поселення, а певний регіон у цілому. Слід зазначити і той факт, що у плановий період розвитку економіки спеціалізація регіонів змінювалася дуже повільно. Процес зміни функціональної структури, господарського профілю старих, у недалекому минулому ще швидко зростаючих промислових центрів, проходив повільно. Справа в тому, що підприємства масового серійного виробництва розміщені у старих промислових районах і не передислоковувалися на нові території. Одночасно продовжувалися відплив населення з сільської місцевості і просування техносфери—штучного середовища—у нові райони, що потребує великих ресурсів. Однак при цьому слід вказати на односторонність іі формування. Цілеспрямовано і прискорено розвивалися воєчно-промислова і електронно-обчислювальна техніка, зв'язок і автоматизація, виробництво синтетичних і штучних матеріалів, автомобілебудування. Тільки в останнє десятиріччя почався розвиток наукових розробок у галузі безвідхідної технології та промислової безпеки, але не спостерігалося їх широкого впровадження у практику. В міру зростання та розвитку міст і концентрації в них населення, будівель, машин, комунікацій, а також відходів, які викидаються у навколишнє середовище, відбувається трансформування території; виникає новий «рельєф». Підвищення природної поверхні складає від 0,5 до 100 м. Під впливом підземного будівництва, статичних ти динамічних навантажень міста підвищується температура гірських порід, різко змінюються їх властивості і структура, навіть характер і швидкість геологічних процесів. Під усіма містами спостерігається термічне забруднення надр Землі. Внаслідок того, що міста споживають велику кількість води на промислові та комунально-побутові потреби, під ними істотно змінюється підземна гідросфера, якісний склад. Виснаження підземних вод спричиняє споживання більшої кількості поверхневих, забруднених викидами промисловості. Головним джерелом забруднення атмосфери міст є автотранспорт і ТЕС: один автомобіль за тисячу кілометрів пробігу забирає річну, норму кисню однієї людини, а кожна тонна спаленого вугілля — фактично річний запас кисню 10 чол.
Розвиток техносфери, формування специфічного середовища життєдіяльності людини у регіонах стали суттєво позначатися на соціально-економічному житті населення, оскільки екологічна якість навколишнього середовища стає дедалі менш сумісною з біологічними потребами людини. Саме територіальне регулювання рівня безпеки, незважаючи на наявність концепції регіонального розвитку, яка декларує завдання усунення соціально-економічної нерівності життєдіяльності: населення між територіями, все ще залишається складовою економічної політики. На практиці вона пов'язується з успіхом у розвитку економіки, але ж не тоді, коли територіальні суперечності починають загрожувати політичній стабільності (боротьба населення проти будівництва .потенціально небезпечного об'єкта), тобто коли складається напружена обстановка окремих регіонах. Однак значна частина капіталовкладень, призначених для периферії, як завжди, залишається у великих центрах.
4.3.Техногенна структура.
Технологічна структура—ключова характеристика рівня, розвитку потенціальне небезпечного виробництва. Разом з набором і масштабами використання вона визначає його галузеву структуру, види та кількість використовуваних засобів праці, сировини та. матеріалів, форм енергії, характер обміну речовин з навколишнім середовищем. Засоби виробництва пристосовані до умов їх використання в певних, технологіях. (Система машин, устаткування, будівель та споруд створює внробничий апарат технології. Раціоналізація структури виробництва не зводиться тільки до зниження кількості техногенне небезпечних об'єктів. Вона повинна передбачати підвищення ролі як галузей, пов'язаних з охороною навколишнього середовища, так і галузей, які використовують технології із замкнутим циклом, коли сировина переробляється, а відходи повертаються у новий виробничий процес. При цьому виготовляється тільки екологічно чиста продукція, яка має попит.
Кінцевим результатом змін у регіональній структурі техногенне небезпечного виробництва повинні бути усунення і заміна виробів і матеріалів, шкідливих для середовища. Важливою складовою такої раціоналізації є забезпечення екологічної безпеки проживання населення України і суміжних країн. У дослідженнях, які проводяться у Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України, багато уваги приділяється вивченню закономірностей функціонування промислового виробництва як єдності ного економіки і сфери життєдіяльності населення їх основу складає налагодження взаємозв'язку між технологічними і антропогенними процесами, які зумовлюють і змінюють якість навколишнього середовища, а також підвищують ступінь негативного діяння техногенних факторів на життєдіяльність людини.
4.4.Техногенні фактори.
Техногенні фактори—продукт розвитку суспільства, передусім— продуктивних сил. Територіальна структура техногенних факторів, які інтенсифікують взаємодію суспільства і природи, характеризує рівень розвитку виробництва. Так, видобуток корисних копалин, скажімо, вугілля детермінований геологічними факторами. Тип взаємозв'язку і відносин у системі «навколишнє середовище—техногенні фактори» у рамках певної території визначається наявністю шахт, підприємств, ТЕС, сільськогосподарських земель, міст і транспортних комунікацій. У процесі індустріалізації техногенні фактори змінюють вигляд природного комплексу території. Так, у Донбасі на особливу увагу заслуговують гігантські терикони—відвали порожньої породи. Шляхом інфільтрації забрудники потрапляють з них у поверхневі і підземні води, що використовуються не тільки для промислових, а й для комунально-побутових потреб. Терикони безперервно зростають угору і вшир, стаючи серйозною загрозою для водопостачання міст, для грунтів і рослинності. В цілому обсяг речовин та енергії, що повертається в результаті вуглевидобування у природне середовище, істотно менший від обсягу, що вилучається з нього. Таким чином, можна говорити про від'ємний баланс речовин та енергії у межах даної території.