Основу бюджету складають прямі податки. У 1997/98 бюджетному році частка прямих податків у загальній сумі податкових надходжень у порівнянні з 1990/91 роком зменшилася з 73,7 до 63,8%. На це вплинуло збільшення частки непрямих податків.
Великі корпорації сплачують податок на прибуток у розмірі 34,5% від суми прибутку, дрібні і середні корпорації сплачують податок по ставці - 28%, а ставка для державних корпорацій складає 27% суми прибутку.
Фізичні особи сплачують державний прибутковий податок по прогресивній шкалі, що має п'ять ставок - 10, 20, 30, 40 і 50% від суми доходу. Цей податок з фізичних і юридичних осіб приносить найбыльш високий доход державі. Об'єктами оподатковування в рамках системи прибуткового податку є, крім усього іншого, трудовий доход і доход від допомоги при звільненні. В об'єкти цієї системи також входить цілий блок інших видів доходів, у тому числі:
-процентні доходи;
-доходи від дивідендів по акціях;
-авторські гонорари, гонорари за музичні твори;
-винагороди за різноманітні особистї заслуги;
-винагороди, одержані лікарями із фондів соціального страхування;
-оплата працівників мистецтв, професійних бейсболістів, футболістів, офіціантів у барах;
-прибуток від продажу акцій, зареєстрованих на фондових біржах.
Багато японців вважають, що прямі прибуткові податки дуже високі. Але в той же час вони знають, що цей податковий прес поширюється не на всіх. Законом встановлений досить значний неоподатковуваний мінімум, що враховує родиний стан платника податків. Також від сплати податку звільняються кошти, витрачені на лікування. Ряд пільг мають багатодітні родини. У середньостатистичного японця може вивільнитися від прибуткового податку більш як 30% його доходів.
Податок на майно сплачують як юридичні, так і фізичні особи за ставцкою 1,4% від вартості майна. Переоцінка майна провадиться один раз у три роки. В об’єкт оподатковування входить: усе нерухоме майно, земля, відсотки по банківських депозитах. При придбанні чи продажу майна, тобто в момент переходу власності від одного власника до іншого, також сплачуються податки.
Серед непрямих податків Японії основним виступає податок на споживання, що стягується за ставкою 5% з метою поповнення доходів державного бюджету.
До непрямих податків також відносяться акцизи - на спиртне, тютюнові вироби, нафту, газ, бензин; акцизи за послуги - за проживання в готелі, харчування в ресторанах. До цієї ж групи відносяться мита.
В останні роки в Японії була проголошена політика зниження податкового тягаря. Тягар державних і місцевих податків зменшився з 21,9% ВВП у 1990/91 році до 18,0% у 1996/97 роках.
В Японії місцеві податки не домінують у місцевих бюджетах, складаючи менше половини їхньої дохідної частини. Це відрізняє японську податкову систему від північно-американської, де місцеві податки перевищують 2/3 бюджету муніципалітетів.
Закон про місцеві податки визначає їхні види і граничні ставки, в іншому регулювання ведеться місцевими органами влади. Усього в країні 30 місцевих податків.
В місцевих податках вирішальна роль належить прямим податкам.
Юридичні особи сплачують префектурний прибутковий податок у розмірі 12,3% від державного, що дає ставку 1,67% від прибутку і міський (селищний, районний) прибутковий податок у розмірі 12,3% від державного, чи 4,12% від прибутку. Крім того, прибуток служить джерелом виплати податку на підприємницьку діяльність, що надходить у розпорядження префектур, його ставка 10,71%.
Фізичні особи сплачують прибутковий префектурний податок по ставках 5, 10, 15% у залежності від суми доходу. Крім цього існують місцеві прибуткові податки. Понад це кожен громадянин Японії незалежно від величини доходу сплачує податок на жителя в сумі 3200 ієн у рік. До прямих податків відносяться і деякі місцеві майнові податки.
З місцевих непрямих податків слід зазначити податок на тютюн, бензин, на ресторани і бари, на споживання електрики і газу.
Безумовно, у Японії є ті, хто ухиляється від сплати податків. Але відповідно до закону про державний контроль за податковими порушеннями, до них можуть застосовуватися різні санкції, починаючи від штрафів і кінчаючи карними переслідуваннями. Японська податкова поліція працює жорстко, послідовно і принципово, незважаючи на особи і посади.
Податкова перевірка починається з докладного вивчення декларації платника. При цьому основна увага приділяється саме відповідності доходів і витрат клієнта. Тут настає основна робота податкового інспектора, якого кличуть "маруса". Працюючи практично як приватні детективи, японські податкові інспектори з'ясовують про клієнта все, перевіряється найменша невідповідність. Найстрашніше для чиновника - це "неоподатковувана податком матеріальна винагорода готівкою", тобто тривіальний хабар.
Відомі японці стають у чергу для сплати податків і декларації своїх доходів. Можна додати, у 1995 році в Японії у відношенні злісних неплатників було порушено всього 163 кримінальні справи, що, очевидно, свідчить про законослухняність мільйонів громадян цієї країни.
Сила японської податкової системи не в суворості покарання, а в існуючій системі контролю за платниками, при якій практично неможливо ухилитися від заповнення декларації. Зрозуміло, японська податкова система побудована з орієнтацією на специфічні особливості місцевого населення. У країні традиційно високо розвинуті правосвідомість і переважна більшість громадян просто не в змозі порушити законодавство.
Аналіз податкової системи Японії має особливе значення, оскільки її податкова система як і економіка в цілому, має виняткову гнучкість і високу адаптивність, чуйно реагуючи на всі помітні зміни як в економічній так і в соціальної сферах. Унікальність податкової політики Японії забезпечується сполученням таких факторів, як високі темпи економічного росту і помірний у порівнянні з іншими країнами рівень державних витрат (чому в чималій ступені сприяла майже повна відсутність військового бюджету). Тому аналіз сучасної податкової системи Японії дозволяє виділити наступні її особливості:
· помірний рівень податкового тягаря (щонайнижчий рівень серед розвинутих країн: частка податків у національному доході Японії - 26%, тоді як, наприклад, у Великобританії – 40%, Франції – 34%);
· високий рівень місцевих податків;
· висока частка прямих (Direct Tax) і низька непрямих (Indirect Tax)податків;
· найвища серед розвинутих країн частка прибуткових податків (Incom Tax) - близько 50%;
· стабільний високий рівень податків на прибуток корпорацій (Corporation Income Tax) - близько 40%;
· більш низьке оподатковування корпорацій у порівнянні з прибутком підприємців;
· помітна роль податкових пільг (Tax Incentives) у підвищенні ефективності економіки і досягнення цілей економічної політики;
· низький рівень ПДВ (Value Added Tax) – 3% (останнє місце серед розвинутих країн: у Франції, наприклад, 20%, у Великобританії – 15%, Південній Кореї – 10%), що був уведений лише в 1989 р.;
· високий рівень податків на власність (15,8%);
· централізований збір податків (у відмінність, наприклад, від США, Канади й ін.).
Отже, Японія займає серед розвинутих країн перше місце за рівнем оподатковування доходів і останнє – за рівнем оподатковування споживання.
В даний час у Японії знаходиться в стадії розгляду новий пакет податкових пропозицій, суть яких зводиться до подальшого перегляду співвідношення прямих і непрямих податків (в ідеалі 60:40), до прийняття податкової системи, що має велику збалансованість оподатковування доходів, споживання і власності.
Можливо тому використовувати прямо досвід Японії в українських умовах нереально. Однак практика вирішення технічних проблем у дусі взаємоповаги держави і громадянина, безсумнівно, повинна привернути увагу і в Україні.
Для сучасної України найбільш привабливим представляється критичне осмислення і творче застосування якісної податкової політики, що проводиться в Японії в період високих темпів економічного росту.
У роботі був запропонований короткий аналіз системи місцевих платежів і зборів України, а також було рзглянуто податкову систему Японії.
Безумовно, що не дивлячись на пророблену законодавчу роботу і Президенту, і Верховній Раді, і Кабінету міністрів України є ще багато чого змінити в цій здавалося б що стабільно даючій доход системі. У нинішній обстановці, коли надзвичайно загострилися відносини між суб'єктами власності і державою, коли бюджет намагаються лише залатати до пори до часу, головне - це не перегнути ціпок, і не загнати тих, хто справно платить податки в «тінь». Вважаю, що зараз нашій державі необхідно звернутися до кращого досвіду податкового законодавства, і виробити дійсно добрі важелі управління економікою, щоб ближче наблизитися до цивілізованих економічних відносин усередині країни.
Література
1. Закон України «Про систему оподаткування». Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 39.
2. Декрет Кабінету міністрівУкраїни «Про місцеві податки і збори». Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 30.
3. Державна податкова адміністраця України. Лист №16211/7/10-1118/2503 від 29.11.2001. «Баланс», № 52, 25.12.2001.
4. Фінансове право. За редакцією Л.К.Воронової, Д.А.Бекерської. – К.: Вентурі, 1995.
5. Гридчина М. В., Вдовиченко Н. И., Калина А. В. Налоговая система Украины: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2000.
6. Тихоцкая И.С. Налоговая система Японии. – М.: ИВ РАН, 1995.
7. «Деньги и кредит» - 1998 - №10.// Динкевич А.И. «Экономическое развитие современной Японии».
8. http://geoportal.narod.ru/data/asia/japan/1.htm
9. http://www.pravoedelo.ru/rus_jap/publish/osob_nalog.htm. Михеев Р.И., Морозов Н.А. «Особенности налогового законодательства современной Японии».