Облік є найважливішою функцією управління. Відображаючи реальні процеси виробництва, обігу, розподілу та споживання, облік характеризує фінансово-економічний стан господарювання і є основою для планування його майбутньої діяльності.
Інтеграція економіки України до світової системи неможлива без застосування в системі обліку міжнародних стандартів, які стають природною складовою національного бухгалтерського обліку. Процес реформування бухгалтерського обліку проходить складно, з урахуванням національних особливостей та набутого досвіду розвитку колишньої облікової системи.
Основним джерелом інформації про фінансову діяльність ділового партнера є бухгалтерська звітність, яка базується на узагальненні даних фінансового бухгалтерського обліку і є єдиним інформаційним джерелом, що пов'язує підприємство з суспільством та діловими партнерами.
Бухгалтерський облік - це не сукупність регістрів і звітних форм, це, передусім, стиль мислення - менталітет бухгалтерів та ділових людей, на професійні уявлення яких безумовно впливають національні особливості. Можливості підприємств у визначенні правил ведення бухгалтерського обліку значно розширилися, оскільки нова система обліку надає право підприємствам розробляти свою облікову політику, самостійно визначати конкретні методики, форми, техніку і технологію ведення та організації бухгалтерського обліку, виходячи з конкретних умов господарювання. Підприємства самі обирають методи оцінки виробничих запасів при їх віднесенні на витрати виробництва, методи і способи обчислення собівартості продукції (робіт, послуг) тощо.
Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" до національної теорії і практики бухгалтерського обліку передбачено декілька форм бухгалтерського обліку
Таким чином проблема раціональної організації обліку, контролю і аналізу на підприємстві і її місце в структурі управління підприємством є дуже актуальною на сьогодні.
Без рекомендацій щодо досконалого обліку, контролю та аналізу діяльності підприємства без пошуку найбільш раціональних методів та прийомів обліку та калькулювання, без вивчення досвіду і прогресивних думок з цих найважливіших питань, практично неможливо організувати ефективну діяльність підприємства.
Встановлення облікової політики підприємства, як і ведення бухгалтерського обліку, перш за все необхідні власнику підприємства. І це не лише вимоги Закону про бухгалтерський облік, а і вимога часу. Зазначеним Законом встановлено, що підприємство самостійно визначає облікову політику та обирає форму бухгалтерського обліку, на основі даних якого складається фінансова звітність.
Звичайно, що якщо власником підприємства, його директором та головним бухгалтером, а також основним робітником є одна фізична особа, то і ведення бухгалтерського обліку, і облікова політика, як основа для складання фінансової звітності, не потребують особливої деталізації, так як користувачів фінансової звітності також буде не так багато.
Інша справа, коли підприємство - велике, належить кільком власникам, є інвестиційно привабливим та планує залучати інвестиції, а тим більше, якщо підприємство зобов'язане офіційно оприлюднювати фінансову звітність. Питання облікової політики на таких підприємствах мають розглядатися в іншому аспекті.
Тому в даній роботі ми розглянемо порядок формування облікової політики підприємства. Для цього ми використаємо фактичні дані про організацію бухгалтерського обліку на ТОВ “Омега”
Поєднання хронологічного та систематичного обліку, певні форми зв'язку між обліковими регістрами, спосіб і техніка облікових записів - все це визначає форму ведення бухгалтерського обліку. Причому форми регістрів, порядок та послідовність записів у них, а також технічні засоби обліку дуже різноманітні.
Під формою бухгалтерського обліку розуміють сукупність облікових регістрів, які використовуються в певній послідовності та взаємодії для ведення обліку, застосовуючи принцип подвійного запису.
Форму ведення бухгалтерського обліку визначають:
· спосіб і техніка облікових записів;
· поєднання хронологічного та систематичного обліку;
· певні форми зв'язку між обліковими регістрами.
Форми ведення бухгалтерського обліку розрізняються за наступними ознаками:
кількістю облікових регістрів, які застосовуються, їх призначенням, змістом, формою та зовнішнім виглядом;
послідовністю та способами записів в облікових регістрах;
зв'язком регістрів хронологічного та систематичного, синтетичного та аналітичного обліку.
Перераховані ознаки відрізняють одну форму обліку від іншої в умовах ручного ведення бухгалтерського обліку.
Для багатьох форм обліку характерно широке використання принципу накопичення і систематизації облікових даних в розрізі, необхідному для аналітичного та синтетичного обліку, складання звітності у спеціальних регістрах (журналах-ордерах, допоміжних до них відомостях, у вигляді роздруківок, які виконуються на обчислювальних машинах, а також на магнітних стрічках, дисках, дискетах та інших машинних носіях) у єдиній системі запису. В деяких бухгалтерських регістрах за один робочий прийом здійснюється хронологічний і систематичний запис операцій.
До сучасних форм обліку висувається ряд вимог.
забезпечувати повноту і реальність відображення в облікових регістрах всього кругообороту засобів, оперативний і поточний контроль за виконанням завдань, зберіганням власності, ефективним використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів на кожному конкретному підприємстві;
бути економічними. Витрати праці на збір, обробку та передачу інформації досить великі, що примушує шукати шляхи, способи і засоби максимального їх зниження, одночасно підвищуючи оперативність та якість обліку;
максимально відповідати потребам звітної інформації. В регістрах необхідно мати таке групування записів, яке б дозволяло одержати всі звітні показники, не застосовуючи вибірку та не звертаючись безпосередньо до первинних документів;
забезпечувати правильне поєднання синтетичного та аналітичного обліку. В організації аналітичного обліку є великі можливості для подальшого удосконалення форм обліку та спрощення бухгалтерського обліку взагалі;
забезпечувати своєчасне відображення в обліку господарських операцій (ажур) та складання звітності, що підвищує корисність бухгалтерського обліку, дозволяє своєчасно повідомляти про хід виконання поточних планів та покращує управління підприємством;Теорія бухгалтерського обліку
найбільш повно задовольняти вимоги економічного аналізу господарської діяльності підприємства. Важливим джерелом аналізу є дані бухгалтерського обліку. Форми обліку повинні будуватися таким чином, щоб в процесі поточного обліку можна було групувати і систематизувати матеріал відповідно до потреб аналізу. Недосконалість облікової інформації ускладнює глибоке вивчення економіки підприємств.
Підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку, під якою в даному випадку розуміється склад, структура і порядок формування облікових регістрів, що визначається характером і масштабом діяльності, потребами управління, обсягом інформації, що обробляється, наявними коштами, що дозволили б автоматизувати облік тощо. Можна не тільки використовувати рекомендовані форми, але й розробляти власні, оригінальні, включаючи форми облікових регістрів, програми реєстрації та обробки інформації. Разом з тим, слід дотримуватись загальних методологічних принципів, які встановлені в централізованому порядку, а також технології обробки облікових даних.
Раціонально організована форма обліку повинна забезпечувати:
а) одержання необхідної інформації про господарські процеси;
б) групування та реєстрацію первинних документів;
в) підвищення продуктивності праці обліковців в процесі підготовки первинних даних, їх обробки та запису в облікові регістри;
г) зменшення кількості помилок при реєстрації та узагальненні облікових даних;
д) зберігання інформаційного фонду, який сприяє прийняттю ефективних управлінських рішень.
Обираючи певну форму бухгалтерського обліку, підприємство повинне дотримуватись її протягом визначеного часу (але не менше року). Про можливу зміну прийнятої форми бухгалтерського обліку в наступному обліковому періоді необхідно вказати в Наказі про облікову політику або Примітках до фінансової звітності.
Меморіально-ордерна форма обліку одержала назву від меморіального ордера, яким завершується обробка первинних документів. Вона виникла в результаті переробки нової італійської форми бухгалтерського обліку. Ця форма передбачає складання проводок на кожний первинний документ окремою довідкою в меморіальних ордерах. Для операцій з однаковою кореспонденцією рахунків відкриваються окремі відомості, по яких в кінці місяця підбиваються підсумки і складаються підсумкові меморіальні ордери. Приклад форми меморіального ордера подано нижче .
Меморіально-ордерна форма надає широкі можливості для поділу бухгалтерської праці, але вимагає багаторазового переписування даних з регістру в регістр.
На підприємствах і в організаціях, що мають невелику кількість синтетичних рахунків, може застосовуватись один із спрощених варіантів меморіально-ордерної форми обліку який прийнято називати формою "Журнал-Головна" При цьому варіанті хронологічна реєстрація меморіальних ордерів поєднується з записами по синтетичних рахунках в одній книзі, що має назву "Журнал-Головна".
У цьому випадку більшість операцій протягом місяця групуються у допоміжних накопичувальних відомостях. Потім за цими відомостями раз в місяць складаються меморіальні ордери.