Вирішення даної проблеми, за безумовної необхідності сплати повної вартості житлово-комунальних послуг, полягає в створенні в державі умов, що забезпечили б платоспроможність працюючих, в тому числі і на державу, громадян. Адже на даному етапі підприємства житлово-комунального господарства, які класифікувалися як планово-збиткові, тобто компенсували свої витрати і за рахунок реалізації продукції (робіт, послуг) і, значною мірою, за рахунок коштів бюджету (житлово-експлуатаційні організації, окремі підприємства водопровідно-каналізаційного господарства), опинилися в ситуації фактичної відсутності реальної можливості функціонувати з отриманням прибутку, що, в свою чергу, є необхідною умовою діяльності підприємств в умовах ринку.
Виділяючи в даному напрямку, як безумовно важливі, внутрішні фактори роботи підприємств галузі, слід зазначити, що її реформування має розпочинатися і контролюватися засобами механізмів державного управління на найвищих щаблях виконавчої та законодавчої влади з допомогою переважно економічних важелів (хоча б до отримання підприємствами відчутних економічних результатів і можливості пересвідчитися у вигідності роботи в нових умовах). Ситуація сьогодення, коли поряд з наявністю схвалених Кабінетом Міністрів відповідних Концепції розвитку та Програми реформування галузі, реформування конкретних підприємств у відповідності до проголошених принципів відбувається досить повільними темпами, вимагає на місцях нагальної розробки і прийняття до виконання реальних, науково обґрунтованих програм реформування житлово-комунального господарства.
Враховуючи проблеми функціонування житлово-комунального господарства в період до початку реформ, складнощі галузі останнього десятиріччя, елементи зарубіжного досвіду, які придатні для використання в Україні, а також дотримуючись визначеного на державному рівні курсу перетворень в житлово-комунальному господарстві, як доцільні можуть бути запропоновані наступні основні напрямки його реформування:
1) Дієва демонополізація і розвиток конкурентного середовища. Розвиток конкурентного середовища в системі управління і обслуговування житлової сфери повинен бути одним з найважливіших елементів реформи. Це дозволить власникам житла і об'єктів комунального призначення вибирати ту організацію, яка зможе забезпечити необхідний рівень якості робіт та послуг за найнижчими цінами. Розвиток конкуренції в житлово-комунальній сфері необхідно впроваджувати для усунення негативних наслідків монопольного або домінуючого становища, яке може бути обумовлене і технологічно, організацій житлово-комунального господарства.
2) Удосконалення системи управління житлово-комунальним господарством. Удосконалення системи договірних відносин, обумовлене появою в цій сфері господарюючих суб'єктів різних організаційно-правових форм, є необхідним кроком на шляху реформування житлово-комунального господарства України. При цьому поряд з відносинами "замовник - підрядник (підприємство житлово-комунального господарства)" необхідно передбачати формування складних багатосторонніх взаємовідносин, учасниками яких могли б бути:
а) інвестиційні, будівельні та експлуатаційні організації різних форм власності, що здійснюють фінансування, будівництво, утримання об'єктів житлово-комунального господарства і управління ними;
б) власники житлового фонду та об'єктів комунального господарства, органи, що їх представляють та управлінські компанії;
в) споживачі послуг - власники, наймачі та орендарі житлових приміщень, товариства співвласників житла, інші організації.
Надійна робота житлово-комунального комплексу пов'язана перш за все із забезпеченням стабільного фінансування галузі, яке здійснюється з двох джерел: платежів населення та надходжень з місцевого бюджету. Зменшення бюджетного навантаження можливе в першу чергу за рахунок залучення приватних інвестицій. Для цього необхідно здійснювати реалізацію кредитних енерго-, і ресурсозберігаючих інвестиційних проектів на об'єктах житлово-комунального господарства. При цьому можна використовувати різні шляхи залучення капіталів. Увагу доцільно зосередити на тих комунальних підприємствах, потенціал яких здатний залучити інвестиції через механізм концесії.
Здійснення подібних кроків є необхідним, адже вже протягом тривалого періоду доводиться констатувати, що практично не використовуються механізми залучення позичкових коштів з наступним їх використанням для реконструкції інфраструктури та запровадження ресурсозберігаючих технологій.
3) Забезпечення економічно доцільного регулювання і контролю. Функціонування суб'єктів різних форм власності передбачає необхідність державного регулювання питань утримання і використання житлового фонду та об'єктів комунального призначення. Необхідно передбачити здійснення ефективного державного контролю і регулювання якості житлово-комунального обслуговування органами місцевого самоврядування, що контролюватимуть не тільки дотримання стандартів, але й наявність відповідних договорів. З врахуванням цього, відповідно створені органи повинні бути наділені правом адміністративного впливу на підрядні організації, що згідно договорів виконують певні види та обсяги робіт, на управляючі організації і власників житла та об'єктів комунального призначення.
4) Стимулювання створення товариств співвласників житла. Об'єднання власників житлової площі в товариства співвласників житла в межах єдиного комплексу нерухомого майна (кондомініуму), що включає земельну ділянку і розташовану на ній житлову будівлю є одним з найбільш прийнятних способів захисту їх прав, впливу на вартість та якість послуг, і дозволить створити умови для залучення додаткових джерел фінансування робіт по обслуговуванню і ремонту житлового фонду. Проблеми, що перешкоджають розвитку товариств співвласників житла, повинні вирішуватися шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування.
Реалізація реформи житлово-комунального господарств а як обов'язкові складові повинна включати: перехід організацій житлово-комунального господарства на самофінансування та самоокупність, в умовах припинення виділення коштів для надання їм дотацій, а також ліквідацію перехресного субсидіювання споживачів; доведення тарифів на житлово-комунальні послуги для населення до економічно обґрунтованого рівня, що повинен в основному визначатися шляхом конкурсного відбору організацій, які надають відповідні послуги; запровадження стандартів нормативних витрат на утримання житла та проведення експертної оцінки собівартості організацій, що надають послуги.
Захист населення при переході на ринкові принципи оплати житлово-комунальних послуг має полягати в недопущенні з боку органів державної влади і уповноважених ними організацій:
- включення в економічно обґрунтовані тарифи затрат, пов'язаних з монопольним становищем організацій житлово-комунального господарства;
- стримування реформування програми надання субсидій на оплату житла і комунальних послуг;
- необґрунтованого заниження якості наданих послуг, що передбачені договорами найму не технічне обслуговування і надання житлово-комунальних послуг;
- введення невиправдано високого рівня ставок на оплату житла, що перевищує за площею санітарну норму й тарифів на понаднормативне споживання комунальних послуг.
Крім того, з метою захисту прав споживачів в договорах найму і договорах на технічне обслуговування та надання комунальних послуг, що укладаються з власниками житлових приміщень, повинні міститися права і обов'язки сторін, які гарантують оплату послуг у відповідності з реально досягнутими обсягами і якістю. Запропоновані напрямки реформування житлово-комунального господарства з відповідною їх адаптацією до конкретних місцевих умов можуть служити базою для розробки дієвих програм подальшого реформування галузі як великих так середніх і малих міст України.
В результаті проведеного дослідження автором були зроблені наступні висновки:
Управління процесами формування і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів, які утворюються для опосередкування розподільних відносин на всіх стадіях суспільного відтворення, складає зміст фінансової діяльності як держави в цілому, так і окремих суб'єктів господарювання.
Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань: фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності; пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності; виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками; мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу; контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.
Житлово-комунальне господарство включає в себе житлово-експлуатаційні контори і ремонтно-будівельні організації та комунальне господарство (санітарно-технічні, енергетичні, транспортні підприємства, підприємства зеленого господарства спецкомбінати та ін.) і забезпечує задоволення першочергових потреб життєдіяльності населення.
Свою діяльність житлово-експлуатаційні господарства провадять на підставі господарсько-фінансових планів, а також кошторисів експлуатаційних доходів і витрат. Державні житлово-експлуатаційні підприємства переважно планово-збиткові.
Специфіка підприємств галузі визначається наступними особливостями: значна частина підприємств житлово-комунального господарства повинна забезпечувати виконання виробничої програми на постійній основі; встановлення необхідних для цього резервних потужностей (за неможливості уникнення виходу обладнання з ладу), призводить до зниження ефективності капітальних вкладень і роботи підприємств в цілому; виробнича потужність комунальних підприємств, що розрахована на забезпечення пікових потреб, в середньому використовується на низькому рівні, що, знову ж таки, знижує, ефективність вкладень в комунальне господарство і погіршує економічні показники роботи підприємств.