Смекни!
smekni.com

Фінансова діяльність підприємств житлового господарства (стр. 2 из 10)

Головними принципами, на основі яких базується організація фінан­сів, є:

- демократичний централізм;

- плановість;

- господарський (комерційний) розрахунок;

- самофінансування. [46, с. 8]

Демократичний централізм у сфері фінансів проявляється в центра­лізації державою частини доходів підприємств в централізовані фонди (Державний бюджет) шляхом стягнення різних податків і платежів, які встановлюються державою, а розраховуються і сплачуються самими плат­никами під контролем держави, в проведенні єдиної політики оподатку­вання, фінансування, кредитування і розрахунків - з одного боку, в госпо­дарській самостійності ведення підприємствами виробничо-фінансової діяльності, розподілу і використання отримуваних власних доходів і нако­пичень - з іншого.

Принцип плановості у сфері фінансів виявляється в розробці на ос­нові виробничих показників фінансових планів з визначенням у них фі­нансових ресурсів у обсягах, необхідних для виконання планів економіч­ного і соціального розвитку підприємств.

Господарський (комерційний) розрахунок - основний метод господа­рювання підприємств, який базується на співвідношенні витрат з результа­тами діяльності й передбачає відшкодування витрат власними доходами, а також забезпечення рентабельності виробництва.

Впровадження господарського (комерційного) розрахунку на підпри­ємствах здійснюється шляхом реалізації його принципів:

- господарсько-оперативної самостійності;

- самоокупності;

- матеріального зацікавлення і матеріальної відповідальності;

- контролю гривнею за результатами діяльності.

Найважливішим серед принципів госпрозрахунку с принцип само­окупності. Він передбачає покриття витрат підприємства власними дохо­дами і отримання накопичень, необхідних для сплати відповідних податків до бюджету, розв'язання соціальних питань і матеріального стимулювання робітників підприємства за результатами їхньої праці. Мінімальний рівень рентабельності, який забезпечує підприємствам отримання накопичень (прибутку), необхідних для їхньої роботи на самоокупності, за розрахун­ками економістів, повинен складати 8-15% до собівартості проданої про­дукції, наданих послуг. Це значить, що на кожні 100 грн. затрат підприєм­ство має отримати 8-15 грн. прибутку. [46, с. 8]

Досить важливим принципом організації фінансів підприємств висту­пає самофінансування. Воно проявляється в забезпеченні розширеного відтворення, матеріального стимулювання робітників і вирішенні соціаль­них питань підприємств за рахунок власних фінансових ресурсів (прибут­ку, амортизаційних відрахувань та ін.). При самофінансуванні не лише відшкодовуються витрати з виробництва і продажу продукції, вносяться платежі до бюджету, вирішуються питання соціального розвитку підпри­ємства і матеріального стимулювання робітників, як при самоокупності, але й фінансуються капітальні вкладення, приріст власних обігових акти­вів та інші витрати з розширення виробництва за рахунок власних фінан­сових ресурсів. У той же час, самофінансування не виключає (при нестачі власних фінансових ресурсів на фінансування розширення виробництва) залучення довгострокових кредитів банку на основі поверненості і платно­сті. Фінансування ж з бюджету цих підприємств на розширення виробниц­тва не здійснюється. Для роботи підприємств на умовах самофінансування, вони, за розрахунками економістів, мусять забезпечувати рівень прибутко­вості, який відповідає рентабельності в 30-35% до собівартості реалізова­ної продукції, послуг. Цей рівень рентабельності - величина відносна й залежить від віку і ступеня зношеності наявних у підприємства основних фондів, що підлягають заміні. Зі збільшенням обсягів заміщуваних основ­них фондів і їхнім розширенням підприємства повинні збільшувати обсяги накопичень (прибутку) як основного джерела фінансових ресурсів для їх фінансування, що має призводити, як правило, до зростання рівня рентабе­льності, і навпаки.

Серед навчальних посібників та підручників економічного і фінан­сового профілю при розкритті сутності фінансів підприємств не наводять­ся взагалі принципи їхньої організації або наводяться інші. Наприклад, у навчальному посібнику «Финансы предприятий» під редакцією Є.І.Бородіної (М.: Банки и биржи, 1995) наводяться такі принципи організації фінансів підприємств:

- самостійність у сфері фінансової діяльності; зацікавленість у підсумках фінансово-господарської діяльності;

- відповідальність за результати фінансово-господарської діяльності;

- контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств;

- самофінансування.

На погляд О.С. Філімоненкова, перші чотири принципи - це принципи реалізації госпрозрахунку, а не організації фінансів підприємств. Проте Є. І. Бородіна госпрозрахунок як принцип організації фінансів підприємств не виділяє. Не визначаються в складі принципів організації фінансів підприємств і демо­кратичний централізм, а також плановість.

Фінанси підприємств як економічна вартісна категорія свою дію в процесі відтворення виявляють через дві головні функції: розподільчу і контрольну.

Розподільча функція фінансів підприємств виявляється в розподілі отримуваних господарюючими суб'єктами виручки, інших доходів і накопичень за відповідними напрямками. Так, отримувана виручка, в першу
чергу спрямовується на відшкодування вартості використаних у процесі
виробництва засобів виробництва. Частина, що залишилась, - валовий доход - розподіляється на фонд оплати праці робітників сфери матеріального
виробництва і чистий доход (прибуток). Отриманий чистий доход (прибу­ток) розподіляється, в першу чергу, на сплату відповідних податків і пла­тежів до бюджету, а частина його, що залишилась, - на утворення резервів
і фондів підприємства. Найбільш наочно розподіл отримуваних підприємствами доходів і накопичень наведено у схемі (рис. 1.1).

Тобто при розподілі отримуваних доходів і накопичень, здійснюваних на підприємствах за допомогою розподільчої функції фінансів, у підпри­ємств утворюються фонди і резерви, які реально використовуються.

Наявність розподільчої функції фінансів виділяє їх зі сфери дії грошей і робить фінанси самостійною економічною категорією, інструментом роз­поділу та перерозподілу доходів і накопичень, формування відповідних фондів і резервів. Тобто існування розподільчої функції фінансів підпри­ємств об'єктивне і в умовах ринкової економіки. Через неї фінанси здійс­нюють первинний розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продук­ту, який створюється в сфері матеріального виробництва шляхом утворен­ня централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів, які використовуються на потреби держави і підприємств.

Рис. 1.1. Схема розподілу доходів і накопичень, які отримують підприємства

Проте існування розподільчої функції фінансів підприємств в умовах ринку ігнорується окремими економістами, що на наш погляд, економіч­но не обґрунтовано. [24, с. 24]

Контрольна функція фінансів підприємств виявляється в контролі за виконанням підприємствами обсягів виробництва і продажу продукції, отриманням прибутку, за формуванням і цільовим використанням фондів грошових коштів, фінансових ресурсів підприємств.

Фінансовий контроль охоплює всі сторони господарської діяльності підприємств, включаючи розподіл, перерозподіл, утворення і використан­ня всіх видів ресурсів.

Фінансовий контроль - це контроль гривнею за формуванням і раціо­нальним використанням матеріальних і фінансових ресурсів на кожному підприємстві та в народному господарстві країни в цілому. Мета контролю - перевірка збереження і правильності витрачання матеріальних і фінансо­вих ресурсів, згідно з чинним законодавством і нормативними документа­ми, викриття і попередження порушень в їхньому використанні.

Контроль за господарсько-фінансовою діяльністю підприємств здійс­нюється як органами управління, так і відомствами всіх рівнів за різними напрямками: державними структурами - по лінії отримання обсягів прибутку, пра­вильності вирахування і своєчасності сплати податків і платежів до бюджету та централізованих позабюджетних фондів; установами банків - при кредитуванні і здійсненні розрахунків під­приємств тощо.

При цьому здійснення контролю за діяльністю підприємств пов'язано зі застосуванням різного роду санкцій і стимулів, які сприяють покращен­ню діяльності підприємств і підвищенню ефективності їхньої роботи.

Фінансовий контроль за господарською діяльністю підприємств і гос­подарських організацій обумовлюється необхідністю співвідношення затрат з результатами виробництва шляхом грошей, вартісного (грошового) обліку.

Найбільший ефект він дає на базі господарського розрахунку, при якому витрати підприємств прямо залежать від їх доходів, а фінансовий стан - від результатів діяльності. Цим самим, фінансовий контроль сприяє зміцненню госпрозрахунку, доходності та ефективності роботи підпри­ємств.

Крім згаданих і розкритих нами двох головних функцій: розподільчої і контрольної, в економічній і фінансовій літературі наводяться і інші фун­кції фінансів підприємств: забезпечуюча, стимулююча, регулююча, фор­мування грошових фондів і їх використання та ін. Ці функції, на наш по­гляд, не мають свого економічного змісту та самостійності. Вони виступа­ють кінцевою дією, метою, частіше всього, розподільчої функції. Напри­клад, регулювання в економіці - це двосторонній процес, який передбачає, з одного боку, розподіл частини якогось вищестоящого фонду (бюджету) між його нижчими ланками з метою приведення останніх до відповідного потрібного рівня. Тобто регулювання здійснюється за допомогою, через розподіл. Формування грошових фондів також здійснюється шляхом роз­поділу відповідних доходів і накопичень підприємств.