Одним із засновників гуманістичної психології є А. Маслоу. В своїх працях він продовжив дослідження мотиваційної структури Він розумів, що люди мають безліч потреб, які умовно можна розділити на два ієрархічні рівні: нижчий, що включає фізіологічні потреби, потреби в безпеці й захищеності та вищий - це потреби в любові, в повазі та самоактуалізації. Зрозуміло, що найкращий спосіб задоволення потреб нижчого та вищого рівня – це праця.
Тому, ідеї Маслоу почали активно застосовувати в сучасному менеджменті, і управлінці почали розуміти, чому у працівників з’являється або навпаки, зникає бажання працювати. Їм стало зрозуміло, чому мотивація визначаться широким діапазоном різноманітних потреб особистості. А. Маслоу вважав, що необхідною умовою стимулювання працівників є врахування їхніх потреб. Модель ієрархії потреб А. Маслоу свого часу піддавалася критиці, однак, її використовують і в сучасних умовах в практичних цілях управління.
Наступною, не менш важливою стала концепція Ф. Херцберга. Свою теорію він назвав «мотиваційно-гігієнічною». Деякі з вчених протиставляли теорію Ф. Херцберга теорії «людських відносин» Е. Мейо. Головним стимулом Ф. Херцберг вважав не тільки безпосередньо працю, а й обов’язкове визнання досягнень працівника, прагнення швидкого кар’єрного росту, відчуття відповідальності та власного розвитку. На думку Ф. Херцберга, стан задоволеності працею з’являється при наявності позитивної мотивації до роботи. Це можливо, лише при виконанні відповідальної та цікавої роботи. Проте, не дивлячись на критику з боку керівного складу деяких організацій, теорія в цілому здобула повсякденного визнання.
З плином часу, при вирішенні управлінських проблем, зіграла важливу роль мотиваційна теорія Д. МакКлелланда. Він намагався дати об’єктивну оцінку науковим способам вимірювання мотивації, відокремивши три фактори, зокрема: прагнення до успіху; отримання визнання; прагнення до влади. Д. МакКлелланд в своїй теорії підкреслював, що менеджер повинен знати, яким чином можна викликати в людини те чи інше бажання, прагнення, для того, щоб знайти можливість задоволення їх в процесі самої праці.
Отже, Д. МакКлелланд дійшов висновку, що рушійні сили людської поведінки закладені в складній структурі людської діяльності, детермінованої різними мотиваційними чинниками в залежності від особливостей самої особистості людини. Соціальні цінності, набуті людиною усвідомлено і, які стали для неї значущими, перетворюються на спонукальні сили, під дією яких здійснюються вчинки.
Проаналізувавши всі складові мотиваційної сфери людини, в тому числі і трудову мотивацію працівників середньостатистичної організації (а, управління туристичним організацією має ті ж самі функції, як і інше підприємство будь-якої організаційно-правової форми), то можна запропонувати наступні заходи підвищення трудової мотивації на туристичному підприємстві:
- преміальне заохочення;
- можливість швидкого кар’єрного росту за рахунок проходження щорічних курсів з підвищення кваліфікації стосовно туристичної індустрії;
- грошове стимулювання за знання іноземних мов;
- вручення символічних подарунків в святкові дні (включаючи День туризму);
- надання на конкурсній основі безкоштовних щорічних туристичних путівок для родини працівника за якісну роботу протягом певного визначеного терміну;
- привселюдне вручення грамот за проявлену ініціативу, сумлінну працю, що є важливим моральним стимулюванням для працівника;
- похвала співробітника тет-а-тет керівником туристичної організації.
Таким чином, узагальнення різних підходів до проблем мотиваційного менеджменту дає можливість дійти висновку, що здатність людини продуктивно виконувати свою роботу залежить не лише від матеріального стимулювання та різного виду заохочень, але й від співучасті в трудовій діяльності всієї організації.
Література:
1. www.tourism.gov.ua
2. www.ukrstat.gov.ua
3. Дафт Л. Менеджмент. – СПб.: Питер, 2000. - С.49.
4. Уткін Э.А. Мотивационный менеджмент . – М.:ЭКМОС, 1999. – С.11.
5. Кизименко Л.Д., Бєдна Л.М. Словник – довідник соціального працівника. – Львів: Видавництво Дослідницького Центру Міністерства освіти і науки України, 2000. – С.68.
6. Психологічна енциклопедія / Автор-упорядник О.М. Степанов. – К.: «Академвидав», 2006. – С.496
7. Розанова В.А. Психология управления. Учебное пособие – М.: ЗАО «Бизнес-школа «Интел-Синтез». – 1999. – 352 с.
8. Эпштейн С.И. Индустриальная социология в США. – М.: Изд-во политической литературы, 1972.