На 1.01.2000 року загальний об’єм емісій акцій, зареєстрованих Державною комісією по цінних паперах і фондовому ринку, становив 31,318 млрд.грн., в тому числі в 1997 році - 9,97 млрд .грн.; в 1998 році - 12,24 млрд.грн.
На 1.01.2000 року в Україні діє 827 ліцензованих торговців цінними паперами. Такі регіони, як Київська область і місто Київ, Харківська, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька області, де сконцентрована подавляюча більшість торговців цінними паперами, фактично являються центрами торгівлі цінними паперами України. Торговці цінними паперами мають право здійснювати комісійну, комерційну діяльність по випуску цінних паперів. Об’єм виконаних угод з цінними паперами за дев’ять місяців 1999 року склав 8826,1 млн.грн. Доля комерційних банків в загальному об’ємі виконаних всіма торговцями угод складає 65% . Сама більша питома вага по об’єму виконаних операцій на протязі трьох кварталів 1999 року має комерційна діяльність - 6109 млн.грн.(69,08 % загального об’єму виконаних операції). Об’єм виконаних угод по комісійній діяльності склав 2505,5 млн.грн склали лише 2,59 % (28,33%). Інші види діяльності з цінними паперами склали лише 2,59 % загального об’єму виконаних торговцями операцій з цінними паперами. При цьому основними цінними паперами, з якими торговці заключали угоди в 1999 році являються векселя (64 %) загального об"ему угод і акцій. Розрахунки по здійсненим угодам на фондовому ринку здійснюються в залежності від місця здійснення угоди чи то в порядку, передбаченому відповідним організатором торгівлі (біржею чи торгівельно - інформаційною системою), чи то в відповідності з умовами договору між сторонами угоди (для договорів, які заключаються на неорганізованому ринку). На початок 2000 року лише ПФТС розрахунок по угодам здійснюють в відповідності з принципом "платівки проти платежу". Для угод, які заключаються на біржах, характерним являється розрахунок на протязі робочої неділі (тобто Т+5). Для неорганізованого фондового ринку найбільш розповсюдженою формою розрахунку являється передплата. Перед поставка цінних паперів використовується дуже рідко через причину високої ступені ризику.
Державною комісією по цінним паперам і фондовому ринку в квітні 1999 року встановлений порядок видачі дозволу на здійснення професійної розрахунково - клірингової діяльності по операціям з цінними паперами. В травні 1999 року єдиному діючому на сьогоднішній день комерційному депозитарію цінних паперів - "Міжрегіональному фондовому союзу" (МФС) виданий дозвіл на здійснення окремих розрахунків по угодам з цінними паперами .
Також на сьогоднішній день в Україні діє Національний депозитарій України (не виконуючий операційних функцій), один комерційний депозитарій цінних паперів - Міжрегіональний фондовий союз (МФС) і 75 зберігачів цінних паперів.
Зберігач - це комерційний банк чи торговець цінними паперами, які мають дозвіл на депозитарну діяльність зберігача цінних паперів. Зберегачі забезпечують облік прав власності і обіг цінних паперів, які випущені в бездокументарній формі. Зберігачі цінних паперів також мають право на обезрахування (депонування) цінних паперів (сертифікатів цінних паперів), випущених в паперовій (документарній) формі, у власних сховищах і забезпечують їх послідуючий обіг в бездокументарній формі у вигляді записів на рахунках ДЕПО. Діяльність по введенню реєстру власників іменних цінних паперів заключається в зборі, фіксації, обробці, зберіганні і представленні даних про іменні цінні папери, їх емітентах і власниках цінних паперів, які складають систему реєстру.
Реєстр можуть вести підприємства - емітенти самостійно, якщо кількість тримачів іменних цінних паперів не перевищують 500, чи спеціалізовані фірми, які отримали відповідний дозвіл від Державної комісії по цінним паперам і фондовому ринку. На сьогоднішній день в Україні мають діючий дозвіл на здійснення професійної діяльності по веденню реєстрів власників цінних паперів 387 професійних реєструючих компаній.
В 1995 році Указом Президента України була створена державна комісія по цінним паперам і фондовому ринку, до якої з часом, після прийняття поправок до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", перейшли функції Міністерства фінансів відносно ринку цінних паперів.
Остотачно статус Комісії по цінним паперам і фондовому ринку як основного органу державного управління на фондовому ринку був закріплений в 1996 році Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів". Комісія контролює випуск і обіг цінних паперів, назначає державних представників на фондових біржах.
До недержавних організацій, які здійснюють функції регулювання на фондовому ринку, відносять в першу чергу такі саморегулюючі організації, як інститути - організатори торгівлі. До них належать біржі і торгівельно - інформаційні системи. Нормативні акти цих організацій мають обмежену сферу дії, оскільки розповсюджуються лише на тих суб’єктів фондового ринку, які здійснюють свою діяльність в цих організованих системах. В першу чергу нормативні акти цих організацій встановлюють механізми і порядок здійснення операцій на конкретному організованому ринку, і критерій професійної поведінки його учасників. Більш широкими, з точки зору числа суб’єктів, на яких розповсюджується дія нормативних актів СРО, являється нормотворчість СРО, об’єднуючи учасників, які здійснюють діяльність на конкретному сегменті фондового ринку (наприклад: Українська асоціація інвестиційного бізнесу), чи займається конкретним видом професійної діяльності ( наприклад: Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв).
Основним напрямком нормотворчості цих організацій являється встановлення критерій професійної поведінки на ринку й розробка пропозицій до державних органів відносно державного регулювання фондового ринку .
В 1996 році рішенням Комісії затверджено Положення про саморегулюючі організації на ринку цінних паперів (СРО). Сьогодні в Україні діє десять саморегулюючих організацій:
КМФБ - Київська міжнародна фондова біржа;
ПТІС - Південно - українська торгівельно – інформаційна
система;
ПФТС - Перша фондова торгівельна система;
ПАРД - Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв;
УАІБ - Українська асоціація інвестиційного бізнесу;
УФБ - Українська фондова біржа;
ДФБ - Донецька фондова біржа;
ПФБ - Придніпровська фондова біржа;
АУФРУ - Асоціація учасників фондового ринку України;
УМВБ - Українська міжбанківська валютна біржа.
Досвід функціонування ринку цінних паперів розвинутих країн свідчить, що СРО ефективно виконують ті функції, котрі на сьогоднішній день в Україні виконуються Комісією - ліцензування, регулювання і контроль за діяльністю професійних учасників фондового ринку.
ІІІ . Флотація компаній.
3.1. Поняття, сутність, ціль флотації.
Флотація - це процес запуску й фінансування підприємства. Термін звичайно визначає процес випуску акцій на фондовий ринок в перший раз (проте термін "флотація на фондовому ринку stock market flotation" більш точніший).
Компанія, яка бажає флотувати, повинна:
- звернутися до керівництва Фондової Біржі з прохання про надання лістингу на "основному ринку". Як тільки акції включені в офіційний список торгуючих на Біржі цінних паперів, акції компанії можуть бути продані і почати обіг на Біржі.
- або задовольнити всі вимоги прийому на другорядний ринок , які будуть менш складнішими, ніж для отримання повного лістингу на основному ринку. Лістинг, в свою чергу, - це прийняття цінних паперів в офіційний список цінних паперів, торгуючих на біржі.
Компанія, яка звертається до Біржі з проханням лістингу повинна виконати ряд умов Біржі і заплатити лістинговий збір. Умови біржі які стосуються того, хто заявляє є наступними:
- статус компанії. Він відповідно діючому законодавству, повинен передбачити право компанії на випуск і продаж власних акцій. Це означає, що в країнах де існує юридична різниця між приватною і акціонерною компанією, заявник повинен представляти акціонерну компанію;
- фінансова історія. Компанія повинна публікувати аудиторські звіти за певний мінімальний період часу, скажімо за два - три роки. Тривалість мінімального періоду залежить від країни. В тому випадку, якщо в країні є два ринка - основний і другорядний, то більш короткий період часу буде співвідноситись з "другорядним" ринком. Вимоги до лістингу визначають також, що найменша дата фінансових звітів, представлених розгляду не повинна бути вищою, ніж 12 місяців до початку припускаючого лістингу. Аудитори рахунків компанії повинні бути повністю незалежні від компанії;
- менеджмент і директора. Біржа може вимагати, щоб за період, який представлений в аудиторських звітах менеджмент компанії зіставався незмінним. Для безпеки інвесторів дуже важливим являється факт, щоб директора, які привели компанію до її теперішнього становища, зісталися на своїх посадах. Біржа також може враховувати необхідним вимагати доказів, що всі менеджери, колективно, мають необхідні навики і досвід для ефективного управління компанією;
- робочій капітал. Біржа може вимагати від заявителя розрахунок робочого капіталу разом з іншими документами заявки. Даний розрахунок емітента повинен показати, що після старанного аналізу і перевірки, компанія має достатній робочий капітал для задоволення своїх теперішніх потреб;
- контролюючий акціонер. Компанія, яка заявляє на лістинг своїх акцій, може мати контролюючою чи дуже важливого акціонера, який має намір зберігати свій контролюючий пакет акцій в компанії. Тоді Біржа вимагає включення подібних фактів в докладний звіт заявки. Там де Біржа, захищає дрібних акціонерів компанії, як у Великобританії, компанія може бути зобов’язана проводити операції і приймати рішення незалежно від контролюючого акціонера і в інших торгових операціях з даним акціонером діяти на відстані витягнутої руки на нормальній комерційній основі: Біржа має право відмовити в надання лістингу на основі невідносності вимогам лістингуміту, а саме, якщо становище компанії таке, що прийняття до лістингу її акцій може пошкодити інвесторам, або компанія потерпіла поразку при подачі заявки до ліміту на іншій Біржі, з якою підписана угода про взаємне визнання. У випадку відмови лістингу, для компанії існує процедура апеляції, якщо компанія збирається заперечити рішення Біржі. Дуже важливими також являються вимоги Біржі до цінних паперів. Так, наприклад, акції повинні відповідати законам країни заявителя, бути вільно передуючими, що означає повну відсутність яких-небудь обмежень на їх продаж-купівлю на фондовому ринку. Також звичайною вимогою являється мінімальна ринкова капіталізація (повна ринкова вартість акції компанії). В Великобританії, наприклад, вимоги до повного лістингу (на основній Фондовій Біржі) включають мінімальну капіталізацію акцій в лістингу компанії в меншій мірі 70 000 фунтів стерлінгів (200 000 ф.с. в випадку боргових паперів). Деякі Біржі мають різні класи лістингу акцій, згідно розміру і історії компанії. Наприклад, Фондова Біржа Moldava, яка відкрилась в серпні 1996 року, має три типу лістингу цінних паперів. Верхній лістинг для компанії з уставним капіталом в 1 млн.доларів США і більше, і існуючим вже більш трьох років. Біржа також потребує, щоб певна мінімальна кількість акцій знаходилася у приватних акціонерів, а не у довгострокових інвесторів чи директорів компанії. Це необхідно для створення адекватного вторинного ринку по даним цінним паперам. Мінімальна пропорція може рівнятися 25 %. Дуже важливим при умові являється визначення Біржою мінімальної кількості маркет-мейкерів і дилерів для акції компанії. Ризик роботи тільки з одним маркет-мейкером заключаються в тому, що ціни по яким торгуються акції, не будуть стільки притягуючими порівняно з тим, якщо б ними торгувало декілька маркет-мейкерів.