МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ОБОВ’ЯЗКОВЕ ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
з дисципліни «Управління проектами»
на тему:
«Основні етапи матеріально-технічної підготовки проекту»
Виконала студентка 5 курсу
факультету економіки та
менеджменту
Перевірила
Суми 2004
Зміст стр.
Розділ 1 Матеріально-технічна підготовка проекту.......................................3
1.1 Правове регулювання договірних відносин.................................3
1.2 Етапи матеріально-технічної підготовки проекту.......................6
1.3 Вимоги до управління у циклі закупівель і поставок................18
Розділ 2 Практична частина.............................................................................21
Список використаної літератури.....................................................................
Розділ 1 Матеріально-технічна підготовка проекту
1.1 Правове регулювання договірних відносин
Матеріально-технічна підготовка є такою ж важливою фазою проекту, як і інші. Основне завдання цієї фази проекту – забезпечити надходження устаткування, конструкцій, матеріалів і послуг у точній відповідності до плану проекту.
Матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених Господарським Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу (стаття 264 Господарського Кодексу України).
Під закупівлями і поставками розуміють заходи, спрямовані на забезпечення проектів ресурсами, майном (товарами), виконанням робіт (послуг), передачею результатів інтелектуальної творчості, пов’язаної з конкретним проектом. Економічні реформи зумовлюють зміни у державному регулюванні господарських відносин. Закупівля є частиною господарських відносин, тому зазначені зміни торкаються їхнього правового регулювання. основною правовою формою організації та регулювання відносин між учасниками (суб’єктами) при здійсненні закупівель є договір – угода сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. Роль договору при закупівлях полягає у правовому закріпленні відносин між суб’єктами цих операцій. На основі чинного законодавства він установлює і захищає зобов’язання між ними, і визначає порядок їхнього виконання.
Існує два основних типа договорів: договір поставки і договір підряду.
Договір поставки – це договір, згідно з яким постачальник, що є підприємцем, зобов’язується в обумовлені терміни передати у власність (або повне господарське ведення, або оперативне управління) покупцю товар, призначений для підприємницької діяльності чи інших цілей, не пов’язаних з особистим споживанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього визначену ціну.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір поставки укладається за вільним розсудом сторін, тобто, як правило, відсутній обов’язок постачальника вступати в договір. В певних випадках законодавство зобов’язує постачальника укласти договір за вимогою покупця, зокрема це стосується постачання продукції на Крайню північ або з метою державних потреб.
Предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом (стаття 266 ГКУ).
Строки та порядок поставки по договору:
· договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік;
· строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам;
· у разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо);
· у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем.
· Договір підряду регулює закупівлі, необхідним об’єктом яких є результат певних дій. Суть відносин, що виникають при подібних закупівлях, полягає в тому, що одна сторона за завданням іншої зобов’язується виконати для неї за плату певну роботу (замовлення), результат якої переходить у власність замовника. Договір підряду може укладати замовник з одним підрядником або з двома і більше підрядниками.
На підставі такого роду зобов’язань здійснюють:
· створення нового майна (будівництво підприємств, доріг);
· ремонт і реконструкцію певних об’єктів (реконструкцію і капітальний ремонт будівель, споруд, обладнання, ремонт і технічне обслуговування машин, устаткування);
· реалізацію результатів творчої діяльності (виконання наукових досліджень, проектно-конструкторської документації, створення виробничих нововведень – зразка нового виробу).
Договір підряду повинен передбачати:
· найменування сторін; місце і дату укладення;
· предмет договору (найменування об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом);
· строки початку і завершення будівництва, виконання робіт;
· права і обов'язки сторін;
· вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт);
· порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва;
· режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт);
· порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки;
· страхування ризиків, фінансові гарантії;
· відповідальність сторін (відшкодування збитків);
· урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору (стаття 318 ГКУ).
1.2 Етапи матеріально-технічної підготовки проекту
Зміна умов господарювання сприяла появі нової структури матеріально-технічного забезпечення проектів, до складу якої ввійшли такі етапи:
1. Підготовка специфікацій і технічних умов, що характеризують кількість та якість необхідного устаткування, машин і механізмів, конструкцій, матеріалів, робіт і послуг.
2. Планування та організація процесу закупівель.
Існують прямі, посередницькі і біржові організаційні форми закупівель, відповідно до яких передбачено:
· за прямих форм правовий зв’язок існує між двома суб’єктами закупівель; між ними укладається відповідний договір;
· за посередницьких – особа, що здійснює проект, вступаю у правові відносини з посередником, тобто з особою, що сприяє забезпеченню проекту необхідними ресурсами;
· за біржових – члени біржі здійснюють біржову торгівлю безпосередньо від свого імені і за свій рахунок, або від імені клієнта і за його рахунок, або від свого імені за рахунок клієнта, або від імені клієнта за свій рахунок. Відвідувачами біржових торгів можуть бути юридичні та фізичні особи, які є членами біржі і володіють правом на укладання біржових угод.
Захист порушених або заперечених прав та інтересів підприємства і підприємців при здійсненні закупівель є справою арбітражних (як правило) і загальних (у деяких випадках) судів.
3. Вивчення можливих джерел закупівлі ресурсів і переговори з можливими постачальниками.
З розвитком ринкової інфраструктури з’явилася можливість забезпечення матеріально-технічними ресурсами такими шляхами:
· придбання на товарних ринках;
· оптова торгівля;
· лізинг;
· придбання на ярмарках, виставках, аукціонах та у промислових центрах країн.
Оптова торгівля формує збутову сферу, яка включає спеціалізовані торгові підприємства, а також філіали та відділи промислових фірм. Ця сфера є зв’язуючим ланцюгом між виробниками та широкою мережею роздрібної торгівлі. До функцій даного комплексу входять:
· закупівля великими партіями по мірі надходження заяв споживача;
· доставка товарів споживачам;
· сортування;
· стандартизація;
· розфасовка і інші види діяльності.
Використання лізингу як оренди устаткування дає певні переваги, тому що при цій формі забезпечення матеріально-технічними ресурсами на базі сучасних технологій, які відповідають вимогам міжнародного ринку, не треба початкових великих фінансових коштів. Усі затрати на першому етапі оплачує лізингова компанія.
Одним з можливих варіантів придбання ресурсів є також укладання бартерних угод. Бартерна угода – це без валютний, але оцінений і збалансований обмін товарами, який оформлюється єдиним договором (контрактом). Оцінка товарів проводиться з метою еквівалентного обміну, а також необхідна для митного обліку, визначення страхових сум, оцінки претензій, начислення санкцій. Умовою еквівалентності товарообороту є обмін товарів по договірним цінам, основою яких є світові ціни. Розраховуються по взаємним претензіям (штрафи, уцінки) при бартерних операціях, як правило, додатковими поставками чи зменшенням поставки товарів. В останній час кількість бартерних угод значно зменшилась, але все ж таки, вони мають місце.