По-друге, це співробітники підприємств, які можуть прийматиучасть в підготовці бізнес-плану. Знайомство з документом дозволяєотримати їм чітке уявлення про стратегічні напрямки розвитку, атакож про тактичні прийоми. На цій основі кожен фахівець визначаєсвій діапазон робочих обов'язків у вирішенні загальних проблем підприємства.
По-третє, це потенційні інвестори. Для реалізації проекту необхідна перспективна ідея, програма дій по її реалізації і джерела фінансування. Перші два елементи є результатом пошуків і розробок підприємців, але далеко не завжди у них є необхідні грошові кошти, як наголошувалося вище. Тоді доводиться залучати капітали ззовні, для чого необхідно переконати потенційних інвесторів у високій мірі надійності, перспективності, опрацьованості і окупності проекту.
Бізнес-план можуть запитати і офіційні, державні органи, без дозволу, згоди яких підприємець не може здійснювати замысленный проект операції.
В той же час підприємці, фірми зовсім не зацікавлені в широкому поширенні і розголошуванні своїх планів дій. Адже конкуренти, з'ясувавши наміри фірми, що розходяться з їх інтересами, здатні утруднити проведення бізнес-плану в життя. З цих позицій бізнес-план, будучи власністю підприємства і представляючи комерційну таємницю, повинен охоронятися від сторонніх очей. Отже коло осіб і організацій, яких бізнесмен знайомить з планом своїх операцій, належить обмежувати. Правила ведення бізнесу передбачають, що знайомитися з бізнес-планом можна лише з дозволу підприємця.
Узагальнюючи вищесказане, можна сформулювати наступні основні завдання, які вирішує підприємство за допомогою бізнес-плану:
- визначення ємкості і перспектив розвитку ринку збуту продукції по основному виробництву;
- оцінка можливих витрат по виготовленню і реалізації продукції і послуг;
- порівняння витрат з можливими цінами для прогнозування прибутку;
- виявлення в планеруванні фінансово-господарської діяльності можливих прорахунків і помилок;
- визначення доцільності розвитку даного виробництва в економічних умовах, що склалися.
Опанування мистецтва складання бізнес-планів сьогодні стає украй актуальним через три причини. По-перше, в нашу економіку йде нове покоління підприємців, багато хто з них ніколи не керував хоч яким-небудь комерційним підприємством, і тому дуже погано представляють весь круг чекаючих їх проблем, особливо в ринковій економіці. По-друге, змінне господарське середовище ставить і дослідних керівників підприємств перед необхідністю інакше прораховувати свої майбутні кроки і готуватися до незвичної справи - боротьби з конкурентами, в якій не буває дрібниць. По-третє, розраховуючи отримати іноземні інвестиції для підйому нашої економіки, необхідно уміти обгрунтовувати свої заявки і доводити інвесторам, що ми здатні прорахувати всі аспекти використання таких інвестицій не гірше за бізнесменів з інших країн.
При цьому особиста участь керівника в складанні бізнес-плану настільки важлива, що багато зарубіжних банків і інвестиційні фірми відмовляються взагалі розглядати заявки на виділення засобів, якщо стає відомо, що бізнес-план з початку і до кінця був підготовлений консультантом з боку, а керівником лише підписаний. Це не означає, звичайно, що не треба користуватися послугами консультантів - зовсім навпаки, залучення експертів вельми вітається інвесторами. Мова про інше - складання бізнес-плану вимагає особистої участі керівника фірми або людини, що збирається відкрити свою справу. Включаючись в цю роботу особисто, він як би моделює свою майбутню діяльність, перевіряючи на фортецю і сам задум, і себе: чи вистачить у нього сил забезпечити успіх проекту і рушити далі?
При складанні бізнес-плану необхідно мати на увазі, що спеціальна література, де розглядаються методичні питання складання бізнес-планів, в основному перевідна. У ній детально викладаються питання складання бізнес-плану стосовно фірм, що працюють за законами розвиненої ринкової економіки.
Вітчизняні підприємства мають доки невеликий досвід роботи в умовах ринку, та і ринкові стосунки ще далекі від їх рівня в розвинених країнах. Економічна і соціальна ситуація, в якій працюють наші підприємства, не дозволяє здійснювати пряме використання зарубіжних методичних розробок при складанні бізнес-планів російськими підприємствами. Необхідна їх адаптація до реальних економічних умов нашої країни. Тому розробка методики складання бізнес-плану підприємства, адекватної що склався в даний час в Україні економічним умовам, є досить актуальною проблемою. В будь-якому разі, з причини різноманіття цілей, сфери вживання не існує загальноприйнятою, єдиною для всіх, регламентованої форми і структури бізнес-плану. В той же час при значних зовнішніх відмінностях бізнес-планів методи їх розробки мають загальне коріння. Це дозволяє для вирішення проблем методичного забезпечення розробки бізнес-плану користуватися найбільш типовими методами його складання. Як правило, в бізнес-плані описується організаційна форма підприємства, продукція і послуги, які планується надати, передбачуване або фактичне місце розташування підприємства, план управління і контролю, необхідна кількість персоналу і можливі ризики. Бізнес-план включає опис галузі і тенденцій її розвитку, дані про потенціал підприємства. У нім розглядаються цільові ринки, конкуренція, питання збуту продукції, реклами, ціноутворення. Бізнес-план повинен включати план придбання (залучення) необхідного капіталу і опис того, як ці гроші використовуватимуться, зразковий балансовий звіт для забезпечення відповідного грошового потоку.
Таким чином, склад бізнес-плану і його деталізація визначається специфікою і сферою його діяльності, розмірами передбачуваного ринку, наявністю конкурентів і перспективами зростання підприємства.
Для того, щоб бізнес-план міг повною мірою виконувати свої функції, він повинен відповідати ряду вимог:
- бізнес-план має бути професійним. За змістом, зовнішньому вигляду судять про компетенцію підприємця, що розробив цей бізнес-план. Документ має бути написаний простою і зрозумілою мовою з використанням коротких і чітких формулювань;
- бізнес-план має бути роздільний на глави (розділи) і складений так, щоб будь-який інвестор міг легко відшукати в плані розділи, що цікавлять його, частини, пункти. З цією метою необхідно передбачити функціональний підрозділ кожної глави. Для повнішого і наочнішого сприйняття інформації рекомендується використовувати таблиці, схеми, діаграми, графіки. Об'єм бізнес-плану не повинен перевищувати 20-25 машинописних сторінок;
- бізнес-план повинен володіти комплексністю, тобто містити виробниче, маркетингове організаційне, фінансове забезпечення; мати перспективний характер, тобто забезпечувати можливість розробки на його основі подальших планів із збереженням спадкоємності розвитку;
- слід заручитися об'єктивною оцінкою бізнес-плану. Перш за все, необхідно ознайомити з ним всіх членів підприємницького колективу. Бізнес-план повинен спиратися на реальні факти і обгрунтовані пропозиції. Головний бухгалтер повинен ретельно перевірити всі фінансові розрахунки. По можливості висновок по бізнес-плану повинен зробити аудитор. Іншими словами, жоден потенційний інвестор не повинен виявити якої-небудь помилки в бізнес-плані;
- бізнес-план повинен володіти гнучкістю, що забезпечує можливість внесення коректувань в розроблені програми;
- необхідно контролювати поширення бізнес-плану, оскільки він містить конфіденційну інформацію про бізнес підприємця або групи підприємців.
Слід нумерувати кожен екземпляр. В будь-якому разі при першому знайомстві з потенційним інвестором слід представити йому короткий огляд або зведення даних, і якщо інвестор виразив свою зацікавленість, лише в цьому випадку можна представити йому детальний план.
Ясно, що виконання всіх вимог можливе лише при певній структурі і логіки побудови бізнес-плану.
Зазвичай бізнес-план включає наступні розділи:
- резюме;
- опис стану галузі, підприємства і передбачуваної до освоєння продукції;
- вивчення і аналіз ринку;
- план маркетингу;
- можливості виробництва (виробничий план);
- організація реалізації проекту;
- фінансовий план.
Приведемо основні рекомендації за змістом розділів бізнес-плану, детальніше зупинившись на фінансовому плані. Схемний, типова структура бізнес-плану представлена на рис.1.3.
У першому розділі бізнес-плану проводиться аналіз стану і перспектив розвитку галузі, який покликаний вирішити в основному два завдання:
1) вивчити стан і тенденції розвитку галузі як об'єкту інвестування;
2) отримати вихідну інформацію для прогнозів об'єму виробництва продукції і послуг, які може випускати дане підприємство, виходячи їх умов конкуренції.
Для вирішення першого завдання в бізнес-плані доцільно дати ретроспективний аналіз поточного стану справ в галузі, розвиток галузі в попередній період (5-10 років), описати можливі тенденції подальшого розвитку:
- галузі в цілому;
- підприємств галузі;
- розвитку відповідних виробництв в регіонах, де планується збут продукції;
- за кордоном.
При виконанні аналізу необхідно звернути особливу увагу, чи виникали які-небудь підприємства в галузі останніми роками, чи планується поява нових підприємств найближчим часом, в середньостроковій перспективі.
Для вирішення другого завдання необхідно описати основних конкурентів на регіональному, внутрішньому і зовнішніх ринках по наступних позиціях:
- номенклатура і об'єми продукції, що випускається ними;
- ринки, на яких вони працюють;
- конкурентоспроможність їх продукції;
- цінова політика і політика в області збуту;
- стан виробничої бази.