За мірою впливу на функціонування операційних систем підприємства ризики можна класифікувати як:
– допустимі ризики, що означають загрозу нормальному функціонуванню операційної системи і обумовлюють можливість зменшення випуску запланованої кількості продукції (послуг) та відповідного прибутку;
– критичний ризик, який загрожує зупинці більшості виробничих процесів, неотриманню продукції (послуг) і повної витрати виручки від її реалізації;
– катастрофічний ризик, який загрожує припиненням діяльності підприємства та наступному його банкрутству.
5. Вплив чинників зовнішнього і внутрішнього середовища
Енергетична безпека підприємства пов’язана з тим, наскільки його операційна система, зокрема, підсистема забезпечення може протистояти *** впливу змін зовнішнього та внутрішнього середовища.
Фактори зовнішнього середовища організації, що визначають рівень ризику енергозабезпечення, можна поділити на фактори прямої дії, які безпосередньо визначають рівень ризику, та фактори непрямої дії, які опосередковано впливають на стан ризику.
До факторів прямої дії (впливу) належать:
– законодавство, яке регулює господарську діяльність постачальників та споживачів енергоресурсів (насамперед, податкова система);
– стан конкуренції між енергопостачальниками, що впливає на рівень цін на ринках енергоресурсів;
– стан взаємин між постачальниками та споживачами енергоресурсів;
– ефективність діяльності органів державної влади, зокрема, правоохоронних органів, щодо недопущення несанкціонованих дій місцевої влади (корупція), кримінальних угрупувань (рекет).
До факторів непрямої (опосередкованої) дії належать:
– міжнародна обстановка, зміни якої впливають на економічну діяльність і зокрема, курс валют;
– надзвичайні події у світі і державі (стихійне лихо тощо);
– економічний стан в державі і, зокрема, нафтопереробній галузі, електроенергетиці та аграрному секторі.
Негативний вплив (дії) зовнішнього середовища має об’єктивний характер:
– стан кон’юктури ринків енергоресрусів та аграрної продукції;
– форс-мажорні обставини.
Фактори зовнішнього середовища, що визначають рівень ризиків в енергозабезпеченні:
– деформація структури економіки країн, зокрема, її тінізація;
– недосконала система оподаткування.
До зовнішніх чинників, що визначають ризики в енергозабезпеченні, відносять:
– інфляцію;
– ризик країни;
– політичні процеси.
Внутрішні чинники, що впливають на ризики в енергозабезпеченні:
– обсяг обігових коштів;
– розмір дебіторської заборгованості;
– рівень менеджменту.
Фактори внутрішнього середовища, що визначають рівень ризиків в енергозабезпеченні:
– значна міра *** основних виробничих фондів.
Негативний вплив (дії) внутрішнього середовища має суб’єктивний характер:
– неефективна робота персоналу підприємства.
6. Негативні наслідки нестабільного енергозабезпечення
Можна виділити три рівні стабільності функціонування операційної системи підприємства:
а) значна нестабільність, коли операційна система функціонує час від часу в зв’язку з нестачею енергоресурсів (внаслідок відсутності коштів на їх придбання, система виходу з ладу окремих елементів енергосистеми тощо);
б) неповна стабільність, коли функціонування операційної системи в окремих випадках частково порушується але внаслідок оперативного втручання (надходження енергоресурсів, реманенту енергосистеми) продовжує функціонувати;
в) динамічна стабільність, коли функціонування операційної системи забезпечується ефективним управлінням енергетичною безпекою.
Наслідки виходу з ладу підсистеми енергозабезпечення – це сукупність змін економічних, екологічних, соціальних показників, викликаних порушенням нормального функціонування операційної системи.
Наслідки виходу з ладу підсистеми енергозабезпечення розділяють на два види:
– економічні наслідки, що піддаються вартісній оцінці;
– інші (екологічні, соціальні тощо) наслідки, що не піддаються вартісній оцінці і вимірюються в інших (невартісних) одиницях.
Відсутність можливості оцінювати усі наслідки порушенням енергозабезпечення ускладнює загальну оцінку витрат, їх аналіз та вибір пріоритетів при реалізації заходів щодо підвищення рівня енергетичної безпеки.
Всі витрати, пов’язані з виходом з ладу (погіршенням роботи) енергетичної підсистеми підприємства можна розділити на:
1) витрати, спрямовані на попередження наслідків виходу з ладу енергопідсистеми, вірогідність яких буде в майбутньому (витрати на збільшення запасів нафтопродуктів, резервування електрогенеруючих потужностей тощо);
2) втрати, спрямовані виходом з ладу енергетичної підсистеми (псування виробленої продукції, недодержанням урожаю, продукції тваринництва);
3) витрати на усунення або зменшення шкоди, спричиненої виходом з ладу енергопідсистем (витрати на відновлення продуктивності поголів’я тощо).
Перерви в енергопостачанні обумовлюють зниження ефективності використання всіх виробничих ресурсів – трудових ресурсів виробничих площ, матеріальних ресурсів.
7. Система управління енергетичною безпекою підприємства
Управління енергетичною безпекою доцільно розглядати як складову енергетичного менеджменту та операційного менеджменту.
Як складова менеджменту управління енергетичною безпекою фокусує свою увагу на функціонуванні операційної системи в умовах невизначеності і ризиків у забезпеченні процесу виробництва продукції (послуг) енергоресурсами.
Як складова енергетичного менеджменту енергетичною безпекою зосереджує свою увагу на функціонуванні підсистем забезпечення підприємства енергоресурсами та їх ефективному використанні.
Енергетична безпека підприємства формується апаратом управління (адміністрацією) шляхом розробки та реалізації відповідної системи заходів, внаслідок цього забезпечується стабільна і ефективна виробничо-збутова діяльність.
Концептуальні підходи до управління енергетичною безпекою полягають в наступному:
а) прогнозуванні результатів функціонування операційною системою підприємства в умовах невизначеності і ризиків енергозабезпечення;
б) оцінці;
в) аналізі чинників, що зумовлюють ситуації підвищеного ризику в енергозабезпеченні;
г) розробці системи заходів щодо запобігання (недопущення) та зменшення втрат від неврахування (непопередження) факторів ризику.
д) формування ризикостійкості енергопідсистеми, яка б дозволила нейтралізувати чи компенсувати негативні результати.
Формування системи управління енергетичною безпекою підприємства має включати неявність:
– системи показників енергетичної безпеки підприємства;
– посівний моніторинг та оцінка рівня енергетичної безпеки підприємства;
– з’ясування і класифікація умов, чинників та загроз економічній безпеці;
– визначення суб’єкта управління цим процесом, його функцій, повноважень, відповідальності тощо;
– опрацювання алгоритму впливу суб’єкта управління на об’єкт управління.
Важливою складовою управління енергетичною безпекою підприємства є стратегічне планування енергетичної безпеки.
Стратегічний план енергетичної безпеки включає основні перспективні заходи щодо удосконалення постачання та використання енергоресурсів.
Кожному підприємству доцільно мати детально опрацьований оперативний план забезпечення енергетичної безпеки, який розробляється на підприємстві стратегічного плану і час від часу переглядатися, адекватно враховуючи зміни зовнішнього та внутрішнього середовища.
Ефективне управління енергетичною безпекою підприємства спрямоване на забезпечення:
– фінансової стабілізації підприємства;
– конкурентоспроможності продукції (високої якості та низької собівартості);
– нормативного функціонування операційної системи, її підсистем, зокрема, підсистеми енергозабезпечення;
– стабільності кадрового складу, високої його кваліфікації та мотивації;
– екологічності виробництва.
Енергетична безпека підприємства з організаційно-правового погляду включає систему захисту виробничого персоналу, енергетичних систем, машин і обладнання, запасів енергоресурсів, а також систем транспортування (передачі) енергоресурсів.
Зазначена система захисту потенціалу підприємства має бути компетентною і включати:
– законодавчий захист пов’язаний із забезпеченням недоторканості особи, правового захисту власності в т.ч. й інтелектуальної, компетентної інформації тощо;
– організаційно-технічний захист, що здійснює службу безпеки підприємства з відповідним технічним забезпеченням.
8. Управління ризиками в сфері енергозабезпечення
Управління ризиком енергозабезпечення – це сукупність дій, спрямованих на:
– встановлення джерел, факторів і видів ризиків (їх ідентифікацію);
– якісну і кількісну оцінку величини ризику;
– адаптацію до ризиків (зменшення його рівня і запобігання втрат);
– контроль ризиків.
Управління ризиками енергозабезпечення полягає в наступному:
– ідентифікація (визначення) ризику;
– оцінка величини ризику;
– прогнозування наслідків ризику;
– страхування ризику.
Доцільно здійснювати якісну і кількісну оцінку ризиків енергозабезпечення.
Якісна оцінка ризиків енергозабезпечення передбачає з’ясування джерел виникнення ризиків та невизначеності.
Кількісна оцінка ризиків енергозабезпечення передбачає визначення можливості виникнення ризиків, їх частоти, економічну оцінку можливих збитків (недоотримання продукції чи послуг, прибутків, моральні збитки тощо).