ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОВЕДЕННЯ АМОРТИЗАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА
1.1. Поняття та класифікація основних засобів та порядок визначення сум амортизаційних нарахувань
1.2. Методи нарахування амортизації у зарубіжних країнах
1.3. Типи покращення та відтворення основних фондів підприємства
РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ПРОВЕДЕННЯ АМОРТИЗАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА
2.3. Аналіз зносу і відновлення основних фондів
2.4. Аналіз ефективності використання основних фондів
РОЗДІЛ 3
НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ АМОРТИЗАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА
3.1. Амортизаційна політика підприємств у сучасних умовах господарювання
3.2. Моделі підвищення ефективності амортизаційної політики підприємства
3.3. Оцінка економічного ефекту прискореної амортизації на промислових підприємствах в умовах реформування державної амортизаційної політики
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючих основних фондів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої ваги амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.
Актуальність теми дослідження. За останні роки амортизаційна політика зазнала певних прогресивних змін, але вона так і не стала найважливішим важелем держави для впливу в позитивному плані на економічні процеси і, в першу чергу, на активізацію інвестиційної діяльності і технічне переозброєння виробництва. Однією з причин такого стану визнається недооцінкою ролі і значенням амортизаційної політики в розвитку національної економіки.
Незважаючи на високу ступінь опрацьованості окремих сторін амортизаційної політики багато напрямків, що стосуються теоретичних основ і методики оцінки її ефективності, ще не отримали належного розвитку.
Недостатньо повно розроблено питання змісту амортизаційної політики щодо складових її елементів, не відпрацьована методика оцінки ефективності проведеної амортизаційної політики, як на макро-, так і на мікрорівні.
Досить проблематичними є питання принципів розробки амортизаційної політики та інструментів її реалізації на практиці.
Об'єктом дослідження є амортизаційна політика на макро - та мікрорівні.
Метою дипломної роботи є удосконалення принципів та інструментів амортизаційної політики, розробка методів оцінки її ефективності та напрямків вдосконалення для забезпечення простого і розширеного відтворення амортизованого майна організацій.
Для досягнення поставленої мети було потрібно вирішення наступних завдань:
– виявити сутність амортизації, амортизаційних відрахувань, амортизаційної політики на макро - та мікрорівні, сформувати основні блоки амортизаційної політики;
– дослідити і систематизувати принципи побудови амортизаційної політики, уточнити сутність основних інструментів державного впливу на господарюючі суб'єкти і розкрити механізм їх впливу на мікрорівні;
– розробити науково-методичні підходи до оцінки результативності амортизаційної політики;
– виявити механізм впливу амортизаційної політики на інвестиційну та інноваційну діяльність, економічні та фінансові показники функціонування комерційних організацій;
– узагальнити думки вчених і фахівців у галузі напрямів вдосконалення амортизаційної політики в сучасних умовах;
– запропонувати і науково обґрунтувати напрями удосконалення амортизаційної політики.
Теоретичною та методологічною основою дослідження стали наукові праці в галузі загальної економічної теорії (в тому числі основного капіталу та амортизації), теорії податків та оподаткування, законодавчі та нормативні акти у галузі оподаткування, концепції та програми реформування і розвитку економіки України, публікації наукових видань.
У процесі дослідження використовувалися різні методи наукового пізнання, що застосовуються як на емпіричному, так і теоретичному рівнях: загальнонаукові (діалектика, аналіз, синтез, системність, комплексність), спеціальні економічні (порівняння, ряди динаміки, графічний, середніх величин), а також економіко-математичне моделювання.
Наукова новизна дослідження полягає в ролі амортизаційної політики в умовах ринкової економіки, що дозволяє визначати найбільш ефективні форми амортизації в умовах конкретної економічної ситуації.
Теоретичне значення дослідження полягає в систематизації принципів та інструментів амортизаційної політики, формуванні складових її структурних елементів; в обґрунтуванні авторської позиції на науково-методичне забезпечення оцінки ефективності амортизаційної політики на макро - і мікрорівні; у виявленні механізму впливу амортизаційної політики на інвестиційну та інноваційну діяльність, економічні процеси на макро - і мікрорівні; в пропозиції конкретних напрямів вдосконалення амортизаційної політики.
Практична значимість дослідження полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані в реальній практиці організацій, і дозволять їм приймати економічно обґрунтовані рішення, вносити корективи у діючу амортизаційну політику.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОВЕДЕННЯ АМОРТИЗАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА
1.1. Поняття та класифікація основних засобів та порядок визначення сум амортизаційних нарахувань
Основні засоби підприємства це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом.
Починати аналіз основних фондів слід з ознайомлення зі складом основних фондів у цілому на підприємстві і за окремими групами. При цьому виявляється рух і напрямок зміни основних фондів, питома вага промислових основних фондів, виробничих основних фондів в інших галузях і невиробничих основних фондів.
Вивчаючи зміну структури основних фондів у вартісному виразі, з'ясовують, за рахунок чого вона сталася - за рахунок зміни складу будівель і споруд чи складу машин, обладнання та інших груп основних засобів.
Важливою умовою раціональної зміни складу будівель і споруд є зростання виробничої площі як порівняти з невиробничою, зокрема виробничої площі цехів, де відбуваються виробничі процеси.
Завдання аналізу стану та ефективності використання основних виробничих фондів можна визначити так:
а) виявлення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними фондами, тобто встановлення відповідності величини, складу та технічного рівня фондів виробничій програмі підприємства;
б) визначення рівня використання основних фондів і факторів, які впливають на нього;
в) установлення належної комплектності наявного парку обладнання;
г) з'ясування ефективності використання обладнання в часі та за потужністю;
д) розрахунок впливу використання основних фондів на обсяг продукції;
е) виявлення резервів підвищення ефективності використання основних фондів [5; c.220].
Джерелами інформації для аналізу основних фондів підприємства є: паспорт підприємства; план економічного та соціального розвитку; план технічного розвитку; форма 1 «Баланс підприємства»; форма 4 «Звіт про власний капітал»; форма 1-П «Звіт підприємства (об'єднання) з продукції»; форма 11-ОФ «Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)».
Крім названих джерел інформації, для аналізу використовуються також дані проведених на підприємстві інвентаризацій, інвентарні картки обліку основних засобів тощо.
Аналіз складу, динаміки, структури і технічного стану основних фондів.
Основні напрями аналізу використання основних фондів та послідовність його проведення показано на табл. 1.1.1.
Аналіз основних фондів починають із визначення забезпеченості підприємства основними фондами. Для цього необхідно з'ясувати, чи достатньо в підприємства основних фондів, яка їхня динаміка, склад, структура, технічний стан, яким є рівень виробництва та його організація.
Велике аналітичне значення мають показники структури основних фондів. Насамперед аналізують розподіл основних фондів підприємства на основні виробничі фонди головного виду діяльності, основні виробничі фонди інших видів діяльності (наприклад, закладів торгівлі та громадського харчування у складі промислового підприємства) і фонди невиробничого призначення.
Основні виробничі фонди головного виду діяльності є такою частиною основних фондів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих фондів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, відповідно до часу використання. Поновлюються основні виробничі фонди через капітальні вкладення.
Невиробничі основні фонди це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які перебувають на балансі підприємства і не використовуються в господарській діяльності. Вони відтворюються тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.