Поріг рентабельності - це така виручка від реалізації, при якій підприємство вже не має збитків, але ще не має і прибутків. Валової маржі в точності вистачає на покриття постійних витрат і прибуток дорівнює нулю.
Прибуток = поріг рентабельності ?·ВМ - постійні витрати = 0 (7.5)
Поріг рентабельності = постійні витрати: ВМ, (7.6)
де ВМ- валова маржа (у відносному вираженні).
Поріг рентабельності і зону беззбитковості також можна визначити графічно.
Знаючи, якій кількості вироблених товарів відповідає (при даних цінах реалізації) поріг рентабельності, можна визначити граничне (критичне) значення обсягу виробництва (у штуках і т.п.). Спад обсягу виробництва нижче цієї кількості підприємству невигідний: обійдеться „дорожче”. Формули звичайно використовують такі:
Гранична кількість товару =
= поріг рентабельності даного товару / ціна реалізації =
= постійні витрати, необхідні для діяльності підприємства.(7.7)
(ціна одиниці товару - змінні витрати на одиницю товару)
Але якщо передбачається випускати кілька видів товарів, то розрахунок обсягу виробництва, що забезпечує беззбитковість, наприклад, товару №1, здійснюють найчастіше за формулою, що враховує роль цього товару в загальному виторзі від реалізації і що приходиться, таким чином, на його частку в постійних витратах.
Тоді замість формули (7.7) користуються формулою (7.8):
Гранична кількість товару =
= (усі постійні витрати підприємства питома вага товару №1 в загальній виручці) / (ціна товару №1 – змінні витрати на одиницю товару №1). (7.8)
Пройшовши поріг рентабельності, фірма має додаткову суму валової маржі на кожну чергову одиницю товару, зростає і маса прибутку. Визначити її після проходження порога рентабельності можна за формулою
Маса прибутку після проходження порога рентабельності =
(кількість товару, що продана після проходження порогу рентабельності ? валова маржа). Загальна кількість проданого товару (7.9)
Модель запасу фінансової міцності підприємства наступна:
Запас фінансової міцності = виручка від реалізації – поріг рентабельності. (7.10)
На практиці завдання максимізації маси прибутку зводиться до визначення такої комбінації витрат, коли прибуток найвищий з усіх можливих варіантів.
Таблиця 7.2 - Рівень і динаміка ключових показників операційного аналізу
| Показники | Інтенсифікація капіталу (автоматизація) | Інтенсифікація прямої праці | Коментарі |
| Коефіцієнт валової маржі | Вище | Нижче | Змінні витрати в автоматизованому виробництві відносно нижче |
| Операційний важіль | Вище | Нижче | Операційний важіль як міра залучення постійних витрат в автоматизованому виробництві вище |
| Запас фінансової міцності | Нижче | Вище | Через більш високий поріг рентабельності в автоматизованому виробництві запас фінансової міцності звичайно нижче |
| Діапазон прийнятних рішень для менеджменту | Вужче | Ширше | При високих постійних витратах в автоматизованому виробництві менеджмент більш „заблокований”, тобто має менше варіантів вибору рішень |
| Загальний рівень ризику, зв'язаного з господарською діяльністю | Вище | Нижче | Фактор ризику акумулює всі перераховані вище фактори |
Висновок
Для підприємств, обтяжених виробничими фондами (значна частка постійних витрат), висока сила операційного важеля становить значну небезпеку: в умовах економічної нестабільності, падіння платоспроможності клієнтів і дії інфляції кожен відсоток зниження виторгу обертається катастрофічним падінням прибутку і входженням підприємства в зону збитків. Більша частина варіантів вибору продуктивних управлінських рішень виявляється „заблокованою”.
Впровадження автоматизації приводить до відносного збільшення постійних витрат у собівартості одиниці продукції, а з зростанням постійних витрат зростає і підприємницький ризик, тому керівництво автоматизованих підприємств повинно мати продуману довгострокову стратегію діяльності і бути уважним щодо прийняття інвестиційних рішень.
Можливості управління підприємств з автоматизованим виробництвом і підприємств з інтенсифікацією прямої праці в досягненні поставлених цілей відрізняються, причому високі темпи інфляції збільшують ці розходження.
Слід зазначити, що в автоматизованому виробництві управління структурою витрат має більше можливостей, ніж при використанні переважно прямої праці робітників. При наявності широкого вибору корисно вирішити, що вигідніше мати: високі змінні витрати і низькі постійні, чи навпаки. Однозначної відповіді на це питання не існує, переваги і недоліки є в будь-якого варіанта, і вибір буде залежати від фінансових цілей підприємства, його вихідного положення й обставин.
Література
1. Закон України "Про бухгалтерський облік, фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.1999 р. Із змінами і доповненнями.
2. Аналіз вигід і витрат: Практ.посібник. Секретаріат ради Скарбниці Канади, /Пер. з англ.. С. Соколик. Наук.ред. і пер. О. Кілієвич. – К.: Основи, 2000. – 175 с.
3. Анисимов О.С. Методология: функция, сущность, становление. – М.: РАГС, 1996.
4. Белошапка В.А., Загорий Г.В. Стратегическое управление – К.: Абсолют - В, 1998.
5. Бланк И.А. Финансовый менеджмент. - К.: Эльга, Ника-центр, 2004.- 656 с.
6. Василенко В.О. Теорія і практика прийняття управлінських рішень: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2003. – 420 с.
7. Вітлінський В.В. Аналіз ризиків.– К.: КНЕУ, 2002.- 198 с.
8. Галасюк В.В. Об основных процедурах принятия управленческих решений.// Фондовый рынок - 2000г. -№ 24.
9. Гинзбург А.И. Прикладной экономический анализ. –СПб: Питер, 2005 -320с.
10.Головко Т.В., Сагова С.В. Стратегічний аналіз: Навч.метод. посібник для самост. вивч. дисципліни. – К.: КНЕУ, 2002.-198 с.