Смекни!
smekni.com

Основні засади управління операційними системами (стр. 2 из 5)

· прихованих витрат, що важко піддаються обліку через:

- надмірне переміщення матеріальних ресурсів між посередниками до кінцевого споживача;

- ослаблену відповідну реакцію споживача внаслідок віддаленого місцезнаходження ринку споживання.

Критерієм дослідження загальних витрат є їх мінімізація.

4 Інфраструктура, яка передбачає:

· розгалужену транспортну систему;

· потребу в електроенергії;

· телекомунікації.

5 Якість професійної підготовки робочої сили, що означає:

· освітній і професійний рівень місцевих працівників;

· готовність і способи до навчання.

6 Постачальники (наявність їх високопрофесійної і конкурентноздатної мережі).

7 Місцезнаходження інших об’єктів компанії, яке впливає на асортимент і обсяг продукції, що виробляється цим об’єктом.

8 Зони вільної торгівлі (це закриті регіони, що перебувають під наглядом митної служби і в яких товари іноземного виробництва продаються без звичних митних формальностей).

9 Політичний ризик (для іноземних інвесторів).

10 Державні бар’єри (що не мають законодавчої сили на входження в галузь і розміщення об’єктів, але потребують урахування):

· неюридичні;

· культурні.

11 Торгові союзи, які:

· надають перевагу новим ринкам з нижчими загальними витратами;

· дозволять конкурувати на нових ринках (приклад: розміщення японської автомобільної промисловості в Європі до 1992 року).

12 Екологічні вимоги:

· вплив на навколишнє середовище;

· фінансові наслідки екодеструктивного впливу;

· взаємовідносини з населенням.

13 Країна-споживач. Ураховується:

· освітній рівень місцевого населення;

· якість життя.

14 Конкурентоспроможні переваги полягають у перенесенні основної бази виробництва в регіон, де заохочуються інновації:

· визначається стратегія;

· розробляється виріб і технологічний процес;

· створюється критична маса виробництва.

Основними методами розміщення промислових підприємств є:

· макроаналіз – оцінювання альтернативних регіонів, субрегіонів і окремих населених пунктів;

· мікроаналіз – оцінювання конкретних ділянок у вже вибраному населеному пункті.

Для макроаналізу використовують:

· фактор-рейтингові системи, що базуються на визначенні шкали оцінок (у балах) основних чинників, що впливають на вибір місця роміщення;

· лінійне програмування:

- симплекс-метод;

- транспортну задачу;

· метод центру ваги (графічний метод), що базується на урахуванні:

- розміщення вже існуючих об’єктів;

- відстані між ними;

- обсягів товарів, що транспортуються.

· регресійну модель (відображення зв’язку між двома випадковими величинами x і y у вигляді залежності y = f(x) називають регресією y на x, і навпаки: у випадку x = f(y) кажуть про регресію x на y. Якщо лінії регресії є прямими, то регресію називають лінійною, в іншому випадку – нелінійною. Випадок прямої регресії є найпростішим, а тому найуживанішим в аналізі експериментальних даних);

· евристичну модель (ґрунтується на поетапному аналізі витрат для вибраного місця розміщення сервісного підприємства і підсумовуванні цих витрат за заданими критеріями);

На особливу увагу заслуговує метод центру ваги, який застосовується для визначення місця розміщення проміжних складів зберігання напівфабрикатів та центральних розподільних складів. Згідно з цим методом на координатну сітку (рис. 2.1) наносять місця розміщення вже існуючих об’єктів. Метою методу центру ваги є встановлення відстаней між місцями розміщення об’єктів.


Рисунок 2.1 – Графік визначення центру ваги

Центр ваги знаходять за допомогою обчислення координат Х і У, що приводить до мінімізації транспортних витрат.

(2.1)

(2.2)

де Cx – координата Х центру ваги;

Су– координата Уцентру ваги;

dix– координата Хi-го місця розміщення;

diy– координата Уi-го місця розміщення;

Vi– обсяг товарів, що перевозяться в iабо з i-го місця розміщення.

Cервісні об’єкти знаходяться на перетині функцій маркетингу й операційного менеджменту.

1.3 Виражена компетентність. Конкурентні переваги

Виражена компетентність - це показник, який характеризує спроможність підприємства виробляти продукцію кращої якості, ніж його конкуренти, тобто зберігати конкурентоспроможність, що дозволяє привертати і зберігати споживача з чітко визначеними потребами.

Так, наприклад, підприємство, що займається доставкою товарів, може мати у своєму розпорядженні максимальний парк нових вантажівок, але виражена компетентність не буде досягнута, оскільки характеристика парку не є визначеною для його конкурентоспроможності, якщо значна частина клієнтів потребує доставки невеликих вантажів.

Критеріями конкурентоспроможності є:

· мінімізація сумарних витрат на одиницю продукції;

· першість за технічними характеристиками продукції, що випускається;

· висока надійність і довговічність вироблюваних виробів;

· гарантований час доставки;

· "індивідуалізація" виробів на вимоги замовника;

· гнучке регулювання обсягів випуску продукції.

2. Агрегатне планування

2.1 Поняття агрегатного планування

Агрегатне планування - це визначення рівнів запасів виробництва, субконтракту, чисельності працюючих на підприємстві протягом планового періоду від 3 до 18 місяців, тобто в середньостроковому періоді з урахуванням даних прогнозованого попиту, виробничої потужності, загального стану запасу, чисельності робітників, відносної кількості одиниць матеріального потоку, які використовуються розробником плану.

Основна ідея агрегатного плану полягає в досягненні приблизного балансу між попитом і операційними можливостями організації. Для цього визначаються стратегії, наведені в табл. 2.1, які бувають:

· пасивними, (не передбачають впливу, який змінює попит на товари і послуги);

· активними (намагаються впливати).

2.2 Стратегії агрегатного плану

У практиці управління частіше застосовують змішані стратегії, які використовують комбінацію змінних, що дозволяють знайти більш економічний агрегатний план, та прості.

Аналіз стратегій, наведених у табл.2.1, дозволяє визначити, що одним із основних елементів побудови агрегатного плану є планування трудового процесу і нормування праці. Планування трудового процесу можна визначити як функцію, що конкретизує трудову діяльність окремого робітника або групи робітників у певних виробничих умовах з метою отримання найбільш досконалої виробничої структури.

Таблиця 2.1 – Активні і пасивні стратегії агрегатного планування

Пасивні
Стратегія Переваги Недоліки Особливості
1 Зміна рівня запасу залежно від попиту Зміна рівня працюючих відбувається постійно або відсутня Зростання витрат на утримання запасів при підвищенні попиту, через що виникає дефіцит і втрачається обсяг продажу Використовується у виробництві, але не в сервісі
2 Варіювання чисельності працюючих шляхом найму і звільнення відповідно до попиту Дозволяє уникати витрат на інші альтернативні варіанти Підвищення витрат на навчання знов прийнятих працівників Використовується там, де потрібна некваліфікована праця, що дає додатковий дохід
3 Варіювання темпів виробництва шляхом використаннянаднормових робіт або тимчасового простою обладнання Дозволяє пристосовуватися до сезонних коливань Виплата за наднормову роботу; зниження продуктивності праці Додає елементи гнучкості до агрегатного плану
4 Субпідряд Забезпечує гнучкість і вирівнювання випуску Втрата контролю за якістю; зменшення виручки; імовірність втратити клієнта Використовується у виробничій сфері
5 Використання тимчасових робітників (обладнання) Вимагає менших витрат і більш гнучке порівняно з постійними робітниками Витрати на прийом, звільнення, навчання, що послаблює оперативне планування Застосовується для низькокваліфікованих робіт і територій з надлишковою робочою силою
Активні
6 Варіювання попиту за допомогою реклами і цін Відсутній простій устаткування і постійно є покупці Складність узгодження попиту і забезпечення його задоволення Чисто ринкова стратегія: попит - пропозиція
7 Затримка виконання замовлень протягом періоду високого попиту Дозволяє уникати наднормових робіт і тримати потужності на постійному рівні Покупець може звернутися до іншого виробника Непридатна для споживчих товарів, використовується в автосервісі
8 Виробництво різносезонних продуктів Уникнення монотонності в роботі; повне використання ресурсів Важко знайти працівників, які володіють усіма навиками і знаннями Ризик незнаходження ринків збуту для продуктів

При плануванні праці необхідно враховувати як загальні чинники, що впливають на структуру трудового процесу, так і додаткові:

· контроль якості як частина обов’язків робітника;

· багатопрофільне навчання робітників для виконання робіт, що потребують високої кваліфікації;

· бригадна організація та залучення робітників до планування й організації робіт;

· інформування робітників за допомогою телекомунікаційних мереж і систем комп’ютерного забезпечення з метою розширення робочих функцій та забезпечення можливості їх виконання;