· прихованих витрат, що важко піддаються обліку через:
- надмірне переміщення матеріальних ресурсів між посередниками до кінцевого споживача;
- ослаблену відповідну реакцію споживача внаслідок віддаленого місцезнаходження ринку споживання.
Критерієм дослідження загальних витрат є їх мінімізація.
4 Інфраструктура, яка передбачає:
· розгалужену транспортну систему;
· потребу в електроенергії;
· телекомунікації.
5 Якість професійної підготовки робочої сили, що означає:
· освітній і професійний рівень місцевих працівників;
· готовність і способи до навчання.
6 Постачальники (наявність їх високопрофесійної і конкурентноздатної мережі).
7 Місцезнаходження інших об’єктів компанії, яке впливає на асортимент і обсяг продукції, що виробляється цим об’єктом.
8 Зони вільної торгівлі (це закриті регіони, що перебувають під наглядом митної служби і в яких товари іноземного виробництва продаються без звичних митних формальностей).
9 Політичний ризик (для іноземних інвесторів).
10 Державні бар’єри (що не мають законодавчої сили на входження в галузь і розміщення об’єктів, але потребують урахування):
· неюридичні;
· культурні.
11 Торгові союзи, які:
· надають перевагу новим ринкам з нижчими загальними витратами;
· дозволять конкурувати на нових ринках (приклад: розміщення японської автомобільної промисловості в Європі до 1992 року).
12 Екологічні вимоги:
· вплив на навколишнє середовище;
· фінансові наслідки екодеструктивного впливу;
· взаємовідносини з населенням.
13 Країна-споживач. Ураховується:
· освітній рівень місцевого населення;
· якість життя.
14 Конкурентоспроможні переваги полягають у перенесенні основної бази виробництва в регіон, де заохочуються інновації:
· визначається стратегія;
· розробляється виріб і технологічний процес;
· створюється критична маса виробництва.
Основними методами розміщення промислових підприємств є:
· макроаналіз – оцінювання альтернативних регіонів, субрегіонів і окремих населених пунктів;
· мікроаналіз – оцінювання конкретних ділянок у вже вибраному населеному пункті.
Для макроаналізу використовують:
· фактор-рейтингові системи, що базуються на визначенні шкали оцінок (у балах) основних чинників, що впливають на вибір місця роміщення;
· лінійне програмування:
- симплекс-метод;
- транспортну задачу;
· метод центру ваги (графічний метод), що базується на урахуванні:
- розміщення вже існуючих об’єктів;
- відстані між ними;
- обсягів товарів, що транспортуються.
· регресійну модель (відображення зв’язку між двома випадковими величинами x і y у вигляді залежності y = f(x) називають регресією y на x, і навпаки: у випадку x = f(y) кажуть про регресію x на y. Якщо лінії регресії є прямими, то регресію називають лінійною, в іншому випадку – нелінійною. Випадок прямої регресії є найпростішим, а тому найуживанішим в аналізі експериментальних даних);
· евристичну модель (ґрунтується на поетапному аналізі витрат для вибраного місця розміщення сервісного підприємства і підсумовуванні цих витрат за заданими критеріями);
На особливу увагу заслуговує метод центру ваги, який застосовується для визначення місця розміщення проміжних складів зберігання напівфабрикатів та центральних розподільних складів. Згідно з цим методом на координатну сітку (рис. 2.1) наносять місця розміщення вже існуючих об’єктів. Метою методу центру ваги є встановлення відстаней між місцями розміщення об’єктів.
Рисунок 2.1 – Графік визначення центру ваги
Центр ваги знаходять за допомогою обчислення координат Х і У, що приводить до мінімізації транспортних витрат.
(2.1) (2.2)де Cx – координата Х центру ваги;
Су– координата Уцентру ваги;
dix– координата Хi-го місця розміщення;
diy– координата Уi-го місця розміщення;
Vi– обсяг товарів, що перевозяться в iабо з i-го місця розміщення.
Cервісні об’єкти знаходяться на перетині функцій маркетингу й операційного менеджменту.
1.3 Виражена компетентність. Конкурентні переваги
Виражена компетентність - це показник, який характеризує спроможність підприємства виробляти продукцію кращої якості, ніж його конкуренти, тобто зберігати конкурентоспроможність, що дозволяє привертати і зберігати споживача з чітко визначеними потребами.
Так, наприклад, підприємство, що займається доставкою товарів, може мати у своєму розпорядженні максимальний парк нових вантажівок, але виражена компетентність не буде досягнута, оскільки характеристика парку не є визначеною для його конкурентоспроможності, якщо значна частина клієнтів потребує доставки невеликих вантажів.
Критеріями конкурентоспроможності є:
· мінімізація сумарних витрат на одиницю продукції;
· першість за технічними характеристиками продукції, що випускається;
· висока надійність і довговічність вироблюваних виробів;
· гарантований час доставки;
· "індивідуалізація" виробів на вимоги замовника;
· гнучке регулювання обсягів випуску продукції.
2. Агрегатне планування
2.1 Поняття агрегатного планування
Агрегатне планування - це визначення рівнів запасів виробництва, субконтракту, чисельності працюючих на підприємстві протягом планового періоду від 3 до 18 місяців, тобто в середньостроковому періоді з урахуванням даних прогнозованого попиту, виробничої потужності, загального стану запасу, чисельності робітників, відносної кількості одиниць матеріального потоку, які використовуються розробником плану.
Основна ідея агрегатного плану полягає в досягненні приблизного балансу між попитом і операційними можливостями організації. Для цього визначаються стратегії, наведені в табл. 2.1, які бувають:
· пасивними, (не передбачають впливу, який змінює попит на товари і послуги);
· активними (намагаються впливати).
2.2 Стратегії агрегатного плану
У практиці управління частіше застосовують змішані стратегії, які використовують комбінацію змінних, що дозволяють знайти більш економічний агрегатний план, та прості.
Аналіз стратегій, наведених у табл.2.1, дозволяє визначити, що одним із основних елементів побудови агрегатного плану є планування трудового процесу і нормування праці. Планування трудового процесу можна визначити як функцію, що конкретизує трудову діяльність окремого робітника або групи робітників у певних виробничих умовах з метою отримання найбільш досконалої виробничої структури.
Таблиця 2.1 – Активні і пасивні стратегії агрегатного планування
Пасивні | |||
Стратегія | Переваги | Недоліки | Особливості |
1 Зміна рівня запасу залежно від попиту | Зміна рівня працюючих відбувається постійно або відсутня | Зростання витрат на утримання запасів при підвищенні попиту, через що виникає дефіцит і втрачається обсяг продажу | Використовується у виробництві, але не в сервісі |
2 Варіювання чисельності працюючих шляхом найму і звільнення відповідно до попиту | Дозволяє уникати витрат на інші альтернативні варіанти | Підвищення витрат на навчання знов прийнятих працівників | Використовується там, де потрібна некваліфікована праця, що дає додатковий дохід |
3 Варіювання темпів виробництва шляхом використаннянаднормових робіт або тимчасового простою обладнання | Дозволяє пристосовуватися до сезонних коливань | Виплата за наднормову роботу; зниження продуктивності праці | Додає елементи гнучкості до агрегатного плану |
4 Субпідряд | Забезпечує гнучкість і вирівнювання випуску | Втрата контролю за якістю; зменшення виручки; імовірність втратити клієнта | Використовується у виробничій сфері |
5 Використання тимчасових робітників (обладнання) | Вимагає менших витрат і більш гнучке порівняно з постійними робітниками | Витрати на прийом, звільнення, навчання, що послаблює оперативне планування | Застосовується для низькокваліфікованих робіт і територій з надлишковою робочою силою |
Активні | |||
6 Варіювання попиту за допомогою реклами і цін | Відсутній простій устаткування і постійно є покупці | Складність узгодження попиту і забезпечення його задоволення | Чисто ринкова стратегія: попит - пропозиція |
7 Затримка виконання замовлень протягом періоду високого попиту | Дозволяє уникати наднормових робіт і тримати потужності на постійному рівні | Покупець може звернутися до іншого виробника | Непридатна для споживчих товарів, використовується в автосервісі |
8 Виробництво різносезонних продуктів | Уникнення монотонності в роботі; повне використання ресурсів | Важко знайти працівників, які володіють усіма навиками і знаннями | Ризик незнаходження ринків збуту для продуктів |
При плануванні праці необхідно враховувати як загальні чинники, що впливають на структуру трудового процесу, так і додаткові:
· контроль якості як частина обов’язків робітника;
· багатопрофільне навчання робітників для виконання робіт, що потребують високої кваліфікації;
· бригадна організація та залучення робітників до планування й організації робіт;
· інформування робітників за допомогою телекомунікаційних мереж і систем комп’ютерного забезпечення з метою розширення робочих функцій та забезпечення можливості їх виконання;