Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова
Кафедра менеджменту
Курсова робота на тему:
„Управління виробничими витратами”
Виконав:
Студент гр. 4437 Дмитрієв Б.С.
Перевірила:
Запорожець І.М.
Миколаїв
2007
Зміст
Вступ
1. Теоретична частина
1.1. Поняття й класифікація витрат виробництва
1.2. Управління виробничими витратами
1.3. Зарубіжний досвід визначення виробничих витрат
2.Аналітична частина
2.1. Прогнозування незалежного попиту
2.2. Сукупне планування виробництва
Висновок
Література
Вступ
Тема курсової роботи є актуальною й своєчасної, оскільки на підприємствах останнім часом управлінню витратами на виробництво й реалізацію продукції не приділяється достатньої уваги. Становлення ринкових відносин вимагає вдосконалювання практики керування витратами виробництва з урахуванням особливостей перехідного до ринкової економіки періоду й міжнародного досвіду. Це дозволить підприємству забезпечити оптимальний рівень витрат виробництва, максимізувати прибуток, підвищити конкурентноздатність. Як указує автор керування витратами - це складний процес, що означає по своїй сутності керування всією діяльністю підприємства, тому що охоплює всі сторони виробничих процесів, що відбуваються.
У ній представлені теоретичні основи управління витратами виробництва. Тут розкривається сутність, склад, докладно розглядається класифікація витрат, представлений закордонний досвід визначення витрат виробництва, де досить докладно й у тісному взаємозв'язку охарактеризовані основні його елементи.
1. Теоретична частина
1.1. Поняття й класифікація витрат виробництва
Діяльність фірми пов'язана з певними витратами. Витрати відбивають, скільки і які ресурси було використано фірмою. Загальна величина витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією продукцією (робіт, послуг), називається собівартістю.
Собівартість продукції (робіт, послуг) є найважливішим якісним показником, що відбиває результати господарської діяльності підприємства, а також інструментом оцінки техніко-економічного рівня виробництва й праці, якості керування. Вона виступає як вихідна база для формування цін, а також безпосередньо впливає на прибуток, рівень рентабельності й формування загальнодержавного грошового фонду - бюджету.
Собівартість продукції (робіт, послуг) являє собою вартісну оцінку використовуваних у процесі виробництва продукції (робіт, послуг) природних ресурсів, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво й реалізацію». Наведене визначення собівартості ставиться до виробничих витрат й у прийнятій класифікації становить виробничу собівартість, а з урахуванням витрат по реалізації продукції - повну собівартість промислової продукції.
У собівартість продукції включають:
– витрати на підготовку й освоєння виробництва;
– витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції, обумовлені технологією й організацією виробництва;
– витрати на оплату праці;
– витрати, пов'язані з використанням природної сировини;
– витрати некапітального характеру, пов'язані з удосконалюванням технології й організації виробництва, а також з поліпшенням якості продукції;
– витрати, пов'язані з винахідництвом, технічним удосконаленням і раціоналізаторськими пропозиціями;
– витрати по обслуговуванню виробничого процесу (поточний, середній і капітальний ремонт);
– витрати по забезпеченню нормальних умов праці й техніки безпеки;
– витрати, пов'язані з набором робочої сили;
– поточні витрати, пов'язані зі змістом й експлуатацією фондів природоохоронного призначення;
– витрати, пов'язані з підготовкою й перепідготовкою кадрів;
– витрати по транспортуванню працівників до місця роботи й назад;
– виплати, передбачені законодавством про працю (оплата відпусток, компенсації й т.д.);
– відрахування на державне соціальне страхування й пенсійне забезпечення, у державний фонд зайнятості від витрат на оплату праці працівників, зайнятих у виробництві відповідної продукції;
– відрахування по страхуванню майна підприємства;
– витрати на оплату відсотків по короткострокових позичках банків, оплата послуг банків;
– витрати по гарантійному обслуговуванню;
– витрати, зв'язані зі збутом продукції (упакування, зберігання, транспортування);
– витрати на відтворення основних виробничих фондів (амортизація на повне відновлення);
– зношування (амортизація) по нематеріальних активах;
– втрати від шлюбу;
– втрати від простоїв по внутрівиробничих причинах.
Величина цих витрат залежить від цін на ресурси, необхідні для виробництва товарів, а також від технології їхнього використання. Ціна, по якій здобуваються виробничі ресурси, не залежить від діяльності підприємства. Вона визначається складним попитом та пропозицією на ресурси. Отже, для підприємства надзвичайно важливий технологічний аспект формування витрат виробництва, що визначає, з одного боку, кількість приваблюваних виробничих ресурсів, а з іншого боку - якість їхнього використання. Причому підприємство повинне використати такі методи виробництва, які були б ефективними як з технологічної, так і з економічної точок зору й забезпечували б найменші витрати виробництва.
На практиці керування витратами для цілей планування, обліку й калькулювання існує наступна класифікація:
* по виду виробництва - основне й допоміжне;
* по виду продукції - окремий виріб, група однорідних виробів, замовлення, переділ, роботи, послуги;
* по місцю виникнення витрат - ділянка, цех, виробництво, госпрозрахункова бригада;
· по складу й економічному змісті - по елементах і статтям витрат;
· по способах включення в собівартість - прямі й непрямі;
· по ступені участі в процесі виробництва - основні й накладні.
Для підприємств всіх галузей промисловості встановлена наступна обов'язкова номенклатура витрат на виробництво по економічних елементах:
* матеріальні витрати (за винятком вартості поворотних відходів). Сюди ставиться вартість продукції, що здобувають зі сторони для виробництва, сировини й матеріалів, що комплектують виробів і напівфабрикатів, палива й енергії всіх видів, що витрачають як на технологічні цілі, так і на обслуговування виробництва (опалення будинок, транспортні витрати й т.д.). З витрат на матеріальні ресурси виключається вартість поворотних відходів, під якими розуміються залишки сировини, матеріалів, що утворилися в процесі виробництва продукції й втрачені повністю або частково споживчі якості вихідного продукту й у силу цього використовувані з підвищеними витратами або зовсім не використовувані по прямому призначенню;
* витрати на оплату праці. Сюди ставиться основна й додаткова заробітна плата промислово-виробничого персоналу підприємства, у тому числі премії робітникам та службовцям за виробничі результати, що стимулюють і компенсують виплати, а також витрати на оплату праці не складаються в штаті підприємства працівників, зайнятих в основній діяльності;
* відрахування на соціальні потреби. Сюди ставляться обов'язкові відрахування по встановлених нормах органам соціального страхування, Пенсійного фонду, Державного фонду зайнятості й медичного страхування у відсотках до оплати праці працівників;
* амортизація основних фондів. Сюди входить сума амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних виробничих фондів, обумовлені виходячи з їхньої балансової вартості й установлених норм, включаючи й прискорену амортизацію їхньої активної частини;
* інші витрати. Сюди ставляться всі інші витрати, що не ввійшли в раніше перераховані елементи витрат. Це податки, збори, відрахування в спеціальні фонди й плата по кредитах у межах установлених ставок, витрати на відрядження, оплата послуг зв'язку й інших.
Залежно від способів включення в собівартість окремих видів продукції витрати підрозділяються на прямі йнепрямі. [8.195]
Прямі витрати - це витрати, пов'язані з виробництвом окремих видів продукції (на сировину, основні матеріали, основна заробітна плата виробничих робітників і т.п.), які можуть бути прямо й безпосередньо включені в їхню собівартість.
Непрямі витрати не можуть бути віднесені до випуску певного виробу, тому що вони пов'язані з роботою цеху або підприємства в цілому. Вони розподіляються між різними виробами пропорційно тому або іншому умовному вимірнику, наприклад, заробітній платі основних виробничих робітників.
У ринковій економіці витрати класифікують також на явні й неявні(імпліцитні).
До явних (бухгалтерських) ставляться витрати, що приймають форму прямих платежів постачальникам факторів виробництва. Наприклад, заробітна плата робітників, службовців, менеджерів, виплати банкам й іншим постачальникам фінансових і матеріальних ресурсів і багато чого іншого.
Неявні(імпліцитні) витрати - це альтернативні витрати використаних ресурсів, що належать власникам фірми або, що перебувають у власності фірм як юридичної особи. Такі витрати не передбачені контрактами, зобов'язаннями для явних платежів і не відбиваються в бухгалтерській звітності, але від цього вони стають менш реальними. Наприклад, фірма використає приміщення приналежному її власникові й нічого за це не платить, отже імпліцитні витрати будуть рівні можливості одержання грошових платежів за здачу цього будинку кому-небудь в оренду.
1.2. Управління виробничими витратами