Зовнішньоторговельний контракт – це домовленість про взаємні поступки зарубіжних партнерів, де кожний бере на себе певні зобов'язання. Метою однієї сторони при цьому є отримання товару, а іншої – отримання виручки за товар.
Складання будь-якого, в тому числі і експортного контракту, є досить ємним процесом. Перше за все, працівник договірного бюро відділу маркетингу на протязі п'яти робочих днів із дня реєстрації заявки зобов'язаний:
1. Скласти і погодити з контрагентом проект договору.
2. Одержати в разі потреби консультації в працівників структурних підрозділів комбінату.
3. Нанести на проект договору таблицю візування.
4. Завізувати начальнику відділу маркетингу.
5. Передати один екземпляр проекту договору працівнику відділу ініціатора з обов'язковою оцінкою в книгах реєстрації.
Після того, як працівник прийняв проект договору, він зобов'язаний:
1. Завізувати його в посадових осіб комбінату в порядку зазначеному в таблиці візування з обов'язковим заповненням усіх граф.
2. Повернути його в договірне бюро відділу маркетингу, з обов'язковою реєстрацією в книзі обліку.
Останній етап – це надання начальником відділу маркетингу договорів на підпис генеральному директору.
Структура типового зовнішньоторговельного контракту ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" виглядає наступним чином.
1. Предмет контракту – продаж чи поставка того чи іншого товару. Слід вказати детально вид, марку, модель. Якщо ж товар поставляється в асортименті, то всі види товару повинні бути перераховані у специфікації, що додається до контракту та є його невід'ємною частиною.
2. Кількість та якість товару. При визначенні кількості товару у контракті встановлюються одиниці виміру. Важливе значення має зазначення про необхідність визначення якості товару, тобто властивостей товару, які визначають його придатність для використання.
3. Ціна та загальна вартість контракту. Це неодмінно один з найважливіших пунктів контракту купівлі-продажу. У контракті зазначаються: одиниця виміру, за яку встановлюється ціна, базис ціни, валюта ціни. Сторони обговорюють ціну, тобто чи входять до неї витрати, пов'язані з відправкою вантажу, витрати за тару, пакування та маркування. Ціна може бути виражена у валюті експортера, імпортера або у валюті третьої країни. Найчастіше при підписанні такого контракту обирається американський долар або євро.
4. Умови та строки поставки. У цьому розділі обговорюються базисні умови поставки – Інкотермс-2000, місце, куди поставки товару та строки поставки. Строком поставки може бути певний календарний день поставки, період, протягом якого повинна бути здійснена поставка, кількість днів (тижнів, місяців) з моменту підписання контракту.
5. Умови здачи-приймання товару, санкції та рекламації. Здача-приймання товару здійснюється: по кількості – шляхом перерахунку або зваження товару, та по якості – на основі документа, який підтверджує відповідність якості умовам контракту. Тут також встановлюються права та обов'язки сторін у випадку невідповідності якості поставленого товару умовам договору.
6. Умови платежу. У контракті встановлюються валюта платежу, строк платежу, спосіб платежу та форми розрахунків. Також тут зазначаються штрафні санкції за прострочений платіж та за затримку поставки товару, а також перелік документів, які продавець повинен надати покупцю. Розрахунки між ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" та його партнерами здійснюються зачисленням коштів покупця на відкритий рахунок у банку продавця, використовуючи платіжне доручення банку та безвідзивний акредитив. Тобто платіж здійснюється, найчастіше у доларах США або євро, шляхом банківського переводу на рахунок продавця на основі рахунка – фактури, виставленого продавцем за партію товару. Зі згоди сторін допускається передоплата за поставлений товар. Також обговорюється термін оплати за продукцію, який залежить від умов оплати, які описуються в контракті.
7. Повідомлення про поставку. Після поставки продукції, згідно умов покупцю передається відповідне повідомлення про наявність продукції на складі; до повідомлення надається рахунок в трьох екземплярах, пакувальний лист, сертифікат якості та сертифікат походження.
8. Пакування та маркування. Якість упаковки визначається відповідними стандартами, технічними умовами та переліком вимог. Вартість упаковки найчастіше включається в ціну товару. Маркування вантажу – супровідна інформація, що включає реквізити імпортера, номер контракту, тощо та повинна відповідати стандартам, прийнятим заводом-виробником.
9. Відповідальність сторін. За невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе обов'язків винна сторона повинна відшкодувати іншій стороні усі завдані збитки.
10. Форс-мажор – обставини непереборюваної сили, тобто ті, які не залежать від бажання сторін, такі як повінь, пожежа, сезонні природні явища, інше стихійне лихо, війна та воєнні дії, блокада, ембарго, інші міжнародні санкції, валютні обмеження, інші дії державних органів, які створюють неможливість виконання зобов'язань по контракту. При настанні таких подій сторони звільняються від виконання зобов'язань по контракту протягом часу дії цих обставин. Виникнення даних обставин не є підставою або виправданням для не сплати або не поставки товару або послуг, поставлених до їх виникнення.
11. Арбітраж – це порядок розглядання спорів. Цей порядок повинен зазначатися у тексті договору разом з найменуванням арбітражної організації, якій належить розглядання усіх спорів, що виникли з приводу виконання договору.
За домовленістю ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" та його контрагентів у зовнішньоекономічних договорах можуть визначатися додаткові умови: урегулювання спорів у судовому порядку,страхування, гарантії якості, умови залучення субвиконавців договору, агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок, порядок сплати податків, митних зборів, різного роду захисні застереження, з якого моменту договір починає діяти, кількість підписаних примірників контракту, можливість та порядок унесення змін до договору та ін.
У кінці тексту контракту приводяться юридичні адреси та підписи сторін.
Усі контракти комбінату обов'язково оформлюються документально. Продавець обов'язково повинен передати покупцю такі документи:
- рахунок – фактура з відміткою митниці;
- транспортна накладна;
- вантажна митна декларація;
- сертифікат походження (СТ-1);
- сертифікат якості;
- сертифікат відповідності, якщо товар підлягає обов'язковій сертифікації.
Необхідно зазначити, що належне виконання міжнародних контрактів в сучасних умовах господарювання є необхідною умовою успішних взаємовідносин між контрагентами різних країн. В іншому випадку, до сторони-порушника застосовуються різного виду штрафні санкції, які зазначені у зовнішньоекономічних контрактах та передбачені національним чи міжнародним законодавством, мета яких полягає у відшкодування витрат потерпілій стороні.
2.3. Міжнародний маркетинг
Світовий ринок залізорудної сировини являє собою налагоджену систему, сталу до змін. За останні роки збільшилось виробництво продуктів прямого відновлення заліза, більш дорогої сировини, що використовується у виробництві якісних електросталей. Сучасну організацію залізорудної промисловості світу визначають наступні фактори: наявність родовищ залізної руди; система довгострокових угод, яка фактично блокує появу нових учасників на ринку залізної руди та послаблює конкуренцію; концентрація виробничих сил у руках вузького кругу компаній; політичні мотиви країн-імпортерів.
Міжнародний ринок залізної руди можна географічно поділити на два крупних сегмента – Атлантичний та Тихоокеанський. Більш детальне ділення включає п’ять елементів: Західна Європа, країни Східної та Південно-Східної Азії, Північна Америка, близькосхідні країни та Латинська Америка. останні три регіони грають на ринку підпорядковану роль відносно перших двох. На азіатському сегменті ринку Японія є лідером групи країн-споживачів залізної руди, інші члени групи, як правило, підтримують політику цієї країни. З боку постачальників сировини на цій частині ринку головна роль належить Австралії, Бразилії та Індії. В Західній Європі головними споживачами є Німеччина спільно з Францією, Великобританією та Італією. Серед постачальників найбільш сильний вплив на ринок мають Бразилія, Австралія, Швеція та Канада. Північноамериканський ринок є в значній мірі ізольованим через кооперації Канади та США, в районі Великих озер.
Світові запаси залізних руд складають близько 213 млрд. тонн. Значними підтвердженими запасами залізної руди, більше за 3 млрд. тонн, мають 7 країн. Їх сумарна частка складає 80% від світових запасів та розподілена наступним чином: Росія – 17%, Україна – 10%, Австралія – 10%, США – 9%, Канада – 7% , Бразилія – 6%, Китай – 5%. Максимальні за обсягами потоки йдуть з Австралії в Японію, Китай, країни Західної Європи та Південну Корею, а СНГ (Росія та Україна) поставляє руду в країни Східної Європи. Крім того, важливе значення має експорт руди з Індії в Японію, з Канади у країни Західної Європи та США, а також із Мавританії у країни Західної Європи.
Характеристики товарної залізної руди можуть сильно відрізнятись. Окрім наявності заліза у складі руди (більш низький рівень знижує загальну ціну через витрати на транспортування неметалевого матеріалу), на ціну руди впливає склад таких елементів, як алюміній, кремній, марганець, а також вологість руди та її структура. Ці параметри сировини оцінюються за схемою подібної оцінки складу заліза. Марки залізної руди розрізняються також за такими характеристиками, як втрата ваги на проколювання, ламкість, межа міцності при стисканні. Собівартість залізної руди складається з двох основних компонентів: виробничі витрати та транспортні витрати. Виробничі витрати складаються з витрат на видобування руди та витрат на її збагачення. Транспортні витрати складаються з витрат за залізничний та морський транспорт, вартість перевалки вантажу в порту. Інколи частка витрати на транспортування продукції у вартості руди досягає 70% від вартості сировини, тому ціни на різні марки руди можуть серйозно відрізнятись в залежності від країни відвантаження, і навіть всередині однієї країни. Ці два компоненти визначають конкурентоспроможність продукту на ринку.