де Т ' – трудомісткість річної програми з урахуванням довантаження, н-год;
Кв.н – коефіцієнт виконання норми часу, Кв.н = 1,0…1,2;
Фе – ефективний річний фонд використаного часу обладнання, год.
Наприклад, для фрезерно-центровальної операції:
Ср = 3602,6/(3948*1,01) = 0,9
8. Середній коефіцієнт завантаження обладнання у відсотках при виготовлені заданих за проектом деталей розраховується за формулою:
Кз = ∑Ср*100/∑Спр
де ∑Ср, ∑Спр – відповідно розрахункова та прийнята кількість верстатів різних типів на всіх операціях для заданої деталі:
Кз = 8,93*100/10 = 89,3%.
9. Дані про кількість, модель, габарити, потужність електродвигуна, вартість (з урахуванням транспортування та монтажу) та ремонтну складність обладнання на дільниці заносять у зведену відомість обладнання (табл.3).
Таблиця 3
Кошторис витрат на основне технологічне обладнання ділянки
| Найменування верстата | Модель верстата | К-ть верстатів, шт | Потужність, кВт | Площа, м2 | Вартість за прейскурантом, тис.грн | Витрати на транспортування й монтаж, тис.грн (6-9% від гр.9) | Первинна вартість, тис. грн. (гр.9+гр.10) | Ремонтна складність | ||||||
| одиниці | загальна | одиниці | загальна | одиниці | загальна | механічна | електрична | |||||||
| одиниці | загальна | одиниці | загальна | |||||||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 |
| Токарно-гвинторізний | 16К20 | 3 | 10 | 30 | 5,066 | 15,1988 | 40 | 120 | 8,4 | 128,4 | 6 | 18 | 9 | 27 |
| Горизонтально-протяжний | 7б56 | 1 | 20 | 20 | 6,42 | 6,42 | 20 | 20 | 1,4 | 21,4 | 12,5 | 12,5 | 13,0 | 13,0 |
| Токарно-гвинторізний | 16К20 | 1 | 10 | 10 | 5,066 | 5,066 | 40 | 40 | 2,8 | 42,8 | 6 | 6 | 9 | 9 |
| Вертикально-свердлильний | 2Н125 | 1 | 4,5 | 4,5 | 7,982 | 7,982 | 42 | 42 | 2,94 | 44,94 | 9 | 9 | 5,5 | 5,5 |
| Зубофрезерний п/а | 53А10 | 4 | 7 | 28 | 10,788 | 43,152 | 50 | 200 | 14 | 214 | 2 | 8 | 4 | 44 |
Верстак | - | 2 | - | - | 1,5 | 3 | 2 | 4 | 0,14 | 4,14 | - | - | - | - |
| Разом | - | 12 | - | 92,5 | - | 81,178 | - | 426 | 29,82 | 455,82 | - | - | - | - |
1.2 Основна виробнича площа проектованої дільниці (цеху)
До складу виробничої площі включається площа, зайнята обладнанням, проходами, проїздами, конвеєрами, роль чатами, стендами, розмічальними плитами, робочими шафами для інструменту, робочими місцями для технічного контролю деталей тощо.
Металорізальні верстати дільниці або відділень механічного цеху можуть бути розташовані за ходом послідовного виконання технологічних операцій (предметна спеціалізація дільниці) або за подібними моделями (групами) верстатів (технологічна спеціалізація).
На практиці частіше зустрічається змішаний спосіб утворення дільниці.
На вибір варіантів розташування дільниці впливають умови роботи та технологічні особливості використовуваних верстатів.
Виходячи з цього, недоцільно розміщувати поруч дільниці та лінії виготовлення деталей високої і відносно малої точності форми та розташування поверхонь у зв’язку з неминучим впливом вібрації обладнання на точність виготовлення відповідних деталей.
Недопустиме змішане розміщення дільниці абразивної обробки і складання.
Виробничу площу дільниці (цеху) визначають за показником питомої площі, яка припадає на один верстат або одне робоче місце:
Sд = Sпит * Спр м2,
де Sпит. – питомий показник площі на один верстат; для малих верстатів вагою до 5 тис.кг Sпит=10…15 м2, для середніх верстатів вагою до 10 тис.кг Sпит=16….25 м2, для великих верстатів вагою до 25 тис.кг Sпит=26…45 м2, для особливо великих вагою до 120 тис.кг Sпит=50…150 м2 на один верстат, для верстаків Sпит=10 м2.
З практичної точки зору на дільниці (в цеху) доцільно розміщувати обладнання різних габаритних розмірів, тому для оцінки потрібної площі зручніше користуватися питомими показниками для механічних дільниць (цехів). Показник питомої загальної площі враховує також допоміжну площу для збереження заготовок між операціями, магістральних проїздів тощо:
Sпит.заг. =1,3*Sпит.д
Питома площа одного дрібного верстата Sпит=15 м2
Виробнича площа дільниці Sпит.вир.=15*8=120 м2
Загальна площа дільниці Sпит.заг.=1,3*120=156 м2
1.3 Визначення чисельності працюючих на проектованій дільниці (в цеху)
Розрахунок кількості основних робочих. У механічних цехах (дільницях) до основних робочих відносяться робочі таких професій: верстатники, оператори верстатів з ЧПК та наладчики автоматичних ліній, слюсарі механоскладальних робіт, мийники деталей.
Споживчу чисельність основних робочих визначають за кожною професією окремо.
Для дільниці серійного, дрібносерійного та одиничного типів виробництва необхідна кількість основних робочих визначається за формулою:
Рсв=Т/(Фе.р.*Кв.н.*Кбв) чол.,
де Т – річна трудомісткість робіт за видами обробки, норм.-год.
Т=Тшт.-к*Пз/60: Тшт.-к – штучно-калькуляційний час на обробку виробу на операції, хв.; Пз – річна програма запуску деталей, шт.;
Фе.р. – річний ефективний фонд часу роботи одного робочого, год.;
Кв.н. – коефіцієнт виконання норм робочими даної операції (Кв.н.=1,0…1,2);
Кбг – коефіцієнт багатоверстатного обслуговування.
Ефективний річний фонд робочого часу верстатника за п’ятиденний тиждень можна визначити за формулою:
Фе.р.=[(Др-Дв.д.-Дс.д.)*Чд-Дп.с.д-1]*Кв год.,
де Кв – коефіцієнт, що враховує втрати робочого часу на відпустку, навчання, виконання державних обов’язків тощо.
Ефективний фонд часу одного працюючого:
Фе.р.= [(366-104-10)*8-4-1]*0,908=1827 люд.-год.
Тоді чисельність фрезерників за формулою:
Рфрез.=(1,258*25381)/(1827*1,1*60*1)=0,22
Приймаємо Рфрез.=1 чол.
Розрахунки за іншими операціями проводяться аналогічно, і результати зводяться в табл.4
Середній розряд основних робочих на дільниці становить:
Rсер. =∑Rp*P0/∑P0= (2*5+4*3+3*5)/13 =(10+12+15)/13 =2,84,
де Rр – тарифний розряд робочих;
Р0 – кількість основних робочих даного розряду.
Таблиця 4
Розрахунок потрібної кількості основних робочих на дільниці з виготовлення деталі типу «Ось».
| Номер операції | Професія | Розряд робіт | Трудомісткість Т ', н.-год. | Ефективний фонд часу робочого Фе, год. | Коефіцієнт виконання норми часу Кв.н. | Коефіцієнт багатоверстатності | Кіл-ть робочих | |
| Розрах Рр гр..4/(гр.5*6*7) | Прийнята Рпр. | |||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 |
| 015 | фрезерник | 2 | 532,2 | 1827 | 1,1 | 1,0 | 0,22 | 1 |
| 020 | токар | 3 | 2237,34 | 1,14 | 1,0 | 1,1 | 2 | |
| 025 | токар | 4 | 1855,4 | 1,1 | 1,0 | 0,92 | 1 | |
| 030 | фрезерник | 3 | 1146,8 | 1,15 | 1,0 | 0,57 | 1 | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 |
| 035 | фрезерник | 3 | 2014,4 | 1827 | 1,1 | 1,0 | 1 | 1 |
| 040 | свердлильник | 3 | 464 | 1,1 | 1,0 | 0,23 | 1 | |
| 045 | слюсар | 2 | 1123,53 | 1,1 | 1,0 | 1,26 | 2 | |
| 050 | шлифовальник | 4 | 1123,53 | 1,1 | 1,0 | 0,56 | 1 | |
| 055 | шлифовальник | 4 | 382,4 | 1,15 | 1,0 | 0,19 | 1 | |
| 060 | слюсар | 2 | 2538,1 | 1,1 | 1,0 | 1,26 | 2 | |
| Разом | - | - | 14832,27 | - | - | - | - | 13 |
Розрахунок кількості допоміжних робочих. Допоміжні робочі виробництва – це працівники, які обслуговують основне виробництво (наладчики, комірники та роздавачі інструментів, слюсарі для ремонту верстатів та оснастки, електромонтери, контролери та інші).
Чисельність допоміжних робочих, зайнятих на проектованій дільниці визначається:
· За нормами обслуговування (наладчики верстатів, контролери та ін.);
· За кількістю робочих місць, за якими ці робочі закріплені (кранівники, стропальники);
· У процентному відношенні від кількості основних виробничих робочих (45…50 %).
Кількість допоміжних робочих визначається за нормами обслуговування, і результати розрахунку зводяться в табл.5.
Середній розряд допоміжних робочих складає:
Rсер. = (4*(1,2+3,84)+3*(4+0,86+0,32)+2*(0,6+1,36+0,28))/12,46=3,22
Таблиця 5
Розрахунок потрібної кількості допоміжних робочих.
| Професія | Кіл-ть агрегатів, ремонтних одиниць основних робочих | Норми обслуговування | Кіл-ть допоміжних робочих, гр2/гр3 | Розряд | Режим роботи, змін | Необхідна кіл-ть робочих, осіб, гр4*гр6 | Годинна тарифна ставка, грн.. |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |
| Слюсар з поточного ремонту та обслуговуванню обладнання | 291,5 | 500 рем.од | 0,6 | 4 | 2 | 1,2 | 4,822 |
| Верстатник з ремонту обладнання | 33 | 1 на 12 осн.робітників | 2 | 3 | 2 | 4 | 4,339 |
| Мастильник | 291,5 | 1000 рем.од | 0,3 | 2 | 2 | 0,6 | 3,536 |
| Комірник | 17 | 1 на 55 верст. | 0,43 | 3 | 2 | 0,86 | 4,339 |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |
| Електромонтер | 172,5 | 1050 рем.од | 0,16 | 3 | 2 | 0,32 | 4,339 |
| Контролер | 17 | 7..9% від кіл-ті верстатів | 1,92 | 4 | 2 | 3,84 | 4,822 |
| Трасп-й робочий | 33 | 1 на 35 осн.робочих | 0,68 | 2 | 2 | 1,36 | 3,536 |
| Прибиральник вир-х приміщень | 360 | 1 на 2000-2500 м2 | 0,144 | 2 | 2 | 0,28 | 3,536 |
| Разом | - | - | - | - | - | 12,46 | - |
Визначаючи чисельність допоміжного персоналу механічної дільниці, потрібно додержуватися таких нормативних показників: контролер ВТК для дрібних деталей складної конфігурації – 1 на 10 основних робочих, середніх верстатів, транспортувальник – 1 на 35 основних робочих, комірник ІРК – 1 на 50 основних робочих або 1 на 55…65 верстатів; прибиральниця – 1 на 2000…2500 м2 площі дільниці (цеху).