Національний Педагогічний Університет ім. Драгоманова
РЕФЕРАТ
Назва: "Конфлікт-менеджмент"
2009 р.
Зміст
Вступ
1. Психологічні проблеми аналізу конфліктів
2. Внутрішньоособистісні та міжособистісні конфлікти
3. Регулювання та управління конфліктами
Додаток
Висновок
Література
Вступ
Розглядаючи проблему конфліктів в історичному контексті, слід зазначити, що починаючи з 60–70х років публікується достатньо велике число робіт з психологічної тематики, з'являється новий науковий напрям – психологія конфлікту.
Передбачення і прогнозування виникнення і розвитку конфліктів створює умови і визначає шляхи управління ними. Профілактика виникнення, стабілізації і ескалації конфліктів є важливим напрямком діяльності управлінців, психологів, соціальних працівників з ефективного їх прогнозування та попередження. Конфлікт менеджмент (управління конфліктами) – це створення об’єктивних та суб’єктивних або психологічних умов, що протидіють виникненню конфліктних ситуацій та інцидентів, сприяють підвищенню культури і конструктивного стилю спілкування і вирішення життєвих проблем.
Мета нашої роботи передбачає надання системи психологічних знань про діагностику, профілактику і корекцію конфліктів, психологічні методи аналізу і регулювання конфліктів. Психологічні знання про правила і особливості безконфліктного спілкування і поведінки допоможуть не тільки будувати конструктивні між особистісні стосунки, вони полегшують орієнтацію на взаємний виграш у реалізації життєвих цілей, у будуванні ділових і продуктивних стосунків, сприяють психічному і фізичному здоров'ю особистості, групи чи колективу, розвинуть уміння реконструювати конфлікт, перетворити його на знаряддя управління та впливу.
1. Психологічні проблеми аналізу конфліктів
Традиційно, аналіз конфлікту доцільно починати саме з елементарного, найпростішого рівня, з аналізу структури потреб.
У психології достатньо широко застосовується класифікація потреб А. Маслоу, який підрозділяє потреби на п’ять основних типів:
* фізичні потреби (їжа, секс, матеріальне благополуччя…)
* потреби в безпеці;
* потреби в досягненні престижу, знань, пошани, певного рівня компетенції;
* вищі потреби у самовираженні, самоствердженні.
Свідомо чи не свідомо індивіди мріють домогтися власної мети відповідно до потреб, а в разі неможливості такого досягнення або неможливості реалізувати потребу, виникають конфліктні ситуації.
Другим психологічно значущим елементом, стимулюючим виникнення конфліктних відносин, є цілі особистості, їх збіг або неспівпадіння, відповідність або невідповідність, а також значущість для учасників конфлікту.
В основі будь-якого конфлікту лежить конфліктна ситуація, що включає або суперечливі позиції сторін з якого-небудь приводу, або протилежні цілі й засоби їх досягнення в даних обставинах, або, нарешті, неспівпадіння інтересів, бажань, потягів конфліктуючих сторін.
Проблема в конфлікті – це завжди перешкода при реалізації цілі, із якою пов’язані не тільки інтереси людей, але і їх страхи й побоювання. Перешкода, блокування реалізації потреб і інтересів у конфлікті завжди пов’язано із спілкуванням.
В сучасній психології традиційно виділяють ряд основних структурних елементів конфлікту:
1) сторони (учасники, суб’єкти) конфлікту;
2) умови протікання конфлікту;
3) образи конфліктної ситуації (предмет конфлікту);
4) можливі дії учасників конфлікту;
5) результат конфліктної ситуації.
В основі класифікації дій у конфлікті лежать наступні складники:
* характер дій (активний наступ, оборона й нейтральна дія);
* ступінь активності в здійсненні дій (активні – пасивні дії; ті, що ініціюють – дії у відповідь);
* спрямованість дій учасників у конфлікті (передбачається спрямованість на учасника, на третіх осіб, на самого себе).
Частіше всього виділяють наступні стратегії поведінки в конфліктах:
· поступлива
· уникаюча
· бездіяльність.
Основними тактиками поведінки в конфлікті, або тактиками дії є:
- раціональне переконання;
- тиск, вимога, наказ, загрози;
- доброзичливий обіг, підлабузництво; 3
- коаліційна; прохання про підтримку, союз;
- обіцянки, взаємний обмін благами.
- маніпулятивна
- зобов’язання;
Розрізняють при цьому тактики м'які і жорстокі; раціональні та ірраціональні, тактики безпосередньої дії та опосередковані.
Будь-яка конфліктна дія може мати чотири основні результати:
· повне або часткове підкорення іншої сторони або учасника конфлікту;
· компроміс;
· переривання конфліктних дій;
· інтеграція і вирішення конфлікту.
Уявне розмежування конфлікту в процесі психологічного аналізу на етапи дозволяє розглядати його як структуроване явище.
Фази конфлікту
| В. Рамелл Р., 1976 | Пруїт Р., Рубін І., 1986 | У Валтон Р., 1987 |
| 1. Прихований конфлікт2. Оцінка можливостей3. Баланс сил4. Переривання мирного періоду | 1. Ескалація2. Рівновага3. Вирішення | 1. Диференціація2. Конфронтація3. Інтеграція. |
Стадії конфлікту
| Ішмуратов А. | Феденко Н. |
| Латентна (виникнення)Демонстративна (усвідомлення)АгресивнаБатальна (конфліктна поведінка)Вирішення конфлікту | ВиникненняНапруженістьМотив (поштовх)КонфліктВирішення конфлікту |
2. Внутрішньоособисті та міжособистісні конфлікти
Розглянемо таблицю «Конфлікти у різних сферах»
| № | Тип класифікації | Види між особистісних конфліктів | |||
| 1 | За спрямованістю | Суспільні | Професійні | Побутові | |
| 23456789 | За мотивамиЗа наслідкамиЗа корисністю представлень учасниківЗа емоційною силою впливу на учасниківЗа обсягом впливуЗа тривалістюЗа формою проявуЗа джерелом виникнення | Позитивніта реальніПозитивніВнутрішньорольовіСильні таЗначущіШирокіКороткочасніОрганізованіОб'єктивні | Негативніта нереальніНегативніМіжрольвіСлабкі та незначущіЛокальніДовготриваліНеорганізованіСуб'єктивні | РазовіНамірені | ПовторніСпонтанні |
Класифікуючи конфлікти в суспільстві, можна виділити:
- сімейні конфлікти;
- конфлікти у педагогічній взаємодії;
- конфлікти в організаціях та у сфері управління;
- політичні конфлікти в сучасних умовах;
- етнічні конфлікти та етнічні стереотипи.
Внутрішньо особистісний конфлікт – це конфлікт, що відбувається в психічному світі особистості. Це зіткнення у особистості приблизно рівних за силою, але протилежно спрямованих інтересів, прагнень, мотивів та потреб, більшість з яких особистістю не усвідомлюється.
Згідно з Фрейдом, людина конфліктна за своєю природою.
А. Адлер надавав велике значення механізмам компенсації і зверхкомпенсації як мотивам діяльності і поведінки людини. Внутрішньо особисті конфлікти повязував з прагненням особистості до переваги над іншими.
К. Юнг вивчав проблему внутрішньо особистих конфліктів шляхом розгляду комплексів.
Е. Фромм звертається до проблеми внутрішнього конфлікту в аспекті самої сутності людини, проблем життя і смерті, потенціалу людини.
Класифікація за К. Левіном
| Тип конфлікту | Причина | Модель вирішення |
| Еквівалентний(наближення-наближення) | Вибір двох або більше в рівній мірі привабливих і взаємовиключаючих обєкти | Компроміс |
| Вітальний (уникання-уникання) | Вибір між двома в рівній мірі непривабливими обєктами | Компроміс |
| Амбівалентний (наближення-уникання) | Вибір об’єкту, в котрому водночас присутні приваблива і неприваблива сторони | Примирення |
3. Регулювання та управління конфліктами
Міні-лекція «Що означає: Управління конфліктом?»
Передбачення і прогнозування виникнення і розвитку конфліктів створює умови і визначає шляхи управління ними. Профілактика виникнення, стабілізації та ескалації конфліктів є важливим напрямком діяльності управлінців, психологів, соціальних працівників з ефективного їх прогнозування та попередження. Превентивна психологія конфліктів (конфлікт менеджмент) – це створення об’єктивних та суб’єктивних або психологічних умов, що протидіють виникненню конфліктних ситуацій та інцидентів, сприяють підвищенню культури і конструктивного стилю спілкування і вирішення життєвих проблем.
Поняття «управління конфліктом» не рівнозначне рішенню проблеми, що породила конфлікт. По-перше, може існувати суперечність між оперативними і стратегічними інтересами системи. Наприклад, може виявитися, що в даний момент важливіше зберегти хороші взаємостосунки, ніж досягти рішення проблеми. По-друге, вирішити конфлікт можна по-різному, але проблема повинна бути вирішена ефективно.
В цілому, управління конфліктами, є цілеспрямований вплив на процес конфлікту, що забезпечує вирішення соціально значущих завдань. Управління конфліктом – це переклад в раціональне русло діяльності людей, усвідомлений вплив на конфліктну поведінку соціальних суб’єктів з метою досягнення бажаних результатів і обмеження протиборства рамками конструктивного впливу на суспільний процес.
Управління конфліктом стає можливим за наявності слідуючих умов:
· об'єктивне розуміння конфлікту як реальності;
· визнання можливості активної дії на конфлікт і перетворення його в чинник саморегуляції і самокоректування системи;
· наявність матеріальних, духовних, соціальних ресурсів, а також правової основи управління, здатності суб’єктів до узгодження своїх позицій і інтересів, поглядів і орієнтацій.