Управління конфліктами містить:
· діагностику і прогнозування конфліктів;
· попередження і профілактику конфліктів;
· регулювання і оперативне вирішення конфліктів.
Психологічні методи діагностики і прогнозування конфліктів
Безліч зовнішніх стимулів, що вимагаютьнеспецифічної реакції можна передбачити. Одні з них пов’язані з циклічністю життєдіяльності системи, інші – з її природним розвитком, треті – з реформою психологічної організації групи (скорочення штатів, зміна задач…)
Прогнозування конфліктів тісно пов’язано з їх діагнозом і попередженням конфлікту. Прогнозування конфлікту – це передумова його запобігання. Прогноз – це уявлення про майбутній конфлікт з певною вірогідністю вказівки місця і часу його виникнення, що базується на
психологічному діагнозі всіх компонентів і змісту конфлікту. 7
Прогнозувати конфлікти можливо за допомогою усіх складових і сигналів конфлікту. Важливим етапом також є правильне формулювання і постановка діагнозу проблемної ситуації.
Рекомендуємо слідуючи методики для діагностики конфлікту:
Оцінка конфліктності особистості
Чи конфліктна ви особистість
Оцінка готовності до переговорів і розв’язання конфліктів
Оцінка тактики переговорів у конфліктах
Оцінка рівня контактності особистості
Щцінка стилю спілкування
Оцінка врівноваженості у конфліктах
і схильності до нервових зривів
Оцінка характеристик і рівня тривожності (варіант за
Ч. Спілбергером)
Ви у конфлікті: нервовий-спокійний
Оцінка схильності особистості до нервової поведінки 9 метод К. Томаса)
Оцінка організаторських і комунікативних умінь і схильностей (КОС-1)
Оцінка комунікативного контролю в спілкуванні (адаптований варіант тесту М. Снайдера)
Оцінка умінь говорити і слухати (Тест Маклені)
Чи вмієте ви слухати (методика М. Снайдера)
Діагностика самооцінки і впевненості у собі в критичних ситуаціях.
Діагностика особистісної гнучкості, ригідності
Самооцінка станів тривоги, фрустрації, агресії і
Ригідності. (Адаптований тест Г. Айзенка).
Діагностика стресоусталеності (адаптований варіант
Тесту Дж. Дженкінсона)
Оцінка рівня невротизації (тест А. Васермана)
Чи властиві вам конфліктогени спілкування?
Оцінка домінуючої стратегії психологічного захисту
В конфліктах (за методикою В. Бойко)
Оцінка стилю між особистісних відносин (адаптована методика Т.Лірі)
Оцінка агресивності у фруструючих ситуаціях (методика А. Баса і А. Дарки)
Оцінка психологічної атмосфери в колективі (тест А. Фідлера).
Обговорення, попередження і профілактика, регулювання і оперативне вирішення конфліктів
Проблема профілактики конфліктів в організаціях постійно привертає увагупривертає увагу дослідників і практиків управління.
Наприклад, в організаційних конфліктах, до методів попередження і профілактики конфліктів, належать:
- мистецтво керівництва людьми, уміння вирішувати суперечки;
- адекватне відношення до конфліктів різної природи;
- поліпшення умов праці, вдосконалення оплати праці, поліпшення організації виробництва;
- дотримання службової і загальнолюдської етики;
- діагностика та врахування очікувань та цінностей людей. 8
Важливими чинниками попередження конфліктів є також авторитет керівника, організованість колективна, порядок і дисципліна, злагоджена і дружня робота, позитивні традиції
Останній крок контролювати конфлікт – це регулювання і вирішення конфлікту.
Однією х найпопулярніших концепцій стилю поведінки у конфліктах є сітка Томаса Кілмена.
| Міра, в якій Мипрагнемо задовільнитивласні інтнресиІндивідуальнідії | Стильконкуренції | Стильспівробітництва | Активна діяПасивна діяСумісні дії | ||
| Стилькомпромісу | |||||
| Стильухилення | Стильпристосування | ||||
Виділяють стратегії вирішення конфліктів: насильство, роз'єднання, примирення.
Залежно від того, чи вважають учасники конфлікту його завершення вдалим для себе, виділяють способи вирішення конфліктів:
- виграти / програти;
- програти / виграти;
- програти / програти; – виграти / виграти.
Додаток
Методика «Тактика поведінки у конфлікті»
Інструкція: у кожному питанні тесту виберіть, відзначивши свій вибір, відповіді «А» або «Б».
Питання: 1. а) Звичайно я досягаю свого.
б) Частіше я прагну знайти точки зіткнення.
2. а) Я намагаюсь уникнути неприємностей.
б) Коли я довожу свою правоту, на дискомфорт партнерів не звертаю уваги.
3. а) Мені неприємно відмовлятися від своєї точки зору.
б) Я завжди прагну увійти в положення іншої людини.
4. а) Не варто хвилюватися через розбіжності з іншими людьми.
б) Розбіжності завжди хвилюють мене.
5. а) Я прагну заспокоїти партнера і зберегти з ним нормальні відносини.
б) Завжди слід доводити свою точку зору.
6. а) Завжди слід шукати загальні точки зору.
б) Слід прагнути здійснення своїх задумів.
7. а) Я повідомляю свою точку зору і прошу партнерів висловити їх точку зору
та думки. б) Краще продемонструвати перевагу своєї логіки міркування.
8. а) Найчастіше я намагаюся переконати іншу людину.
б) Найчастіше я намагаюся зрозуміти точку зору іншої людини.
П (протидія) – 1А, 2Б, 3А, 4А, 5Б, 7Б, 8А.
С (співпраця) – 1Б, 2А, 3Б, 4Б, 5А, 6А, 7А, 8Б.
Визначте, що переважає у вашій поведінці (С або П), а також визначте, на що Ви більше орієнтовані: на прагнення будь-що домогтися перемоги, довести своє (протидія, конкуренція, конфронтація), або на прагнення сумісно (колегіально) вирішити проблему (орієнтація на рішення питання, на справу, на співпрацю, на кооперацію). Природно, друга тактика більш продуктивна.
Висновок
Таким чином, можна зробити висновок, що висока насиченість сучасного життя різноманітними конфліктами, своєрідність кожного з них у поєднанні з украй насиченими емоціями і переживаннями, що викликані неправильним трактуванням самого конфлікту або дій учасників в ньому, невмінням адекватно сприймати та інтерпретувати конфлікти, використовувати непродуктивні форми реагування на конфлікти – все це породжує конфліктогенність особистості, середовища, суспільства. Все означене сприяє розвитку різних психосоматичних станів, неврозів, розвитку неадекватних психологічних захистів і стереотипів поведінки, знижує працездатність та впливає на ефективність професійної діяльності.
Людство за всю історію свого існування накопичило колосальний досвід життя і виживання у конфліктах – досвід розв’язування і подолання конфліктів різних видів, починаючи від непорозумінь, сварок, і, закінчуючи війнами. Науковий аналіз і узагальнення цього досвіду привели до виникнення і становлення нової міждисциплінарної та інтеграційної галузі наукових знань про конфлікти, засоби їх аналізу і регулювання – конфлікт менеджменту.
Література
1. Адлер А. О нервическом характере. Университетская книга. – СПб. – М., 1997.
2. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. – М., 1982.
3. Каменская В.Г. Психологическая защита и мотивація в структуре конфликта. – СПб: 1999.
4. Ложки Г.В. Профілактика конфліктів в первинних трудових колективах. – К., 1990 р.
5. Хорни К. Ваші внутрішні конфліктию – СПб., Лань, 1997.