В систему індустрії туризму входять спеціалізовані підприємства, організації і заклади, серед яких:
- підприємства, які надають послуги по розміщенню;
- підприємства харчування;
- фірми, які займаються транспортним обслуговуванням;
- туристичні фірми, по розробці і реалізації туристичного продукту;
- рекламно-інформаційні заклади;
- виробничо-туристські підприємства (підприємства по виробництву туристичного спорядження та інші);
- підприємства торгівлі;
- підприємства сфери дозвілля і туризму;
- заклади самодіяльного туризму;
- органи управління туризмом;
- навчальні заклади;
- наукові і проектні заклади.
Проведений далеко не повний перелік, так як туристичну індустрію другорядно формують підприємства транспорту, дорожні і місцеві комунальні служби, організації зв’язку, торгівлі, підприємства виробляючі товари народного споживання і т.д.
Розвиток туристичної індустрії залежить від багатьох факторів:
- наявності туристсько-рекреаційних ресурсів;
- степеня розвитку інфраструктури регіону;
- кваліфікаційних кадрів;
- державної підтримки туризму;
- демографічних і соціальних факторів;
- факторів ризику;
- політичних і економічних факторів;
- науково-технічного прогресу, традицій та ін.
Туристичні послуги складають значну частину послуг, які споживаються населенням і мають специфічний, соціально-оздоровчий характер, тобто відпочинок, можливість розвитку особистості, пізнання історичних та культурних цінностей, заняття спортом, участь у культурно-масових міроприємствах та ін.
Отож, в туризмі поєднюються економічні, соціальні, виховні і естетичні аспекти.
Туристи являються споживачами основних, додаткових і супутніх послуг.
Основні туристичні послуги включають:
· розміщення;
· харчування;
· транспортні послуги в тому числі трансфер;
· екскурсійні послуги;
Додаткові послуги охоплюють дуже широкий спектр. При розвинутій інфраструктурі туризму на її долю приходиться до 50% від загального об’єму доходів. До них можна віднести:
- додаткові екскурсії, які не ввійшли до переліку основних послуг;
- фізкультурно-оздоровчі послуги;
- медичні послуги;
- культурно-видовищні і ігрові міроприємства та ін.
До супутніх послуг відносять:
- надання сувенірної продукції, як правило, з туристичною символікою;
- торгове, валютно-кредитне, інформаційне, конгресне та інше обслуговування;
- послуги спеціальних видів зв’язку, надання індивідуальних сейфів в банках та ін.
Ринок туристичних послуг досить не схожий на інші ринки і має ряд відмінностей: попит на туристичний продукт дуже еластичний по відношенню до прибутків, цінової політики і соціальних умов, негнучкість виробництва (споживання на місці).
Підприємства готельного господарства та туризму працюючи у сфері туризму виготовляють туристичний продукт, який найчастіше всього має вигляд нематеріальних товарів, так як вони являють послуги які створюються саме в момент його споживання.
Для виробництва цих послуг необхідно обслуговуючий персонал, який створює туристиний продукт для споживача який в свою чергу повинен задовільнити свою потребу і отримати максимальне задоволення, тільки в цьому випадку він звернеться до цього підприємства наступним разом. Вартість послуги залежить від вартості робочої сили, від якої в свою чергу залежить якість надаваємої послуги.
Особливості управління підприємствами готельного господарства та туризму випливають з спеціфічних властивостей послуг, які вони надають споживачам.
Особливість туризму полягає в великій глибині його проникнення і складності взаємозв”язку між його складуючими елементами. Туризм як явище існує всюди, де живе людина. В туристистичній індустрії багато туристичних фірм і організацій, які так чи інакше мають належити до єдиної регіональної системи управління, де дотримується мета забезпечення довготривалої працездатності і конкурентоспроможності на ринку.
Менеджери туристичної індустрії повинні враховувати те, що туристична сфера зовсім не подібна на інші сфери і тому механічно перевести здобутки або моделі управління з інших сфер трудової діяльності в сферу туризму неможливо, і якщо практикуєма модель управління (наприклад: промислового підприємства) дає необхідний ефект, то застосування її в туристичній індустрії може привести до деградації останньої. В зв’язку з цим можна виділити наступні характерні для управління підприємствами готельного господарства та туризму умови:
· При плануванні туристичної діяльності перше і найголовніше повинні враховуватись бажання і потреби споживачів. З урахуванням цього і визначається сфера праці любого туристичного підприємства, якому необхідно враховувати з одного боку місцезнаходження основного контингента споживачів туристичного продукта, а з іншого – місцезнаходження рекреаційних ресурсів, які являються практично основним фактором туристичної індустрії.
· При управлінні підприємствами готельного господарства та туризму необхідно враховувати непервинність туристичної послуги, турпродукт ще не став товаром першої необхідності навряд стане їм у найближчий час. Крім цього, на туристичних послугаг більше, ніж на інших платних полслугах відображаються зміни покупної спроможності насення. Продавець турпослуги не має можливості представити її зразок- еталон, має знайти аргументи у перевагу для свого товару-послуги, а це можливо зробити тільки при добре налагодженній системі маркетингу.
Крім цього, у зв’язку з непостійністю якості послуги, виникає необхідність її постійного контролю, тобто ця функція менеджменту набуває особливого значення. Туристична послуга унікальна. Це маршрут подорожі, умови проживання та вартість і т.д. Навіть два тура по одному і тому ж маршруту однієї організації часто проходять по-різному (це стан транспортного засобу і події в країні перебування і т.п.).
Отже, стратегія в сфері туризму розглядається як конкретизована у певних показниках позиція в середовищі, яку займає туристичне підприємство, як своєрідний погляд на внутрішнє і зовнішнє середовище і спроба знайти шляхи ефективного просування до зовнішніх, неконтрольованних фірмою факторів, а також проведення необхідних змін елементів та їхніх комбінацій внутрішнього середовища.
Стратегія розглядається як зразок, до якого прагне наблизитись туристичне підприємство. Найчастіше за зразок беруть процвітаюче підприємство готельного господарства та туризму, аналізують його позитивні сторони діяльності і намагаються скористуватися його досвідом.
З іншого боку, стратегію як мету управління можна визначити як ідеальну модель підприємства, в якій реалізується “бачення” його керівників і власників і яка побудована з використанням SWOT-аналізу.
Для розробки стратегії кожне туристичне підприємство має усвідомити такі важливі елементи своєї діяльності: місію, конкурентні переваги, особливості організації бізнесу, ринки збуту, де діє фірма,послугу, ресурси, структуру,виробничу програму, організаційну культуру.
Отже, стратегія:
- дає визначення основних напрямів і шляхів досягнення цілей зміцнення, зростання та забезпечення виживання туристичного підприємства в довгостроковій перспективі на основі концентрації зусиль на певних пріорітетах;
- є способом встановлення взаємодії організації з зовнішнім середовищем;
- формується на основі дуже узагальненної, неповної та недостатньо точної інформації;
- постійно уточнюється в процесі діяльності туристичного підприємства, чому має сприяти добре налагодженний зворотній зв’язок;
- через багатоцільовий характер діяльності організації має складну внутрішню структуру, тобто можна ставити питання про формування системи стратегій у вигляді “стратегічного набору;
- є основою для розробки стратегічних планів, програм і проектів, які є системною характеристикою напрямів розвитку підприємства;
- є інструментом міжфункціональної інтеграції діяльності підприємства, способом досягнення енергії;
- є основою для формування та проведення змін в організаційній структурі підприємства, узагальненим стрижнем діяльності всіх рівнів і ланок ОСУ;
- є основним змістовним елементом діяльності вищого управлінського персоналу;
- є фактором стабілізації відносин в організації;
- дає змогу налаггодити ефективну мотивацію, контроль, облік та аналіз, виступаючи як стандарт,котрий визначає успішний розвиток і результати.
Кожен процес чи явице можуть давати лише те, що є в їхньому потенціалі.
Стратегія - це багатогранне та дуже ефективне для діяльності туристисного підприємства творіння, яке, між іншим, не є панацеєю від всіх негараздів підприємства.Тому дуже важливо чітко визначити, чого саме не треба очікувати від стратегії.
Чого не дає стратегія:
- негайного результату;
- 100% передбачення майбутнього, котре б забезпечувало у поточному періоді прийняття “винятково правильних рішень”;
- продаж товарів та послуг у запланованних обсягах;
- забезпечення необхідними за кількісними та якісними характеристиками ресурсами за низькими цінами саме тими постачальниками, що були заздалегідь визначенні;
- 100% виконання всіх стратегічних наставок;
- визначення стандартного переліку дій та етапів розробки стратегії для всіх без винятку суб’єктів туристичної індустрії;
- обов’язкове виживання туристичного підприємства в довгостроковій перспективі (відсутність стратегії зменшує ймовірність виживання підприємства взагалі);
Чим не повинна бути стратегія :
- “вилитим у бронзі планом”, який треба виконувати за будь-яких умов і будь-якою ціною;
- переліком сухих стандартних форм і документів, де втрачається основна ідея існування та розвитку підприємства: